Ухвала суду № 139453141, 03.09.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/941/26

Провадження № 2/595/606/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Тхорик І.І.

з участю секретаря судового засідання Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє представник, адвокат Гурський Г.Ю., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3074718746-372015 від 15.06.2021 в розмірі 5521,77 грн, що складається із заборгованості за сумою кредиту 2160,00 грн та заборгованості за відсотками 3361,77 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2026 року по даній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 серпня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить закрити провадження у справі № 595/941/26 на підставі ч. 2 ст. 255 ЦПК України. Також просить відмовити ТОВ «Кошельок» у вимогах про стягнення з ОСОБА_1 10 000 грн судових витрат за надану правничу допомогу та 2662,40 грн за сплачений судовий збір. Ознайомившись з позовною заявою, керуючись ст. 168 ЦПК України, враховуючи позицію ОСОБА_1 щодо позовних вимог ТОВ «Кошельок» про стягнення 5521,77 грн заборгованості за кредитним договором № 3074718746-372015 від 15.06.2021, відповідач визнає вказані позовні вимоги у цій частині. Крім цього, ОСОБА_1 до початку судового розгляду добровільно сплатила вказану суму заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією відповідного платіжного документа, що долучається в додатках до цього відзиву. Поряд з цим, відповідачем категорично заперечується вимога позивача щодо стягнення з неї 10 000 грн судових витрат за надану правничу допомогу та 2662,40 грн сплаченого судового збору, з огляду на те, що до відкриття провадження у справі ОСОБА_1 не було повідомлено на які банківські реквізити позивача слід сплатити суму заборгованості за спірним кредитним договором, який був укладений нею ще 15.06.2021. Крім цього, сам позивач у змісті позовної заяви не заперечує, що ним не вживались жодні заходи досудового врегулювання спору. Вказані обставини в їх сукупності, зайвий раз свідчать про те, що на момент звернення позивача до суду з позовом був відсутній предмет спору, і про його наявність позивачем не подано жодного документального доказу. З вказаних підстав провадження у справі № 595/941/26 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, а сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий йому на підставі відповідної ухвали суду відповідно до положень п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Необхідність подання вказаної позовної заяви не була викликана об`єктивними та реальними обставинами як вже зазначалось, позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору, позивач не повідомляв відповідача про його банківські реквізити, на які слід перерахувати суму заборгованості. Вказані обставини додатково підтверджені і тим, що ОСОБА_1 , дізнавшись про заявлені до неї позовні вимоги у справі № 595/941/26 та ознайомившись з банківськими реквізитами позивача, добровільно сплатила суму боргу ще до початку судового розгляду. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн не відповідає критеріям розумності й співмірності. Так, справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною за своїм характером, є малозначною та була призначена до розгляду ухвалою суду від 06.07.2026 у спрощеному позовному провадженні. Підготовка та подання позовної заяви не потребували значного обсягу правової роботи, збору складної доказової бази чи підготовки великої кількості процесуальних документів. В даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, у зв`язку з чим позовні заяви у даних справах є типовими та фактично шаблонними, оскільки існує стала відпрацьована адвокатська практика. Спірні правовідносини в даній справі не передбачають великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які б підлягали вивченню та застосуванню адвокатом. Предметом розгляду в справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто, категорія спорів, що є типовою для судової практики. За таких обставин, визначений представником позивача попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є завищеним і не являється співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, не є обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої ним роботи, складності справи, тому вважає, що заявлений розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до задоволення не підлягає.

02 вересня 2026 року від представника позивача ТОВ «Кошельок» Гурського Г.Ю. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про відмову від позов, в якій він просить закрити провадження у цивільній справі № 595/941/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв`язку з відмовою від позову. Окрім того, просить стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Щодо твердження відповідача про відсутність предмету спору, зазначає те, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором закінчився 24.09.2021, однак відповідач не виконала належним чином взяті на себе договірні зобов`язання та не погасила заборгованість у встановлений договором строк. Саме у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Водночас, відповідач не виконала свій обов`язок щодо погашення заборгованості протягом строку, встановленого Кредитним договором. З узагальненого аналізу приписів п`ятої книги Цивільного кодексу України, ключовими обов`язками в зобов`язанні для боржника є своєчасне, повне та належне виконання обов`язку, а для кредитора прийняти таке виконання. На момент подання позовної заяви, а саме 02.07.2026, заборгованість за Кредитним договором № 3074718746-372015 від 15.06.2021 існувала та відповідачем добровільно не була погашена, що і стало підставою для звернення позивача до суду. При цьому, сама відповідач у поданому відзиві не заперечує наявність заборгованості, а навпаки прямо зазначає, що визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення 5 521,77 грн. Більше того, саме після відкриття провадження у справі 06.07.2026, відповідач 24.08.2026 (після подання позовної заяви до суду) добровільно задовольнив позовні вимоги, що підтверджує обґрунтованість звернення позивача до суду на момент подання позовної заяви та не може бути підставою для висновку про відсутність предмета спору на момент подання позовної заяви, а тому посилання відповідача на ч. 2 ст. 255 ЦПК України є безпідставним. Звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. В матеріалах справи наявні документи про обсяги наданої правової допомоги адвокатом Товариству, факт їх отримання.

Сторони в судове засідання не прибули.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву, перевіривши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 погасила заборгованість за договором після відкриття провадження в цивільній справі, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

З огляду на наведене, суд закриває провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч. 2 ст. 255 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма є і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При зверненні до суду із вищевказаною позовною заявою ТОВ «Кошельок» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 7787 від 29.06.2026.

У силу вимог ч. ч. 1, 3 ст. 142 ЦПК України позивачу слід повернути з державного бюджету 1 331,20 грн сплаченого судового збору (50 % від 2 662,40 грн), а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (50 % від 2 662,40 грн).

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас, у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача адвокат Гурський Г.Ю. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничої допомоги у суді було надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, копію Акту № 1 приймання-передачі правової допомоги від 10.06.2026 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025; Додаток від 20.02.2026 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5506 від 29.05.2019.

Згідно Акту № 1 приймання-передачі правової допомоги від 10.06.2026 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 та Додатку від 20.02.2026 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 убачається перелік наданих правових та юридичних послуг адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» товариству з обмеженою відповідальністю «Кошельок» у справі про стягнення з боржника ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором № 3074718746-372015 від 15.06.2021, всього на суму 10 000,00 грн за надання наступних послуг: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги за ціною 1000,00 грн; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору 2000,00 грн; складання позовної заяви 4000,00 грн; формування додатків до позовної заяви 2000,00 грн; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі 1000,00 грн. Також додаток містить перелік додаткових, але не обов`язкових послуг адвоката, що можуть виникнути при розгляді справи (підготовка відповіді на відзив, підготовка додаткових письмових пояснень, участь в судовому засіданні, підготовка апеляційної скарги), вартість яких становить 16000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 10000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення сторони відповідача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 1500 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13, 49, 142, 255, 256, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити.

Прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кошельок» з державного бюджету судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 (двадцять) коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 7787 від 29.06.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судові витрати по справі в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 (двадцять) коп. сплаченого судового збору і 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місцезнаходження: 08135, вул. Антонова, 8А, с. Чайки Бучанського району Київської області, ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І. І. Тхорик