Рішення № 139451727, 27.08.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1234/26

Номер провадження 2/722/921/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №129282 від 26.01.2025 року в розмірі 6016 грн.

Позов обґрунтований тим, що 26.01.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №129282, за умовами якого відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 4000 грн. строком на 90 днів.

Первісний кредитор ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, кредитні кошти у розмірі 4000 грн. були перераховані відповідачу за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 .

У подальшому 19.12.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп»» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №129282 від 26.01.2025 року.

Відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив норми цивільного законодавства та умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 6016 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №129282 від 26.01.2025 року в розмірі 6016 грн., з яких: 4000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2016,60 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, зокрема судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн.

Представник позивача Пархомчук С.В., будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак у поданій позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився і про причини своєї неявки суду не повідомили, однак його представником Підодвірним Т.І. були подані до суду додаткові пояснення, у яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 26.01.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №129282, за умовами якого відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 4000 грн. строком на 90 днів.

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №129282 від 26.01.2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 25.04.2025 року, строк дії договору становить 90 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №129282 від 26.01.2025 року передбачено, що за користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Із договору фінансового кредиту №129282 від 26.01.2025 року та додатку до нього №1 від 26.01.2025 року вбачається, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL8311.

Згідно із довідкою ТОВ «ФК Авіра Груп» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір №129282 від 26.01.2025 року, був ідентифікований ТОВ «ФК «Авіра Груп». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www/aviracredit.com.ua.

На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021 року та на підставі платіжної інструкції відправника було здійснено успішний переказ грошових коштів.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, номер платіжної інструкції A771187В213672CLY129282T1454307, платник - ТОВ «ФК «Авіра Груп», дата та час здійснення переказу 26.01.2025 року о 11 год. 10 хв., сума переказу - 4000 грн., номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача - ОщадБанк, призначення переказу: «Видача кредита # НОМЕР_3 ».

19.12.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу №19122025/2.

Відповідно до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року, до реєстру включено відповідача, номер договору - 129282, дата укладення договору 26.01.2025 року, дата закінчення договору 25.04.2025 року, сума виданого кредиту - 4000 грн., загальна сума заборгованості 6016 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за договором кредиту від 26.01.2025 року №129282, який укладений між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між первинним кредитором та відповідачем виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору від 26.01.2025 року №129282.

Відповідач, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав кредитні документи. Отже, сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом. Кредитодавець за вказаним договором виконав взяті на себе зобов`язання, натомість відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують укладення відповідачем кредитного договору 26.01.2025 року №129282 в електронній формі, погодження істотних умов кредитування та підписання електронних документів одноразовим ідентифікатором KL8311.

Відповідно до умов договору, ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало відповідачу кошти в сумі 4000 грн., а останній зобов`язався повернути їх та сплатити проценти за користування кредитом, розмір яких визначений договором.

26.01.2025 року кредитні кошти перераховані відповідачу, згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів. Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «ФК «Авіра Груп» суд вважає доведеним.

У подальшому позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №129282.

У підписаному відповідачем договорі №129282 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, а, отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що право вимоги за кредитним договором №129282 від 26.01.2025 року перейшло від ТОВ «ФК «Авіра Груп» до позивача на підставі договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року.

Відповідач доказів визнання недійсним договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року, припинення зобов`язання, сплати заборгованості або неправильності розрахунку заборгованості суду не надав.

Доказів повернення основної суми боргу за кредитним договором відповідач суду не надав.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №129282 від 26.01.2025 року та додатку №1 до вказаного договору сторони погодили платність користування кредитними коштами, строк кредитування, порядок нарахування процентів та фіксовану процентну ставку у розмірі 0,72 % на добу.

Відповідач доказів сплати процентів, неправильності їх нарахування або припинення відповідного зобов`язання суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс» про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 2016 грн. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд дослідив і проаналізував докази у справі, та керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, однак істотно порушив умови кредитного договору, ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України та не повернув суму простроченого кредиту у зв`язку з чим утворилась заборгованість, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) на рахунок ТОВ «ФК «Венера Фінанс» відповідач не надав, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основним боргом в розмірі 4000 грн. та відсотків в розмірі 2016 грн. необхідно задовольнити.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Вказані обставини відповідач не спростував, інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору не надав.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому оскільки позов задовольняється повністю, то із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг.

Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не брав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500 грн 00 коп. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг.

З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (03115, м.Київ, вул.Львівська, буд.23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за кредитним договором №129282 від 26.01.2025 року в розмірі 6016 (шість тисяч шістнадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (03115, м.Київ, вул.Львівська, буд.23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872) судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Унгурян

Повний текст судового рішення складено 02.09.2026 року.