Вирок № 139460152, 02.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа №712/9082/26

Провадження №1-кп/712/1017/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

законного представника ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження 42026250000000030 від 22.04.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Черкаси, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого заступником директора СТОВ Дніпро Золотоніського району, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб.

У подальшому, воєнний стан на території України продовжувався, відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених відповідними Законами України, тобто воєнний стан розпочався та діє на всій території України по цей час.

Досудовим розслідуванням установлено, що наказом Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі ДСНС) № 62 від 13.02.2018 ОСОБА_4 призначено на посаду заступника начальника інституту з персоналу Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного Університету цивільного захисту України (далі ЧІПБ, або Інститут).

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки Голови ДСНС № 282 від 24.04.2024, на ОСОБА_4 покладено тимчасове виконання обов`язків за посадою начальника ЧІПБ.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052, ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

До основних завдань ДСНС належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб; виконання функцій компетентного органу у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

ДСНС відповідно до покладених на неї завдань здійснює зокрема наступне: створює та використовує фінансові ресурси та оперативний матеріальний резерв для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання термінової невідкладної допомоги постраждалим; здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, державних службовців і працівників апарату ДСНС; виконує функції з організації та навчально-методичного забезпечення та проведення навчання (підвищення кваліфікації за цільовим призначенням) керівних кадрів і фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на яких поширюється дія законів України у сфері цивільного захисту, затверджує навчальні плани і програми післядипломної освіти; здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання, крім суб`єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами; перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти; здійснює контроль за виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних і цільових перевірок; складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи; застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки; виконує функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери її управління; здійснює інші повноваження, визначені законом.

ДСНС є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Положенням про ЧІПБ, затвердженим наказом Ректора Національного університету цивільного захисту України (далі НУЦЗУ, або Університет) № 220 від 02.11.2016, в редакції наказу № 38 від 01.03.2023 (далі Положення), передбачено, що ЧІПБ є відокремленим структурним підрозділом Університету із специфічними умовами навчання державної форми власності, що утворений на базі Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля наказом ДСНС України від 09.12.2013 № 749 «Про здійснення заходів з реорганізації Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 896-р «Про реорганізацію Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля», підпорядковується НУЦЗУ та належить до сфери управління ДСНС.

Інститут має свій прапор, герб, круглу печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державної казначейської служби України та поточні, валютні, вкладні (депозитні) рахунки в установах державних банків, на які відповідно до рішення, прийнятого вченою радою Інституту, зараховуються власні кошти, отримані як плата за послуги, що надаються згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, іншу власну атрибутику та символіку, які реєструються відповідно до чинного законодавства.

Інститут здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту Університету та цього Положення, яке погоджується з ДСНС та затверджується ректором Університету.

Освітня діяльність Інституту здійснюється відповідно до Конституції України, законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про професійну (професійно-технічну) освіту", "Про фахову передвищу освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність" та інших нормативно-правових актів, укладених в установленому законом порядку, ґрунтується на гуманістичних традиціях вітчизняної та світової освіти, науки і культури, положеннях Болонської декларації та програмах розвитку Університету.

Метою освітньої діяльності Інституту є: задоволення потреб ДСНС у кваліфікованих фахівцях за всіма рівнями вищої освіти, а також освітньо-кваліфікаційними рівнями «кваліфікований робітник», «фаховий молодший бакалавр», згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками, у тому числі інших центральних органів виконавчої влади у фахівцях у сфері цивільного захисту; підвищення інтелектуального потенціалу держави шляхом підготовки висококваліфікованих фахівців з вищою освітою; всебічний гармонійний розвиток особистості здобувачів освіти, формування громадянської позиції та патріотизму шляхом цілеспрямованого навчання та виховання.

Інститут користується відокремленою частиною державної власності у вигляді земельних ділянок, земельних ділянок із будівлями, спорудами, устаткуванням та іншими матеріальними цінностями, а також одержаними від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, фондів (у тому числі благодійних) та придбаними за рахунок коштів, отриманих від освітньої, науково-дослідницької та іншої господарської діяльності.

Для виконання покладених завдань Інститут здійснює фінансово-господарську діяльність у межах своїх повноважень та відповідає за результат у встановленому законодавством порядку.

Інститут може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, визначені цим положенням. Інститут є бюджетною неприбутковою установою.

Інститут має право, зокрема укладати згідно із законодавством договори та угоди з підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами для виконання завдань Інституту; розвивати власну матеріально-технічну базу і соціальну інфраструктуру, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних і культурно-побутових закладів, об?єктів харчування.

Інститут зобов`язаний, зокрема дотримуватися вимог чинного законодавства щодо навчальної, наукової, фінансової, виховної, організаційної, соціальної, кадрової, міжнародної, зовнішньо-економічної та інших видів діяльності; забезпечувати дотримання вимог законодавства України про працю, охорону навколишнього середовища, виконувати інші обов`язки, покладені на нього відповідно до законодавства України; забезпечувати дотримання фінансової дисципліни, своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно із законодавством України; організовувати ефективне використання, експлуатацію та ремонт будівель і споруд Інституту; організовувати раціональне використання, експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, обладнання та майна Інституту; здійснювати бухгалтерський, оперативний облік та складати статистичну й фінансову звітність згідно із законодавством України.

Безпосереднє управління діяльністю Інститутом здійснює начальник. Начальник Інституту проходить службу цивільного захисту, володіє державною мовою та застосовує її під час виконання службових обов?язків, обирається на посаду за конкурсом строком на п?ять років у порядку передбаченому Статутом Університету і цим Положенням, призначається і звільняється з посади ДСНС за поданням ректора Університету відповідно до законодавства.

Начальник Інституту підпорядковується безпосередньо ректору Університету та несе персональну відповідальність за результати роботи Інституту.

Начальник Інституту є представником Інституту у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, може діяти без довіреності в межах повноважень, передбачених законодавством України та Положенням.

Начальник Інституту в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність Інституту; вирішує питання діяльності Інституту згідно із законодавством, нормативно-правовими актами, наказами ДСНС, Статутом Університету та Положенням; вирішує питання фінансово-господарської діяльності Інституту; забезпечує виконання кошторису, укладає угоди, дає доручення, відкриває та закриває банківські рахунки; є розпорядником майна і коштів Інституту; укладає та підписує згідно із законодавством договори та угоди з підприємствами, установами й організаціями для виконання завдань Інституту, визначених Положенням; створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог керівника бухгалтерської служби щодо дотримання порядку оформлення та надання до обліку первинних документів; забезпечує ефективне використання, експлуатацію та ремонт будівель і споруд, іншого майна Інституту; організовує складання та подання фінансової та бюджетної звітності відповідно до чинного законодавства; несе відповідальність за належне реагування на прояви порушень антикорупційного законодавства; забезпечує охорону праці, дотримання принципу єдиноначальності в службовій діяльності та відповідає за стан дисципліни і законності в Інституті; забезпечує організацію та здійснення попереднього та поточного внутрішнього фінансового контролю.

Начальник Інституту відповідає за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна Інституту.

Майно Інституту становлять закріплені за ним матеріальні цінності, одержані в установленому порядку. Інститут використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим і функціональним призначенням. Розпорядження майном та його відчуження здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Джерелами фінансування Інституту є в тому числі асигнування Державного бюджету України. Залучені кошти спрямовуються на здійснення діяльності Інституту в порядку та на умовах, визначених законодавством і Положенням. Збитки, завдані Інституту внаслідок порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Інституту в установленому законодавством порядку.

Таким чином, у силу займаної посади та покладених службових обов`язків, ОСОБА_4 відповідно до ст. 18 та примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою, що постійно обіймає посаду в органі державної влади, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», працівником правоохоронного органу, повинен був знати і неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги, в тому числі і благодійні організації. Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Донори гуманітарної допомоги - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України або іноземної держави, та фізичні особи, що перебувають в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами

Бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.

Так, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду заступника начальника, а також тимчасово виконуючи обов`язки начальника ЧІПБ, отримавши від донорів гуманітарну допомогу у своє відання, бажаючи незаконно збагатитись, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

У невстановлений досудовим розслідуванням час у 2022 році у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на отримання та подальше привласнення частини товарів гуманітарної допомоги, які будуть надходити від донорів в період збройного конфлікту, що продовжувався на території України, тобто використати її не за цільовим призначенням.

В ході досудового розслідування встановлено, що упродовж 2022-2024 років ОСОБА_4 від імені ЧІПБ звертався із листами до установ та організацій, в тому числі закордонних, з метою отримання від них гуманітарної допомоги під приводом того, що в Україні триває збройний конфлікт, а офіцери та курсанти Інституту залучаються до ліквідації наслідків обстрілів та рятування населення.

При цьому, передбачаючи можливість привласнення переданих донорами товарів гуманітарної допомоги та небажання фіксувати сліди своїх злочинних дій, ОСОБА_4 не реєстрував вказані листи у встановленому порядку у підрозділі документообігу Інституту.

У подальшому для потреб ЧІПБ, на його адресу надходили товари гуманітарної допомоги, як безпосередньо від донорів, так і від благодійних організацій, які виступали отримувачами гуманітарної допомоги.

Так, на підставі актів приймання-передачі від 27.03.2024, 22.04.2024 та 21.05.2024 на адресу ЧІПБ від Благодійної організації «Благодійний фонд ВІЛЬНІ» надійшли товари гуманітарної допомоги, в тому числі 9 сонячних панелей Risen RSM144-9-555M, сонячна панель Ecoflow EF-FLEX-220B,

Бронежилет BULLETPROOF VEST BFSB210401, мобільна сонячна станція Aidpol у комплекті із 4 сонячними панелями, а також генератор Bohmer-AG I-5000W.

Після цього, ОСОБА_4 вирішив реалізувати свій злочинний задум та привласнити вказані матеріальні цінності, які належали ЧІПБ. З цією метою ОСОБА_4 вирішив неоприбутковувати у встановленому порядку за даними бухгалтерського обліку вказані матеріальні цінності, а тому не забезпечив їх комісійне прийняття на склад та відображення у бухгалтерських документах. Натомість ОСОБА_4 надав вказівку розмістити їх у гаражному боксі № НОМЕР_1 , що на території ЧІПБ за адресою: м. Черкаси, вул. Онопрієнка 8.

У подальшому, ОСОБА_4 , маючи безперешкодний доступ до вищевказаного майна у гаражному боксі № НОМЕР_2 за адресою: м. Черкаси, вул. Онопрієнка 8, тобто такого, що перебуває у його віданні, усвідомлюючи, що вказане майно не значиться за обліками у ЧІПБ, як майно Інституту та може бути безперешкодно привласнене, у невстановлений досудовим розслідуванням час, приблизно у період червня-серпня 2024 року, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення майном Інституту, привласнив товаро-матеріальні цінності гуманітарної допомоги отримані від Благодійної організації «Благодійний фонд ВІЛЬНІ», а саме 9 сонячних панелей Risen RSM144-9-555M, сонячна панель Ecoflow EF-FLEX-220B, Бронежилет BULLETPROOF VEST BFSB210401, Мобільна сонячна станція Aidpol у комплекті із 4 сонячними панелями, а також генератор Bohmer-AG I-5000W загальною вартістю 140 070,58 грн., після чого використовуючи вантажний автотранспорт, за участю невстановлених осіб перевіз вказане майно до будинку, де він проживає за адресою: АДРЕСА_2 та почав використовувати на власний розсуд.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 спричинив матеріальні збитки державним інтересам в особі Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного Університету цивільного захисту України у вигляді нестачі майна на суму 140 070,58 грн.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , кваліфікуються, за ознаками кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчинене в умовах воєнного стану.

29.06.2026 між заступником керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 , з одного боку та ОСОБА_4 з іншого боку, з участю захисника адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якої ОСОБА_4 зобов`язується: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення під час судового провадження; прийняти узгоджене покарання та дати згоду на його призначення; до закінчення судового розгляду кримінального провадження № 42026250000000030 від 22.04.2026 та набрання вироком законної сили при першому ж виклику з`являтися до суду; прийняти наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

Сторони узгодили покарання за ч. 4 ст. 191 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк три роки.

Одночасно сторони розуміють, що відповідно до вимог частини четвертої статті 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєному злочині, що інкримінується визнав повністю, щиро розкаявся. Угоду про визнання винуватості підтримав та просив її затвердити. Укладення угоди відбулось добровільно, без примусу і тиску.

Захисник також підтримав указану угоду та вказав на добровільність позиції і власне волевиявлення обвинуваченого при її укладенні. Жодного тиску на нього з боку працівників поліції, прокурора не було.

Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості, укладену відносно обвинуваченого, затвердити і призначити узгоджене в угоді покарання, оскільки при укладенні угоди про визнання винуватості, вимоги та правила КПК України та КК України дотримані.

Представник потерпілого не заперечувала проти затвердження угоди про винуватість.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

В судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно вимог ст. 468-469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якому обвинувачується ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів (ч.4 ст. 191 КК України), що дає можливість підписання даної угоди. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, судом встановлено, що остання у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 191 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений же спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції кримінального закону.

Вид покарання, обраний відносно обвинуваченого, узгоджується з характеризуючими матеріалами, пом`якшуючими обставинами, якими є щире каяття, добровільне перерахування на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України грошові кошти в сумі 300 000 гривень.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що укладена угода про визнання винуватості, - підлягає затвердженню.

У цьому зв`язку, у суду відсутні сумніви, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 191 КК України, за обставин, наведених в обвинувальному акті. Тому він підлягає кримінальній відповідальності за вчинені ним діяння з призначенням покарання, передбаченого угодою про визнання винуватості від 29.06.2026.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 (згідно зі ст. 66 КК України) є: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено, про них не зазначив і прокурор.

Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України можливо звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням на нього, відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України відповідних обов`язків судом.

Саме такий іспитовий строк на думку суду, буде достатнім для виконання обвинуваченим своїх обов`язків та умов угоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

Враховуючи те, що відпала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно, яке було накладено ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.05.2026, суд вважає доцільним скасувати.

Дані про звернення застави в дохід держави відсутні.

Відповідно до ст. 182 ч. 1, 2 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Згідно з ст. 182 ч. 11 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Відповідно до ст.203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави до набрання вироком законної сили слід залишити без змін

Цивільний позов не заявлений.

Витрати на залучення експерта у розмірі 16448,36 грн. за проведення товарознавчої експертизи від 06.05.2026 слід стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 314, 368, 371-374, 475 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.06.2026 між заступником керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 , з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого боку, за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк три роки.

На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Дію запобіжного заходу обраного ОСОБА_4 у вигляді застави залишити без змін та після набрання вироком законної сили - припинити.

Скасувати арешт з майна, який накладено ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.05.2026.

Речові докази, які перебувають на збереганні у заступника начальника центру начальника відділу МТЗ та логістики НУЦЗУ ОСОБА_9 , а саме:

-генератор Bohmer-AG, s/n: 029-0925-000000349 в картонній коробці; 4 сонячні панелі Aidpol з наступними s/n: SU20140016305, SU20140016380, SU20140016333, SU20140016405; бронежилет темно-зеленого кольору, s/n: BV210401-7433 у сумці темно- зеленого кольору; 1 сонячна панель Ecoflow s/n: S7EB25JEB080641; мобільна сонячна станція Aidpol, s/n: 1-0021 у кейсі темно-зеленого кольору; 9 сонячних панелей Risen з наступними s/n: 482305/3531626, 482305/3521765, 482305/3521786, 482305/3521822, 482305/3521825, 482305/3521781, 482305/3531555, 482305/3521778, 482305/3521754, передати Національному університету цивільного захисту України;

- 12 сонячних панелей Trinasolar з наступними s/n: Н05230100600395, Н05230100600436, Н05230100600053, Н05230100600086, Н05230100600213, Н05230100600014, Н05230100600191, Н05230100600357, Н05230100600150, Н05230100600016, Н05230100600358, Н05230100600277, повернути ОСОБА_4 за належністю.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий ОСОБА_1