Постанова № 13945436, 17.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2011 р. № 2а- 11392/10/2070

Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Біленського О.О.,

суддів - Заічко О.В., Піскун В.О.,

при секретарі - Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача Жоравович Д.О.,

представника відповідача Жданова О.М., Горай Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне Науково-виробниче підприємство "Обєднання Комунар"

доСпеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харків Управління державного казначейства України у місті Харкові простягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: Державне науково-виробниче підприємство «Обєднання Комунар» (далі ДНВП «Обєднання Комунар») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі СДПІ по РВПП у м. Харкові), в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0000080841/0, від 20.05.2010 року №0000080841/1, від 24.06.2010 року №0000080841/2, від 13.09.2010 року №0000080841/3 СДПІ по РВПП у м. Харкові, якими ДНВП «Обєднання Комунар» (код ЄДРПОУ 14308730) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 636085,00 грн. та визнати єдиним відповідачем СДПІ по РВПП у м. Харкові.

В обґрунтування своїх позовних вимог ДНВП «Обєднання Комунар» посилається на те, що зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті СДПІ по РВПП у м. Харкові з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР). При цьому позивач зазначив, що ним було правомірно включено суми ПДВ за податковими накладними виписаними: ТОВ «Альфа-Ескперт», ТОВ «МПК Строй»(правонаступник ТОВ «Біотопресурси»), до складу податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за квітень, травень 2009 року, а визнання нікчемними правочинів, вчинених підприємством із вказаними постачальниками, в Акті перевірки зроблено працівником податкового органу на підставі припущення щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки, оформлені Актом №1220/41-018/14308730 від 09.04.2010 року. При цьому в запереченнях вказав, що перевіркою встановлено нікчемність ланцюгу постачання ДНВП «Обєднання Комунар»- ТОВ «Альфа Експерт»- ТОВ «Промбудівел Плюс», з огляду на те, що: ТОВ «Альфа Експерт» не є виробником продукції, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Промбудівел Плюс»; підприємством не надано доказів стосовно транспортування товарів; ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська під час перевірки зроблено висновки щодо не підписання посадовими особами ТОВ «Промбудівел Плюс»документів бухгалтерського та податкового обліку; податковою міліцією ДПА у Харківській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України стосовно керівника ТОВ «Промбудівел Плюс», а також нікчемність ланцюгу постачання по 2-й ланці: ДНВП «Обєднання Комунар»- ТОВ «МПК Строй»- ПП «Технотрейд-Луганськ»та МПП «Феона», обґрунтовуючи свою точку зору тим, що контрагенти ТОВ «МПК Строй»не знаходяться за місцезнаходженням (МПП «Феона», контрагент ПП «Технотрейд-Луганськ»та МПП «Феона»- ТОВ «Борас-Торг»), визнані банкрутом ( ПП «Технотрейд-Луганськ»). Тому дії СДПІ по РВПП у м. Харкові щодо зменшення ДНВП «Обєднання Комунар»бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2009 року на 636085,00 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України, в зв'язку з чим просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, зясувавши фактичні обставини, колегія суддів встановив наступне.

СДПІ по РВПП у м. Харкові на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в України» від 04.12.1990 року за №509-XІІ, в редакції що діяла на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №509-XІІ) було проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року на підставі отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг). За результатами перевірки складено Акт від 09.04.2010 року №1220/41-018/14308730. На підставі Акту документальної невиїзної перевірки СДПІ по РВПП у м. Харкові прийняте податкове повідомленнярішення від 16.04.2010 року №0000080841/0 та податкові повідомлення-рішення від 20.05.2010 року №0000080841/1, від 24.06.2010 року №0000080841/2, від 13.09.2010 року №0000080841/3, прийняті за результатами адміністративного оскарження на першу-третю скарги позивача. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за травень 2009 року у розмірі 636085,00 грн. на підставі порушень п.1.8, ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1., 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки ДНВП «Обєднання Комунар» перереєстровано розпорядженням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 11.01.1993 року №022264.

Основними напрямками діяльності ДНВП «Обєднання Комунар» відповідно до п.2.2. Статуту є: наукові дослідження і конструкторські розробки та виготовлення апаратури космічного і народногосподарського призначення; розробка технології і виготовлення дослідних зразків конструкторсько-технологічного забезпечення серійного виробництва; розробка, поточне виготовлення, експлуатація та реалізація рентгено-інтроскопічної апаратури неруйнівного контролю: митної, дефектоскопічної та медичної, а також використання, придбання, експлуатація, виготовлення та збут джерел іонізуючого випромінювання; придбання, володіння, експлуатація та використання джерел іонізуючого випромінювання при проведенні рентгенівської дефектоскопії. В межах вказаних напрямків діяльності, підприємство здійснює економічну діяльність за видами вказаними в п.2.3, а саме спеціалізується на випуску систем управління ракетних носіїв та космічних обєктів, підприємство надає широкий спектр промислових та побутових послуг: прибори систем управління літаками, програмно-технічні комплекси управління паровими турбинами, засоби митного контролю, обладнання залізничного транспорту, промислові та побутові електролічильники, засоби обліку витрат води, зварювальне обладнання серії ВДУЧ та ін.

Колегією суддів встановлено, що у своїй господарській діяльності ДНВП «Обєднання Комунар»мав відносини з ТОВ «Альфа-Експерт»та з ТОВ «МПК-Строй», з якими укладено наступні договори:

1. Договори від 10.11.2008 року №1/1011-2008 та від 28.02.2006 року №02-АЄ/2006, укладені між ТОВ «Альфа Експерт» (Постачальник) з однієї сторони та ДНВП «Обєднання Комунар» (Замовник) з іншої на придбання мікросхем, розємів, реле, трансформаторів, електровентиляторів, діодів.

2. Договір №2-08 від 12.02.2008 року, укладений між ТОВ «МПК-Строй» (ТОВ «Біотопресурси правонаступник) та ДНВП «Обєднання Комунар»на придбання електронних модулів лічильника електроенергії, електромеханічних лічильникових пристроїв, резисторів постійних, варисторів, трансформаторів.

В матеріалах справи є в наявності копії податкових та видаткових накладних, рахунки на оплату поставленого товару та платіжні доручення, прибуткові ордери (про приймання матеріальних цінностей), лімітно-заборні картки (підтверджують забір товару у виробництво), етикетки на товар та копії установчих документів та документів дозвільного характеру контрагентів.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, колегія суддів керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався субєкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До вказаних правовідносин колегія суддів застосовує такі положення Закону.

Правові засади податку на додану вартість, порядку його обчислення та справлення, визначення податкового кредиту, порядку бюджетного відшкодування та підстав, які дають право на бюджетне відшкодування визначені в Законі України №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Також, суд застосовує норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу висновків Верховного Суду України, викладених у п.6 Постанови №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними і юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Щодо угод позивача з ТОВ «Альфа-Експерт», судом встановлено, що відповідач визнає нікчемним ланцюг постачання ДНВП «Обєднання Комунар»- ТОВ «Альфа Експерт»- ТОВ «Промбудівел Плюс», зазначаючи в Акті перевірки, що: ТОВ «Альфа Експерт»не є виробником продукції, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Промбудівел Плюс»; підприємством не надано доказів стосовно транспортування товарів; ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська під час перевірки зроблено висновки щодо не підписання посадовими особами ТОВ «Промбудівел Плюс» документів бухгалтерського та податкового обліку; податковою міліцією ДПА у Харківській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України стосовно керівника ТОВ «Промбудівел Плюс».

Відповідно до довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.03.2010 року №1745/07-0/33818318 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альфа Експерт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДНВП «Обєднання Комунар» за період квітень-травень 2009 року» перевіркою не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими СДПІ ВПП у м. Харкові від ДНВП «Обєднання Комунар». Більш того, під час перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова опрацьовано реєстри виданих податкових накладних, угоди, контракти за відповідний період, накладні та податкові накладні за перевіряємий період, платіжні доручення, довіреності на прийняття матеріальних цінностей. В довідці наведено перелік податкових та видаткових накладних, довіреностей на прийняття матеріальних цінностей, платіжних доручень.

Відповідно до п.4.4. Договору №1/1011-2008 від 10.11.2008 року отримання продукції провадиться шляхом самовивозу позивачем зі складу Постачальника за адресою: м. Харків, вул. Рудика, 13, поверх 4.

Пунктом 5.1 Договору №02-АЄ/2006 від 28.02.2006 року передбачено приймання (приймання-передача) товару в пункті поставки.

Судом встановлено, що будівля по вул. Рудика, 13 є адміністративним корпусом ДНВП «Обєднання Комунар», в якому нежитлові приміщення №1-12 відповідно до договору оренди № 4138-Н від 07.08.2009 року орендує ТОВ «Альфа Експерт».

З огляду на зазначене колегія суддів вважає за можливе транспортування товару шляхом виносу робітниками того відділу, куди необхідні були такі комплектуючі. Позивачем надано виписки з журналу довіреностей.

Отримані вироби оплачені та оприбутковані на складах позивача, приймальні акти здані в бухгалтерію, проведено вхідний контроль комплектуючих виробів про що є записи в журналах вхідного контролю, після чого комплектуючі відпущені у виробництво з оформленням всіх необхідних документів. На отриманий товар в позивача є етикетки та сертифікати відповідності.

Колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача на висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про непідписання посадовими особами ТОВ «Промбудівел Плюс»документів бухгалтерського та податкового обліку, а також про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України стосовно керівника контрагента ТОВ «Альфа Експерт»- ТОВ «Промбудівел Плюс», оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З зазначеного випливає, що належність або неналежність підпису тій чи іншій особі може бути встановлено лише за допомогою спеціальних знань, якими володіють судові експерти, тобто неналежність підпису посадовій особі може бути доведена лише висновком експерту, який є належним доказом, та аж ніяк не висновками податкового органу. Залишена поза увагою субєктом владних повноважень і ч.1 ст.62 Конституції України відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тобто, сама по собі постанова про порушення кримінальної справи за ознаками ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України не є належним доказом у справі, такі обставини (фіктивне підприємство) слід доводити вироком суду у кримінальній справі.

Таким чином суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Відповідачем на вимогу суду не надано інших доказів нікчемності угод у відповідності до вимог ст.71 КАС України.

Що стосується угоди позивача з ТОВ «МПК-Строй», то судом встановлено, що податковий орган прийшов до висновку про нікчемність ланцюгу постачання по 2-й ланці: ДНВП «Обєднання Комунар»- ТОВ «МПК Строй»- ПП «Технотрейд-Луганськ»та МПП «Феона», обґрунтовуючи свою точку зору тим, що контрагенти ТОВ «МПК Строй»(ТОВ «Біотопресурси правонаступник) не знаходяться за місцезнаходженням (МПП «Феона», контрагент ПП «Технотрейд-Луганськ»та МПП «Феона»- ТОВ «Борас-Торг»), визнані банкрутом ( ПП «Технотрейд-Луганськ»).

Так, відповідно до Довідки від 23.03.2010 року №203/23-709/31674136 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «МПК Строй» (ТОВ «Біотопресурси правонаступник) щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДНВП «Обєднання Комунар»за квітень, травень 2009 року» перевіркою ТОВ «МПК Строй» (ТОВ «Біотопресурси правонаступник) не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ДНВП «Обєднання Комунар»яка мала правові відносини з платником податку.

Згідно із правовою позицією Вищого Адміністративний Суд України оформленою Інформаційним листом від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»(сторінка 20) відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку».

Таким чином в основу Акту перевірки покладені лише припущення відповідача та відомості, які не можуть бути доказом нікчемності правочинів.

Також колегією суддів встановлено, що відповідно до спірної угоди, позивач купував у ТОВ «МПК-Строй» електронні модулі лічильники електроенергії, електромеханічні лічильникові пристрої, резистри постійні, варистори, трансформатори.

Представником позивача надано та долучено судом до справи лист ТОВ «МПК-Строй» вих. №12/01 від 12.01.2009 року згідно з яким, поставку продукції за договором №2-08 від 12.02.2008 року в м. Харків буде здійснювати ПП НПФ MAIS» м. Київ. Також долучені накладні на вантаж за березень-квітень 2009 року.

Колегія суддів вважає, що вказані документи підтверджують транспортування товару.

Оприбуткування отриманих товарів на підприємстві підтверджуються податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами (про приймання матеріальних цінностей), лімітно-заборними картками (підтверджують забір товару у виробництво), що наявні в матеріалах справи.

На підставі наведених вище доказів, колегія суддів приходить до висновку про реальність угод з ТОВ «МПК-Строй».

Крім того, визначена податковою інспекцією в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях правова підстава п.1.8 ст.1 Закон України №168/97-ВР для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за травень 2009 року у розмірі 636085,00 грн. не може бути застосована для такого зменшення.

Так, пункт 1.8 ст.1 Закону України №168/97-ВР визначає термін «бюджетного відшкодування», і не регламентує порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем у травні 2009 року до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення, якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідач під час оформлення Акту перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахував, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України №168/97-ВР не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу виконання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Така думка колегії суддів узгоджується з правовою позицією Вищого Адміністративного Суду України, доведеною Інформаційним листом від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Таким чином, відповідачем неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування позивачу, яким не порушено п. 1.8, ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.1., 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обовязок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем Закону України №168/97-ВР, а отже, його податкові повідомлення-рішення рішеннях від 16.04.2010 року №0000080841/0, від 20.05.2010 року №0000080841/1, від 24.06.2010 року №0000080841/2, від 13.09.2010 року №0000080841/3 є протиправними.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, колегія суддів присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов Державного Науково-виробничого підприємства "Обєднання Комунар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 16.04.2010 року №0000080841/0, від 20.05.2010 року №0000080841/1, від 24.06.2010 року №0000080841/2, від 13.09.2010 року №0000080841/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного Науково-виробничого підприємства "Обєднання Комунар" (61013, м. Харків, вул.Шевченка, 28-А, код 14308730) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень) 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Біленський О.О.

Суддя Заічко О.В.

СуддяПіскун В.О.