Рішення № 139445182, 01.09.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2783/26

Номер провадження 2/585/1769/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого-судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в м. Ромни цивільну справу за позовом Сердійчук Ярослави Ярославівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В :

Сердійчук Я.Я., яка діє в інтересах ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договорами № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 у розмірі 106 887,41 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662.40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000.00 грн. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування позову вказує, що 12.12.2019 між АТ "ІДЕЯ БАНК " та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № D44.00503.006073824 (далі - Договір). Згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору. Умовами Кредитного договору визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором Позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» (надалі за текстом - Договір) у редакції, чинній на момент його укладення. Текст зазначеного Договору було розміщено на офіційній інтернет-сторінці Банку в розділі «Архів публічних договорів» за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6a870a-5c4d-49a8-8071-b978c5ec881b. Відповідач підтвердив ознайомлення з усіма умовами Кредитного договору, їх зрозумілість та добровільність прийняття, що підтверджується укладенням договору у формі, визначеній чинним законодавством України. Умови Кредитного договору є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнані та є обов`язковими для виконання сторонами. Згідно з умовами Кредитного договору Відповідачу було надано кредит у розмірі 74999.00 грн під 20.00 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів. Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів надання (видачі) кредитних коштів. Станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідач, усупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі але не виключно проценти за користування кредитом. Зазначене свідчить про невиконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань та є порушенням умов Кредитного договору, що стало підставою для звернення Позивача до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів. На підтвердження розміру заборгованості за Кредитним договором до позовної заяви додано виписку по рахунку та довідку-розрахунок заборгованості. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. 11.12.2025 було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № D44.00503.006073824. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № D44.00503.006073824. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №D44.00503.006073824 від 12.12.2019 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 180423.80 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -65892.02 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 40995.39 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 73536.39 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн. Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 106887.41 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 65892.02 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 40995.39 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, надаємо договір про надання правничої допомоги та акт про надання юридичної допомоги, яким згідно умов договору підтверджується факт надання послуг, а саме сторони по договору підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають. З врахуванням вищенаведеного, попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2662.40 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 25000.00 грн. - витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 14 липня 2026 року провадження у справі відкрито і на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

