Постанова № 13944565, 07.02.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-6440/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представників позивача - Кішко Д.О., Рінсевич С.В.,

представників відповідача - Клименко О.В., Бенько В.І., Зозулі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор "до Державної податкової інспекції у м.Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор " (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві (надалі - відповідач),яким просивскасувати податкові повідомлення рішення від 26.08.2010 р. № 0000702302/0 та від 10.11.2010 р. № 0000702302/1, якими позивачу донараховано податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 534270 грн., в тому числі за основним платежем 413766 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 120504 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що висновки відповідача в ході планової виїзної перевірки, оформленої актом від 17.08.2010 р. № 7417/23-6/32284263, не відповідають дійсності та є помилковими, оскільки ґрунтуються на записах у книзі валових витрат, що велася попереднім бухгалтером як особисті записи, яка не є бухгалтерським регістром та не передбачена жодним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, а не на підставі записів головної книги, яка ведеться підприємством в електронному вигляді (програма 1-С «Бухгалтерія»). Враховуючи, що позивачем недопоказано валових витрат за перевіряємий період в 3 кварталі 2009 р. та 4 кварталі на суму близько 3 млн. грн., то в особистих записах бухгалтера може міститися більша кількість записів про витрати підприємства в зазначені періоди, однак в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про задвоєння витрат позивачем.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилались на висновки планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Кононівський елеватор»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.08.2010 р. № 7417/23-6/32284263.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор»(код ЄДРПОУ 32284263) зареєстровано Драбівською районною державною адміністрацією Черкаської області 19.02.2003 р. № 155, здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрацію 27.11.2009 р. у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи, свідоцтво від 27.11.2009 р. серії А01 № 626042.

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Драбівському районі 11.03.2003 р. за № 313, у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві за № 32700 від 29.01.2010 р.

В період з 30.06.2009 р. по 10.08.2010 р. посадовими особами ДПІ у м. Полтаві була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Кононівський елеватор»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт від 17.08.2010 року № 7417/23-6/32284263.

Перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9, п. 5.10 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин, (надалі Закон про прибуток), в результаті чого завищено відємне значення обєктів оподаткування в сумі за 2009 рік 1847086 грн., 1 квартал 2010 року 703812 грн., в наслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 413766 грн., в тому числі по періодах 3 квартали 2009 р. 158323 грн., 2009 рік 127892 грн., 1 квартал 2010 року 285874 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Кононівський елеватор»завищено задекларовані показники рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р. 04.11»декларацій за 3 та 4 квартали 2009 року на суму 1934385 грн. (по взаємовідносинах з ПП «Трансагроресурс»- 970887 грн. та ТОВ «Агрозахист Торг»- 963498 грн.), в т.ч. за 3 квартал 2009 р. в сумі 1420573 грн., 4 квартал 2009 р. 513 812 грн., оскільки господарські договори на поставку сільськогосподарської продукції, укладені між вказаними контрагентами є нікчемними, як такі, що укладені всупереч моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння коштами держави (дохідної частини бюджету), зроблено висновок, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків. До таких висновків ревізори дійшли на підставі службових записок відповідних відділів податкової міліції м. Черкаси та м. Полтави, згідно яких вищезазначені контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, а керівники даних підприємств не мають відношення до господарської діяльності цих підприємств, та взагалі, як зазначили в поясненнях, наданих посадовим особам ВПМ, їх реєстрацію здійснювали за винагороду. Крім того, на підтвердження вищевказаного висновку перевіряючі посилались на ненадання ПП «Трансагроресурс»та ТОВ «Агрозахист Торг»пояснень щодо транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання придбаних товарів, відсутність обліку та документального підтвердження результатів виконання угод з позивачем, що ними були задекларовані.

Одночасно перевіркою було встановлено, що отриману від ПП «Трансагроресурс»та ТОВ «Агрозахист Торг»сільськогосподарську продукцію позивачем було продано ТОВ «Кернел Трейд»та ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», в звязку з чим отримано та задекларовано дохід в 3 кварталі 2009 р. в сумі 1422825 грн., 4 кварталі 2009 р. 515295 грн.

Актом перевірки в тому числі зафіксовано, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток позивачем по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»декларації з податку на прибуток, поданої до ДПІ у м. Полтаві за 3 квартали 2009 р. (вх. № 12897 від 06.11.2009 р.), занижено приріст балансової вартості запасів на суму 239315 грн. А саме у оборотно-сальдових відомостях за вересень 2009 р. (станом на 01.10.2009 р.) підприємством невірно відображено в додатку К1/1 залишки товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду.

В порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону підприємством по рядку 01.6 «Інші доходи»декларацій з податку на прибуток, поданих до ДПІ у м. Полтаві за 3 квартали 2009 р. (вх. № 12897 від 06.11.2009 р.) та за 2009 рік (вх. № 9003008552 від 08.02.2010 р.), занижено інші доходи в 3 кварталі 2009 р. на суму 394627 грн. та завищено у 4 кварталі 2009 р. на суму 299621 грн. по причині неповного включення сум оприбуткування лишків ТМЦ, які були відображені по результатах 2009 року.

Проведеною перевіркою також встановлено, що підприємством в 4 кварталі 2009 р. завищено витрати на придбання товарів на суму 457323 грн. в результаті неповного відображення сум проведених коригувань в частині зміни кількості та номенклатури поставленого товару в сторону зменшення, а саме: 1) листопад 2009 р. ТОВ «Альянс Агро»відбулася зміна ціни в сумі 8247 грн. без ПДВ, 2) грудень 2009 р. «Олімп Агро»відбулось повернення товару (соя) накладна на повернення № ЛЗ-1 від 23.12.2009 р. на суму 249451 грн. 40 коп. без ПДВ та накладна на повернення товару № ЛЗ -2 від 23.12.2009 р. на суму 199625 грн., у звязку з чим позивачем було порушено п. 5.10 ст. 5 Закону про прибуток, яким передбачено, що у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку продавець та платник податку покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

За наслідками перевірки в акті зафіксовано порушення позивачем п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про прибуток в 4 кварталі 2009 р. щодо завищення витрат на придбання товарів в частині їх подвійного відображення по проведених попередніх оплатах та оприбуткуванні товарів, робіт, послуг на загальну суму 1568957 грн. з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, у книзі ведення обліку валових витрат відображено валові витрати по проведеним попереднім оплатам та накладні, на підставі яких фактично отримано товар по слідуючих підприємствах:

- ТОВ «Давидівський Дар»: у вересні 2009 р. в книзі валових витрат відображено проведення попередньої оплати в розмірі 291500 грн. без ПДВ (платіжне доручення № 1365 від 02.07.2009 р.), в книзі валових витрат за жовтень 2009 р. віднесено оприбуткування зернових культур під вказану передплату на загальну суму 446557 грн. 90 коп. під вказану передплату, але вона не сторнована;

- ТОВ «Інновінпром»: у вересні 2009 р. проведено попередню оплату в розмірі 55116 грн. 80 коп. без ПДВ (платіжне доручення № 2008 від 15.07.2009 р.), у жовтні 2009 р. до валових витрат віднесено оприбуткування послуг по модернізації системи автоматизованого управління під вказану передплату на загальну суму 68896грн., але вона не сторнована,;

- ВАТ «Лубнигаз»: у вересні 2009 р. - проведення попередньої оплати в розмірі 491890 грн. 99 коп. без ПДВ (платіжне доручення № 2094 від 23.09.2009 р.), в книзі валових витрат за жовтень 2009 р. віднесено оприбуткування природного газу під вказану передплату на загальну суму 668751 грн. 83 коп., але вона не сторнована;

- ТОВ «Олімп - Агро»: у вересні 2009 р. - проведення попередньої оплати в розмірі 250001 грн. 25 коп. без ПДВ (платіжне доручення № 1767 від 17.08.2009 р.), в книзі валових витрат за жовтень 2009 р. віднесено оприбуткування зернових культур під вказану передплату на загальну суму 250001 грн. 25 коп., але вона не сторнована;

- ВАТ «Полтаваобленерго»: у вересні 2009 р. - проведення попередньої оплати в розмірі 36503 грн. 93 коп. без ПДВ (платіжне доручення № 1840 від 20.08.2009 р. та № 1723 від 11.08.2009 р.), в книзі валових витрат за жовтень 2009 р. віднесено оприбуткування електричної енергії під вказану передплату на загальну суму 47902 грн. 13 коп., але вона не сторнована;

- СТОВ «Прогрес»: у вересні 2009 р. - проведення попередньої оплати в розмірі 333333 грн. 33 коп. без ПДВ (платіжне доручення № 1878 від 27.08.2009 р.), в книзі валових витрат за жовтень 2009 р. віднесено оприбуткування зернових культур під вказану передплату на загальну суму 363757 грн. 73 коп., але вона не сторнована;

- ТОВ «Укренергохолдінг»: у вересні 2009 р. - проведення попередньої оплати в розмірі 52110 грн. 48 коп. без ПДВ (платіжне доручення № 1529 від 21.07.2009 р. та № 1530 від 21.07.2009 р.), в книзі валових витрат за жовтень 2009 р. віднесено оприбуткування зернових культур під вказану передплату на загальну суму 227472 грн. 07 коп., але вона не сторнована;

- ФГ «ЮСТ»: у вересні 2009 р. - проведення попередньої оплати в розмірі 58 500 грн. без ПДВ (платіжне доручення № 1877 від 27.08.2009 р.), в книзі валових витрат за жовтень 2009 р. віднесено оприбуткування зернових культур під вказану передплату, але вона не сторнована.

В акті також зазначено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат в податковому обліку по рядку 04.13 «Інші витрати»декларацій з податку на прибуток поданих до ДПІ у м. Полтаві завищено валові витрати на 2012 грн., в т.ч. 3 квартал 2009 р. на суму 1604 грн., 2009 рік 186 грн., 1 квартал 2010 р. 223 грн., через включення до валових витрат коштів, виплачених працівникам, як компенсацію витрат на відрядження не підтверджених належними документами.

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.9 Декларації «відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року»за перевіряємий період у сумі 1847086 грн. встановлено, що за результатами 2009 року із врахуванням уточнюючого розрахунку (від 03.03.2010 р. № 9000471444) підприємством отримано збитки в сумі 1847086 грн., які перенесено в рядок 04.9 декларації 1 кварталу 2010 року. В звязку з чим, на думку перевіряючих, позивачем порушено п. 6.1 ст. 6 вищевказаного Закону, оскільки платником віднесено до складу валових витрат відємне значення обєкту оподаткування у вищезазначеному розмірі, а фактично за даними перевірки підприємство має оподатковуваний прибуток за 2009 рік в сумі 511568 грн. за рахунок зафіксованих актом перевірки порушень.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Полтаві було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 року № 00007023020/0, яким позивачу було донараховано податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 534270 грн., в тому числі за основним платежем 413766 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 120504 грн.

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 193), наданого відповідачем на вимогу суду, недоплата по вказаному податку встановлена за 3 квартал 2009 р. (період на який припадає недоплата 4 квартал 2009 р.) в сумі 158323 грн., на яку нарахована штрафна санкція в розмірі 63329 грн. (10% х 4 податкові періоди = 40%), а також недоплата встановлена за 1 квартал 2010 р.(період на який припадає недоплата 2 квартал 2010 р.) в сумі 285874 грн., на яку була нарахована штрафна санкція в розмірі 57175 грн. (10% х 2 податкові періоди = 20%).

Вищевказане рішення позивачем було оскаржено в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначеного п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за наслідками розгляду первинної скарги, яка була залишена без задоволення, а винесене податкове повідомлення - рішення без змін, відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 10.11.2010 р. № 0000702302/1, яким позивачу доведено новий граничний термін для сплати визначених податкових зобовязань.

Із вищезазначеними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 вищевказаного Закону встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Частиною 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, ТОВ «Кононівський елеватор»бухгалтерський облік здійснюється в електронному вигляді із використанням програмного забезпечення 1-С «Бухгалтерія», а відтак і бухгалтерська та податкова звітність формується програмою автоматично.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Згідно з Довідкою про загальну інформацію щодо ТОВ «Кононівський елеватор»та результати його діяльності за перевіряє мий період, складену в ході перевірки (Додаток № 2 до акту перевірки, арк. справи 94), позивач фактично здійснював наступні види діяльності за КВЕД: 63.12.0 складське господарство, 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Судом встановлено, що у перевіряємий період в ході здійснення своєї господарської діяльності позивачем було укладено угоди із ПП «Трансагроресурс»(перелік викладено на стор. 17 акту перевірки) та ТОВ «Агрозахист Торг»(перелік викладено на стор. 20 акту перевірки) на поставку сільськогосподарської продукції, виконання яких було оформлено видатковими та податковими накладними та оплачені платіжними дорученнями, які були досліджені в ході перевірки (перелік також викладено в акті).

Результати за вищевказаними господарськими операціями були відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, порушень щодо належного оформлення первинної документації по даним угодам в ході перевірки ревізорами не встановлювалось та актом не зафіксовано.

Згідно цифрового ряду по визначеному податковому зобовязанні за основним платежем за 3 та 4 квартали 2010 року, складеного ревізором (арк. справи 171), відповідачем за наслідками перевірки було знято доходи, отримані ТОВ «Кононіський елеватор»за результатами господарських операцій із ПП «Трансагроресурс»та ТОВ «Агрозахист Торг»щодо поставки сільськогосподарської продукції, яку в подальшому було продано ТОВ «Кернел Трейд»та ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», в звязку з чим задекларовано дохід в 3 кварталі 2009 р. в сумі 1422825 грн., 4 кварталі 2009 р. 515295 грн., через нікчемність укладених угод, а також не визнано витрати підприємства позивача за вказаними господарськими операціями в цих же періодах, а саме в 3 кварталі 2009 р. - на суму 1420573 грн. та в 4 кварталі 2009 р. на суму 513812 грн.

Нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із відсутністю у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), а не намір одержати економічний ефект виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, в звязку з чим не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

В акті перевірки, як на підставу встановлення нікчемності вищевказаних угод, по контрагенту позивача ПП «Трансагроресурс»ревізори посилались на отриману інформацію із слідчого управління в ОВС ГУМВС України в Полтавській області, згідно якої вказаним управлінням було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва відносно керівників ТОВ «Сателіт інтерпром лімітед», в рамках якої встановлено, що членами організованої злочинної групи в складі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 використовувались реквізити ряду підприємств, в т.ч. і ПП «Трансагроресурс», для переведення безготівкових коштів у готівку.

Доказів, що по вказаній кримінальній справі винесено вирок, який набрав би законної сили, або ж доказів направлення кримінальної справи до суду для розгляду суду не надано, як і пояснень щодо того, яке відношення мають вищезазначені фізичні особи до організації господарської діяльності ПП «Трансагроресурс», а також яке відношення мають до господарських відносин між зазначеним підприємством та ТОВ «Кононівський елеватор». Також суду не надано доказів що безпосередньо відносно ПП «Трансагроресурс»є будь-які судові рішення, які встановлювали б фіктивну діяльність підприємства.

Стосовно ТОВ «Агрозахист Торг»відповідач в акті, як на підставу визнання господарських угод нікчемними, посилався на службову записку ГВ ПМ ДПІ у м. Черкаси, згідно якої надано інформацію про відібрані пояснення директора ОСОБА_12, який повідомив, що не має відношення до господарської діяльності вказаного підприємства, його реєстрацію здійснив за винагороду, фінансово-господарською діяльністю не займався та нікого на це не уповноважував, доручень від свого імені не надавав.

Вказані доводи судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А згідно ч. 2 цієї ж статті в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні . Третя особа не може посилатись на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відомості про ОСОБА_12 як керівника ТОВ «Агрозахист Торг»наявні у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що не заперечується відповідачем, докази про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів ТОВ «Агрозахист Торг»у звязку із заявами ОСОБА_12 про непричетність до діяльності підприємства, відсутні. Таким чином, позивач міг посилатися на відомості, які містилися в ЄДРПОУ, як достовірні і вважати господарські договора та накладні на їх виконання, підписані керівником ТОВ «Агрозахист Торг», належним чином складеними. Обовязку субєктів господарювання перевіряти достовірність підпису посадової особи на господарських документах чинне законодавство не передбачає.

Щодо посилання відповідача на те, що ПП «Трансагроресурс»та ТОВ «Агрозахист Торг» не належним чином вівся бухгалтерський та податковий облік, суд вважає за необхідне зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для виключення витрат із складу валових добросовісного платника, який в повному обсязі відобразив результати господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права та обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання товарів (робіт, послуг), вже є ознакою господарської діяльності.

Судом також встановлено, що вищезазначені договори не були визнані судом недійсними.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Щодо порушень позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток позивачем по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»декларації з податку на прибуток, поданої до ДПІ у м. Полтаві за 3 квартали 2009 р. (вх. № 12897 від 06.11.2009 р.), занижено приріст балансової вартості запасів на суму 239315 грн., та п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону підприємством по рядку 01.6 «Інші доходи»декларацій з податку на прибуток, поданих до ДПІ у м. Полтаві за 3 квартали 2009 р. (вх. № 12897 від 06.11.2009 р.) та за 2009 рік (вх. № 9003008552 від 08.02.2010 р.), занижено інші доходи в 3 кварталі 2009 р. на суму 394627 грн. та завищено у 4 кварталі 2009 р. на суму 299621 грн. по причині неповного включення сум оприбуткування лишків ТМЦ, які були відображені по результатах 2009 року, судом встановлено наступне.

Згідно абзацу 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 цього ж Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Згідно п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем (відображено на стор. 31, 37 акту перевірки), що підприємством подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9001979452 від 04.06.2010 р., яким підприємством відображено самостійно виявлені не відображені у липні 2009 р. доходи від оприбуткування ТМЦ в сумі 912657 грн., які не були відображені в декларації за 3 квартали 2009 року, але відображені в декларації за 2009 рік по рядку 01.6, в звязку з чим підприємством самостійно нараховано штраф у розмірі 12478 грн.

Як вбачається із вищевказаного цифрового ряду по визначеному податковому зобовязанні за основним платежем за 3 та 4 квартали 2010 року, складеного ревізором (арк. справи 171), вищезазначені помилки позивача в 3 кварталі 2009 року щодо відображення ТМЦ на вказані суми враховувались ревізором при донарахуванні як основного платежу податку на прибуток так і при обрахунку штрафних санкцій.

Однак, беручи до уваги, що вищезазначені помилки самостійно було усунуто позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку та, як зазначено в акті перевірки, відображено в декларації наступного податкового періоду, в межах строків, визначених ст. 15 вищевказаного Закону, до початку перевірки, в т.ч. із самостійним нарахуванням штрафу, то врахування відповідачем вказаних помилок при донарахуванні податкового зобовязання із застосуванням штрафних санкцій є безпідставним та не ґрунтується на вимогах вищезгаданого Закону.

Щодо порушень , встановлених перевіркою, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про прибуток в 4 кварталі 2009 р. щодо завищення витрат на придбання товарів в частині їх подвійного відображення по проведених попередніх оплатах та оприбуткуванні товарів, робіт, послуг на загальну суму 1568957 грн., судом встановлено наступне.

ФГ «Юст»є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про реєстрацію сільськогосподарських підприємств як субєктів спеціального режиму оподаткування - свідоцтво № 100196981 серії НБ № 008122.

Пудпунктом 6 підпункту 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону про прибуток визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами є, зокрема, резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

З огляду на зазначену норму позивач пояснив, що витрати по передплаті по вищевказаному підприємству не враховувались у розрахунок валових витрат у 3 кварталі 2009 р., коли була проведена передоплата, а були включені до складу таких витрат за результатами 2009 року (4 кварталу), коли фактично було отримано та оприбутковано товар, що підтверджується матеріалами справи. А відтак висновки відповідача про обовязок позивача провести операцію «сторно»по вказаним передплатам не ґрунтуються на вищевказаних вимогах закону.

Щодо інших підприємств, по результатам господарських операцій з якими відповідачем зроблено висновки про завищення валових витрат у звязку із їх задвоєнням в частині проведених передоплат, проаналізувавши надані позивачем в ході судового розгляду оборотно сальдові відомості за 3 та 4 квартали 2009 року, аналізи рахунків, відомості головної книги підприємства за 2009 рік (оглянуто оригінал в судовому засіданні), а також первинну документацію на підтвердження понесених валових витрат, судом зазначених порушень не встановлено.

Як пояснили представники позивача в процесі судового розгляду, бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється в електронному вигляді із використанням програмного забезпечення 1-С «Бухгалтерія», а відтак і бухгалтерська та податкова звітність формується програмою автоматично, що унеможливлює задвоєння витрат.

Доводи ДПІ у м. Полтаві із посиланням на встановлення порушень на підставі книги валових витрат, записи у якій вчинялись бухгалтером підприємства судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Згідно пояснень представників позивача, на підприємстві відсутня така книга, оскільки обовязковість ведення такої книги не передбачена жодним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Книга валових витрат, що велася попереднім бухгалтером як особисті записи, не є бухгалтерським регістром, а тому висновки перевіряючих повинні були ґрунтуватися на підставі записів головної книги, яка ведеться підприємством в електронному вигляді (програма 1-С «Бухгалтерія»). Враховуючи, що позивачем недопоказано валових витрат за перевіряємий період в 3 кварталі 2009 р. та 4 кварталі на суму близько 3 млн. грн., то в особистих записах бухгалтера може міститися більша кількість записів про витрати підприємства в зазначені періоди, однак в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про задвоєння витрат позивачем.

Суд погоджується із вищезазначеними доводами ТОВ «Кононівський елеватор», а також вважає за необхідне зазначити, що в Додатку № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки»взагалі відсутнє зазначення про дослідження головної книги підприємства та, навіть, книги валових витрат, на яку ревізори посилаються в акті та на підставі якої було зроблено висновки.

Також судом не встановлено порушення позивачем п. 5.10 ст. 5 Закону про прибуток, а саме завищення валових витрат за рахунок неповного відображення сум проведених коригувань в частині зміни кількості та номенклатури поставленого товару в сторону зменшення по ТОВ «Олімп-Агро».

Повернення товару (соя) від ТОВ «Кононівський елеватор»на ТОВ «Олімп-Агро»згідно накладних на повернення ЛЗ-1 від 23.12.2009 р. та ЛЗ-2 від 23.12.2009 р. «відсторновано»в бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується наданими позивачем оборотно-сальдовими відомостями.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування.

Однак, як встановлено судом, посадовими особами ДПІ у м. Полтаві в ході перевірки не вилучались у підприємства копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчили б про приховування (заниження) об'єктів оподаткування або несплату податків та зборів (в тому числі і книгу валових витрат, на підставі якої дійшли висновку про наявність вищевказаних порушень, обротно-сальдові відомості та інш.), письмові пояснення посадових осіб з приводу зазначених обставин не відбирались, акти про відмову в наданні таких пояснень не складались. Матеріали перевірки містять лише розрахунки перевіряючих ревізорів без жодного документального підтвердження, а відтак не можуть слугувати належним обґрунтуванням виявлених порушень.

Натомість, позивачем надано на вимогу суду первинну документацію на підтвердження понесених витрат, аналізи рахунків, оборотно-сальдові відомості, головну книгу підприємства та інш.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності вищевказаних порушень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення рішення були винесені відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, тобто необгрунтовано, та є неправомірними.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, натомість визнати їх протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 26.08.2010 р. № 0000702302/0 та від 10.11.2010 р. № 0000702302/1, якими донараховано позивачу податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 534 270 грн. (п'ятсот тридцять чотири тисячі двісті сімдесят гривень), в т.ч. за основним платежем 413 766 грн. (чотириста тринадцять тисяч сімсот шістдесят шість гривень), штрафними (фінансовими) санкціями 120 504 грн. (сто двадцять тисяч п'ятсот чотири гривні).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор»витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько