Рішення № 139462403, 27.08.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 359/2572/26

Провадження № 2/355/1136/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з поверненню боргів» Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А.В. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 850214309 в розмірі 15 142,16 гривень, з яких: 4400,00 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 8322,16 гривень заборгованість по процентах; 220,00 гривень заборгованість по комісії; 2200,00 гривень неустойка, а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені позивачем судові витрати.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 25 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 850214309.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором, проте, як стверджує позивач, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

14 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/17, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 3 від 04 серпня 2025 року до договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15 142,16 гривень, з яких: 4400,00 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 8322,16 гривень заборгованість по процентах; 220,00 гривень заборгованість по комісії; 2200,00 гривень неустойка.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свої зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до судового засідання не з`явився, однак повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, був належно повідомлений про час, місце розгляду справи на 13 серпня 2026 року на 09 годину 30 хвилин, як слід з довідки про причину повернення поштового конверта з ухвалою суду про відкриття провадження та призначення справи до судового засідання, судовою повісткою, копією позовної заяви з додатками, що були надіслані на адресу місця проживання відповідача, зареєстровану у встановленому законом порядку, «адресат відсутній за вказаною адресою», далі повідомлявся через вебсайт Судової влади України на 27 серпня 2026 року на 11 годину 45 хвилин.

Причину неявки не повідомив, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно позовних вимог надано не було.

Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п. 3, 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог з таких підстав, а саме:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі.

Судом досліджені матеріали справи у повному обсязі суд, а саме:

Копію договору кредитної лінії № 850214309 від 25 листопада 2024 року (далі договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), з п. 2.1 якого слід, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.2 договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 4400,00 гривень. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 25 листопада 2024 року (що є датою надання кредиту). (п. 2.3 договору)

Як слід з п. 5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5323-43хх-хххх-4077, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Згідно з п.п. 7.2-7.3 договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1 закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; 7.2.1 ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 25 грудня 2029 року.

Як передбачено п. 7.4 договору проценти сплачуються в наступному порядку: 7.4.1 протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; 7.4.2 після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до п. 8.1 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника за договором не передбачено.

Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення загальних витрат за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку, описаному нижче. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних. (п. 8.-2-8.3 договору)

Як передбачено п. 8.4 договору комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу.

Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 220 гривень 00 копійок. (п. 8.5 договору)

Згідно з п. 8.6 договору для суми кредиту, отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3 договору, за перші 14 днів дисконтного періоду, та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 5223,68 гривень та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 603,68 гривень, комісію за надання кредиту у розмірі 220,00 гривень та суму кредиту у розмірі 4400,00 гривень. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 8668,88 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку, передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого траншу за весь строк кредитування: 78957,12 гривень/(сума першого траншу за договором: 4400,00 гривень)/(строк кредитування: 1826 днів)х100%=0,98 відсотків в день.

Означений договір підписаний позичальником ОСОБА_1 25 листопада 2024 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором BWSJ. (а.с. 7-18)

Копію паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 850214309 від 25 листопада 2024 року, з якого слід, що відповідач був ознайомлений з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовною реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, порядком повернення кредиту, міститься підпис електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5274 Пчолкіна С.В. (а.с. 5-6)

Копію платіжного доручення № c05cc6e8-fb03-4850-bc1c-c8af4d29b62d від 25 листопада 2024 року, відповідно до якої платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 хх-хххх-4077 грошові кошти у сумі 4400,00 гривень, призначення платежу: «переказ коштів згідно договору № 850214309 від 25 листопада 2024 року, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4077, без ПДВ.» (а.с. 20)

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Комерційний банк «Глобус» надав інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в АТ КБ «Глобус» емітовано платіжну картку: маска карти: № НОМЕР_3 , до рахунку НОМЕР_4 . (а.с. 64; 116)

Крім того АТ «Комерційний банк «Глобус» надано виписку зі вказаного вище рахунку ОСОБА_2 за період з 25 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року, з якої слід, що 25 листопада 2024 року на означений рахунок було здійснено зарахування переказу на суму 4400,00 гривень від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».(а.с. 65-69; 117-121)

Копію розрахунку заборгованості за кредитним договором 850214309 від 25 листопада 2024 року відповідача ОСОБА_2 , наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якого слід, що станом на 14 січня 2025 року заборгованість складається з 4400,00 гривень тіла кредиту, 2156,00 гривень - відсотків, 220,00 гривень комісія, 2200,00 гривень неустойка. (а.с. 19)

Копію розрахунку заборгованості за підписом директора ТОВ «Таліон Плюс» Патіюка В.В., відповідно до якого станом на 04 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором 850214309 від 25 листопада 2024 року складається з: 4400,00 гривень - тіла кредиту, 8322,16 гривень - відсотків, 220,00 гривень комісія, 2200,00 гривень неустойка. (а.с. 21-22)

Копію договору факторингу № МВ-ТП/17 від 14 січня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор), згідно з п. 2.1 якого в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 23-24)

Копію договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, контрагентами якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт), відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 25-26)

Як передбачено п. 4.1 договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у додатку цього договору.

Як слід з копії витягу з реєстру прав вимог № 3 від 04 серпня 2025 року, складеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт), на умовах договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, серед яких під порядковим номером 4901 зазначений ОСОБА_2 , кредитний договір № 850214309 від 25 листопада 2024 року, загальний розмір заборгованості: 15142,16 гривень, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту): 4400,00 гривень; заборгованість по процентах: 8322,16 гривень; заборгованість по комісії: 220,00 гривень; неустойка: 2200,00 гривень. (а.с. 28)

Копію платіжної інструкції в національній валюті № 77 від 05 серпня 2025 року, з якої слідує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило оплату ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року. Реєстр прав вимоги № 3 від 04 серпня 2025 року. (а.с. 27)

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України , що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно п. п. 5, 6, 7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За ч. 1 ст. 526 ЦК України слід, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як слід з ст. 536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів.

У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за п. 15 ч. 1 ст. 1 якого електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23.

Враховуючи викладене вище, у суду не виникло сумніву про те, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - виконав вимоги закону, уклав з відповідачем договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, керуючись Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач у свою чергу, використовуючи своє право згідно укладеного договору, підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором та отримав кредитні кошти, які використовував на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, включення до тексту кредитного договору п. 8.5, за яким передбачено нарахування комісії за надання першого траншу за цим договором становить 220 гривень 00 копійок, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Передбачена означеним пунктом договору комісія є разовою платою саме за видачу кредиту, прямо передбачена договором і не пов`язана з обслуговуванням чи наданням інформації.

Закон України «Про споживче кредитування» не містить заборони на стягнення такої комісії як частини загальних витрат за кредитом (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 12), включаючи комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 756/6038/20 вказано, що «незгода позичальника з умовою договору про сплату комісії за ініціювання кредиту на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню».

Як слід за ст. 1077 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Зі ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1082 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Сторона позивача уклала договір факторингу з кредитором відповідача, на підставі якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт (кредитор) відступити факторові право грошової вимоги, зокрема, і до відповідача за кредитним договором 850214309 від 25 листопада 2024 року.

Факт набуття позивачем права вимоги за означеним кредитним договором підтверджений належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Таким чином, сторона позивача, яка має право на господарську діяльність з надання фінансових послуг, отримавши право на витребування кредитних коштів в праві вимагати від відповідача ОСОБА_1 їх повернення. Сторона позивача скористалась своїм правом на отримання також і процентів за користування цими коштами, з таких підстав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4400,00 гривень - заборгованості за основною сумою боргу; 8322,16 гривень - заборгованості за відсотками; 220,00 гривень заборгованості по комісії, всього: 12942,16 гривень, слід задовольнити.

Стосовно стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою у сумі 2200,00 гривень, в цій частині суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки відповідно до Закону «2120-ІХ «Про внесення до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» щодо дії норм на період воєнного стану «неустойка» (штрафи, пеня) та інші платежі, сплатити яких передбачені договором про споживчий кредит нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткові виконання) за таким договором підлягають списанню кредитодавцем.

Також у відповідності до цього закону у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк його припинення або скасування у разі прострочення за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком, або інших кредитодавців (позикодавців) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штраф, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 3328,00 гривень, було задоволено частину позовних вимог: з 15142,16 гривень позовних вимог, задоволено 12942,16 гривень (12942,16 х100): 15142,16= 85,47%, судовий збір 3328,00 гривень, задоволено 85,47%, (3328,00х85,47%):100%= 2844,44 гривень.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості: за кредитним договором №850214309 в розмірі 12942 (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок дві) гривень 16 копійок, з яких:

-4400 (чотири тисячі чотириста) гривень 00 копійок, сума заборгованості за основною сумою боргу;

-8322 (вісім тисяч триста двадцять дві) гривень 16 копійок, сума заборгованості за відсотками;

-220 (двісті двадцять) гривень 00 копійок, заборгованість по комісії.

В іншій частині заявлених позовних вимог у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 00 копійок, заборгованість за неустойкою (штраф, пеня), відмовити як необґрунтовано заявлену суму.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) гривень 44 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 01 вересня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов