Рішення № 139451671, 02.09.2026, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1462/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м.Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Шевчук Р.М.,

при секретарі судового засідання Єлащуку Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Заставна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду в якому посилався на те, що 22.05.2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 78971557 відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти які зобов`язався повернути в розмірі та строк, обумовлений договором.

Неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором з боку ОСОБА_1 призвело до виникнення заборгованості перед первинним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Крім того, вказує, що 14.06.2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу 14-06/21 року відповідно до Реєстру боржників від 22 листопада 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.062021 року витяг з реєстру боржників за № 12 ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 16 334,38 грн.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від № 78971557 від 22.05.2023 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 добровільно заборгованість не погашає, просив стягнути на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму в розмірі 16 334,38 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 07.08.2026 року відкрито провадження в справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи за їх відсутності не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Про розгляд справи повідомлявся судовою повісткою за зареєстрованим місцем проживання, однак рекомендовані поштові відправлення повернулися за зворотною адресою до суду з відміткою поштового зв`язку «адресат відсутній».

Відповідно до приписів п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, зокрема про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Оскільки відповідач, вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив та не направив відзиву, а представник позивача не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, врахувавши заяву представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.05.2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики за № 78971557 на наступних умовах:

Сума кредиту - 3000 гривень.

Кредит надається строком на 30 днів з 22.05.2023 по 21.06.2023 року (строк кредитування). Процентна ставка 2,5%.

Договір укладено в електронному вигляді за допомогою електронного підпису HsjYa4BHEt .

Крім цього між сторонами 24.05.2023 року було укладено додаткову угоду до договору № 78971557 відповідно до умов якої позикодавець збільшу суму наданої позики на 2500 гривень. Таким чином загальна сума позики становить 5 500,00 гривень.

14.06.2021 року ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу 14-06/21 року. Відповідно до Реєстру боржників №12 від 22 листопада 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 16 334,38 грн.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від № 78971557 від 22.05.2023 року.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 78971557 від 22.05.2023 року та додаткової годи від 24.05.2023 року, становить: 16 334,38 грн з яких 4 125 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 209,38 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Згідно довідок № КД-000176014/ТНПП від 06.07.2026 р. та № КД-000175996/ТНПП від 06.07.2026 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступних платіжних операцій, зокрема 22.05.2023 року, сума 3 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , та 24.05.2023 року, сума 2 500,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 .

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675 - VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до пункту 10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Таким чином, свій обов`язок позивач виконав та перерахував кредитні кошти відповідачу на платіжний засіб який ним було вказано в заявці на надання кредиту.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечень та/або відзиву на позовну заяву відповідачем надано не було, не надано доказів, які спростовують наявність заборгованості відповідача перед позивачем та підтверджують належне виконання зобов`язань за кредитним договором. У той же час, наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання.

Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12).

Відповідно до умов договору, погодженим строком кредитування є строк 30 днів (п. 1.3. Договору).

Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування позивачем не обґрунтовувалися (ч.1 ст.81 ЦПК України).

На підставі вказаного, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування, тобто в межах 30 днів.

Крім того, встановлено, що 22.05.2023 року позивачем погашена частина позики в розмірі 1375,00 грн. та сплачена частина відсотків в розмірі 75,00 грн., тіло позики зменшилося до 4125,00 грн, що вбачається з розрахунку первинного кредитора

Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати, становить: 4 125 грн (тіло кредиту) х 2,5 % (процентна ставка) х 30 днів (строк кредитування).= 3093,75 грн. Оскільки відповідачем частково сплачена сума процентів в розмірі 75 грн , то від суми 3093,75 75 грн, то в кінцевому результаті сума процентів становить 3018,75 грн.

За наданим стороною позивача розрахунком проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, а тому суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають проценти у розмірі 4 125 грн.

Наведене узгоджується із умовами договору, де обумовлено строк кредитування з 22.05.2023 року по 21.06.2023 року, де з ОСОБА_1 було погоджено саме 30 днів строку кредитування, а також графіком платежів за договором позики №78971557.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 та від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 сформувала правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (стаття 1048 ЦК України) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах (після спливу строку виконання зобов`язання) забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника ОСОБА_1 на продовження строку дії договору після 21.06.2023 року на нових, значно гірших умовах.

Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст.1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст.625 ЦК України), нарахування процентів за період після 21.06.2023 року є безпідставним.

Судом встановлено, що відповідачем, не надано доказів, які спростовують наявність заборгованості у нього перед позивачем та підтверджують належне виконання зобов`язань за кредитним договором. У той же час, наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до первинного кредитора ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з метою отримання кредитних коштів, за результатами його звернення, було підписано договір позики за № 78971557 від 22.05.2023 року, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у первісного кредитора виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором.

У свою чергу, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за договорами на загальну суму 7143,75 грн. (4125,00 тіло позики+3018,75 грн.(проценти в межах строку договору), згідно зробленого судом перерахунку

Зважаючи на те, що у відповідача утворена заборгованість перед кредитором, а на підставі договору факторингу право вимоги було відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», підлягає стягненню з відповідача на користь фактора сума заборгованість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звертаючись з позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідачки грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають часткову задоволенню.

Крім цього, позивачем при поданні позову понесено судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 164,26 грн

Керуючись ст.ст. 526, 536, 627, 626 ,628, 549, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 76-82, 89, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити - частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, Код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк»,) суму заборгованості за Кредитним договором № 78971557 від 22.05.2023 року у загальному розмірі 7143,75 (вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 164,26 грн

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шевчук Р.М.