Рішення № 139453785, 03.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10406/26

Провадження № 2/522/8994/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

03 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі, у якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти у розмірі 198 000,00 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивач вказував на те, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду від 09 червня 2026 року разом із копією позовної заяви була направлена на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, який не був вручений під час доставки та повернувся до суду із зазначенням причини: «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 травня 2022 року через Портал Дія Поляков Максим Володимирович подав заяву про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та надання допомоги на проживання йому та його дітям.

Після чого інформацію про гр. ОСОБА_1 та його дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було автоматично включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (ЄІБДВПО) та надано статус ВПО.

Згідно з інформацією Єдиної інформаційної системи соціальної сфери електронна особова справа автоматично вивантажена до Управління за допомогою Портала Дія, допомога призначена автоматично з 01.05.2022 по 29.02.2024 року у розмірі 11 000,00 гривень щомісячно заявнику та його дітям.

У своїй електронній заяві гр. ОСОБА_1 зазначив, що його останнє зареєстроване місце проживання/перебування на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме: АДРЕСА_1 .

01.02.2024 року набули чинності зміни до Порядку №332, відповідно до яких 26 червня 2024 року для продовження надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам гр. ОСОБА_1 особисто звернувся із відповідною заявою.

За результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 26.06.2024 та проведення перевірки особової справи гр. ОСОБА_1 було встановлено, що діти гр. ОСОБА_1 не мають права на статус внутрішньо переміщених осіб виходячи з наступного.

27.06.2019 року Хаджибейським (Малиновським) районним у м. Одеса ВЛРАЦС ГТУЮ в Одеській області зареєстровано шлюб відповідача з ОСОБА_5 , що зареєстрована за адресою з 30.08.2005 року АДРЕСА_2 .

З 12.02.2021 року родина ОСОБА_6 перебуває на обліку багатодітних сімей в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Дружина відповідача, гр. ОСОБА_5 з 01.02.2021 перебуває на обліку в Управлінні як одержувач державної допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, за адресою проживання АДРЕСА_3 , що підтверджується копією відповідної Довідки.

У свою чергу будь-які докази, які б підтверджували б факт проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Борова Ізюмського району Харківської області на момент початку збройної агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022, що спричинила внутрішнє переміщення з території, де виникли обставини, зазначені у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» - відповідачем на вимогу управління надано не було.

Враховуючи відсутність доказів перебування на території вказаній як такої, з якої було здійснено переміщення, на момент виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення управлінням було прийняте рішення від 25.11.2024 №18-04-08/5190 про скасування дії довідок малолітнім дітям ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у зв`язку із поданням гр. ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей щодо обставин переміщення.

На підставі зазначеного вище, на думку позивача, гр. ОСОБА_1 зобов`язаний повернути надміру отримані кошти допомоги внутрішньо переміщеної особі у розмірі 198 000,00 гривень за період з 01.05.2022 по 29.02.2024 року, які отримував на дітей.

Також спеціалістами управління було надіслано рекомендований лист від 02.12.2024 року (вих. №18-04-08/5286) про необхідність повернення надміру отриманих коштів в розмірі 198 000,00 гривень, яке було вручено одержувачем 25.12.2024 року відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта».

Станом на дату подання позовної заяви сума надміру виплачених коштів не відшкодована на розрахунковий рахунок Департаменту.

Доказів зворотного суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №322 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 3 та 5 Закону визначено, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

За приписами ч. 1,2 ст. 17, ч. 1 ст. 20 Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідача із заявою), допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми є-Підтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Відповідно до п. 3 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідача із заявою), допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24 лютого 2022 року.

Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Згідно з п. 5 (у редакції, що діяла на час звернення відповідача із заявою), зазначеного Порядку внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Згідно з п. 6 (у редакції, що діяла на час звернення відповідача із заявою), зазначеного Порядку для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.

Відповідно до п. 29 Порядку №332 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних питань) у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Орган соціального захисту населення має право здійснити перерахунок надміру виплачених коштів допомоги отримувачу за рахунок наступних виплат.

У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Статтею 1215 ЦК України передбачені винятки з правила, закріпленого в статті 1212 ЦК України: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як встановлено судом вище, нараховані відповідачу кошти у розмірі 198 000,00 гривень є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, а саме малолітнім дітям, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Наведене також узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Як встановлено судом, 01 травня 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав через Портал Дія заяву про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та надання допомоги на проживання йому та його дітям.

За результатами автоматичного опрацювання поданої заяви відомості про відповідача та його дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, а дітям надано статус внутрішньо переміщених осіб.

На підставі зазначених відомостей допомога на проживання була призначена та виплачувалася, зокрема, на трьох дітей відповідача у розмірі 3000,00 грн на кожну дитину щомісячно.

Таким чином, спірна сума у розмірі 198 000,00 грн складається виключно з коштів допомоги на проживання, яка була призначена та виплачена на дітей відповідача за період з 01.05.2022 року по 29.02.2024 року, а саме: 3000,00 грн на кожну з трьох дітей щомісячно.

При цьому право на отримання допомоги на проживання на дітей було безпосередньо пов`язане з наявністю у них статусу внутрішньо переміщених осіб та фактом їх переміщення з території, визначеної законодавством як територія, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.

Відповідно до Порядку №332 внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Отже, відповідач, звертаючись із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та призначення допомоги на проживання на дітей, був зобов`язаний повідомити достовірні відомості щодо обставин їх переміщення, оскільки саме ці відомості мали істотне значення для визначення права дітей на отримання державної соціальної допомоги.

Судом встановлено, що в електронній заяві відповідач зазначив останнім зареєстрованим місцем проживання/перебування на території, з якої виникли обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, адресу: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, у ході перевірки особової справи встановлено обставини, які свідчать про відсутність підтвердження фактичного проживання дітей відповідача на зазначеній території на момент виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.

Зокрема, судом встановлено, що дружина відповідача, ОСОБА_5 , з 30.08.2005 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, з 12.02.2021 року родина ОСОБА_6 перебуває на обліку багатодітної сім`ї в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради, а ОСОБА_5 з 01.02.2021 року перебуває на обліку в Управлінні як одержувач державної допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, за адресою проживання у місті Одесі.

Суд також зазначає, що у свідоцтвах про народження всіх трьох дітей місцем народження вказане місто Одеса.

Вказані обставини самі по собі не є безумовним доказом фактичного проживання дітей у місті Одесі, однак у сукупності з відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів їх проживання у селищі Борова Ізюмського району Харківської області на момент виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, мають істотне значення для оцінки достовірності відомостей, зазначених відповідачем у заяві.

Суд також враховує, що на вимогу Управління відповідачем не було надано документів чи інших доказів, які б підтверджували факт проживання дітей у селищі Борова Ізюмського району Харківської області на момент початку збройної агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022 року.

За результатами перевірки Управлінням 25.11.2024 року прийнято рішення №18-04-08/5190 про скасування дії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб щодо малолітніх дітей відповідача у зв`язку з поданням ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей щодо обставин переміщення.

Відомостей про оскарження, скасування чи визнання протиправним зазначеного рішення Управління суду не надано.

Таким чином, на момент здійснення спірних виплат на дітей існувала правова підстава у вигляді їх обліку як внутрішньо переміщених осіб, однак у подальшому встановлено відсутність передбачених законодавством обставин, необхідних для набуття такого статусу, що стало підставою для скасування відповідних довідок.

Відповідно до Порядку №332 у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Отже, Порядком №332 прямо передбачено обов`язок повернення неправомірно отриманих коштів допомоги, у тому числі коштів, виплачених на дітей, щодо яких встановлено відсутність права на відповідну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Саме відповідач звернувся із заявою, на підставі якої було вирішено питання про призначення допомоги на дітей, та саме ним були зазначені відомості щодо обставин їх переміщення, які стали підставою для набуття дітьми статусу внутрішньо переміщених осіб та отримання на них відповідних соціальних виплат.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема відсутність підтвердження фактичного проживання дітей у селищі Борова на момент виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, наявність відомостей про тривалий соціальний зв`язок сім`ї з містом Одесою, відсутність наданих відповідачем доказів фактичного проживання дітей на території, з якої, за твердженням заявника, відбулося переміщення, а також прийняття Управлінням рішення про скасування довідок дітей у зв`язку з поданням недостовірних відомостей, суд приходить до висновку про недобросовісність відповідача при отриманні спірної допомоги на дітей.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що сума допомоги на проживання, виплачена на трьох дітей відповідача за період з 01.05.2022 року по 29.02.2024 року, у розмірі 198 000,00 грн є такою, що отримана без достатньої правової підстави та підлягає поверненню.

Розрахунок позивача щодо розміру надміру виплачених коштів відповідачем не спростований, контррозрахунку суду не надано, доказів добровільного повернення спірних коштів також не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка була призначена та виплачена на його дітей, у розмірі 198 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 3 328,00 гривень.

Згідно платіжної інструкції №223 від 03.06.2026 ДП та СП Одеської МР сплатив 3 328,00 гривень в якості судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь позивача Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 36290160 надмірно виплачену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі у розмірі 198 000 (сто дев`яносто вісім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь позивача Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 36290160, суму сплаченого судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 03 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.