Постанова № 13945337, 14.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 лютого 2011 р. № 2-а- 14068/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Крамар О.Ю.,

представника відповідача - Горлач О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ "Хліб-Сіль" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0001962310/0 від 29 жовтня 2010 року. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як встановлено судом, на підставі направлення від 31.08.2010р. №462, виданого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі ч.1, ч.2 ст.11№ Закону України від 4 грудня 2990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Хліб - сіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08р. по 30.06.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.06.10 р.

За результатами перевірки складено акт №4360/23-104/32759660 від 04.10.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТБ «Хліб - сіль» п.п.7.4.5.п.7.4. ст.7 Закону України «Про ПДВ» №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями період з 01.01.2008 по 30.06.2010 встановлено заниження ПДВ у сумі 637618,9грн. в тому числі за вересень 2009р. 70066,75грн., за жовтень 2009р. 39024,03грн., за листопад 2009р. 32352,72грн., за березень 2010р. 75924,15грн., за квітень 2010р. 54183,74грн., за травень 2010р. 58085,75грн., за червень 2010р. 133759,05грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.2.2. розділу 3 акту перевірки, а саме: перевіркою встановлено порушення: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Дніпро - Бріг».

29 жовтня 2010р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення рішення №0001962310/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 943052,55грн., в тому числі за основним платежем - 637618,90грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 305433,65грн.

Як встановлено судом, 01.09.2009р. між ТОВ «ТБ «Хліб - сіль» та ТОВ «Дніпро - Бріг» був укладений договір поставки №1256/2

Згідно вказаного договору, ТОВ «Дніпро - Бріг» продав, а ТОВ «ТБ «Хліб - сіль» придбало продовольчі товари загальною вартістю 4286365,67гр. До складу податкового кредиту згідно додатку №5 до декларації по ПДВ віднесено 637618,9грн.

Що стосується тверджень відповідача про те, що відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; положення статей 207 та 208 ЦК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому, згідно ч.1 ст.203 ЦК України, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; встановлення обставин, які викладені в акті, дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту по визначеному нікчемному правочину, як неправомірної, суд вважає за необхідно зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ТОВ «Дніпро - Бріг» є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів того, що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ «Дніпро - Бріг» №1256/2 від 01.09.2009р. визнаний судом недійсним. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобовязання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним, відповідно до ст.208 господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та відповідачем є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів п.п.2.3.4. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючи ми, які не мають підтверджених доказів.

Отже, висновки органу державної податкової служби, що договір є нікчемним, що є підставою для визначення суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту як неправомірної, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Також, посилання відповідача на те, що ТОВ «Дніпро - Бріг», згідно даних автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту має стан 32 не знаходиться за місцезнаходженням, адреса масової реєстрації, основний вид діяльності рекламна діяльність, не можуть бути прийняті судом до уваги. Оскільки позивачем надано до матеріалів справи Витяг та Довідку з ЄДР на момент розгляду справи, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у період з 27.07.2009р. по 14.04.2010р. юридичною адресою ТОВ «Дніпро - Бріг» була адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, б.15, к.24, а з 14.04.2010р. юридичною адресою ТОВ «Дніпро - Бріг» була адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, б.47, тобто адреса, зазначена у податкових накладних, наданих позивачу на виконання договору поставки №1256/2 від 01.09.2009р. протягом відповідних періодів. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Бріг» до цього часу міститься у ЄДР. Також, позивачем надана до матеріалів справи Довідка з ЄДРПОУ, відповідно до якої видами діяльності ТОВ «Дніпро - Бріг» є: рекламна діяльність, інша поліграфічна діяльність, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; інші види оптової торгівлі; оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; консультування з питань комерційної діяльності та управління. Таким чином, згідно даних ЄДР одним із основних видів діяльності ТОВ «Дніпро - Бріг» є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої події:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.97 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем в межах договору поставки №1256/2 від 01.09.2009р. був отриманий від ТОВ «Дніпро - Бріг» товар, який був оплачений позивачем у безготівковому порядку, ТОВ «Дніпро - Бріг» були надані позивачу податкові накладні від 01.09.09р. № 01/09-02, від 03.09.09р. № 03/09-03, від 04.09.09р. №04/09-01, від 08.09.09р. №08/09-05, від 10.09.09р. 10/09-03, від 14.09.09р. №14/09-10, від 16.09.09 №16/09-05, від 18.09.09р. №18/09-05, від 21.09.09р. № 21/09-06, від 23.09.09р. №23/09-09, від 25.09.09р. №25/09-02, від 28.09.09р. №28/09-04, від 29.09.09р. №29/09-05, від 30.09.09р. №30/09-17, від 01.10.09р. №01/10-07, від 05.10.09р. №05/10-11, від 07.10.09р. №07/10-04, від 09.10.09р. №09/10-04, від 12.10.09р. №12/10-04, від 14.09.09р. №14/10-04, від 15.10.09р. №15/10-07, від 16.10.09р. №16/10-05, від 19.10.09р. №19/10-03, від 21.10.09р. №21/10-03, від 23.10.09р. №23/10-03, від 26.10.09р. №26/10-06, від 28.10.09р. №28/10-09, від 30.10.09р. №30/10-06, від 02.11.09р. №02/11-21, від 04.11.09р. №04/11-05, від 05.11.09р. №05/11-09, від 06.11.09р. №06/11-04, від 09.11.09р. №09/11-02, від 11.11.09р. №11/11-04, від 12.11.09р. №12/11-09, від 13.11.09р. №13/11-02, від 16.11.09р. №16/11-08, від 18.11.09р. №18/11-01, від 20.11.09р. №20/11-05, від 23.11.09р. №23/11-05, від 25.11.09р. №25/11-06, від 27.11.09р. №27/11-05, від 01.12.09р. №01/12-18, від 03.12.09р. №03/12-06, від 15.12.09р. №04/12-04, від 07.12.09р. №07/12-02, від 09.12.09р. №09/12-02, від 10.12.09р. №10/12-03, від 11.12.09р. №11/12-05, від 14.12.09р. №14/12-09, від 16.12.09р. №16/12-05, від 18.12.09р. №18/12-06, від 21.12.09р. №21/12-04, від 23.12.09р. №23/12-05, від 25.12.09р. №25/12-05, від 30.12.09р. №30/12-02, від 04.01.10р. №04/01-06, від 05.01.10р. №05/01-05, від 06.01.10р. №06/01-01, від 11.01.10р. №11/01-02, від 13.01.10р. №13/01-04, від 15.01.10р. №15/01-04, від 18.01.10р. №18/01-02, від 19.01.10р. №19/01-03, від 20.01.10р. №20/01-04, від 22.01.10р. №22/01-02, від 25.01.10р. №25/01-04, від 27.01.10р. №27/01-06, від 28.01.10р. №28/01-03.

Податкові накладні, надані позивачу ТОВ «Дніпро - Бріг», виписані з додержанням вимог п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Товар, отриманий позивачем від ТОВ «Дніпро - Бріг» був використаний ТОВ «ТБ «Хліб - сіль» в межах власної господарської діяльності, а саме: був реалізований у закладах роздрібної торгівлі позивача, що підтверджується звітом руху товарно матеріальних цінностей на складі за період з 01.09.2009р. по 30.06.2010р., наданою позивачем до матеріалів справи.

Виходячи із вищевикладеного, позивач у відповідності до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 637618,90грн.

Також суд зазначає, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств” та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ "Хліб-Сіль" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 29.10.2010 року № 001962310/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ "Хліб-Сіль" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18.02.2011 року.

СуддяМ.Д. Кухар