Постанова № 13945327, 15.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15.02.2011 р. справа №2а-301/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі :

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Сімаков С.Г., Черняк А.В.,

відповідача - Гавриленко О.В., Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління №168"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, - встановив:

Позивач, Державне підприємство «Будівельно-монтажне управління № 168»подав позов, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 29.12.2010р. №0000331800/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальному розмірі 47.446,50грн. (основний платіж 31.631,00грн.; штраф 15.815,50грн.), а також від 29.12.2010р. №0000341800/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 59.308,50грн. (основний платіж 39.539,00грн.; штраф 19.769,50грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Відображені в акті №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р., з посиланням на який були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, висновки податкового органу є помилковими. Викладених в зазначеному акті порушень ДП не вчиняло, податок на додану вартість та податок на прибуток за взаємовідносинами з ТОВ "СК "Техспецбуд" обраховувало правильно, господарські операції з названим ТОВ мали реальний характер, товари були фактично отримані ДП та використані для виконання робіт по ремонту РТС Старобільськ (Україна, Луганська область) та по ремонту РТС Яблуниця (Україна, Івано-Франківська область), витрати здійснені шляхом перерахування безготівкових коштів. Посилаючись на викладені вище обставини, представники позивача стверджували про відсутність підстав для покладення на ДП обовязку здійснити додаткові платежі по податку на прибуток та ПДВ. В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи і вимоги поданого позову, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За висновками акту перевірки №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. ДП вчинено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", оскільки при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість ДП враховувало первинні документи, складені від імені ТОВ "СК "Техспецбуд". Ці документи від імені ТОВ "СК "Техспецбуд" підписані гр.ОСОБА_5, який повідомив органи прокуратури про непричетність до господарської діяльності даного ТОВ і надав письмові пояснення з чітким переліком суб'єктів господарювання, з якими ТОВ не мало ніяких взаємовідносин. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Спірні податкові повідомлення - рішення від 29.12.2010р. №0000331800/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальному розмірі 47.446,50грн. (основний платіж 31.631,00грн.; штраф 15.815,50грн.), а також від 29.12.2010р. №0000341800/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 59.308,50грн. (основний платіж 39.539,00грн.; штраф 19.769,50грн.) були винесені ДПІ у Ленінському районі міста Харкова з посиланням на акт документальної невиїзної перевірки Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління №168" (ідентифікаційний код - 01168233) №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р., складений з питання правомірності декларування валових витрат та податкового кредиту по правовим взаємовідносинам з ТОВ "СК "Техспецбуд" (ідентифікаційний код - 34328794) у травні-червні 2009р.

За висновками зазначеного акту ДП "Будівельно-монтажне управління №168" вчинено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", а саме: до складу валових витрат обігу і виробництва, а також до складу податкового кредиту з ПДВ неправомірно включено витрати та ПДВ оплачені на користь контрагента - ТОВ "СК "Техспецбуд", позаяк згідно з письмовими поясненнями гр.ОСОБА_5 на ім'я прокурора міста Харкова ТОВ "СК "Техспецбуд" не мало господарських взаємовідносин з ДП "БМУ №168".

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи 05.05.2009р. між позивачем, ДП "БМУ №168" (в якості замовника) та ТОВ "СК "Техспецбуд" (в якості виконавця) було укладено договір №6, предметом якого є виготовлення механічних деталей для радіотелевізійної станції Яблуниця.

12.05.2009р. між позивачем, ДП "БМУ №168" (в якості замовника) та ТОВ "СК "Техспецбуд" (в якості виконавця) було укладено договір №7, предметом якого є поставка механічних деталей для мачти радіотелевізійної станції Старобільськ.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "СК "Техспецбуд", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Додатково суд зважає, що на відсутність наміру позивача безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах показує викладений контролюючим органом в акті №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. факт оплати позивачем на користь контрагента - ТОВ "СК "Техспецбуд" 189.785,40грн., що було здійснено шляхом безготівкових розрахунків згідно з платіжним дорученням від 25.05.2009р. №133 на суму 50.000,00грн., від 01.06.2009р. №143 на суму 100.000,00грн., від 25.06.2009р. №172 на суму 39.785,00грн. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від іншого суб'єкта господарювання, ніж контрагент у спірних правовідносинах - ТОВ "СК "Техспецбуд" або виготовлення таких ТМЦ власними силами, відповідач до суду не подав.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарських операцій за переліченими правочинами, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємоповязаності сторін перелічених правочинів, використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності ДП "БМУ №168" за договорами №3 від 31.03.2009р. з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії на виконання робіт з реконструкції вежі Н=55,0м. в с.Яблуниця (Івано-Франківська область) та №2 від 16.03.2009р. з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії на виконання робіт з реконструкції вежі Н=239,1м. в м.Старобільськ (Луганська область), що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність укладених з ТОВ "СК "Техспецбуд" договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Проведене судом вивчення змісту акту №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність ТМЦ, отримання позивачем збитку від господарських операцій ДПІ не виявлено, в акті таких висновків не відображено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування ТМЦ та їх подальшого використання саме в межах господарської діяльності ДП були визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності позивача та не спростовані в ході судового засідання.

