Рішення № 139453791, 03.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/11191/26-Е

Провадження №2/522/9340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії у розмірі 2 513,84 гривень та суми сплаченого судового збору.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

30 червня 2026 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Дубрової Валерії Вадимівни надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву.

Копію ухвали суду від 01.07.2026 було відправлено відповідачу по справі за його зареєстрованим місцем проживанням листом з рекомендованим повідомленням про вручення, який ним було отримано, що підтверджується його підписом на повернутому до суду рекомендованому повідомленні.

15 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому заявник зазначає, що виплата йому пенсії здійснювалась добровільно на підставі рішення самого позивача, прийнятого за результатами перевірки поданих документів. Вказує на те, що рахункової помилки допущено не було, зловживань чи недобросовісності з його боку не було і позивачем не доведено. Зазначає, що недолік оформлення запису у трудовій книжці є наслідком неналежного виконання обов`язків роботодавцем державним органом, за дії якого він не відповідальності не несе. У кінці відповідач робить висновок, що за таких обставин виплачені суми пенсії поверненню не підлягають та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 24.11.2025 та отримує пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

09 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою №279 про призначення пенсії за віком.

Згідно рішення від 08.02.2026 №155250038527 Центральним об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі було ОСОБА_1 було призначено пенсію: з 24.11.2025 по 31.12.2025 в розмірі 19 996,85 гривень; з 01.01.2026 та довічно в розмірі 20 055,35 гривень.

ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненням показників середньої заробітної плати. Згідно рішення від 20.03.2026 №155250038527 Центральним об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі було ОСОБА_1 було призначено пенсію: з 24.11.2025 по 31.12.2025 в розмірі 19 403,03 грн; з 01.01.2026 по 08.01.2026 в розмірі 19 461,53 гривень; з 09.01.2026 по 28.02.2026 у розмірі 19 461,53 гривень; з 01.03.2026 та довічно у розмірі 19 461,53 гривень.

Як зазначає позивач, за результатами перевірки електронної пенсійної справи №155250038527, ОСОБА_1 , виявлено, що до розрахунку страхового стажу помилково зараховано період страхового стажу з 26.11.1996 по 11.01.2000 в Державній податковій адміністрації в Ленінському районі, згідно записів трудової книжки б/н з датою заповнення 20.05.1993, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.02.1993 №58. Також зазначає, що після доопрацювання пенсійної справи виникла переплата у розмірі 2 513,84 гривень за період з 24.11.2025 по 31.03.2026.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення від 07.04.2026 №1241, яким прийнята сума переплати пенсії у розмірі 2 513,84 гривень, яка утворилась за період з 24.11.2025 по 31.03.2026 у зв`язку з невірно зарахованим до страхового стажу періоду роботи з 26.11.1996 по 11.01.2000 при первинному призначенні пенсії.

Згідно індивідуального перерахунку, наданого позивачем, переплата пенсії за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 становить 2 513,84 гривень.

На підставі вище зазначеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було надіслано лист №1500-0405-8/53321 від 09.04.2026, яким повідомлено відповідача про виникнення переплати пенсії та способи її погашення. Однак, кошти на рахунок Пенсійного фонду України не повернуто.

07 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою №4314 про зміну страхового стажу, набутого до 01.01.2004 відповідно до статті 115 Закону №1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2026 №155250038527 у перерахунку пенсії було відмовлено.

Так, відповідно до ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 10, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

До відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 було долучено довідку від 22.05.2026 №214/ДФС надану Комісією з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області за результатами розгляду заяви від 20.05.2026 №196/ДФС. Відповідно до змісту якої ОСОБА_1 дійсно працював в органах Державної податкової служби України у періоди з 20.05.1993 по 25.11.1996 в державній податковій інспекції по Ленінському району м. Одеси, з 26.11.1996 по 02.04.1999 в державній податковій адміністрації у Ленінському району м. Одеси, з 03.04.1999 по 10.01.2000 в державній податковій інспекції м. Одеси.

Отже, враховуючи наявну в матеріалах справи інформацію, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 було доведено здійснення ним трудової дальності у період з 26.11.1996 по 11.02.2000.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Суд при вирішенні справи враховує правову позицією Верховного Суду України у справі №6?91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року), якою визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

У постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб яких вони стосуються. Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) ВС зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що недоліки в оформленні трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть покладатися у провину працівнику, який не несе відповідальності за правильність та повноту оформлення кадрової документації. Відсутність окремих реквізитів, саме по собі не свідчить про подання відповідачем недостовірних відомостей чи про його недобросовісну поведінку. Більше того, відповідачем надано докази, які підтверджують здійснення ним трудової діяльності у спірний період та наявність відповідного трудового стажу. Отже, будь-які докази того, що надмірна виплата пенсії була наслідком недобросовісних дій відповідача або подання ним неправдивих відомостей, відсутні, а тому підстави для покладення на нього обов`язку щодо повернення спірних коштів відсутні.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». Однак в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Допущена позивачем помилка у вигляді врахування спірного періоду стажу не може бути віднесена до рахункової помилки, пов`язаної з арифметичним обчисленням.

В даному випадку надмірна виплата відбулась за відсутності рахункової помилки, тому, передбачені законом підстави для повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів відсутні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплаченої суми неправильно нарахованої пенсії не допускається.

Суд зазначає, що обов`язок доведення недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).

Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, за наявності яких відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України та ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача), стягнення надміру виплачених сум пенсії з отримувача пенсійних виплат не допускається, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

У статті 141 ЦПК України визначено, шо судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

- у разі задоволення позову - на відповідача;

- у разі відмови в позові - на позивача;

- у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для відмови у задоволенні позовних в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 гривень - покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 223, 247, 258, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення суду складено та підписано 03 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.