Рішення № 139459129, 03.09.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/754/26

Провадження № 2/539/1055/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Симоненка Т. В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Юрченко Марина Андріївна, про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідачів

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області, приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Юрченко М. А., про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є рідним сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Лубенським відділом ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області 23 червня 2025 року. Після смерті батька приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Юрченко М. А. відкрито спадкову справу № 127/2025. До складу спадкового майна, на яке позивач отримав право в порядку спадкування за законом, увійшли: 1/2 частина житлового будинку на АДРЕСА_1 ; частина земельної ділянки загальною площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»; частина земельної ділянки загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

Позивач зазначав, що право власності на частку житлового будинку ним оформлено - отримано свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 січня 2026 року серії НКВ № 778089, тоді як земельні ділянки залишилися неоформленими.

Обидві земельні ділянки належали на праві спільної сумісної власності батьку позивача - ОСОБА_3 та їхньому сусіду ОСОБА_2 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101453043 від 25 жовтня 2017 року та № 101464304 від 25 жовтня 2017 року, згідно з якими зазначені земельні ділянки зареєстровані на праві спільної сумісної власності без визначення часток кожного зі співвласників.

Позивач зазначав, що у 2017 році під час приватизації земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розробили технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), в ході розроблення якої, окрім присвоєння кадастрових номерів, було визначено межі ділянок та розроблено план-схему їх розподілу. Позивач звертав увагу, що попри наявність зазначеної технічної документації, жодних реєстраційних дій з метою внесення відомостей про поділ (визначення часток) до Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно за життя ОСОБА_3 не проведено, у зв`язку з чим обидві земельні ділянки продовжують обліковуватися у реєстрі як спільна сумісна власність без визначення часток.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Юрченко М. А. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на частки зазначених земельних ділянок, однак постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 січня 2026 року № 02-31/1 та № 02-31/2 нотаріус відмовила у видачі свідоцтв, оскільки земельні ділянки належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності без виділення (визначення) часток співвласників; чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ (визначення) частки померлого у спільному майні; таке визначення частки можливе лише в судовому порядку.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року за клопотанням представника позивача до участі у справі як співвідповідача залучено Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області.

02 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій зазначив ОСОБА_2 та Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області як відповідачів, а приватного нотаріуса Юрченко М. А. - третьою особою.

В уточненій позовній заяві позивач змінив розмір часток, щодо визначення та визнання яких він просив суд: якщо в первісній позовній заяві щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310700000:03:006:0025 позивач посилався на фактичний порядок користування, зафіксований у технічній документації із землеустрою 2017 року (у співвідношенні 2/3 та 1/3), то в уточненій позовній заяві позивач виходив з того, що оскільки розроблена у 2017 році технічна документація не була реалізована у визначеному законом порядку - державна реєстрація зміни правового режиму земельних ділянок (поділу, виділу часток) за життя співвласників не проводилася, юридичного оформлення відходу від рівності часток не відбулося, а після смерті одного зі співвласників визначити інший, ніж рівний, розмір часток неможливо.

З огляду на вказане позивач просив: 1) визначити, що розмір частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», становить 1/2 частку, що еквівалентно 0,04055 га; 2) визначити, що розмір частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», становить 1/2 частку, що еквівалентно 0,01175 га; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що еквівалентно 0,04055 га, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», що еквівалентно 0,01175 га, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

ОСОБА_2 у поданій до суду письмовій заяві визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.

Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області подала до суду письмову заяву, в якій зазначала, що щодо позовних вимог не заперечує, просила розглянути справу без участі її представника.

Приватний нотаріус Юрченко М. А. у поданій до суду заяві просила розглянути справу без її участі, щодо задоволення позовних вимог не заперечувала.

Представник позивача - адвокат Симоненко Т. В. у судовому засіданні позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві, підтримав з підстав, викладених у ній, просив їх задовольнити. Також просив судові витрати залишити за позивачем.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого представника, просив позов задовольнити, судові витрати залишити за ним.

Рух справи

18 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області, приватний нотаріус Юрченко М. А., про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2026 року справу № 539/754/26 передано судді Пилипчуку М. М.

На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд 25 лютого 2026 року звернувся до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Згідно з відповіддю Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, яка надійшла на адресу суду, інформація щодо місця проживання (перебування) відповідача відсутня.

Аналогічна за змістом інформація міститься у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, призначено підготовче судове засідання на 07 квітня 2026 року, витребувано у приватного нотаріуса Юрченко М. А. копію спадкової справи № 127/2025, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив, роз`яснено третім особам право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву.

24 березня 2026 року на адресу суду від приватного нотаріуса Юрченко М. А. надійшов лист від 16 березня 2026 року, яким на виконання ухвали суду про витребування копії спадкової справи надано копію спадкової справи № 127/2025, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на 26 аркушах; у листі нотаріус зазначала, що через завантаженість прибути в судове засідання, призначене на 07 квітня 2026 року, не зможе, просила розглянути справу без її участі та ухвалити рішення на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача підготовче судове засідання, призначене на 07 квітня 2026 року, відкладено на 30 квітня 2026 року, а у подальшому - на 28 травня 2026 року.

16 квітня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в якій останній зазначав про визнання позову, просив провести судовий розгляд справи без його участі.

У підготовчому судовому засіданні 28 травня 2026 року представник позивача - адвокат Симоненко Т. В. заявив клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року клопотання представника позивача про залучення співвідповідача задоволено; залучено як співвідповідача Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Юрченко М. А., про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом; зобов`язано позивача протягом двох днів після отримання копії цієї ухвали подати до суду уточнену позовну заяву із залученим співвідповідачем та докази надсилання копії уточненої позовної заяви всім учасникам справи; підготовче судове засідання відкладено на 24 червня 2026 року.

02 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про залучення співвідповідачів та уточненою позовною заявою, якою до участі у справі як співвідповідача додатково залучено Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області, а також змінено розмір часток, щодо визнання права власності на які заявлено позовні вимоги.

03 червня 2026 року до суду надійшла заява Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якій остання зазначала про незаперечення щодо позовних вимог, просила розглянути справу без участі її представника.

24 червня 2026 року від представника позивача - адвоката Симоненка Т. В. надійшла заява, якою повідомлено суд про помилковість поданого раніше клопотання в частині необхідності залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим представник позивача просив суд не залучати ОСОБА_4 як співвідповідача; цією ж заявою представник позивача повідомив, що вимога про витребування копій матеріалів спадкової справи, викладена в уточненій позовній заяві, є опискою, оскільки такі матеріали вже надані нотаріусом суду та наявні в матеріалах справи, у зв`язку з чим просив вважати відповідне клопотання таким, що не підлягає розгляду.

У зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду підготовче судове засідання, призначене на 24 червня 2026 року, відкладено на 05 серпня 2026 року.

05 серпня 2026 року від представника позивача - адвоката Симоненка Т. В. надійшло клопотання про відкликання клопотання сторони позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів та зменшення позовних вимог від 29 травня 2026 року у зв`язку з дублюванням у ньому питань, які вже вирішені судом, з проханням вважати таке клопотання неподаним.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Симоненка Т. В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Юрченко М. А., про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом; забезпечено адвокату Симоненку Т. В. можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС «ВКЗ».

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Юрченко М. А., про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом; призначено справу до судового розгляду по суті на 27 серпня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 03 вересня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Олексіївка Лубенського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Лубенським відділом ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області 23 червня 2025 року.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Лубенським міським відділом РАЦС Полтавської області 11 травня 1981 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 08 серпня 2025 року про прийняття спадщини приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Юрченко М. А. 08 серпня 2025 року відкрито спадкову справу № 127/2025 після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління від 08 серпня 2025 року № 2585 на час смерті ОСОБА_3 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 (син спадкодавця) та ОСОБА_4 (дружина спадкодавця).

Із матеріалів спадкової справи № 127/2025 судом установлено, що 08 серпня 2025 року дружина спадкодавця ОСОБА_4 подала приватному нотаріусу Юрченко М. А. заяву, посвідчену нотаріусом, про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та про відмову від виділу частки в спільному майні подружжя. Інших заяв спадкоємців, крім заяви позивача ОСОБА_1 , до спадкової справи не надходило, що підтверджується інформаційними довідками № 82146081 та № 82146117 зі Спадкового реєстру, сформованими нотаріусом 08 серпня 2025 року, та інформаційною довідкою № 83781361 зі Спадкового реєстру, сформованою нотаріусом 05 січня 2026 року.

05 січня 2026 року приватний нотаріус Юрченко М. А. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом серії НКВ № 778089 на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої лубенської державної нотаріальної контори Полтавської області Галич Н. М. 28 червня 1978 року за реєстровим № 2073, право власності за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 жовтня 2018 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 212630253107). Право власності на зазначену частку житлового будинку за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 січня 2026 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 459242303 від 05 січня 2026 року.

До складу спадкового майна, що залишилося неоформленим, входять: частина земельної ділянки загальною площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», та частина земельної ділянки загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024, розташованої за тією ж адресою, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 жовтня 2017 року № 101453043 право власності на земельну ділянку площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, зареєстровано як спільна сумісна власність за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без визначення часток кожного зі співвласників.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 жовтня 2017 року № 101464304 право власності на земельну ділянку площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024, зареєстровано як спільна сумісна власність за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без визначення часток кожного зі співвласників.

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 459240494 від 05 січня 2026 року право власності на земельну ділянку площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, станом на зазначену дату продовжує обліковуватися як спільна сумісна власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без визначення часток кожного зі співвласників.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 459240204 від 05 січня 2026 року право власності на земельну ділянку площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024, станом на зазначену дату так само обліковується як спільна сумісна власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без визначення часток кожного зі співвласників.

Судом встановлено, що у 2017 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубни-Райземпроектсервіс» на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо кожної із зазначених земельних ділянок, з додаванням плану-схеми розподілу. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дій щодо державної реєстрації зміни правового режиму земельних ділянок, поділу чи виділу часток на підставі цієї технічної документації; державна реєстрація права спільної сумісної власності без визначення часток кожного зі співвласників зберігалася незмінною з 2017 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто протягом майже восьми років.

Постановами приватного нотаріуса Юрченко М. А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 січня 2026 року № 02-31/1 та № 02-31/2 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310700000:03:006:0025 та 5310700000:03:006:0024 після смерті ОСОБА_3 . Постанови мотивовано тим, що зазначені земельні ділянки належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності без виділення (визначення) часток співвласників; нотаріус зазначила, що чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки, а тому визначити частку померлого у спільному сумісному майні та видати відповідне свідоцтво можливо лише в судовому порядку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої та другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Позивач заявив вимогу про визначення розміру частки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на кожну із спірних земельних ділянок як самостійну позовну вимогу, що передує вимозі про визнання права власності в порядку спадкування.

Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 зробив висновок про те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Отже, спадкоємець у такому випадку не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову саме про визнання права власності в порядку спадкування, а не про визначення частки померлого як окремої вимоги. Після смерті одного зі співвласників спільного майна відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, а частка іншого співвласника у спільному майні не входить до складу спадщини і не підлягає визначенню судом як самостійна вимога щодо померлого, оскільки цивільна правоздатність останнього припинилася в момент його смерті.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про визначення розміру частки померлого ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки як самостійний спосіб захисту права є неефективною та не підлягає задоволенню, оскільки на час розгляду справи ОСОБА_3 не є суб`єктом цивільних процесуальних правовідносин і питання про належні йому за життя права не може вирішуватися судом щодо померлої особи.

Разом з тим, зазначений висновок не перешкоджає суду встановити фактичний розмір частки, що належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності, як обставину справи, що входить до предмета доказування за вимогою про визнання права власності в порядку спадкування, оскільки без встановлення такої обставини неможливо визначити обсяг спадкового майна, яке перейшло до спадкоємця.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 86 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частинами четвертою та п`ятою статті 89 ЗК України визначено, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Суд встановив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5310700000:03:006:0025 та 5310700000:03:006:0024 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як спільна сумісна власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без визначення часток кожного зі співвласників.

Суд враховує, що хоча у 2017 році за замовленням обох співвласників і було розроблено технічну документацію із землеустрою з планом-схемою фактичного розподілу земельних ділянок, ця документація не була реалізована у визначеному законом порядку: державна реєстрація зміни правового режиму земельних ділянок (виділу часток у натурі, поділу чи визначення часток у праві спільної власності) на її підставі не проводилася ні одним із співвласників протягом усього періоду з 2017 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто протягом майже восьми років. Земельні ділянки й станом на час відкриття спадщини обліковувалися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як спільна сумісна власність без визначення часток.

