Рішення № 139461632, 02.09.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1416/26

Провадження № 2/459/609/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, з участю третьої особи: Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просив зняти арешт з майна, належного ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови №722-В-6 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції від 08 травня 2008 року, зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 7252412.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 травня 2008 року серії АМ № 872382, виданою державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Костіковим В. М. при примусовому виконанні постанови № 132016, виданої 14 грудня 2007 року Червоноградським міським судом про стягнення штрафу в розмірі 17,00 грн, встановлено наявність за боржником квартири АДРЕСА_1 , а також накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 . Також постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 червня 2009 року серії АМ № 891260, виданою державним виконавцем Якимчуком С. В. при примусовому виконанні постанови № 132016 про стягнення штрафу в розмірі 17,00 грн, встановлено наявність за боржником частки квартири АДРЕСА_2 , та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 . Представник позивача зазначає, що підстави накладення арешту на майно позивача йому невідомі, у зв`язку з чим вважає такі дії неправомірними та вказує на можливість накладення арешту внаслідок помилки. Про це, на думку представника позивача, може свідчити те, що в обох постановах зазначено один і той самий номер постанови та однакову суму штрафу, водночас такі документи видані різними суб`єктами. Крім цього, постанови датовані одним і тим самим днем 17 грудня, однак різними роками. Також представник позивача вказує, що зазначені документи не містять ідентифікуючих даних щодо боржника, крім його прізвища, імені та по батькові. З метою з`ясування підстав накладення арешту на майно позивач звертався до відповідача, однак йому повідомлено, що матеріали виконавчих проваджень знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, а надати іншу інформацію по суті звернення немає можливості. На думку представника позивача, накладення арешту на нерухоме майно порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, у зв`язку з чим просить суд зняти арешт із зазначеного нерухомого майна та позов задовольнити.

Ухвалою від 17.04.2026 у даній справі було відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 12.05.2026 у даній справі було прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог від 12.05.2026.

19.05.2026 представник відповідача Головне управління Державної податкової служби у Львівській області подав до суду відзив на позов, у якому заперечив щодо своєї участі у справі як належного відповідача та просив суд замінити його на належного відповідача. Свою позицію представник відповідача обґрунтував тим, що арешт на нерухоме майно позивача накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження, тобто органом державної виконавчої служби. При цьому, представник зазначив, що органи податкової служби не здійснюють повноважень щодо накладення арештів у виконавчому провадженні та не є суб`єктами, уповноваженими вирішувати питання їх скасування у таких правовідносинах.

26.08.2026 від третьої особи надійшли письмові пояснення. У поданих поясненнях представник третьої особи зазначив, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Зокрема, на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП № 16235312 з виконання постанови ВДАІ № ВС 027158 від 14 вересня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 600,00 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 04 грудня 2009 року, а 11 грудня 2009 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення. Також на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП № 6399682 з виконання постанови ВДАІ № 132016 від 14 грудня 2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 17,00 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 15 лютого 2008 року, а 30 червня 2009 року постанову про повернення виконавчого документа. Представник третьої особи зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших відповідних реєстрів арешт на майно ОСОБА_1 накладено постановою № 722-В-6, виданою 08 травня 2008 року ДВС м. Червоноград. Разом з тим, надати більш детальну інформацію щодо вказаних виконавчих проваджень неможливо, оскільки їх матеріали знищені після закінчення встановлених строків зберігання відповідно до вимог чинного законодавства. Також представник повідомив, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень почав функціонувати у 2008 році, у зв`язку з чим в електронному обліку відсутні відомості про виконавчі провадження, які здійснювалися до початку його функціонування.

Ухвалою від 09.06.2026 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

24.08.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав клопотання про проведення розгляду справи у їхній відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримують просять такі задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили, заяв чи клопотань не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 2 вересня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 24 серпня 2026 року, датою ухвалення рішення є саме 2 вересня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №4774300858 від 15.05.2026) на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває у власності ОСОБА_1 , на підставі постанови Державної виконавчої служби у м. Червонограді №722-В-6 від 08.05.2008 накладено обтяження - арешт нерухомого майна, яке зареєстровано 26.05.2008 за №725412 реєстратором - Червоноградською державною нотаріальною контрою (а. с. 32).

Як убачається з копії постанови № 722-В-6 серії АМ № 872382 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2008, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Костіковим В. М. при примусовому виконанні постанови № 132016 від 14.12.2007 про стягнення штрафу в розмірі 17,00 грн встановлено, що за боржником зареєстрована квартира АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить позивачу ОСОБА_1 (а. с. 5 на звороті).

Як убачається з листа Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 38730 від 11.12.2025, наданого у відповідь на звернення позивача від 02.12.2025, заявнику роз`яснено, що на примусовому виконанні у відділі не перебували виконавчі провадження, стороною яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).

Представник позивача просить зняти арешт (реєстраційний номер обтяження 7252412), накладений на вищевказане майно, що належить позивачу на праві власності, оскільки такий позбавляє його можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може протиправно позбавити права власності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) прийшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Як встановлено судом, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №4774300858 від 15.05.2026).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №4774300858 від 15.05.2026) державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ накладено арешт (реєстраційний номер обтяження №7252412) на все майно, що належить ОСОБА_1 , в тому числі і на вищевказану квартиру.

Орган державної виконавчої служби у своєму листі повідомив, що у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 , а матеріали відповідних виконавчих справ знищені у зв`язку із закінченням установлених строків зберігання.

Отже, станом на час розгляду справи відсутні будь-які правові підстави для подальшого існування арешту на спірне нерухоме майно. Накладення арешту на майно та встановлення заборони на його відчуження фактично позбавляє позивача можливості повноцінно користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Сам факт відсутності матеріалів виконавчих проваджень у зв`язку із їх знищенням після закінчення строків зберігання не може бути підставою для обмеження права власності позивача та подальшого існування арешту без належного правового підґрунтя.

Збереження протягом тривалого часу нескасованого арешту за відсутності виконавчого провадження є безпідставним та таким, що порушує право позивачки на мирне володіння майном, гарантоване статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями глави 23 розділу І Цивільного кодексу України.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 (справа № №2-356/12), зокрема, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15,16 ЦК України) Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним ( справа №161/14034/20 від 03.11.2021, справа №645/6694/15 від 22.12.2021, справа №463/5896/14-ц від 10.04.2019).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.07.2021 у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц (провадження №61-18160св19), від 26.01.2022 у справі №127/1541/14-ц (провадження №61-2829св21), від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц (провадження №61-12997св21), від 09.01.2023 у справі №2-3600/09 (провадження №61-12406св21), від 28.08.2024 у справі №947/36027/21 (провадження № 61-12849св23) наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, на даний час відсутні будь-які правові підстави для подальшого існування арешту на спірне нерухоме майно.

Твердження відповідача про те, що Головне управління ДПС у Львівській області не є належним відповідачем, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до роз`яснення, викладеного в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справи 03.06.2016 № 5«Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19)».

Отже, доводи представника відповідача про те, що дії ГУ ДПС у Львівській області не призвели до порушення прав позивача, тому контролюючий орган не повинен бути відповідачем у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки у випадках, коли арешт майна накладається для забезпечення стягнення коштів (майна) на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21).

Відтак, оскільки арешт у виконавчому провадженні накладався державним виконавцем для забезпечення виконання постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 14.12.2007 в частині стягнення із ОСОБА_1 штрафу на користь держави, а тому, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов пред`явлений до належного відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, з участю третьої особи: Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати (зняти) арешт з майна, належного ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови №722-В-6 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції від 08 травня 2008 року, зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 7252412.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.09.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35)

Третя особа: Шептицький відділ державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34992085, Львівська область, м. Шептицький, вул. Мазепи, 16) .

Суддя: М. В. Мельникович