Постанова № 13945338, 09.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2011 р. № 2-а- 16260/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача Демський В.Ю., діє за дорученням від 10.12.2010р.

представника відповідача Юнг Т.В., діє за дорученням № 5068/9/10-035 від 02.11.2010р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Біс Груп"

до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000531800/0 від 10.12.2010р., про визначення ТОВ "БІС ГРУП" суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 28392.00 грн., в т.ч. 18928.00 грн. - основний платіж, 9464.00 грн. - штрафні санкції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000531800/0 від 10 грудня 2010р., про визначення підприємству суми податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 28392.00 грн., (в т.ч. 18928.00 грн. основний платіж, 9464.00 грн. штрафні санкції) на підставі Акту перевірки № 10221/18/36374596 від 29.11.2010 року. Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, було винесено на підставі хибного висновку відповідача про нікчемність угод позивача з ТОВ «ЗНТК», який може бути спростований наявними в матеріалах справи доказів реальності укладання та виконання зазначених угод, у звязку з чим оскаржуване рішення субєкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІС ГРУП" зареєстровано як юридична особа 24.02.2009р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 72) та є платником податку на додану вартість з 17.03.2009р., що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (а.с. 74).

ДПІ в Московському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "БІС ГРУП" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ «ЗНТК», про що було складено Акт № 10221/18/36374596 від 29.11.2010 року (а.с. 7-13).

В Акті перевірки № 10221/18/36374596 від 29.11.2010 року ДПІ в Московському районі м. Харкова було зроблено висновок про порушення ТОВ "БІС ГРУП" вимог ст. 216 Цивільного Кодексу України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за червень 2010р. на суму 18928.00 грн.

На підставі зазначеного акту невиїзної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 10 грудня 2010 року № 0000531800/0, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено донарахування ТОВ "БІС ГРУП" податку на додану вартість на загальну суму 28392.00 грн. (основний платіж 18928.00 грн., штраф 9464.00 грн.) (а.с. 14).

Дослідження судом Акту перевірки № 10221/18/36374596 від 29.11.2010 року показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між ТОВ "БІС ГРУП" і ТОВ «ЗНТК» (а.с. 13).

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить до наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ "БІС ГРУП" (покупець) і ТОВ «ЗНТК» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 08.04.2010р. № 01-04/15, предметом якого була поставка металопрокату.

Відповідно до копій накладних від 07.06.10 та 29.06.10 ТОВ «ЗНТК» було поставлено, а позивачем було прийнято відсортировку х/к нек. 1,3-1,7мм в кількості 1,705т. вартістю 8184,0 грн.; відсортировку х/к нек. 1,9-3,5мм в кількості 3,820т. вартістю 15280,0 грн., відсортировку х/к нек. 1,1-1,3мм в кількості 3,155т. вартістю 12620,0 грн., відсортировку х/к нек. 1,9-3,5мм в кількості 2,410т. вартістю 9640,0 грн., відсортировку х/к нек. 0,8-1,0мм в кількості 2,630т. вартістю 10520,0 грн., відсортировку х/к нек. 1,9-3,5мм в кількості 1,280т. вартістю 5120,0 грн., відсортировку х/к нек. 1,1-1,3мм в кількості 2,100т. вартістю 8400,0 грн., відсортировку х/к нек. 1,9-3,5мм в кількості 2,730т. вартістю 10920,0 грн., відсортировку х/к нек. 1,3-1,7мм в кількості 3,830т. вартістю 15320,0 грн., всього на загальну суму разом з ПДВ 18928,0 грн. (а.с. 22-25)

В судовому засіданні встановлено, що в користуванні позивача, відповідно до договору суборенди № 8/1-10 від 01.01.10, знаходиться приміщення за адресою: вул.. Леніна, 154, м. Токмак, Запорізької області, яке відповідно до умов вказаного договору використовується позивачем під склад. (а.с. 28-30)

Судом встановлено, що вказані вище товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «ЗНТК», було доставлено двома партіями. Так, відповідно до товарно-транспортної накладної від 07.06.10 частина вказаного вище товару була доставлена ТОВ «ЗНТК» до складу позивача в м. Токмак, Запорізької області. (а.с. 37)

Крім того, судом встанвлено, що позивачем було укладено договір з ФОП ОСОБА_3 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом. На виконання вказаного договору перевізником ФОП Кисіль було здійснено перевезення товару, придбаного позивачем у ТОВ «ЗНТК», що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. (а.с. 38-39)

Відповідно до виписки особовому рахунку ТОВ "БІС ГРУП" за 01.06.10 та 30.06.10 позивачем було здійснено перерахування повної вартості придбаних у ТОВ «ЗНТК» товарів. (а.с. 40-41)

Придбана позивачем у ТОВ «ЗНТК» металопродукція була в подальшому реалізована позивачем. (а.с. 52-71)

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договору від 08.04.2010р. № 01-04/15, реальності укладеного правочину.

Суд зазначає, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового. бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору поставки від 08.04.2010р. № 01-04/15 взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається договору купівлі-продажу від 08.04.2010р. № 01-04/15, укладеного між ТОВ «БІС ГРУП» та ТОВ «ЗНТК», вказаний договір є двостороннім, а по своїй суті договором купівлі-продажу. Глава 54 ЦК України регулює відносини, повязані з купівлею-продажем майна, а тому до умов вказаного договору застосовуються відповідні статті вказаної Глави.

Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки обєктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ТОВ «ЗНТК» договорі, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ТОВ «ЗНТК» договорах купівлі-продажу, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ТОВ «ЗНТК», так і позивач виконували умови вищевказаного договору купівлі-продажу, чим і підтвердили факт його укладення.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) визначено, що платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є обєктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з придбання металопрокату були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності - торгівля.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на дану вартість у червні 2010 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000531800/0 від 10.12.2010 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 203, 215, 216, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біс Груп" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000531800/0 від 10.12.2010р., про визначення ТОВ "БІС ГРУП" суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 28392.00 грн., в т.ч. 18928.00 грн. - основний платіж, 9464.00 грн. - штрафні санкції.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "БІС ГРУП" (ідентифікаційний код 36374596, місцезнаходження: вул. Академіка Павлова, 132, корпус А, кв. 20) витрати по сплаті державного мита в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2011 року.

Суддя Волкова Л.М.