Оскільки один із співвласників земельних ділянок - ОСОБА_3 - помер, а його цивільна правоздатність припинилася в момент смерті, з`ясувати дійсну домовленість між співвласниками щодо розміру часток, відмінного від рівного, після смерті одного з них неможливо. Розроблена у 2017 році технічна документація сама по собі у цій справі, без вчинення відповідних реєстраційних дій протягом тривалого часу, не є достатнім та безсумнівним доказом остаточної домовленості співвласників про відступ від презумпції рівності часток, а лише відображає один з обговорюваних варіантів фактичного розподілу земельних ділянок, який учасники спільної власності не довели до його юридичного оформлення.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.

За таких обставин, з огляду на відсутність доведеної домовленості про відхід від рівності часток, юридично оформленої у визначений законом спосіб, суд встановлює, що фактичний розмір частки, яка належала ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на кожну із спірних земельних ділянок, становив 1/2 частку: щодо земельної ділянки площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, - 1/2 частку, що еквівалентно 0,04055 га; щодо земельної ділянки площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024, - 1/2 частку, що еквівалентно 0,01175 га. Саме в цьому обсязі частки зазначених земельних ділянок увійшли до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_3 , що відповідає позовним вимогам, викладеним в уточненій позовній заяві.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3 та належним чином, у встановлений законом строк, прийняв спадщину після смерті батька, що підтверджується виданим йому свідоцтвом про право на спадщину за законом на частку житлового будинку.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка складається, зокрема, з 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024.

Судом також установлено, що разом із спадкодавцем на час його смерті проживала та була зареєстрована його дружина - ОСОБА_4 . Разом з тим, як убачається з матеріалів спадкової справи № 127/2025, ОСОБА_4 подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Постановами приватного нотаріуса Юрченко М. А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 січня 2026 року № 02-31/1 та № 02-31/2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310700000:03:006:0025 та 5310700000:03:006:0024 після смерті ОСОБА_3 , оскільки зазначені земельні ділянки належать на праві спільної сумісної власності без визначення часток співвласників, а чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки померлого у спільному майні.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину до спірного майна, то права спадкоємця підлягають захисту у судовому порядку.

Суд враховує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на те, що предметом спору є визнання права власності на частки в майні, яке входить до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_3 , а коло спадкоємців, які прийняли спадщину, вичерпується позивачем, залучення до участі у справі як співвідповідача органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини - Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - є правильним, оскільки саме цей орган за законом уповноважений представляти інтереси територіальної громади щодо спадкового майна на випадок відсутності спадкоємців, які прийняли спадщину, або відмови їх від прийняття спадщини, а відтак є заінтересованою особою, чиї потенційні права та інтереси щодо спірного майна залежать від результату вирішення спору.

Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у поданій до суду заяві, що надійшла 03 червня 2026 року, зазначила, що щодо задоволення позовних вимог не заперечує, та просила розглянути справу без участі її представника.

Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірні частки земельних ділянок у порядку спадкування підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Оскільки заявлена позивачем вимога про визначення розміру часток ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки як самостійна вимога щодо померлої особи не є ефективним способом захисту права, ця вимога не підлягає задоволенню, з підстав, викладених вище.

Водночас, оскільки позивач позбавлений можливості визнати право власності на частки земельних ділянок, що входять до складу спадщини після смерті його батька, у позасудовому порядку, а фактичний розмір часток кожного зі співвласників спірних земельних ділянок - по 1/2 частці - встановлений судом з урахуванням презумпції рівності часток та відсутності доведеної домовленості про інший їх розподіл, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд вважає, що вимога про визнання за позивачем права власності на спадкове майно є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні. У матеріалах справи відсутні докази, що задоволення позову в зазначеній частині суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Юрченко Марина Андріївна, про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0811 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0025, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 5310700000:03:006:0024, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Юрченко Марина Андріївна, про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Відповідач - Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, 33; ЄДРПОУ - 04057439).

Третя особа - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Юрченко Марина Андріївна (місцезнаходження: Полтавська область, місто Лубни, площа Вокзальна, 1А).

Суддя М. М. Пилипчук