З огляду на це, суд визнає помилковим висновок ДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, оскільки формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування ТМЦ.

Окрім того, суд відзначає, що оглянуті в ході судового засідання копії первинних документів, які у спірних правовідносинах були складені від імені ТОВ "СК "Техспецбуд", не містять дефектів форми або змісту, які б силу вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів.

З приводу доводу ДПІ про надання гр.ОСОБА_5 пояснень на ім'я прокурора міста Харкова суд наголошує, що в приєднаних до справи письмових поясненнях не згадується відсутність господарських взаємовідносин між позивачем, ДП "БМУ №168" та ТОВ "СК "Техспецбуд", серед суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "СК "Техспецбуд" не мало ніяких взаємовідносин, ДП "БМУ №168" не значиться, що визнано представником відповідача в судовому засіданні. Зі згаданих письмових пояснень також витікає, що гр.ОСОБА_5, визнаючи причетність до придбання корпоративних прав ТОВ "СК "Техспецбуд" разом з тим заперечує причетність до організації та здійснення господарської діяльності даного суб'єкта господарювання. Вказане діяння формально містить ознаки складу злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Проте, відповідач в ході розгляду справи не подав суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження цих обставин, якими в силу норм Кримінально-процесуального кодексу України може бути, зокрема, вирок загального місцевого суду по кримінальній справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів обґрунтованості та правомірності суджень про порушення ДП "БМУ №168" п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то висновок податкового органу про вчинення ДП порушень цих норм закону належить визнати недоведеним.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість суджень суб'єкта владних повноважень про вчинення ДП "БМУ №168" порушень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" виключно з мотивів наявності письмових пояснень керівника ТОВ "СК "Техспецбуд" гр.ОСОБА_5 на ім'я прокурора міста Харкова, якими заперечується факт взаємовідносин між ДП "БМУ №168" та ТОВ "СК "Техспецбуд".

Суд відзначає, що згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Наявності у ТОВ "СК "Техспецбуд" статусу платника ПДВ відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи не заперечував, про оформлення податкових накладних з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не зазначав, таких висновків в акті перевірки №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. не викладав.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що долученими до справи письмовими поясненнями гр.ОСОБА_5 на ім'я прокурора міста Харкова не спростовується факт наявності господарських відносин між означеним суб'єктом господарювання та ДП "БМУ №168", позаяк ДП не указано серед викладеного в поясненнях переліку суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "СК "Техспецбуд" не мало фінансово-господарських операцій. Фактичних даних про проведення будь-яких графологічних досліджень підпису гр.ОСОБА_5 до дати проведення ДПІ перевірки та врахування результатів цих досліджень при складанні акту №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. відповідач до суду не подав.

Таким чином, інші обставини та доводи, окрім згаданих письмових пояснень, не були покладені контролюючим органом в основу судження про порушення ДП "БМУ №168" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", а тому не підлягають судовій перевірці при розгляді і вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що судження податкового органу про вчинення ДП "БМУ №168" порушень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" є необґрунтованим, адже не знайшло підтвердження в ході судового розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі має бути проведений за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління №168" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 29.12.2010р. №0000331800/0 та від 29.12.2010р. №0000341800/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління №168" (ідентифікаційний код - 01168233; місцезнаходження - Україна, Харківська область, місто Харків, вул.Кацарська, буд.45) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в розмірі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.02.2011р.

Суддя Сліденко А.В.