Рішення № 139449805, 03.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Чернігів Справа № 520/13006/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури в частині не здійснення розгляду питання за заявою позивача від 22.04.2026 щодо добровільного винесення керівником Херсонської обласної прокуратури нового наказу відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», яким скасувати незаконний та безпідставний наказ прокурора Херсонської області від 10.09.2020 № 466-к, що винесено лише внаслідок застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697-VII зі змінами, який рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а також положення абзацу шостого пункту 19 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, яке рішенням Конституційного Суду України від 2 жовтня 2024 № 9-р(І)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), чим грубо порушенні гарантовані права позивача та завдано значної матеріальної шкоди;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру за заявою позивача від 22.04.2026 розглянути питання з приводу добровільного винесення керівником Херсонської обласної прокуратури нового наказу відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», яким скасувати незаконний та безпідставний наказу прокурора Херсонської області від 10.09.2020 № 466-к, який винесено лише внаслідок застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697-VII зі змінами, який рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а також положення абзацу шостого пункту 19 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, яке рішенням Конституційного Суду України від 2 жовтня 2024 № 9-р(І)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що законодавство не регламентує детальну процедуру скасування наказів у разі неконституційності норм, проте Херсонська обласна прокуратура не обмежена у праві самостійно скасувати помилковий або незаконний наказ відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач у позовній заяві не навів жодних норм Закону України «Про прокуратуру» чи інших нормативно-правових актів, які б покладали на керівника Херсонської обласної прокуратури обов`язок скасувати наказ про звільнення за зверненням особи після ухвалення рішень Конституційного Суду України про визнання неконституційними норм права. Вказує, що за відсутності визначеного законом імперативної норми права, яка зобов`язує суб`єкта владних повноважень щодо вчинення відповідних дій, правові підстави для визнання бездіяльності такого суб`єкту протиправною відсутні.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 03.09.2026 в задоволенні клопотання позивача про повернення відзиву було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював у прокуратурі Херсонської області.

Наказом Прокуратури Херсонської області від 10.09.2020 №466к ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, Прокуратури Херсонської області та з органів Прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 10.09.2020.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 та постановою Верховного Суду від 28.07.2022, у справі № 620/4551/20 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу було відмовлено повністю.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами по справі № 620/4551/20 було відмовлено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 та постановою Верховного Суду від 14.05.2026, було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №620/4551/20 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 у справі №620/4551/20 залишено в силі.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 620/4551/20, було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №620/4551/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу було залишено без розгляду.

Позивачем було подано до Херсонської обласної прокуратури скаргу від 22.04.2026, в якій просив винести новий наказ керівника Херсонської обласної прокуратури, яким скасувати незаконний та безпідставний наказ прокурора Херсонської області від 10.09.2020 № 466к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, то поширює свою діяльність на Херсонську область, прокуратури Херсонської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», який був винесений шляхом незаконного та безпідставного застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 № 1697-V1I зі змінами, який рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а також положення абзацу шостого пункту 19 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113- IX, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, яке рішенням Конституційним Судом України від 2 жовтня 2024 року № 9-р(І)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), чим грубо порушені гарантовані права ОСОБА_1 .

Листом від 07.05.2026 № 07-18-26 Херсонська обласна прокуратура повідомила, що законність звільнення позивача з посади прокурора є предметом розгляду Касаційним адміністративним судом за виключними обставинами в адміністративній справі № 620/4551/20 за позовами ОСОБА_1 , провадження в якій триває. Також зазначено, що до Чернігівського окружного адміністративного суду подано 3 заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 13.01.2021 та ухвал від 03.12.2024 і 20.05.2025 цього ж суду у справі № 620/4551/20. Повідомлено позивача, що наведені у зверненні доводи підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон).

Згідно частин першої, другої статті 10 Закону у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура. Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

Частинами першою, другою статті 11 Закону керівник обласної прокуратури:

1) представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;

2) організовує діяльність обласної прокуратури;

3) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур, прокурорів - стажистів окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку;

4) затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності обласної прокуратури;

5) у десятиденний строк з моменту вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у обласній прокуратурі;

6) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів обласної прокуратури;

7) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

8) у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури, прокурора - стажиста окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора;

9) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

Керівник обласної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону керівник обласної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної обласної прокуратури та керівниками окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.

Під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті (частина третя статті 17 Закону).

В свою чергу, порядок зайняття посади прокурора визначений розділом V Закону.

Зокрема, стаття 35 Закону визначає, що керівник обласної прокуратури своїм наказом призначає прокурора - стажиста окружної прокуратури на посаду прокурора окружної прокуратури не пізніше трьох робочих днів з дня отримання подання органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Так, позивач вважає, що керівник Херсонської окружної прокуратури зобов`язаний за його зверненням добровільно винести наказ, яким скасувати, на його думку, незаконний та безпідставний наказ прокурора Херсонської області від 10.09.2020 № 466-к.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а та у постанові від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18.

Так, Верховний Суд зазначив, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди мають проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (Druzstevni Zalozna Pria and others v. the Czech Republic № 72034/01); рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04).

Так, в межах розгляду даної справи, суд зазначає, що під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень.

Водночас, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявність обов`язку керівника обласної прокуратури щодо перегляду (скасування) раніше винесеного наказу про звільнення прокурора з займаної посади в добровільному порядку.

Натомість винесення такого наказу в добровільному порядку керівником обласної прокуратури належить до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, він вільний у виборі щодо прийняття такого наказу.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо безпідставності та незаконності наказу Прокуратури Херсонської області від 10.09.2020 №466к.

Як вже зазначалося судом, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 та постановою Верховного Суду від 28.07.2022, у справі № 620/4551/20 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу було відмовлено повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вказані положення статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини щодо правомірності наказу Прокуратури Херсонської області від 10.09.2020 №466к, мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Тобто, позивачем не доведено обов`язку відповідача, в тому числі на виконання судового рішення, щодо скасування наказу Прокуратури Херсонської області від 10.09.2020 №466к.

Враховуючи всі вищенаведені в сукупності обставини справи, а також надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Херсонської обласної прокуратури в частині не здійснення розгляду питання за заявою позивача від 22.04.2026 щодо добровільного винесення керівником Херсонської обласної прокуратури нового наказу відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», яким скасувати незаконний та безпідставний наказ прокурора Херсонської області від 10.09.2020 № 466-к, що винесено лише внаслідок застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697-VII зі змінами, який рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а також положення абзацу шостого пункту 19 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, яке рішенням Конституційного Суду України від 2 жовтня 2024 № 9-р(І)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), чим грубо порушенні гарантовані права позивача та завдано значної матеріальної шкоди; зобов`язання Херсонську обласну прокуратуру за заявою позивача від 22.04.2026 розглянути питання з приводу добровільного винесення керівником Херсонської обласної прокуратури нового наказу відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», яким скасувати незаконний та безпідставний наказу прокурора Херсонської області від 10.09.2020 № 466-к, який винесено лише внаслідок застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697-VII зі змінами, який рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а також положення абзацу шостого пункту 19 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, яке рішенням Конституційного Суду України від 2 жовтня 2024 № 9-р(І)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Херсонської обласної прокуратури (вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, Херсонська обл., Херсонський р-н, 73003, код ЄДРПОУ 04851120) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.09.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА