Рішення № 139459354, 31.08.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/381/26

номер провадження 2/546/508/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/381/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

09.04.2026 до Решетилівського районного суду Полтавської області через електронний кабінет електронного суду надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Розглянути клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.

3. Провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

4. Розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю Позивача, і у випадку неявки в судове засідання Відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечуємо).

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 186363 від 04.06.2025 у розмірі 33 676,72 грн., яка складається з 19 413,26 грн. заборгованості за тілом, 13 463,46 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 800,00 грн.

6. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 186363 на суму 20 732,00 грн.

На виконання умов Кредитного договору, 04.06.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - Платіжна картка) Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.

10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025 (далі - Договір факторингу 1) згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 05.11.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 05.11.2025 до Договору факторингу 1 (Додаток №10, № 11), до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 36 876,72 грн, яка складається з:

19 413,26 грн - заборгованість по тілу кредиту;

13 463,46 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

800,00 грн - заборгованість по комісії;

3 200,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 05.11.2025 - 20.02.2026.

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 33 676,72 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 09.04.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 10.04.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь на який 15.04.2026.

Ухвалою судді від 16.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче засідання на 10:00 год. 05.06.2026. Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк».

11.05.2026 від Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2026 надійшли витребувані докази.

11.06.2026 від представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В., через електронний кабінет Електронного суду д суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить суд:

1. Долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи. Поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

2. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість у розмірі 21 389,17 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відзив обґрунтований наступним. З наданих позивачем документів неможливо визначити та встановити за які саме послуги надані кредитором, стягується комісія.Відповідач вважає, що нарахована кредитором комісія з обслуговування кредиту в розмірі 800 грн. є такою, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 , яка надійшла до суду, відповідачу було фактично надано кредитних коштів на суму 17 000,24 грн, а не 20 732 грн. Аналіз указаних норм, дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір боргу є несправедливим з урахуванням розміру фактично наданих коштів 17 000, 24 грн.

Враховуючи те, що загальна сума по кредиту в розмірі 33 676,72 грн. не є співрозмірною сумі отриманих кредитних коштів 17 000, 24 грн. за кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, просимо суд прийти до висновку про необхідність зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру половини отриманих Відповідачем кредитних коштів. Тобто не більше ніж 8500,12 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення боргу 4110,59 грн. Таким чином, просимо застосувати наступний розрахунок: 17 000,24(тіло) + 8500,12 (відсотки) - 4110,59 (сплачено) = 21 389,77 грн.

Відшкодування заявлених представником Позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.На підтвердження понесених ОСОБА_1 , витрат на професійну правничу допомогу надано акт здачі - прийняття наданих послуг від 02.06.2026 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 02.06.2026 р. на суму 8000,00 грн. та договір про надання правової допомоги.

16.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, подана через електронний кабінет Електронного суду, у якій представник просить суд:

1. Прийняти відповідь на відзив та врахувати при вирішенні справи по суті; 2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 186363 від 04.06.2025 у розмірі 33 676,72 грн., яка складається з 19 413,26 грн. заборгованості за тілом, 13 463,46 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 800,00 грн.

3. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. покласти на Відповідача.

Зазначає, що Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Сума нарахованих процентів не перевищує розмір зобов`язань, передбачених графіком платежів, затвердженим сторонами на відповідну дату.

Таким чином, виходячи з умов Кредитного договору, зокрема п. 2.7, п. 2.9.1, а також з фактичних розрахунків загальної суми нарахувань, Кредитор не перевищив допустимого розміру фінансових зобов`язань Позичальника. Згідно з п. 2.7 Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом (без врахування тіла кредиту), які включають усі збори, проценти та комісії, не можуть перевищувати 19995.07 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять грн. сім коп.). Фактично, на дату розрахунку Позичальником було нараховано: 13 463,46 грн - проценти, 800,00 грн - комісії, що у сукупності становить 14 263,46 грн, тобто на 5731.61 грн менше, ніж гранично допустимий обсяг витрат, визначений договором.

Стягнення комісії у розмірі 501,00 грн є цілком правомірним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Сума правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн. пропорційна виконаній роботі Адвокатського бюро «Тимошенко та партнери».Вважають стягнення правничої допомоги з ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" у розмірі 8000,00 грн., є необґрунтованими та завищені відносно складності справи.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 09:00 год 31.08.2026.

У судове засідання призначене на 31.08.2026 сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату час та місце підготовчого розгляду був повідомлений завчасно та належним чином. 30.07.2026 від представника позивача - адвоката Соломка О.В., через електронний кабінет Електронного суду до суду надійшло клопотання у якому він просив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача у порядку письмового провадження (а.с.176).

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду повідомлена завчасно та належним чином шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, конверт з повісткою на 31.08.2026 повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.201).

Представник відповідачки у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином. 30.07.2026 від представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В., через електронний кабінет Електронного суду до суду надійшло клопотання у якому вона просила здійснювати розгляд справи без участі відповідача та її представника, заперечення викладені у відзиві на позовну заяву підтримує у повному обсязі (а.с.179).

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 186363 (індивідуальна частина) (далі Договір) (а.с. 10-13).

Відповідно до пункту 2.2.1. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20732,00 та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: в наступному порядку: у розмірі 17000.24 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3731.76 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 Договору визначені проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно з пунктом 2.5. Договору комісія за надання кредиту складає 3731,76 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 18,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до пункту 2.6. Договору загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 04.06.2025 (дата надання кредиту) по 08.10.2025.

У пункті 5.1. Договору вказано, що він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця https://finx.com.ua.

Згідно п. 5.2. Договору розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цієї індивідуальної частини або інформація з посиланням на неї є пропозицію Кредитодавця про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цієї індивідуальної частини/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

Договір містить реквізити сторін, та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 61eadc5e (а.с.10-13).

Вказані в договорі особиста дані відповідачки відповідають встановленим судом, а саме в наданих суд відповіді на запит та відомостях з банку.

Згідно з графіком платежів, що є додатком до договору про споживчий кредит № 186363 від 04.06.2025 та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 61eadc5e , сума кредиту за договором - 20732 грн, проценти - 16254, 31 грн, комісія за гадання кредиту - 3731,76 грн, комісія за обслуговування 90,00 грн, загальна вартість кредиту - 40727,07 грн, строк кредитування 126 днів з дати надання кредиту 04.06.025 до дати повернення кредиту 08.10.2025 ( а.с. 13 оборот).

Крім того, за допомогою одноразового ідентифікатора 61eadc5e відповідач підписав заяву на видачу кредиту № 100851702, паспорт споживчого кредиту, яким також визначені умови кредитування, що відповідають зазначеним в договорі та додатку до нього (а.с. 20, 21-22).

До позову було додано Правила надання коштів та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (а.с. 23-33), а також договір про споживчий кредит (публічна частина) в редакції, що діє з 01.07.2024 (а.с. 14-19), які не містять підпису відповідача.

Свої зобов`язання договором про споживчий кредит № 186363 від 04.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» виконало, та надало відповідачці кредитні кошти, що підтверджується наданою на виконання ухвали суду інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована картка НОМЕР_4 , на яку 04.06.2025 були зараховані кошти в сумі 17000,24 грн (а.с. 87-88).

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний договір про споживчий кредит, розміщений на веб-сайті ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та направлений позичальнику через особистий кабінет, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Такі дії сторін свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.

Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства. Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа № 280/4456/20), від 09.02.2023 (справа № 640/7029/19)).

За змістом положень ст.12, ст.13, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов`язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до п.4.1 договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, Кредитодавець з дотриманням вимог законодавства, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або відступати, передавати свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди Позичальника.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» укладено договір факторингу № 10102025 (далі - Договір факторингу). Відповідно до умов Договору факторингу Згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. (а.с. 45-49).

Згідно з пунктом 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 1 до Договору факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 186363 від 04.06.2025 в сумі 36876,72 грн яка складається із заборгованості за тілом кредиту 19413,26 грн, відсотками 13463,46 грн, комісією 800,00 грн та штрафними санкціями 3200,00 грн (а.с. 50).

Згідно з карткою обліку виконання договору № 186363, складеної ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», та випискою з особового рахунку за договором про споживчий кредит № 186363 від 04.06.2025 наданою позивачем, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за тілом кредиту - 19413,26 грн, відсотками - 13463,46 грн, штрафними санкціями (пенею) - 3200,00 грн та заборгованості по комісії 800,00 грн. Загальна сума за цими складовими становить 36876,72 грн. Нарахування відсотків здійснювалося в межах строку кредитування. Відповідачкою здійснювалася сплата заборгованості 19.06.205 на суму 4110,59 грн (а.с. 36-37, 38).

Відповідно до ст. ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст. ст.610,611,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з карткою обліку виконання договору № 186363, складеної ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», та випискою з особового рахунку за договором про споживчий кредит № 186363 від 04.06.2025 наданою позивачем, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за тілом кредиту - 19413,26 грн, відсотками - 13463,46 грн, штрафними санкціями (пенею) - 3200,00 грн та заборгованості по комісії 800,00 грн. Загальна сума за цими складовими становить 36876,72 грн. Нарахування відсотків здійснювалося в межах строку кредитування. Відповідачкою здійснювалася сплата заборгованості 19.06.2025 на суму 4110,59 грн (а.с. 36-37, 38).

Постановою від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 ВП ВС уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Отже, нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов кредитного договору як відсотки в межах строку кредитування та відповідає вимогам законодавства.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних ЦК України положень установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Разом з цим, позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідачки штрафних санкцій.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016, в редакції змін, які набули чинності з 24.12.2023 визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно розрахунку заборгованості та умов кредитного договору нарахування відсотків здійснювалося за денною відсотковою ставкою меншою ніж 1% та відповідає вимогам законодавства.

Щодо правомірності нарахування комісії суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» (далі також - Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIII та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

Пунктом 2.5. договору передбачена комісія за надання кредиту, що становить 3731,76 грн та нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно з пунктом 2.2.1. Договору зазначена вище комісія входить до складу загального розміру кредиту.

У вступній частині Договору вказано, зокрема, що комісія за управління та обслуговування кредиту комісія, яку Позичальник сплачує на користь Кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Пунктом 3.1.5. договору про споживчий кредит (публічна частина) в редакції від 01.07.2024 визначено, що за управління та обслуговування кредиту кредитодавцем позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Разом з тим, умови договору не містять положень щодо тарифів, за якими сплачується комісія за управління та обслуговування кредиту.

Однак, згідно графіку платежів передбачена відповідна комісія у розмір 9,00 грн.

У свою чергу надання позивачем відповідачу відповідних послуг з управління та обслуговування кредиту позивачем не було підтверджено жодним доказом.

Оскільки стороною позивача не підтверджено надання послуг з управління та обслуговування кредиту, передбачених договором, а також відсутність в договорі положень про розмір вартості таких послуг, частина заборгованості, а саме нарахована комісія в розмірі 800,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором № 186363 від 04.06.2025 у загальному розмірі 32876,72 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі - 19413,26 грн, та заборгованості за відсотками в сумі - 13463,46 грн.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 186363 від 04.06.2025 у загальному розмірі 32876,72 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі - 19413,26 грн, та заборгованості за відсотками в сумі - 13463,46 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 37518 від 08.04.2026 (а.с. 1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 73).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 33676,72 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 32876,72 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 98 % (32876,72 х100%: 33676,72 = 98 %).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 98 %, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 2609,15грн (2662,40х98%, = 2609,15).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн, що підтверджується: копією договору про надання правничої допомоги № 1020/01/26-02 від 20.01.2026 з додатком; копією Додаткової угоди № 25771397986 від 20.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 1020/01/26-02 від 20.01.2026; копією Акту прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 (а.с.53-54, 55, 56).

Стороною відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, як неспівмірних.

Разом з цим, враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є справедливим і співмірним.

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 98 %, то витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача в сумі 6860,00 грн (7000,00х98%, = 6860,00).

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн, що підтверджується: копією договору про надання правничої допомоги від 10.08.2025; копією Акту здачі прийняття наданих послуг від 02.06.2026; квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 8000,00 грн (а.с.115, 116, 116 оборот).

Стороною позивача заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, як неспівмірних.

Разом з цим, враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є справедливим і співмірним.

Враховуючи вищезазначене, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в сумі 8000,00 грн.

На підставі ст. ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610-612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Код ЄДРПОУ: 43541163, Рахунок: НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001) суму заборгованості за кредитним договором № 186363 від 04.06.2025, станом на 08.10.2025 (строк кредитування), у загальному розмірі 32876,72 грн (тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 72 копійки), що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі - 19413,26 грн, та заборгованості за відсотками в сумі - 13463,46 грн

У задоволенні позовних про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Код ЄДРПОУ: 43541163, Рахунок: НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2609,15 грн (дві тисячі шістсот дев`ять гривень 15 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Код ЄДРПОУ: 43541163, Рахунок: НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6860,00 грн (шість тисяч вісімсот шістдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133, ел.пошта: fincomunitcap@gmail.com, телефон: +38(099)274-51-83, наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

представник позивача - Хлопкова Марія Сергіївна, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон: НОМЕР_7 , наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

представник позивача - адвокат Соломко Олексій Володимирович, РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, 6, кабінет 22, м. Київ, телефон: НОМЕР_9 , наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_10 , наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

представник відповідача - адвокат Ужва Катерина Романівна, РНОКПП НОМЕР_11 , адреса місцезнаходження: вул. Паризький Бульвар, 13, прим. 14, м. Запоріжжя Запорізького району Запорізької області, 69006, телефон: НОМЕР_12 , наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

представник відповідача - адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна, РНОКПП НОМЕР_13 , адреса місцезнаходження: вул. Паризький Бульвар, 13, прим. 14, м. Запоріжжя Запорізького району Запорізької області, 69006, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , телефон: НОМЕР_14 , наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС.

Суддя О.О. Романенко