Рішення № 139436217, 26.08.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/791/26

Номер провадження 2/722/712/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обгрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 12.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №678707842 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у загальному розмірі 18550 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №165 від 21.12.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №10 від 31.07.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 10.07.2025 за договором факторингу, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 64331,54 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені в реєстрі боржників №б/н від 10.07.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі реєстру Боржників за договором факторингу.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості.

На момент подання позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 64331,54 грн., яка складається із: 15434,70 грн. заборгованість по тілу кредиту; 48896,84 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №678707842 від 16.10.2023 у розмірі 64331,54 грн., а також понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

15.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково. Не заперечивши обставин укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, вважає, що з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту в сумі 15434,70 грн. та відсотки за користування кредитними коштами в межах строку дії договору в сумі 8475,25 грн.

23.06.2026 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду додаткові пояснення у справі, у яких заперечила викладені у відзиві на позовну заяву доводи представника відповідача, оскільки вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник позивача Сахарова О.І., будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, однак у поданій позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися і про причини своєї неявки суду не повідоми ли.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

12.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №678707842 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у загальному розмірі 18550 грн., з кінцевим терміном повернення (виплати) кредиту 19.10.2021 року, та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови кредитного договору та перерахувало на картковий рахунок позичальника, зазначений у кредитному договорі, кредитні кошти у загальній сумі 18550 грн. окремими траншами, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

28.112018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору:

- кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються;

- право вимоги - означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;

- реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором.

Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 28.112019 року.

В подальшому додатковими угодами №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 року та №32 від 31.12.2023 року вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 року включно.

Відступлення прав вимоги до відповідача за кредитним договором №678707842 від 12.10.2021 року відбулось від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі зазначеного вище договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, підтвердженням чого є витяг з реєстру прав вимоги №165 від 21.12.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.112018 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило за плату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до боржників, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

В подальшому додатковими угодами №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року вносились зміни до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 30.12.2024 року включно.

Відповідно до реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року до договору факторингу №05/0820-01, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №678707842 від 12.10.2021 року.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025 року та акту від 10.07.2025 року прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу було відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Відповідно до витягу Реєстру боржників від 10.07.2025 року до договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №678707842 від 12.10.2021 року у розмірі 64331,54 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №678707842 від 12.10.2021 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Ейс» станом на 26.12.2025 року складає 64331,54 грн. у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 15434,70 грн., прострочена заборгованість за процентами 48896,84 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що надані позивачем копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

З кредитного договору №678707842 від 12.10.2021 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором MNV5SG96, відправленим на номер його телефону, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження №61-2902св21).

Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором №678707842 від 12.10.2021 року.

Відповідно до статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем докази в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за кредитним договором №678707842 від 12.10.2021 року у розмірі 18550 грн. та зобов`язався їх повернути, а також сплатити передбачені договором проценти.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості. Так, із розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №678707842 від 12.10.2021 року вбачається, що за тілом кредиту було сплачено 3115,30 грн., а за проценти 1774,70 грн. Отже, загальна сума коштів, сплачених відповідачем на виконання кредитних зобов`язань, становить 4890 грн.

Враховуючи наведене, залишок заборгованості за тілом кредиту становить 15434,70 грн. (18550 грн. 3115,30 грн. = 15434,70 грн.)

Пунктом 1.6. кредитного договору передбачено, що Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до кредитного договору строк кредитування складає 1 - 30 днів (з можливістю продовження строку).

Згідно п. 1.7. кредитного договору кредитна лінія надається строком на 7 (сім) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме з 12.10.2021 року до 19.10.2021 року. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, перший транш у розмірі 300 грн. був наданий у день підписання договору, а саме 12.10.2021 року.

Дисконтний період - особливий період користування Кредитом, що обраховується від дати видачі Кредиту до погодженої Електронним договором дати закінчення цього періоду, який обирається Клієнтом при подачі Заявки на Кредит та протягом якого можуть застосовуватися умови нарахування процентів за користування Кредитом за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками.

Дисконтний період складає 7 днів, що також підтверджується заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 12.10.2021 року та паспортом кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.8 договору, Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору, строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (X - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; X - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

У наведеному розрахунку дисконтний період відповідно до пункту 1.7 договору закінчувався 19.10.2021 року, тому значення X = 19. З таблиці також вбачається, що платіж, необхідний для продовження дисконтного періоду, був зарахований 19.10.2021 року, тобто значення Y = 19.

Таким чином, кількість днів продовження дисконтного періоду становить 30 календарних днів, оскільки дата закінчення дисконтного періоду та дата здійснення платежу збігаються. Різниця між значеннями X та Y дорівнює нулю, тому від базового строку продовження у 30 днів нічого не віднімається.

Отже, кредитний договір продовжено на 30 днів шляхом оплати всіх нарахованих відсотків, оскільки 19.10.2021 року ОСОБА_1 було сплачено проценти у розмірі 1769,70 грн., що дорівнює нарахуванню відсотків за період з 12.10.2021 року по 19.10.2021 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведену формулу та положення кредитного договору, строк кредиту складає 30 днів, а тому останнім днем кредиту є 18.11.2021 року включно.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Тобто, надання кредиту створює для позичальника певне благо - можливість протягом узгодженого строку користуватися грошовими коштами без обов`язку їх негайного повернення. Водночас кредитор у цей період не має права вимагати повернення всієї суми боргу.

Саме за можливість відстроченого повернення грошових коштів позичальник сплачує проценти, які відповідно до ст.1048 ЦК України є платою за користування кредитом. При укладенні договору сторони мають взаємні правомірні очікування: позичальник отримує право тимчасово користуватися коштами без їх негайного повернення, а кредитор - розраховує на отримання процентів виключно протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16. Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Отже, останнім днем нарахування процентів є 18.11.2021 року. Після закінчення зазначеного періоду, строк дії договору вважається завершеним, а отже, 18.11.2021 року є останнім днем, коли кредитор мав право здійснювати нарахування процентів за договором.

Відповідно до п.3.4. кредитного договору передбачено, що випадку надходження від Позичальника платежу протягом Пільгового періоду, а сама протягом трьох календарних днів після спливу Дисконтного періоду, Кредитодавещ приймає виконання такого зобов`язання як належне виконання. Відповідно до чого протягом Пільгового періоду нарахування процентів та неустойки в облікі Кредитодавця призупиняється. У випадку, коли протягом Пільгового період Позичальник не повернене суму Кредиту, а також повністю не оплатить сумі нарахованих процентів, неустойки чи інших нарахувань передбачених Договором, на четвертий день після Терміну платежу Кредитодавець здійснює донарахування зобов`язань Позичальника за Пільговий період та здійснює перерахування зобов`язань Позичальника, пов`язаних з настанням відкладальних обставини передбачених Договором.

Пільговий період - додаткові три календарних дні після спливу Дисконтного періоду, протягом яких Кредитодавець приймає виконання Клієнтом грошовим зобов`язань, як належне виконання, у випадку надходження від Клієнта платежу ч розмірі суми Кредиту, суми нарахованих процентів, неустойки чи інших нарахувань передбачених Електронним договором.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії Договору.

Таким чином, оскільки боржник не повернув суму кредиту та не сплатив у повному обсязі нараховані проценти протягом Пільгового періоду у строк з 19.10.2021 року по 22.10.2021 року, тому протягом вказаного періоду кредитодавець здійснює нарахування зобов`язань позичальника за пільговий період, який є частиною строку кредитного договору.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання маз виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержаний від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-1бгс22) зазначила, що за кредитним договором кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на умовах договору, а| позичальник зобов`язується повернути їх та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Суд наголосив, що позичальник отримує кошти, які йому не належать, та набуває право протягом визначеного строку користуватися ними, не повертаючи їх кредитодавцю, але водночас бере на себе обов`язок повернути суму кредиту у встановлений строк і сплатити проценти за користування.

Таким чином, використання кредитних коштів є формою користування чужими грошовими коштами, яке передбачає тимчасове правомірне утримання грошових коштів боржником.

Також Велика Палата у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 роз`яснила, що поняття «користування чужими коштами» має два значення: по-перше - одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом* певного часу; по-друге - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Отже, право кредитора нараховувати проценти, передбачені умовами кредитного договору, припиняється після спливу визначеного сторонами строку кредитування, оскільки після закінчення такого строку відсутні правові підстави для подальшого нарахування процентів.

Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 звернув увагу на те, що питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Враховуючи викладене, сплата процентів за користування кредитними коштами може випливати лише з їх користування. Проценти підлягають нарахуванню лише в межах погодженого періоду користування кредитом, тобто 30 днів, а тому загальний розмір заборгованості за прецентами становить 10244,95 грн. (1769,70 грн. - сума відсотків за період з 12.10.2021 року по 19.10.2021 року включно + 8475,25 грн. - нарахування відсотків за період з 20.10.2021 року по 18.11.2021 року включно). При цьому, відсотки за період з 12.10.2021 року по 19.10.2021 року включно в сумі 1769,70 грн. були сплачені боржником та повторному нарахуванню не підлягають, у зв`язку із чим, сума заборгованості за процентами становить 8475,25 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором кредитної лінії №678707842 від 12.10.2021 року, який підлягає стягнення з відповідача на користь позивача, становить 23909,95 грн., в тому числі: тіло кредиту в розмірі 15434,70 грн; відсотки за користування кредитом в розмірі 8475,25 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір розмірі 989,52 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2601,67 грн.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, каб.13, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії №678707842 від 12.10.2021 року в розмірі 23909 (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`ять) грн. 95 коп.

В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, каб.13, ЄДРПОУ 42986956) судовий збір в розмірі 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2601 (дві тисячі шістсот одна) грн. 67 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Унгурян

Повний текст судового рішення складено 02.09.2026 року.