Ухвала суду № 139452482, 03.09.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.09.2026

Справа № 497/2445/26

Провадження № 2/497/2002/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про вжиття заходів забезпечення позову

03.09.2026 року м.Болград

Суддя Болградського районного суду Одеської області С.В. Кодінцева, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Болградського нотаріального округу Одеської області Агбун Марина Іванівна про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації речового права, визнання права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2026 позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Пінчук В.В. звернулася до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким:

- визнати Свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 3059, виданий 27.08.2026 р., видавник: Агбун Марина Іванівна, приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області, видане ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо) недійсним;

- скасувати державну реєстрацію речового права (права власності) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо) на нерухоме майно - житловий будинок (кв.м) загальна площа 52,1 кв.м., житлова площа (кв.м) 46.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3390078651060 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 86522402 від 28.08.2026 р. на житловий будинок (кв.м) загальна площа 52,1 кв.м., житлова площа (кв.м) 46.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3390078651060);

- визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право на спадкування за законом другої черги після смерті рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на нерухоме майно, а саме: житловий будинок (кв.м) загальна площа 52,1 кв.м., житлова площа (кв.м) 46.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3390078651060 після смерті рідного брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 03.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Разом з позовною заявою, представником позивача на підставі ст.ст.151, 152 ЦПК України, подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, якою просить суд накласти арешт на житловий будинок (кв.м) загальна площа 52,1 кв.м., житлова площа (кв.м) 46.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3390078651060 (а.с.26-29) .

Дана заява мотивована тим, що до на розгляд Болградського районного суду Одеської області надіслано вказану позовну заяву ОСОБА_1 .

Предметом позову є визнання виданого відповідачу нотаріусом Свідоцтва про спадщину недійсним, скасування права власності (спадкоємця за заповітом) та визнання права спадкування за законом другої черги за спадкоємицею ОСОБА_1 , визнання за нею права власності в порядку спадкування на житловий будинок (кв.м) загальна площа 52,1 кв.м., житлова площа (кв.м) 46.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3390078651060.

31.08.2026 р. Болградським районним судом Одеської області винесено Ухвалу у справі №497/2414/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову.

Проте, 01.09.2026 р. представник позивача дізналась з інформаційної довідки, що на ім`я ОСОБА_4 вже видано 27.08.2026 року свідоцтво №3059 про право на спадщину приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною і зареєстровано право власності на зазначений житловий будинок загальна площа 52,1 кв.м., житлова площа (кв.м) 46.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3390078651060.

За зазначених обставин, позивач вважає за доцільне просити накласти арешт на визначений об`єкт нерухомого майна, а саме: на житловий будинок (кв.м) загальна площа 52,1 кв.м., житлова площа (кв.м) 46.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3390078651060.

Тобто, наразі ризик вибуття з права власності зазначеного спірного майна одразу після реєстрації права власності за відповідачем виправданий та реально існуючий, що безпосередньо унеможливить взагалі (у разі відчуження) виконання рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.

Заявник зазначає про те, що підставою звернення з судовим позовом є недійсність заповіту на тій підставі, що підпис на зазначеному заповіті вчинено не самим заповідачем, а іншою особою, що ставить під сумнів і законність посвідчення заповіту зазначеним у позові нотаріусом, тому вжиття обраного забезпечення позову судом є ефективним способом збереження майна до винесення судом рішення, позбавить реальної можливості відповідача відчуження спірного майна, а також виключить будь-які порушення прав третіх осіб, які можуть стати власниками цього майна і яким не відомо про наявний судовий спір та оспорення права на це майно.

Вжиття зазначених заходів відповідає і критеріям співмірності у цьому випадку, адже якщо проігнорувати реальні наслідки, які наступлять у разі невжиття таких заходів забезпечення, тоді наступлять наслідки які виразяться в значній матеріальній шкоді .

Таким чином, невжиття заходів забезпечення унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також може призвести до порушення прав третіх осіб, у разі відчуження спірного майна на їх користь, що є прямими підставами для задоволення цієї заяви.

Розгляд заяви про забезпечення позову проведено суддею без повідомлення учасників справи, що узгоджується з положенням ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії;.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

З урахуванням викладених заявником обставин, та наданих доказів на підтвердження заявлених вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. В даному випадку, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, є ефективним способом захисту прав сторони по справі.

Судом враховано, що спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом арешту майна, жодним чином не позбавляє власника права власності чи права володіння цим майном.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч.9 ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту майна та заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна, правову підставу забезпечення позову, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

А відтак, суд дійшов до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пінчук Вікторії В`ячеславівни про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 52,1 кв.м., житлова площа 46.2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3390078651060, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину №3059 від 27.08.2026 року.

Копію ухвали надіслати до Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: 68702, Одеська область, м. Болград, вул. Поштова, 28 тел.: 04846-4-32-60, ел.пошта: info@bg.od.dvs.gov.ua, nifalin@ukr.net - для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та особам яких стосуються заходи забезпечення позову для відома.

Роз`яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя С.В. Кодінцева