Ухвала суду № 139460490, 02.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24365/23

Провадження №: 1-кп/752/827/26

У Х В А Л А

02.09.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (ВКЗ)

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (ВКЗ),

представниці власника майна ОСОБА_6 (КВЗ),

у ході проведення відкритого судового засідання у кримінальному провадженні № 12023100000000729, відомості про яке внесено 07.07.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта загальна середня, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12023100000000729 за обвинувальним актом, затвердженим прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_7 16.11.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобами, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .

Згідно з обвинувальним актом водій ОСОБА_4 під час руху та керування транспортним засобом "Volvo FH12", державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом "Shmitz S01", державний номерний знак НОМЕР_2 , допустив порушення вимог п. 1.5, п. "б" п. 2.3, п. 10., п. 13.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не виявив на проїзній частині громадянина ОСОБА_8 , який розташувався між правою частиною напівпричепу "Shmitz S01", державний номерний знак НОМЕР_2 , та транспортним засобом Mercedes-Benz G500, державний номерний НОМЕР_3 , розпочав рух з одночасним виконанням маневру розвороту ліворуч, здійснив наїзд на пішоходу ОСОБА_8 , шляхом затискання його тіла між частинами описаних транспортних засобів.

В судовому засіданні 02.09.2026 судом розглядалося клопотання адвоката ОСОБА_6 від 09.06.2026, заявлене в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту майна, зміну місця зберігання майна (речового доказу) та передачу його на відповідальне зберігання.

Адвокат ОСОБА_6 підтримала заявлене клопотання, просила скасувати арешт транспортного засобу "Mercedes-Benz", комерційний опис: G500, рік випуску 2016: загальний легковий універсал, колір чорний, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , що арештований згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.07.2023 (справа № 761/24692/23, провадження № 1-кс/761/15994/2023); змінити місце зберігання транспортного засобу "Mercedes-Benz", який перебуває на штраф майданчику за адресою: м. Київ, вул. Г. Хлткевича, 20-Б та передати його на відповідальне зберігання власниці ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 до набрання законної сили остаточним рішенням у цій справі з покладенням обов`язків за першою вимогою надавати автомобіль слідчому, прокурору, експертам, суду у разі виникнення необхідності.

Мотивуючи клопотання, адвокат вказала на те, що власником автомобіля "Mercedes-Benz", державний номерний знак НОМЕР_5 , на який накладено арешт у кримінальному провадженні провадження № 12023100000000729 є ОСОБА_9 , що доводиться рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 761/5499/26, яке набрало законної сили 01.06.2026; цей автомобіль був тимчасово вилучений і з моменту його вилучення пройшов доволі тривалий проміжок часу, тоді яку цьому кримінальному провадженні всі слідчі дії завершено, всі експертизи проведено, а держава тривалий час продовжує нести витрати, пов`язані зі зберіганням цього речового доказу; послалася на ст. 98, 100, 131, 132, 170, 147 КПК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, принцип непорушності права власності, розумності та співмірності обмеження права власності.

У судове засідання ОСОБА_9 не прибула, розгляд клопотання проведено на її відсутності та за участі професійного адвоката, який дії в її інтересах.

Прокурор пояснив суду, що вважає за доцільне здійснити вирішення питання про скасування арешту, що був накладений на стадії досудового розслідування на автомобіль "Mercedes-Benz", державний номерний знак НОМЕР_5 , за наслідками розгляду кримінального провадженні цвілому під час постановлення судом остаточного судового рішення, послався на те, що розгляд кримінального провадження перебуває на стадії свого логічного завершення.

Захисник та обвинувачений поклалися на розсуд суду при вирішенні клопотання ОСОБА_9 .

Потерпіла та її представниця підтримали клопотання ОСОБА_9 , просили врахувати, що автомобіль, про який йдеться, тривалий час перебуває на майданчику тимчасового утримання, Державна витрачає кошти на його зберігання, він втрачає свої технічні властивості, адже не обслуговується та не доглядається.

Заслухавши виступи учасників, вивчивши приєднані до клопотання документи, суд з`ясував, що дійсно за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 761/24692/23 за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні № 1202310000000729 накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 07.07.2023 під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме: на автомобіль марки "Mercedes-Benz G500", державний номерний знак НОМЕР_5 , чорного кольору, що на праві власності належить ОСОБА_10 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.

При цьому за постановою слідчого у кримінальному провадженні № 1202310000000729 автомобіль марки "Mercedes-Benz G500", державний номерний знак НОМЕР_5 "залучено" до кримінального провадження як речовий доказ. Мотивами визнання цього автомобіля речовим доказом визначено те, що він зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до досліджених судом доказів сторони обвинувачення, остаточна оцінка яким буде надана в нарадчій кімнаті, автомобіль, щодо якого постало питання про скасування арешту, не був приведений у рух у момент події, яка призвела до загибелі ОСОБА_8 , під час огляду місця події цей транспортний засіб оглядався, робилися його фотознімки, відповідні виміри. При призначенні судової транспортно-трасологічної експертизи слідчим було поставлено експерту ряд питань, щодо розташування цього авто, контактування з вантажним транспортним засобом "Volvo FH12" та напівпричепом "Shmitz S01". При проведенні експертного дослідження судовий експерт оглядав автомобіль "Mercedes-Benz G500" за місцем його зберігання на майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів та склав свій висновок.

01.05.2026 Шевченківським районним судом міста Києва постановлено рішення у справі № 761/5499/26, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу № 8048/2023/3900505 від 27.06.2023 транспортного засобу - автомобіля Mersedes-Benz, комерційний опис: G500, рік випуску: 2016, особливі відмітки: загальний легковий універсал, колір: чорний, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , оформлений на ім`я ОСОБА_10 ; скасовано державну реєстрацію права власності на цей автомобіль за ОСОБА_10 ; визнано недійсним свідоцтво серії СТО від 27.06.2023, видане ТСЦ 8048, про реєстрацію цього транспортного засобу, яке було оформлене на ім`я ОСОБА_10 .

Як слідує з зазначеного рішення, ОСОБА_8 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_11 , придбав вищевказаний автомобіль марки "Mercedes-Benz G500", державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрував його на ім`я своєї сестри ОСОБА_10 , використав для цього спільні сумісні кошти подружжя без згоди дружини ОСОБА_12 , порушивши майнові права останньої.

Як слідує з цього рішення та представлених суду документів, до оформлення ОСОБА_8 автомобіля марки "Mercedes-Benz G500", державний номерний знак НОМЕР_5 , на ОСОБА_10 як власницю, цей транспортний засіб належав ОСОБА_9 .

Розглядаючи заявлене клопотання, суд виходить з того, що арешт майна, в розумінні кримінально-процесуального закону, є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 167 КК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Як зазначалося вище, арешт полягає у тимчасовому, а саме: обмеженому в часі, позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, тобто його застосування пов`язане з втручанням у право власності особи.

Разом з тим, метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, і застосовується він за клопотанням прокурора, слідчого, а в окремих випадках - цивільного позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, сторона обвинувачення зібрала та представила суду докази на підтвердження висунутого обвинувачення, необхідні експертизи з автомобілем "Mercedes-Benz G500", державний номерний знак НОМЕР_5 , були проведені, під час чого проаналізовано сліди, які зберіг на собі цей автомобіль, з чого слідує, що цілі застосування описуваного заходу забезпечення кримінального провадження, з огляду на його тимчасовість, слід вважати такими, що реалізовані і подальше продовжуване застосування арешту не слід вважати доцільним.

Підсумовуючи все викладене вище, суд доходить висновку про те, що підстави для продовжуваного застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт щодо вищевказаного автомобіля не вбачається.

Позиція прокурора судом врахована, проте оцінюється критична, адже вона не узгоджується з принципом непорушності права власності, засадами розумності та співмірності обмеження права власності та завданнями кримінального провадження.

Зокрема, суд виходить з того, що Конституцією України (ст. 41) кожному гарантується право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також визначається право приватної власності як непорушне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;

У ст. 319 Цивільного кодексу України унормовано, що здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, де передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перша та найбільш важлива вимога цієї статті полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі цієї статті.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції" (п. 69 і 73) такого необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

На підставі викладеного, суд вважає за належне скасувати арешт за клопотанням адвоката ОСОБА_6 , заявленим в інтересах ОСОБА_9 .

Питання про визначення місця зберігання речового доказу та передачу його на відповідальне зберігання власниці з визначенням конкретної адреси суд не вбачає на належне вирішувати на цій стадії судового розгляду, оскільки, як вказувалося вище, цей автомобіль виконав свою функцію речового доказу у частині збереження слідів і виявлені на ньому сліди досліджено судовим експертом.

Щодо можливих непроаналізованих доводів адвоката ОСОБА_6 , суд посилається на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема його усталену практику, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 8, 9, 84, 98, 174, 372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання адвоката ОСОБА_6 , заявлене в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту майна від 09.06.2026, задовольнити частково.

2. Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.07.2023 № 761/24692/23 у кримінальному провадженні № 12023100000000729 на майно, тимчасово вилучене 07.07.2023 під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме: на автомобіль марки "Mercedes-Benz G500", державний номерний знак НОМЕР_5 , чорного кольору з забороною відчуження, розпорядження та користування.

3. Повернути автомобіль марки "Mercedes-Benz G500", державний номерний знак НОМЕР_5 , чорного кольору, який зберігається на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 20-Б, ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

4. В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1