Рішення № 139460533, 03.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9074/25

Провадження №: 2/755/11228/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Коваленко І.В.

при секретарі - Назарової І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про захист прав споживача юридичних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО» про захист прав споживача юридичних послуг.

Позов обґрунтований тим, що у 2023 році позивачка домовилась з особою на ім`я ОСОБА_2 , який організовував проведення робіт з асфальтування та встановлення бордюрів на 3-й Східньо-Дальній провулок у садовому товаристві «Стадне» у Дарницькому районі міста Києва. За виконані роботи позивачка, за її твердженням, сплатила кошти у розмірі, що перевищував вартість матеріалів та робіт, а також залишились невикористані матеріали, за які вона сплатила, проте які були забрані ОСОБА_3 та працівниками, у зв`язку з чим у неї виникла необхідність у зверненні за юридичною допомогою. 10 вересня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» укладено договір про надання юридичних послуг №1009202402. За умовами договору Виконавець зобов`язувався надати Замовнику юридичні послуги, зокрема провести аналіз правової ситуації, вивчити надані документи та норми законодавства, визначити правовий план та підготувати відповідні документи, а саме вимогу та позовну заяву щодо стягнення безпідставно набутих коштів (проект). Вартість послуг за договором становила 7 000 грн, які позивачка сплатила відповідачу, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 3 від 10 вересня 2024 року. Позивачка зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, оскільки підготовлені документи, на її думку, не відповідали вимогам законодавства та не давали можливості звернутись до суду. Зокрема, позивачка вказує, що підготовлений проект позовної заяви не містив необхідних відомостей щодо ціни позову, розміру коштів, які підлягають стягненню, відомостей про відповідача, його адресу та інших даних, необхідних для звернення до суду. Крім того, на її думку, позовні вимоги були сформульовані таким чином, що їх виконання було неможливим, оскільки у них не було конкретно визначено розмір коштів, відповідача, підстави стягнення та особу, на користь якої вони мають бути стягнуті. Позивачка також зазначає, що до проекту позовної заяви були долучені фотографії, які не стосувались предмета її вимог, а сама підготовлена відповідачем позовна заява була лише проектом документа та не могла бути безпосередньо подана до суду. За твердженням позивачки, передбачена договором вимога також не була належним чином підготовлена та їй не була надана. 01 жовтня 2024 року сторонами підписано Акт приймання-передачі за договором, відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняла вимогу та позовну заяву щодо стягнення безпідставно набутих коштів (проект). Загальна вартість послуг за Актом становить 7 000 грн. Позивачка зазначає, що Акт підписала, оскільки працівник відповідача повідомила про можливість внесення виправлень до підготовлених документів після його підписання. У подальшому, 25 листопада 2024 року, позивачка звернулась до відповідача із заявою про розірвання договору, однак, за її твердженням, відповідач на неї не відреагував. 26 листопада 2024 року позивачка звернулась до відповідача з письмовою претензією, в якій вказала на неналежну якість наданих юридичних послуг та просила усунути недоліки. Позивачка також посилається на спілкування з працівниками відповідача, під час якого їй повідомлялось про можливість доопрацювання документів, а також на те, що працівники відповідача змінювались, однак належним чином підготовлені документи їй так і не були надані. Позивачка вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань вона втратила сплачені за юридичні послуги 7 000 грн, які просить стягнути як збитки. Крім того, позивачка зазначає, що неналежне надання відповідачем юридичних послуг спричинило їй моральні страждання, негативні емоції, розчарування, погіршення настрою, порушення сну, втому та слабкість. Вказує на погіршення стану здоров`я та загострення гіпертонії, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 5 000 грн моральної шкоди. Також позивачка просить розірвати укладений між сторонами договір про надання юридичних послуг та захистити її права як споживача юридичних послуг.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

На адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_4 , де останній заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

У відзиві зазначив, що між сторонами укладено договір №1009202402 від 10 вересня 2024 року, предметом якого було надання юридичних послуг, а саме підготовка вимоги та проекту позовної заяви щодо стягнення безпідставно набутих коштів. Відповідач зазначив, що 01 жовтня 2024 року сторонами підписано Акт приймання-передачі, яким підтверджено надання передбачених договором послуг у повному обсязі. В Акті зазначено, що Замовник претензій щодо наданих послуг не має, а умови договору виконані повністю та фактично. Відповідач послався на умови договору, відповідно до яких послуги вважаються наданими з моменту підписання Акта, а Замовник має право перевірити його та у встановлений договором строк заявити зауваження щодо якості чи обсягу наданих послуг. За твердженням відповідача, протягом передбаченого договором строку позивачка не заявляла обґрунтованих зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг, а тому послуги були прийняті нею без претензій. Відповідач заперечує проти тверджень позивачки про неналежне виконання договору та вважає, що підписання Акта підтверджує прийняття позивачкою результату наданих послуг. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив про відсутність доказів заподіяння позивачці моральної шкоди саме діями відповідача та причинного зв`язку між наданням юридичних послуг і станом її здоров`я.

Позивачка у відповіді на відзив зазначила, що підписання Акта саме по собі не свідчить про належну якість наданих послуг. Вказала, що підготовлений відповідачем проект позовної заяви містить істотні недоліки та не відповідає вимогам, необхідним для звернення до суду, у зв`язку з чим вона не змогла використати його за призначенням. Позивачка також зазначила, що підстав для підписання Акта не мала, однак підписала його, розраховуючи на подальше внесення відповідачем виправлень до підготовлених документів. Вважає, що відповідач, посилаючись на підписаний Акт, намагається уникнути відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що передбачено статтею 610 ЦК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовникові невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

При цьому для покладення на виконавця обов`язку з відшкодування збитків необхідним є встановлення факту порушення ним договірного зобов`язання, наявності збитків, причинного зв`язку між порушенням та завданими збитками, а також вини у випадках, коли така вина є необхідною умовою відповідальності.

Судом встановлено, що 10 вересня 2024 року між сторонами укладено договір про надання юридичних послуг №1009202402.

Зі змісту договору вбачається, що відповідач зобов`язався надати позивачці юридичні послуги, зокрема провести необхідний правовий аналіз та підготувати визначені сторонами документи - вимогу та позовну заяву щодо стягнення безпідставно набутих коштів (проект).

Вартість зазначених послуг становила 7 000 грн, які позивачка сплатила відповідачу.

Таким чином, факт укладення договору та оплати його вартості сторонами не заперечується.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що 01 жовтня 2024 року сторонами підписано Акт приймання-передачі за договором.

В Акті зазначено, що Виконавець надав, а Замовник прийняла вимогу та позовну заяву щодо стягнення безпідставно набутих коштів (проект), загальна вартість яких становить 7 000 грн.

При цьому Акт містить безпосереднє застереження про те, що послуги надані Замовнику відповідно до Акта у повному обсязі, Замовник претензій щодо наданих послуг не має, а умови договору виконані повністю та фактично.

Акт підписаний позивачкою особисто.

Зі змісту договору також вбачається, що сторонами погоджено порядок прийняття наданих послуг та заявлення зауважень щодо їх якості й обсягу.

Так, умовами договору передбачено, що послуги вважаються наданими з моменту підписання відповідного Акта. Замовнику надано строк для перевірки Акта та можливість заявити зауваження щодо якості та обсягу послуг, а Виконавець у такому випадку зобов`язувався усунути відповідні зауваження у необхідний та достатній строк.

Отже, сторони договору погодили не лише предмет юридичних послуг та їх вартість, а й порядок їх прийняття та пред`явлення зауважень щодо якості та обсягу.

Суд погоджується з тим, що саме по собі підписання Акта приймання-передачі не позбавляє Замовника права доводити неналежне виконання договору та не може автоматично свідчити про безумовну відсутність будь-яких недоліків послуг.

Водночас у такому випадку саме сторона, яка посилається на неналежне виконання договору, повинна надати належні та допустимі докази на підтвердження конкретних порушень умов договору.

Відповідно до статей 12, 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для вирішення справи.

Оцінка доказів здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

У цій справі позивачка посилається переважно на недоліки змісту підготовленого відповідачем проекту позовної заяви та на неналежне виконання інших умов договору.

Разом із тим суд не встановив належних і достатніх доказів того, що відповідач не виконав передбачені договором дії або що надані ним послуги за своїм обсягом не відповідали погодженому сторонами предмету договору.

Матеріали справи містять підготовлений відповідачем проект позовної заяви щодо стягнення безпідставно набутих коштів, тобто документ, підготовлення якого було передбачено предметом укладеного сторонами договору.

Посилання позивачки на те, що проект позовної заяви, на її думку, не відповідав окремим вимогам процесуального законодавства, саме по собі не є достатнім доказом невиконання відповідачем договору або надання послуги неналежної якості.

Суд враховує, що предметом договору було саме підготовлення проекту позовної заяви, а не забезпечення її прийняття судом, задоволення позову чи досягнення певного результату розгляду майбутньої справи.

Відтак обставина, що позивачка у подальшому не використала підготовлений проект для звернення до суду, сама по собі не свідчить про невиконання відповідачем договірних зобов`язань.

Не є достатніми доказами неналежного виконання договору й посилання позивачки на те, що у проекті, на її думку, неправильно сформульовано спосіб захисту, не зазначено окремі відомості, які вона вважає необхідними, або долучено документи, які, на її переконання, не мають відношення до предмета спору.

Зазначені доводи фактично є оцінкою позивачкою якості підготовленого документа, однак самі по собі не підтверджують, що відповідач не виконав погоджений сторонами обсяг юридичної послуги.

Також позивачка посилається на те, що передбачена договором вимога їй не була надана. Разом із тим зазначене спростовується змістом підписаного сторонами Акта приймання-передачі від 01 жовтня 2024 року, в якому прямо зазначено, що Виконавець передав, а Замовник прийняла, зокрема, вимогу. При цьому будь-яких застережень щодо ненадання зазначеного документа Акт не містить.

Суд також враховує, що після підписання Акта позивачка зверталась до відповідача із заявою про розірвання договору та претензією щодо якості послуг.

Однак такі звернення свідчать про виникнення між сторонами спору щодо якості наданих послуг, але самі по собі не доводять факту неналежного виконання відповідачем договору.

Позивачкою не надано належних доказів того, що у встановлений договором строк після отримання Акта вона заявила конкретні обґрунтовані зауваження щодо якості та обсягу послуг, які відповідач безпідставно відмовився усунути.

Посилання позивачки на усні пояснення працівників відповідача, зокрема щодо можливості подальшого внесення виправлень, а також на обставини зміни працівників відповідача, їх кваліфікації чи організації роботи товариства, не підтверджують конкретного порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору.

Не може бути підставою для задоволення позову й саме по собі твердження про те, що позивачка очікувала від юридичних послуг іншого результату або вважає підготовлений документ непридатним для подальшого використання.

За змістом договору відповідач мав надати юридичні послуги та підготувати визначені сторонами документи. Договором не передбачено гарантування певного судового результату чи обов`язку відповідача забезпечити задоволення майбутніх вимог позивачки.

Таким чином, судом не встановлено факту невиконання або неналежного виконання відповідачем конкретних договірних зобов`язань, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 7 000 грн.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право вимагати належного виконання роботи або надання послуги, а у разі істотного порушення умов договору - вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Разом із тим застосування передбачених законом способів захисту прав споживача передбачає встановлення факту неналежного виконання роботи або надання послуги, недоліків роботи чи послуги або іншого порушення з боку виконавця.

У цій справі таких обставин судом не встановлено.

Саме по собі незадоволення позивачки змістом підготовленого проекту документа без доведення конкретного порушення умов договору не свідчить про істотне порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Не встановлено судом і такого порушення відповідачем умов договору, яке призвело б до істотного позбавлення позивачки того, на що вона розраховувала при його укладенні.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки належних доказів істотного порушення відповідачем умов договору суду не надано, вимога позивачки про розірвання договору також задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Разом із тим для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди необхідним є встановлення факту її заподіяння, протиправності поведінки особи, яка її заподіяла, причинного зв`язку між такою поведінкою та шкодою, а також інших передбачених законом умов відповідальності.

Позивачка посилається на погіршення свого емоційного та фізичного стану, а також на медичну довідку від 17 січня 2025 року.

Проте зазначений документ сам по собі не підтверджує, що погіршення стану здоров`я позивачки настало саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача при виконанні договору про надання юридичних послуг.

Належних доказів причинного зв`язку між наданням відповідачем юридичних послуг та погіршенням стану здоров`я позивачки матеріали справи не містять.

Крім того, судом не встановлено протиправної поведінки відповідача при виконанні договору, яка могла б бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин вимога про стягнення 5 000 грн моральної шкоди також є необґрунтованою.

Оцінюючи доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено факту неналежного виконання відповідачем умов договору, наявності істотного порушення договору, заподіяння збитків у заявленому розмірі та моральної шкоди, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 23, 526, 610, 614, 626-628, 651, 901-903, 906 ЦК України, статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про захист прав споживача юридичних послуг - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя :