Рішення № 139461978, 03.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5450/26

Провадження №2/751/2460/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А. О.

за участю секретаря судового засідання Рак Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15.07.2025-100001568 від 15.07.2025 в розмірі 71 308,00 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконує належним чином умови кредитного договору.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 01.06.2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, дав згоду на заочний розгляд справи. Відповідач відзиву не подав.

За письмовою згодою представника позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

15.07.2025 року відповідач звернувся до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписав електронним цифровим підписом заявку, у якій погодилась із умовами кредитного договору (оферти), підтвердив, що приймає (акцептує) пропозицію про укладання договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №15.07.2025-100001568, з якими попередньо ознайомився.

Відповідач під час укладання кредитного договору №15.07.2025-100001568 пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankiD Національного банку.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 15.07.2025 року; сума кредиту 22 000 грн; строк, на який надається кредит - 184 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 14.01.2026 року; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.85% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданнями кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 4400,00 грн. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.76% (денна процентна ставка) = (30676,07 / 22000)/ 184 * 100%. Неуйстойка 220 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо комісія встановлена договором.

Згідно з п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-43XX-XXXX-6143.

Відповідно до договору №15.07.2025-100001568 від 15.07.2025 року відповідачу було перераховано 22 000,00 грн., що підтверджується квитанцією ТОВ «УПР» з якої вбачається, що перераховано 22 000,00 грн 15.07.2025 року об 16:10:37 грн на номер картки НОМЕР_1 за договором кредиту № 15.07.2025-100001568.

Згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість, станом на 1.04.2026 року складає 71 308,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 21 500,00 грн, заборгованість за процентами 34 408,00 грн., заборгованість по комісії 4 400,00 грн, неустойка 11 000,00 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, договір №15.07.2025-100001568 від 15.07.2025 року укладено сторонами в електронній формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оскільки цей договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З розрахунку вбачається, що відповідач має заборгованість за тілом кредиту в сумі 21 500,00 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Кредитним договором №15.07.2025-100001568 від 15.07.2025 року, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами в розмірі 34 408,00 грн.

Щодо вимог про стягнення 11 000,00 грн неустойки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення враховуючи наступне.

В обґрунтування нарахування неустойки за невиконання зобов`язань по кредитному договору у розмірі 11 000,00 грн позивач посилається на п.6 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» зазначаючи, що при стягнені неустойки за кредитним договором слід використовувати не загальне законодавство, а норми цього закону які є спеціальними нормами, що регулюють безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування. При цьому позивач вказує, що положення п.6 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», які звільняють споживача від відповідальності перед кредитором у разі порушення зобов`язань та від обов`язку сплатити неустойку (штраф, пеню) на договори, що укладені після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Законом №3498- ІХ), тобто на кредитні договори укладені після 23.01.2024 року - не поширюються.

Суд не може погодитися з даними доводами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення неустойки з відповідача у розмірі 11 000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 4 400,00 грн відповідно до умов кредитного договору, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного, а саме з відповідача на користь відповідача в сумі 60 308 гривень, з яких: 21 500 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 34 408,00 гривень - заборгованість за процентами, комісія за надання кредиту 4 400 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2 198,34 грн., виходячи з розрахунку: 60 308,00 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 100% / 71 308 гривень (розмір заявлених позовних вимог) = 84,57%; 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 84,57% / 100% = 2 198,34 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.07.2025-100001568 від 15.07.2025 року в розмірі 60 308 (шістдесят тисяч триста вісім) гривень, з яких: 21 500 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 34 408,00 гривень - заборгованість за процентами, комісія за надання кредиту 4 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн 34 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833)

Відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя А.О. Діденко