Рішення № 139461885, 02.09.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/35046/25

Провадження № 2/686/2329/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Мороза А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2025 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування поданого позову вказано, що 03.06.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» було укладено Договір позики «Проста позика» №3700308506-80972 на суму 4000 грн. строком на 20 днів до 23.06.2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,95% в день.

06.10.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №06-10/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до боржника за договором про споживчий кредит №3700308506-80972 від 03.06.2021 року.

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» на підставі Договору відступлення права вимоги №10-01/2023/01, в тому числі за договором про споживчий кредит №3700308506-80972 від 03.06.2021 року.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, позивач просить стягнути заборгованість в загальному розмірі 24748,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 20748,00 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

09.02.2026 року до суду надійшли письмові пояснення від відповідача із запереченнями щодо позовних вимог.

12.02.2026 року від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення щодо пояснень відповідача.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року після проведення повторного авторозподілу справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в змісті позовної заяви вказав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, у письмових поясненнях просила розглядати справу без її участі та участі представника.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.06.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» було укладено Договір позики «Проста позика» №3700308506-80972, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4000 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору кредит надається строком на 20 днів та починається з 03.06.2021 року та закінчується 23.06.2021 року (включно).

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

Відповідно до Графіку розрахунків (Додаток № 1) до договору позики №3700308506-80972 від 03.06.2021 року сторони обумовили сплату відповідачем процентів в сумі 1560 грн.

Відповідно до п. 9.4 договору за користування, наданими за цим Договором, грошовими коштами у строк передбачений п.п. 2.3. цього Договору встановлюється процентна ставка у розмірі 702% річних.

Умови договору позики №3700308506-80972 від 03.06.2021 не містять умов щодо пролонгації строку його дії, у тому числі автоматичної пролонгації.

Кредитний договір в електронному вигляді підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з інформаційною довідкою ТзОВ «Платежі Онлайн» від 07.10.2025 року на платіжну картку відповідачки було перераховано кошти у сумі 4000 грн.

06.10.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 06-10/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняло право грошової вимоги до боржників, перелік яких міститься в Реєстрі боржників.

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло право грошової вимоги до боржників, перелік яких міститься в Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 позивач отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 24748,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 20748,00 грн.

Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи вищевикладене, відповідачка порушила умови кредитного договору та вимоги ст.ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 4000 грн. є правомірними та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог ТОВ «Коллект центр» в частині стягнення відсотків за договором позики, суд виходить з наступного.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Договір позики №3700308506-80972 від 03.06.2021 не містить умов про його пролонгацію та представником позивача у позовній заяві та в ході судового розгляду обставина пролонгації договору та нарахування відсотків поза межами встановленого строку кредитування в порядку ст. 625 ЦК України не доведена.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 19188 грн., нарахованих після закінчення строку дії договору позики №3700308506-80972 від 03.06.2021 є необґрунтованими.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 3700308506-80972 від 03.06.2021 року в загальному розмірі 5560 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4000 грн., заборгованість за відсотками 1560 грн. (в межах погодженого строку кредитування 20 днів).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а саме: копією договору №01-07/2024 про надання правничої допомоги від 01.07.2024, укладений між адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" та ТОВ «Коллект Центр», заявки на надання юридичної допомоги №933 від 01.10.2025, витягом з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 на суму 13000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 21,59% (5560,00:25748,00х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 523,09 грн. (5560,00х2422,40:25748,00) та витрати на професійну правничу допомогу 2806,70 грн. (13000:100х21,59).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 257, 526, 546, 549, 611, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306) заборгованість за договором позики №3700308506-80972 від 03.06.2021 року у загальному розмірі 5560,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 523,09 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2806,70 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02.09.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин