Постанова № 13946086, 18.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2011 р.

10 год.14 хв.Справа № 2-а-6173/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Філімонова О.В, за участю представника позивача Матвєєва Є.В., представника відповідача Ляха В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Ресурснафта"

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Ресурнафта" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.10 № 0001502301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 10000 грн. та застосування 5000 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 05.11.10 №0001512301/0 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 12500 грн., та застосування 5000 грн. штрафних санкцій. Рішення були прийняті відповідачем на підставі акту від 01.11.2010 № 670/23-020/33487283 "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки приватного підприємства "Ресурснафта" щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку фінансово-господарських операції та взаєморозрахунків з підприємствами, операції щодо купівлі-продажу яких визнано нікчемними за період з 01.01.09 по 01.05.10", відповідно до якого позивачем були порушені вимоги п. 1.3, 1.7 ст.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ІВР (далі - Закон про ПДВ), що встановлюють порядок формування податкового кредиту, а також порушен п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі по тексту - Закон про прибуток), що визначає склад валових витрат з метою розрахунку сум податку на прибуток, що підлягає сплаті в відповідний бюджет. Суть порушення позивача полягає в тому, що він неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ та суми валових витрат за нікчемним правочином по поставці палива (бензин А-95) на загальну суму 50000 грн., укладеним з приватним підприємством "Арт-Сенсіс", в результаті чого: завищено податковий кредит на суму 10000 грн., в т.ч. за грудень 2009 року на суму 10000 грн.; завищено сума валових витрат на суму 50000 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 року на суму 50000 грн. Позивач вважає, що взаємовідносин з ПП "Арт-Сенсіс" підтверджені належним чином оформленими документами - накладною, податковою накладною, до яких ніяких зауважень у ДПІ не було. Вказані в декларації позивача з ПДВ за грудень 2009 р. дані чітко відповідають даним реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманої від ПП "Арт-Сенсіс" накладної, податкова накладна видана уповноваженою на те особою та має всі необхідні реквізити. ДПІ встановила факт перерахування позивачем повної оплати за отриманий товар та виконані роботи на адресу ПП "Арт-Сенсіс". На час здійснення господарської операції (за якою відповідач не визнав обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ), продавець (ПП "Арт-Сенсіс") був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що до цього моменту не анульоване. Позивач правомірно відніс суми ПДВ за правочином з ПП "Арт-Сенсіс" до складу податкового кредиту, а суму угоди без врахування ПДВ до складу валових витрат на підставі положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 5.2.1 ст. 5).

При таких обставинах, на думку позивача, ДПІ не має правових підстав для визнання нікчемним правочину, вчиненому позивачем з його контрагентом; нікчемність угоди позивача з ПП "Арт-Сенсіс" не підтверджена належними засобами доказування.

Представник позивача прибув в судове засідання, підтримав позовні вимоги.

Державна податкова інспекція у Білозерському районі Херсонської області (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що укладена між позивачем та ПП "Арт-Сенсіс" угода на поставку бензину відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемною та недійсною, так як не спричиняє реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено реєстрація постачальника позивача на підставну особу, яка заперечувала підписання первинних документів, в тому числі накладних, податкових накладних тощо. На думку відповідача, відсутні докази товарності операцій. Тому податкова інспекція не має можливості встановити факту сплати податку за операціями між позивачем та його контрагентом до бюджету. Угоди ПП "Арт-Серсіс" з його постачальниками були визнані нікчемними, тому всі наступні угоди, в яких предметом поставки є той самий товар також є нікчемними.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Приватне підприємство "Ресурнафта" є юридичною особою, платником податків. Податкові повідомлення - рішення, які є предметом спору, були прийняти ДПІ на підставі акту від 01.11.2010 № 670/23-020/33487283 "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки приватного підприємства "Ресурснафта" щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку фінансово-господарських операції та взаєморозрахунків з підприємствами, операції щодо купівлі-продажу яких визнано нікчемними за період з 01.01.09 по 01.05.10", яким зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, діючого на той час. ДПІ виявлено, що позивачем був укладений договір від 22.12.09 з ПП "Арт-Сенсіс" (м. Херсон) на постачання нафтопродуктів. Договір зі сторони постачальника підписаний директором ПП "Арт-Сенсіс" Кашпруком І.Б. Поставка нафтопродуктів (бензину А-95) підтверджується видатковою накладною РН-0000481 від 25.12.09 на загальну суму 60000 грн. (в т.ч. ПДВ 10000 грн.), податковою накладною № 481 від 25.12.09, дані документи підписані від імені постачальника також Кашпруком І.Б. Сума ПДВ відображена в декларації по податку на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 10000 грн. Позивач за одержаний товар розплатився шляхом проведення безготівкових розрахунків. Перевіряючим посадовим особам ДПІ надано договір безоплатної оренди автомобіля-бензовозу, укладений позивачем з громадянином ОСОБА_4 Доставка бензину здійснювалась цим автотранспортним засобом за рахунок ПП "Ресурнафта", позивач надав суду товарно-транспортну накладну та подорожній лист від 25.12.09. Отриману продукцію позивачем було оприбутковано та реалізовано кінцевому споживачу.

Згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що приватне підприємство "Арт-Сенсіс" зареєстровано 04.11.09, засновником та директором підприємства є Кашпрук Ігор Борисович, який мешкає за адресою м. Херсон, с. Антонівка, вул. Лазарєва, 5, адреса співпадає з юридичною адресою підприємства. Разом з тим, допитаний 05.08.10 податковою міліцією в якості свідка гр-н Кашпрук Ігор Борисович пояснив, що він зареєстрував приватне підприємство "Арт Сенсіс" на своє ім'я за винагороду, фінансову-господарську діяльність не здійснював, податкову та фінансову звітність не підписував, грошові розрахунки не проводив, заперечив свої підписи у фінансових документах підприємства, вказуючи на їх підробку. Пояснив, що підписував чисті аркуші паперів, які йому надав знайомий Сергій, печатки не оформлював та не отримував, де знаходяться всі документи підприємства йому невідомо.

З наданих суду акту ДПІ у м. Херсоні невиїзної позапланової документальної перевірки ПП "Арт-Сенсіс" щодо взаємовідносин з ТОВ "Сеіл торг", вбачається, що підприємство "Арт-Сенсіс" дійсно зареєстровано платником податків, в тому числі ПДВ. Звітність ПП "Арт-сенсіс" подавалась до ДПІ з показниками господарської діяльності, згідно задекларованих показників за грудень 2009 року постачальником продукції було ТОВ "Сеіл торг", яке не має власних або орендованих складських приміщень, технічного персоналу, транспортних засобів, дане товариство не проводило операцій приймання-передачі товарів, а лише документувало операції з товаром за юридичною адресою, всі угоди між ПП "Арт-Сенсіс" та ТОВ "Сеіл торг" визнано нікчемними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Пунктом пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. № 214, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати. Суд дослідив документи, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню транспортних послуг до валових витрат. Позивач задіяв для підтвердження валових витрат документи, які не відповідають ознакам первинних бухгалтерських та податкових документів з огляду на таке.

Стаття 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документи ПП "Арт-Сенсіс" підписані не директором, а іншою невідомою особою, що підтверджується поясненнями директора підприємства і не спростовано позивачем. Отже, такі документи не є належними доказами отримання бензину, а тому не є підставою для віднесення будь-яких сум витрат до валових витрат.

Виходячи із змісту п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбання або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Пунктами 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що особа-продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка с підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Відповідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надасться виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд дослідив документи, на підставі яких позивач відніс суми ПДВ від операцій придбання бензину до податкового кредиту. Надані суду та ДПІ при перевірці первинні документи не відповідають вимогам, які пред'являються до податкових документів, неможливо встановити посаду та прізвище особи, яка підписала ці документи, дійсну адресу підприємства.

На думку суду, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від обов'язку складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а отже, такі неналежним чином складені документи не можуть достовірно свідчити про здійснення самих господарських операцій. Позивач є суб'єктом господарювання, повинен бути обізнаним з порядком укладання договорів та складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, перевірити повноваження осіб, які укладали договір, підписали розрахункові документи, накладні, податкові накладні. Отже, всі наслідки необачних дій позивача покладаються тільки на нього, а не на державний бюджет.

Органи державної податкової служби не мають можливості перевірити правильність декларування та сплати до бюджету податків контрагентом позивача, тому не мають підстав підтвердити факт сплати податку позивачу, оскільки за чинним законодавством він даний податок сплачує в ціні придбаного товару своєму продавцю (постачальнику) - ПП "Арт-Сенсіс". Представником позивача також не було надано ніяких доказів підтвердження включення ПП "Арт-Сенсіс" сум перерахованих позивачем з ПДВ до податкових зобовязань та сплату задекларованих податків.

Суд також приймає до уваги відсутність належних доказів транспортування бензину. В копіях ТТН та подорожнього листа на перевезення бензину 25.12.09, не зазначено звідкіля вивозився бензин, тільки вказано м. Херсон, що унеможливлює встановлення реальності поставки.

Та обставина, що позивач відпустив кінцевим споживача бензин, отриманий за документами ПП "Арт-Сенсіс", не є достатнім доказом того, що ці товари поставлені саме цим підприємством, а не з використанням документів даного підприємства, про що свідчить пояснення директора ПП.

Посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ПП "Арт-Сенсіс", суд вважає передчасним висновком. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання їх недійсним. Суд вважає, що відповідач не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей договір очевидно суперечить інтересам держави та суспільства не підкріплений належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, вироком у кримінальній справи. За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладеного договору, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є провомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Незважаючи на це, суд вважає правомірними дії податкової інспекції по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань. Суд не вбачає порушень чинного законодавства або перевищення компетенції зі сторони відповідача при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В задоволенні позову відмовляється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови.

Керуючись ст.ст.94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Відмовити приватному підприємству "Ресурснафта" в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 5 листопада 2010 року № 0001502301/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 15 000 грн. та № 0001512301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17 500 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 лютого 2011 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6