10 серпня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить: «1. Поновити відповідачу ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»; 2. Приєднати до матеріалів даної цивільної справи відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та врахувати при вирішенні спору; 3. Ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредиту та страхування №044.00503.006073824 від 12.12.2019 року в частині, що перевищує 24 155,15 грн.; 4. Ухвалити рішення, яким відмовити позивачу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у стягнення з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача судових витрат в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн. за їх безпідставністю та необґрунтованістю; 5. Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь відповідача ОСОБА_1 в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень». Зазначив, що він не укладав з позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» ніяких фінансових угод, в тому числі і договорів щодо надання кредитних послуг, ніякої заборгованості не має і до отримання копії позовної заяви йому не було відомо про наявність такої фінансової установи. В той же час, Акціонерне товариство «Ідея Банк» з яким він 12.12.2019 року уклав Договір кредиту та страхування № D44.00503.006073824, також не надсилало на його адресу у будь-який спосіб жодної претензії щодо наявності у нього кредитної заборгованості, враховуючи умови укладеного між нами вищевказаного кредитного Договору, як не надсилало і повідомлення про уступку прав вимоги кредитної заборгованості. Поданий позов мотивовано тим, що 12.12.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (первісний кредитор) та ним, ОСОБА_1 , шляхом акцепт публічної оферти, розміщеної на офіційному веб-сайті банку, було укладено Договір кредиту та страхування № D44.00503.006073824. Згідно з умовами зазначеного договору банк надав йому споживчий кредит (тип «Смарт/Розумний») у сумі 74 999 грн під процентну ставку 20 % річних строком на 60 місяців (дата повернення кредиту - 12.12.2024). Одночасно з укладенням кредитного договору було оформлено договір добровільного страхування життя, страховий платіж за яким у розмірі 8 035,61 грн. утримано з суми кредиту. Позивач стверджує, що він отримав кредитні кошти, частково виконував зобов`язання з погашення, однак надалі допустив прострочення. 11.12.2025 року права вимоги за цим кредитним договором були відступлені АТ «Ідея Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі договору факторингу. Згідно довідки-розрахунку боргу за кредитним договором, доданої позивачем до позову, станом на 11.12.2025 року, тобто на дату відступлення права вимоги залишок заборгованості становив: - заборгованість за основним боргом - 65 892,02 грн; - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 40 995,39 грн; - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 73 536,39 грн; загальна заборгованість - 180 423,80 грн. Аналогічні розміри заборгованості вказані і у довідці позивача станом на 24.06.2026 року. При цьому позивач у позовній заяві просить стягнути з нього, відповідача ОСОБА_1 , лише тіло кредиту та відсотки в загальній сумі 106 887,41 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн., свідомо не включаючи до складу позовних вимог нараховану комісію. З викладеними в позовній заяві обставинами та доводами він не погоджується, вказану позивачем суму заборгованості вважає безпідставною та необґрунтованою з таких підстав. Щодо необґрунтованості суми заборгованості, яку просить представник позивача стягнути на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Дійсно 12.12.2019 року він уклав з Акціонерним товариством «Ідея Банк» договір кредиту та страхування (умовою отримання кредиту було одночасне укладення договору страхування) № 044.00503.006073824, та отримав споживчий кредит (тип кредиту СМАРТ/Розумний), сума кредиту 74999,00 грн з процентною ставкою 20% річних, тип ставки - змінювана. Пунктом 1.5 вказаного Договору визначено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 додатку № 1 як "Плата за обслуговування кредитної заборгованості". Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті банку. Згідно п. 1.8 Договору змінювана процентна ставка Договору визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі 10,5%. Дата повернення кредиту - 12.12.2024 року. Підпунктом 2 пункту 4 Додатку №1 (Паспорта споживчого кредиту) до Договору встановлено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,65 % щомісячно від початкової суми кредиту. Оскільки початкова сума кредиту становила 74 999,00 грн., щомісячний розмір цієї плати становив фіксовану суму і 987,47 грн (74 999,00 грн х 2,65 %). Згідно з Паспортом споживчого кредиту загальна планова сума цієї комісії за 58 періодів становила 115 273,26 грн (1 987,47 грн х 58). З розрахунку заборгованості, наданого самим позивачем, станом на 11.12.2025 року (та ідентично станом на 24.06.2026 року) заборгованість за комісією становить 73 536,39 грн. Отже, різниця в розмірі 41 736,87 грн (115 273,26 - 73 536,39) була фактично сплачена ним та зарахована Банком саме на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Цей факт прямо підтверджується випискою за рахунком, доданою позивачем до матеріалів справи, з якої вбачається систематичне неправомірне утримання Банком значних сум саме як «плату за обслуговування», що не узгоджується з умовами договору та вимогами чинного законодавства. З урахуванням правових позицій Верховного Суду, слід зазначити, що в укладеному сторонами Договорі кредиту та страхування не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються відповідачу та за які встановлена комісія. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору кредиту. За таких обставин положення договору позики про встановлення комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті її, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Однак, у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті її Закону України "Про споживче кредитування". У Договорі кредиту та страхування № 044.00503.006073824 від 12.12.2019 року плата за обслуговування кредитної заборгованості встановлена як фіксований відсоток від початкової суми кредиту (2,65 % щомісячно) без будь-якої конкретизації переліку, обсягу, змісту та періодичності послуг, які Банк зобов`язується надавати Позичальнику за цю плату. Умови Договору та Додатку № і не містять жодного переліку додаткових чи супутніх банківських послуг, які б надавалися саме за цю комісію і не були б пов`язані з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Таким чином, за своїм змістом і конструкцією ця комісія фактично є платою за адміністративні витрати Банку з ведення власного кредитного портфеля та за надання інформації, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць. З огляду на викладене умова Договору щодо обов`язку Позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті її та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, у кредитодавця (а в подальшому - у нового кредитора) не було і немає законних підстав для нарахування, утримання та стягнення цієї комісії. Як наслідок, усі кошти в сумі 41 736,87 грн, які Банк зарахував як погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, є безпідставно отриманими (стаття 1212 Цивільного кодексу України) і підлягають обов`язковому перезарахуванню на погашення основного боргу (тіла кредиту) та законно нарахованих процентів у порядку черговості, встановленому статтею 534 Цивільного кодексу України (спочатку проценти, потім основний борг). Позивач у наданому ним розрахунку, що є додатком до позову, сам підтвердив існування комісії в розмірі 73 536,39 грн., проте свідомо не включив її до складу позовних вимог. Це додатково свідчить про розуміння правової слабкості та нікчемності цієї частини нарахувань. Отже, з урахуванням необхідності перезарахування сплаченої нікчемної комісії в сумі 41 736,87 грн. сума заборгованості, яку просить стягнути позивач (106 887,41 грн), є необгрунтованою і підлягає істотному зменшенню. Згідно з розрахунком позивача залишок заборгованості за тілом кредиту становить в сумі 65 892,02 грн, за процентами - 40 995,39 ГРН- Сума 41 736,87 грн, яка була зарахована банком на погашення нікчемної комісії, підлягає перезарахуванню відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України: - спочатку в рахунок погашення процентів у повному обсязі (40 995,39 грн); - залишок у сумі 741,48 грн - в рахунок погашення основного боргу. Таким чином, після правильного перезарахування: - заборгованість за процентами становить о,оо грн; - заборгованість за тілом кредиту становить 65 150,54 грн. Саме ця сума (65 150,54 грн) є максимально можливою до стягнення за тілом кредиту та процентами, за умови, що заявлений розмір процентів є обґрунтованим і доведеним позивачем. Згідно з пунктом 1.3 Договору кредиту та страхування № 044.00503.006073824 від 12.12.2019 процентна ставка за кредитом становить 20 % річних і є змінюваною. Пунктом 1.8 Договору визначено, що змінювана процентна ставка складається зі змінної частини ставки в розмірі 9,5 % та маржі Банку в розмірі 10,5 %. Відповідно до пункту 9.8.1 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) АТ «Ідея Банк» (електронна адреса якого вказана позивачем у позовній заяві) у редакції, чинній з 15.11.2019 по 18.01.2020 (яка застосовувалася на дату укладення спірного Договору): «Річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на Маржу Банку вказану в Договорі кредиту. Змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню UIRD (Український індекс за депозитами фізичних осіб) за терміном з місяці в гривні (надалі - Індекс) за останній день попереднього місяця. Банк повідомляє Позичальника про зміну розміру процентної ставки з підстав викладених вище у цьому пункті та надсилає Позичальнику новий Графік за Договором кредиту листом не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої почне діяти нова ставка. Таке повідомлення вважається надісланим в день його відправлення на адресу Позичальника, що зазначена в Договорі кредиту. До направлення повідомлення на адресу Позичальника поштою прирівнюється також і його вручення Позичальнику чи представнику Позичальника під розписку». Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У даній справі умови частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (виняток від обов`язку повідомлення) не дотримані, оскільки пункт 9.8.1 ДКБОФО прямо встановлює обов`язок Банку надсилати письмове повідомлення листом за 15 календарних днів. В свою чергу позивач не надав жодних доказів: направлення відповідачу письмових повідомлень про зміну процентної ставки; отримання відповідачем таких повідомлень (вручення під розписку чи інший належний спосіб); направлення нових графіків платежів у встановлений строк. Якщо Позивач здійснював зміну процентної ставки залежно від індексу UIRD, він зобов`язаний надати докази письмового повідомлення Відповідача за 15 днів (ст. 1056-1 ЦК України), які у матеріалах справи відсутні. Якщо ж Позивач не здійснював коригування ставки та нараховував проценти за фіксованою ставкою 20%, такий розрахунок суперечить п. 1.8 укладеного Договору та свідчить про відсутність прозорого помісячного аналітичного розрахунку. Слід зазначити, що тягар доказування належного повідомлення відповідно до статей 76, 81 Цивільного процесуального кодексу України покладається на позивача. Нарахування процентів у розмірі 40 995,39 гри. позивачем здійснено без дотримання вимог статті 1056-1 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 9.8.1 ДКБОФО. В обох випадках надана Позивачем виписка по рахунку за період з 01.01.2000 по 11.12.2025року не є належним доказом розміру заборгованості за процентами, що тягне за собою відмову у задоволенні вимог про стягнення 40 995,39 грн процентів за недоведеністю. Відповідно до пунктів 62-63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України (постанова Правління НБУ від 04.07.2018 № 75) виписка з клієнтського рахунку є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і може слугувати первинним документом щодо факту списання/зарахування коштів. Однак, виписка не містить і не зобов`язана містити дані про алгоритм нарахування процентів (розмір ставки в кожному періоді, базу нарахування, кількість днів). Тому надана Позивачем виписка підтверджує лише рух коштів, але не доводить правильність і розмір нарахованих процентів у сумі 40 995,39 грн. Крім вищевказаної виписки Позивач також обґрунтовує розмір заборгованості відповідача наданими суду розрахунками заборгованості за кредитним договором №044.00503.006073824 від 12.12.2019 року. Сам по собі розрахунок кредитора є одностороннім арифметичним документом. Належними доказами розміру заборгованості (особливо процентів) є первинні документи бухгалтерського обліку та виписки, які дозволяють перевірити правильність нарахування. А тому такий розрахунок боргу без детального розрахунку нарахування процентів з розбивкою по періодах в силу приписів ст.ст. 76-78 ЦПК України не може бути визнаний належним і достатнім доказом розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів. Оскільки Позивач в порушення ст. 81 ЦПК України не надав помісячного розрахунку процентної ставки та доказів повідомлення відповідача про її зміну, розмір процентів є повністю недоведеним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 40 995,39 грн. процентів не підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі. Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем заявленого у позові розміру заборгованості по процентам, нарахованим за договором кредиту та страхування №044.00503.006073824 від 12.12.2019 року та у зв`язку з необхідністю здійснення перерахунку розміру заборгованості у зв`язку з визнанням нікчемною умови Договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості та застосуванням наслідків її нікчемності, позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають лише частковому задоволенню. Оскільки вимога про стягнення процентів підлягає повній відмові (о,00 грн), вся безпідставно утримана сума комісії в розмірі 41 736,87 грн підлягає спрямуванню виключно на зменшення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту): Залишок тіла кредиту за позовом (65 892,02 грн)} - перезарахована комісія (41 736,87 грн) = 24155,15 грн. Отже, з урахуванням нікчемності умови про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості та необхідності перезарахування сплачених на цю комісію коштів у сумі 41 736,87 грн на погашення основного боргу, а також з урахуванням недоведеності позивачем розміру нарахованих процентів (40 995,39 грн), у разі ненадання позивачем належних доказів щодо розміру та підстав нарахування процентів єдиною сумою, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, є заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 24 155,15 грн. Відповідач зазначає, що в разі надання позивачем помісячного розрахунку процентів та доказів належного повідомлення про зміну процентної ставки залишає за собою право подати суду свої заперечення та альтернативний (контр) розрахунок розміру процентів. Як вбачається з матеріалів справи професійна правова допомога ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надавалася Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на підставі договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024. На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано наступні докази: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС"; заявку на надання юридичної допомоги від ...2024 року за підписом сторін за Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та адвокатського об`єднання "ЛІГАЛ АССІСТАНС". Інших розрахунків позивач не надав. Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважаю, що заявлена позивачем сума в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю). Таким чином, розмір витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, які позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" » спросить стягнути з мене, відповідача ОСОБА_1 , є взагалі необгрунтованим, є явно неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт - надання послуг по складанню даного позову; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, позовна заява містить фактично тільки викладення (часткове цитування) деяких положень договору, укладеного між мною та Акціонерним товариством «Ідея Банк», а усі копії документів та розрахунки, які додані до позовної заяви, адвокату надавалися безпосередньо самим позивачем. Отже, представник позивача не приймав в цьому ніякої участі та не тратив на цей свій робочий час, зокрема, не подав жодного адвокатського запиту про витребування чи/або надання документів (доказів) з інших установ, підприємств, організацій, а отже не проводив збору доказів та не тратив на це свій робочий час. Тобто правнича (правова чи/або юридична) допомога по складанню даної позовної заяви про стягнення заборгованості (вона є типовою і її можливо скачати з інтернету) виразилася фактично в тому, щоб зробити копіювання витягів з договору кредиту та страхування № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року та з сайту законодавства декількох статей Цивільного кодексу України. Дослідивши частину щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем та його представником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, необхідно врахувати те, що написання позовної заяви не вимагали додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів позовної заяви не вбачається. Вартість виконаних представником Позивача робіт є суттєво завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів 4.3 ст. 141 ЦПК України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми. Таким чином, розподіляючи витрати, які позивач поніс на професійну правничу допомогу, що наявні в матеріалах справи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідач звертає увагу суду на те, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. За таких умов адвокат Позивача міг також довільно сформувати вартість своїх послуг, наприклад в сумі 50 000 грн. чи/або 100000 грн. Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із фактично наданою правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин. Я, як відповідач, вважаю, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Таким чином, зазначені представником витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними, а саме: не відповідають складності справи; не є співмірними з часом, витраченим адвокатом та надання відповідних послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Таким чином, позовні вимоги, які викладені представником позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в резолютивній частині позовної заяви є в цілому і, зокрема, щодо стягнення за мене, відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача судових витрат в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн. - є безпідставними, необгрунтованими та незаконними, а тому я прошу суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. У зв`язку з необхідністю захисту його прав та законних інтересів через подання даного позову до суду, він вимушений був звернутися за професійною правничою допомогою до адвоката. 04 серпня 2026 року він уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Національної асоціації адвокатів України Цимбалом В.І. та сплатив останньому гонорар в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, що підтверджується доданими до позову договором про надання правничої допомоги, ордером та платіжною інструкцією №@2РЬ774347 від 07.08.2026 з відповідним розрахунком гонорару адвоката від 04.08.2026 року. Так, 07.08.2026 року відповідно до платіжних інструкцій від 07.08.2026 року №@2РІ/774347 на суму 5000 грн. та №@2РЬ775078 на суму 3000 грн. він, ОСОБА_1 , провів оплату правничої допомоги адвоката на суму 8ооо грн., як це було домовлено між ним та адвокатом Цимбалом В.І. та зазначено в п.8 договорі про надання правничої допомоги від 04.08.2026 року. Враховуючи вищевказані приписи ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, просить стягнути з позивача на його користь в рахунок компенсації витрат на правничу (правову) допомогу адвоката 8000 (вісім тисяч) гривень. З урахуванням викладеного, у разі ненадання позивачем належних доказів щодо розміру та підстав нарахування процентів, єдиною сумою, яка підлягає стягненню, є заборгованість за основним боргом у розмірі 24 155,15 грн. У разі надання позивачем таких доказів відповідач залишає за собою право подати суду альтернативний розрахунок процентів та додаткові заперечення.

14 серпня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить відмовити відповідачу у стягненні з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. 3. Позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що 12.12.2019 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (далі -Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір кредиту та страхування № D44.00503.006073824 (далі - Договір). За вказаним Договором Відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 74999,00 грн. (п.1.2), процентна ставка 20,00% змінювана (п.1.3). строк кредиту 60 місяців (п.1.4). Відповідно до п.1.6. Договору дата повернення кредиту 12.12.2024 року. Повернення заборгованості здійснюється через рахунок відкритий у Банку відповідно до порядку повернення кредиту, викладеного в Паспорті споживчого кредиту згідно Додатку №1 до даного Договору. У п.1.8 Договору зазначено, що змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі 10,5%. Згідно п.1.5 Договору під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5. Додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частино Договору та розміщені на веб-сайті Банку www.ideabank.ua. П.4 Додатку №1 до Договору встановлено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,65% щомісячно від початкової суми кредиту. П.п. 3.2 Договору встановлено, що нанесенням власноручного підпису під цим Договором, Позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього Договору та зобов`язується виконувати їх умови. Згідно п.4. Договору Сторони дійшли згоди про те, що в Додатку №1, що є невід`ємною частино цього Договору, зрозуміло та доступно викладено: а) детальний розпис складових загальної вартості Кредиту та реальної річної відсоткової ставки; б) графік платежів з поверненням Кредиту, сплати процентів за його користування; в) сум комісійної винагороди та інших платежів за Договором. Договір та Додаток №1 до Договору були надані Позичальнику для ознайомлення до моменту їх укладення. Відповідно до п.6 Договору всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані Договором, регулюються ДКБОФО, який визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, умови банківського рахунку додатково до тих, що вказані в Договорі і є невід`ємною частиною Договору та чинна редакція якого розміщена на сайті Банку www.ideabank.ua. На момент укладення Договору діяла Публічна пропозиція АТ «ІДЕЯ БАНК» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) затверджена Правлінням №10/16-09 від 16.10.2019 року. Відповідно до п.9.8 ДКБОФО за користування кредитом Позичальник сплачує: 9.8.1 Фіксовану річну процентну ставку згідно Договором кредиту, як вказується в Договорі кредиту та є незмінною протягом усього строку дії Договору кредиту або Річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на Маржу Банку вказану в Договорі кредиту. 9.8.2 Плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за Договором кредиту, що включає в себе: - надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; - опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. У випадку протермінування строку Договору кредиту, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості до повного повернення суми Кредиту. У ДКБОФО встановлено наступний порядок погашення заборгованості за Договором: 9.9. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговуваняя кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком, що вказаий в Договорі кредиту. Платежі здійснювтимуться на транзитний рахунок, вказаний в Договорі кредиту, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором кредиту у такій черговості: 1) для оплати прострочених платежів за договором кредиту; 2) для погашення нарахованих платежів за Договором кредиту, строк сплати яких не минув; 3) для сплати неустойки (штрафу, пені), передбачених цим Договором за невиконання грошових та інших зобов`язань згідно Договору кредиту та даного Договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом при поданні відповідної заяви). 9.10 Погашення простроченої заборгованості за Договором кредиту (крім штрафних санкцій) здійснюється шляхом списання Банком з транзитного рахунку суми простроченої заборгованості в день надходження грошових коштів на транзитний рахунок. Погашення іншої заборгованості здійснюється в терміни погашення заборгованості, визначені Графіком. Щомісячний платіж, внесений не в термін, передбачений Графіком, та/або в більшій сумі зараховується в оплату щомісячних платежів в термін, визначений Графіком, тобто кошти зберігаються на транзитному рахунку Банку та зараховуються в оплату щомісячних платежів згідно Графіку та в черговості погашення заборгованості, визначеній в Графіку. У п. 9.13 ДКБОФО встановлено, що Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту, базою для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості є початкова сума кредиту. Позичальник зобов`язаний повернути заборгованість за Договором, сплатити неустойку (штрафи, пені) та відшкодувати завдані Банку збитки. Відповідно до п.5 Додатку №1 до Договору встановлено порядок повернення кредиту, кількість, розмір та періодичність внесення, а саме: встановлено обов`язок Позичальника сплачувати щомісячно до 15 числа на розрахунковий рахунок суму в розмірі 4014,47 грн. в кількості 57 таких платежів та останній платіж в сумі 4340,69 грн., починаючи з 15.01.2020 року по 15.10.2024 року. Як вбачається з Виписки по рахунку Відповідач, вже перший платіж здійснив невчасно на погашення заборгованості, потім пропускав платежі, здійснював невчасно і не в повному розмірі, а після 27.05.2020 року взагалі припинив вносити платежі, чим порушував умови Договору та у зв`язку з чим виникала прострочена заборгованість. При внесенні Відповідачем платежів на розрахунковий рахунок, погашення заборгованості за Договором проводилася у черговості визначеній п. 9.9 ДКБОФО. На даний час заборгованість за договором відповідачем не погашається, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Аналіз наведених обставин у їхній сукупності свідчить про системне та тривале порушення Відповідачем умов кредитування. Відповідач ігнорував погоджений графік платежів, визначений пунктами 5 Додатку №1 до Договору, та здійснював оплату невчасно. Внаслідок такої недобросовісної поведінки Відповідача виникала прострочена заборгованість, нарахування та погашення якої відбувалося у суворій відповідності до черговості, встановленої пунктом 9.9 ДКБОФО. Оскільки внесені Відповідачем кошти першочергово спрямовувалися на закриття вже наявних прострочених зобов`язань, а в подальшому Відповідач взагалі припинив здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором, то це призвело до утворення заборгованості, що є прямим наслідком тривалого порушення Відповідачем умов договору. 11.12.2025 було укладено договір факторингу № 11-12/25 відповідно до якого Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договорами кредиту та страхування № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року в сумі 180423.80 грн. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року. Зазначає, що Позивачем, який набув право вимоги до відповідача за договором факторингу, не здійснювалось жодних нарахувань за Договором кредиту та страхування № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року. Крім того, Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості за Договором кредиту та страхування № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року в сумі 106887.41 грн. замість 180423.80 грн. З огляду на вищевикладене, оскільки банк, правонаступником якого за договором відступлення прав вимоги є позивач, виконав всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, то можна зробити висновок, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором. Підписавши кредитний договір, позичальник засвідчив факт добровільного та усвідомленого вступу в договірні правовідносини, взявши на себе повну відповідальність за виконання всіх узгоджених зобов`язань. Крім того, він мав реальну можливість заздалегідь ознайомитися з усіма умовами кредитування, зважити фінансові ризики та обрати саме ті параметри правочину, які вважав для себе найбільш прийнятними та вигідними. Як вбачається з матеріалів, Банк виконав вимоги законодавства щодо прозорості та розкриття інформації: 1) у Додатку №1 (Паспорт споживчого кредиту) чітко вказана плата за обслуговування кредитної заборгованості, яка становить 2.65% щомісячно від початкової суми кредиту. 2) Позичальник засвідчив власним підписом, що отримав цей Паспорт і ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту до моменту укладання Договору. 3) Позичальник підтвердив (п. 3.2 Договору), що погоджується з тим, що Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими Договору, і зобов`язався їх виконувати. Відповідно до п. 3.11 Договору, Позичальник підтвердив, що ознайомився з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, для прийняття усвідомленого рішення. Крім того, наприкінці Договору та Додатка №1 міститься особистий підпис ОСОБА_1 , що підтверджує отримання ним всіх необхідних роз`яснень щодо фінансових наслідків укладення договору. Згідно з п. 1.5 Договору, послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості визначаються Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО). Позичальник у п. 3.3 Договору прямо акцептував Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО та підтвердив, що умови цих документів йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. У п. 9.8.2 ДКБОФО визначено перелік послуг, за які встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості: надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника із використанням різних каналів зв`язку тощо. Тобто договором чітко визначено перелік дій Банку, що становлять сутність «обслуговування заборгованості», і Позичальник погодився сплачувати за них певну ціну як частину загальної вартості кредиту, тому така комісія є частиною правомірно погодженої ціни договору. На підставі вищенаведеного, включення до Договору кредиту та страхування № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року плати за обслуговування кредитної заборгованості є повністю правомірним. Воно ґрунтується на принципі свободи договору (ст. 627 ЦК України) та відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування». Отже, Банк дотримався вимог щодо договірного інформування споживача, а Позичальник ОСОБА_1 , розуміючи значення своїх дій, добровільно погодився на такі умови. Його обізнаність з розміром, базою нарахування та строками сплати відповідної комісії беззаперечно підтверджується його власноручними підписами на Договорі та Паспорті споживчого кредиту. Відтак, підстави для визнання вказаної умови договору недійсною чи несправедливою відсутні, оскільки жодного обману чи приховування інформації з боку фінансової установи не було допущено. Позовні вимоги у даній справі чітко обмежені предметом та підставами позову, заявленими Позивачем (сума заборгованості за тілом кредиту та за відсотками). Зокрема, у позовній заяві взагалі відсутні вимоги щодо стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості (комісії). Повідомлення боржника здійснювалось первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору факторингу. Повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні […] не має наслідком недійсність правочину про заміну кредитора, однак тягне за собою ризик настання для нового кредитора несприятливих наслідків, зокрема визначених ч. 2 ст. 516 ЦКУ та ч. 2 ст. 518 ЦКУ. Таким чином Позивач, поки він не був письмово повідомлений про заміну кредитора, хоча і не звільняється від виконання зобов`язання, але мав право висунути проти нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо він виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання, а виконання Позивачем як боржником свого обов`язку первісному кредиторові у такому випадку є належним виконанням. Отже, законом передбачені спеціальні правові наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача за рішенням суду. Єдиним наслідком такого неповідомлення є ризик для кредитора у вигляді можливості виконання боржником свого обов`язку на користь попереднього кредитора. І це більше стосується добровільного виконання зобов`язання, а не стягнення з боржника сум в примусовому порядку. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов`язань як на користь первісного кредитора, так і на користь Позивача. Щодо суми витрат на оплату правової допомоги Позивача. без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. У свою чергу, позивачем до матеріалів позовної заяви було належним чином долучено документи, які підтверджують обсяг, характер наданих юридичних послуг, а також їхню вартість. Так, 02.07.2024 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024. Відповідно до умов вказаного договору, Адвокатське об`єднання на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги. Зокрема, мова йде про надання правової інформації, консультацій, правовий супровід захисту інтересів Клієнта, складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру з метою забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта. Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку №1 до Договору). Згідно п.4.3 Договору факт надання Послуг за Договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена Додатком №2 до Договору), який готується Адвокатським об`єднанням та надсилається Клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога. Позивачем до позовної заяви долучено Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року, в якому вказано види послуг та їх вартість. 01.05.2026 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Лігал Ассістанс» складена заявка на надання юридичної допомоги №2335 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) договір № № D44.00503.006073824 за якою визначені наступні послуги: надання усної консультації з вивченням документів - вартістю 4000,00 грн. за 2 години (1 година по 2000,00 грн.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - вартістю 18000 грн. за 6 годин (1 година 3000,00 грн.) та письмова (вивчення документації Клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) фіксованою вартістю 3000,00 грн. надання юридичної допомоги, витяг з якого долучено до справи. Таким чином, позивачем обґрунтовано та доведено належним чином розмір та характер витрат на правову допомогу. Пвитрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і витрат на правничу допомогу. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. З урахуванням того, що спір виник у зв`язку із неналежним виконанням умов Кредитного договору відповідачем, що в свою чергу спричинило понесення витрат позивачем, а тому, такі витрати повинні бути покладені на відповідача у встановленому позивачем розмірі. Щодо стягнення витрат на правову допомогу з Позивача на користь Відповідача зазначаємо наступне. Представник Відповідача у відзиві на позовну заяву просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь Відповідача понесені витрати на правову допомогу. Позивач категорично не погоджується та зазначає, що статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Звернення позивача до суду з цим позовом є вимушеним кроком, зумовленим виключно протиправною поведінкою відповідача. Останній у порушення умов кредитного договору та вимог цивільного законодавства ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не повертає кредитну заборгованість. Таким чином, саме неправомірні дії та бездіяльність відповідача стали єдиною причиною виникнення цього судового спору та змусили позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Відповідно до загальних принципів цивільного судочинства, судові витрати пов`язуються з правомірністю або неправомірністю поведінки сторін у спорі. Покладення витрат на правничу допомогу на позивача, який діє добросовісно та захищає своє законне право від тривалого порушення з боку боржника, суперечить принципам справедливості, розумності та пропорційності судових витрат. Враховуючи, що Відповідач тривалий час користувався кредитними коштами а також визнає наявність заборгованості за Договором кредиту і страхування№ D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року, ініціювання значних витрат на адвоката для заперечення очевидних фактів є порушенням принципу добросовісності та штучним збільшенням судових витрат. Звертаємо особливу увагу суду на те, що спір у даній справі виник виключно внаслідок неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та тривалого ухилення від їх добровільного виконання. Саме протиправна поведінка Відповідача, що полягала у систематичному невиконанні умов кредитного договору, стала підставою для звернення Позивача до суду з метою захисту свого порушеного права. За відсутності такого порушення необхідність у судовому розгляді та відповідних процесуальних витратах взагалі не виникла б. За таких обставин покладення на Позивача обов`язку відшкодовувати Відповідачу витрати на правничу допомогу не може вважатися ані розумним, ані справедливим, ані таким, що відповідає засадам цивільного судочинства, зокрема принципам добросовісності та справедливого розподілу судових витрат. Фактично це призвело б до ситуації, коли сторона, яка була вимушена звернутися до суду для захисту свого порушеного права, додатково несла б фінансовий тягар, спричинений неправомірною поведінкою іншої сторони.

24 серпня 2026 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредиту та страхування № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року в частині, що перевищує 24 155,15 грн. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених Позивачем, до 5 000 грн. Судові витрати розподілити відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Заперечення мотивував тим, що позивач у відповіді на відзив стверджує, що оскільки Договір кредиту та страхування № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 та його умови не оскаржувалися і не визнавалися недійсними, усі умови договору є дійсними. Крім цього, Позивач стверджує, що нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,65% є правомірним, оскільки її розмір та порядок нарахування були узгоджені Сторонами під час підписання Договору та Паспорта споживчого кредиту від 12.12.2019 року. Вказані доводи Позивача є юридично безпідставними з огляду на таке: Спірний Кредитний договір укладено 12 грудня 2019 року. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач у відповіді на відзив сам навів зміст п. 9.8.2 ДКБОФО, згідно з яким плата за обслуговування включає: - надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт- центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; - опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Ці дії є наданням інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно. Таким чином, перелік послуг, наведений Позивачем у п. 9.8.2 ДКБОФО, підтверджує, що комісія є платою за надання інформації, яку Закон вимагає надавати безоплатно. Позивач стверджує, що Відповідач протягом тривалого часу виконував умови договору, отже, погодився з ними і втратив право на заперечення. Виконання нікчемної умови не робить її дійсною. Стаття 216 ЦК України встановлює наслідки недійсності незалежно від факту виконання. Твердження Позивача про те, що здійснення Відповідачем окремих платежів свідчить про визнання ним умов про комісію та позбавляє його права заперечувати проти них (venire contra factum proprium), суперечить загальним засадам цивільного права. За наданим Позивачем розрахунком, сума безпідставно нарахованої та утриманої банком нікчемної комісії становить 41 736,87 грн. Відповідно до ст.ст. 216, 1212 ЦК України та сформованого у справі № 496/3134/19 підходу щодо застосування наслідків виконання нікчемного правочину, вказані кошти підлягають обов`язковому зарахуванню в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту). У відповіді на відзив Позивач не надав належного спростування доводів Відповідача стосовно розрахунку процентів, питання щодо нараxування процентів за користування кредитом обмежено частковим цитуванням п. 9.8.1 ДКБОФО від 16.10.2019 року, щодо видів процентної ставки, однак, позивач у відповіді не спростував аргумент Відповідача про відсутність детального розрахунку нарахування процентів та доказів повідомлення про зміну змінюваної процентної ставки. Згідно з п. 1.3 та п. 1.8 Договору процентна ставка є змінюваною. Позивач не надав доказів такого повідомлення. Виписка з рахунку та підсумковий розрахунок є односторонніми документами. За відсутності детального (помісячного) розрахунку з розбивкою бази нарахування, розміру ставки та кількості днів вони не є достатніми доказами розміру процентів, а Позивач процесуально не довів алгоритм та правильність нарахування процентів. Нарахування процентів у розмірі 40 995,39 грн здійснено без дотримання вимог статті 1056-1 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 9.8.1 ДКБОФО. Ураховуючи те, що позивачем ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив та доданих документах не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками, а саме: не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками, а тому, правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за нараховані проценти у розмірі 40 995,39 грн не має. Крім цього, Позивач у відповіді на відзив стверджує, що оскільки він свідомо не включив комісію до складу позовних вимог, питання її нікчемності виходить за межі предмета спору. Це твердження є юридично помилковим. Оскільки умова Договору про сплату плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною з моменту укладення договору (ст. 215, 216 ЦК України), усі суми, які Банк зарахував як погашення цієї комісії, є безпідставно отриманими (ст. 1212 ЦК України). Відповідно до статті 534 ЦК України (у редакції, чинній на 12.12.2019) у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1. проценти; 2. основний борг. Оскільки вимога про стягнення процентів підлягає відмові як недоведена, уся сума сплаченої нікчемної комісії (41 736,87 грн) підлягає зарахуванню виключно на погашення основного боргу. Розрахунок: Залишок тіла кредиту за даними Позивача - 65 892,02 грн. Мінус сума, сплачена на нікчемну комісію - 41 736,87 грн. Залишок основного боргу = 24 155,15 грн. Саме ця сума є максимально можливою до стягнення. Щодо витрат на професійну правничу допомогу Позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн і посилається на договір з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку, акт та прайс-лист. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Судова практика щодо спорів про стягнення заборгованості за споживчими кредитами є усталеною, предмет доказування типовий, обсяг фактичних даних невеликий, регулювання здійснюється обмеженим колом нормативно-правових актів. За таких обставин сума 25 000 грн є явно неспівмірною. З урахуванням критеріїв частини 4 статті 137 та частини 3 статті 141 ЦПК України, а також усталеної практики судів у подібних справах, відповідач вважає обґрунтованим і співмірним розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. Таким чином, доводи відповіді Позивача на відзив не спростовують нікчемності умови про комісію за обслуговування кредитної заборгованості, повної недоведеності розміру нарахованих процентів 40 995,39 грн, необхідності перезарахування сум, сплачених на нікчемну комісію, на погашення основного боргу. За контррозрахунком Відповідача єдиною сумою, яка можлива для стягнення з Відповідача на користь Позивача, є заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі що не перевищує 24 155,15 грн. Жоден з доводів, викладених Позивачем у відповіді на відзив, не спростовує аргументів, які Відповідач уже навів у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо нікчемності умови про комісію за обслуговування кредитної заборгованості, недоведеності розміру нарахованих процентів та необхідності перезарахування сум, сплачених на нікчемну комісію, у рахунок погашення основного боргу.

В судове засідання позивач явку представника не забезпечив. В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.12.2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту та страхування № D44.00503.006073824. Згідно із кредитним договором, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 141 962,39 грн., з яких 74 999,00 грн. сума кредиту та 66 963,39 грн. страховий внесок за рахунок кредиту, строком на 60 місяців з кінцевим терміном повернення до 12.12.2024 року, під 9.5 % річних (змінювана процентна ставка) збільшена на маржу банку в розмірі 10.5% (а.с. 7).

Відповідно до п. 1.7 договору, кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ідея Банк».

До матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту до договору кредиту та страхування № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року, в якому викладені всі істотні умови кредитного договору, погоджений відповідачем шляхом його підписання (а. с. 7 зв.).

АТ "Ідея Банк" виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером від 12.12.2019 року № 4727460 (а.с. 19).

Відповідно довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року, становить 180423,8 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом 65892,02 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 40995,39 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 73536,39 грн. (а.с. 23).

11.12.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №11- 12/25 (а.с. 25-27).

Відповідно до п.2.1. договору факторингу, за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.

Згідно із п.2.2. договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором відступаються в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників, що підписується вдень укладення цього договору в передається на підставі акту приймання передачі реєстру боржників для друку.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № D44.00503.006073824 від 12.12.2019, який складений ТОВ «Факторинг Партнерс», відповідачу станом 24.06.2026 року нарахована заборгованість у розмірі 180423,8 грн, в тому числі: тіло кредиту - 65892,02 грн., відсотки - 40995,39 грн., комісія - 73536,39 грн. Зарахування кредитором сплачених позичальником коштів становить 0,00 грн. Сума заявлених позовних вимог становить 106 887,41 грн, в тому числі: тіло кредиту - 65892,02 грн., відсотки - 40995,39 грн. (а.с. 24).

Із виписки по рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року за період з 12.12.2019 по 11.12.2025 року вбачається, що відповідач періодично здійснював погашення кредитної заборгованості (а.с.20-22).

Факт укладення вказаного договору підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі реєстру боржників для друку №1 (Лот №13) та №2 (Лот №15) від 11.12.2025, Акт приймання-передачі реєстру боржників №1 (Лот №13) в електронному вигляді від 11.12.2025, платіжною інструкцією № 0588840000 від 12.12.2025 про сплату коштів за договором факторингу №11-12/25 від 11.12.2025 та платіжною інструкцією № 0561150000 від 03.10.2025 про оплату гарантійного внеску про участь у торгах від 03.10.2025 (а.с.32,33,30,31).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 11.12.2025 року, який є додатком до договору факторингу №11-12/25, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 180423,80 грн. (а.с. 36).

Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно дост.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов обґрунтованим в частині стягнення заборгованості і доходить висновку про можливість його часткового задоволення.

Судом встановлено, що 12.12.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № D44.00503.006073824, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит строком на 60 місяців з кінцевим терміном повернення 12.12.2024 року. Умовами договору передбачено змінювану процентну ставку, яка складається зі змінної частини та маржі банку.

Факт укладення кредитного договору, погодження відповідачем його умов та отримання кредитних коштів підтверджується самим кредитним договором, Паспортом споживчого кредиту та меморіальним ордером № 4727460 від 12.12.2019 року. Відповідно до умов договору кредит надавався шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ідея Банк».

Із виписки по рахунку відповідача за період з 12.12.2019 року по 11.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості, однак у подальшому належне виконання зобов`язань припинив, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

11.12.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 11-12/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 року.

Перехід права вимоги до позивача підтверджується договором факторингу, актами приймання-передачі реєстру боржників, платіжними інструкціями та витягом з реєстру боржників від 11.12.2025 року, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає доведеними факт укладення відповідачем кредитного договору, отримання ним кредитних коштів, неналежного виконання взятих на себе договірних зобов`язань, а також набуття позивачем права вимоги за вказаним договором.

Водночас суд не може погодитися з розміром заборгованості, заявленим позивачем до стягнення.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, станом на 24.06.2026 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 180 423,80 грн, з яких 65 892,02 грн - заборгованість за основним боргом, 40 995,39 грн - заборгованість за процентами та 73 536,39 грн - заборгованість за комісією. При цьому до стягнення позивач заявив 106 887,41 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 65 892,02 грн та процентів у сумі 40 995,39 грн, не заявляючи до стягнення суму комісії.

Щодо заборгованості за комісією суд виходить із того, що умовами договору передбачено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,65 % від початкової суми кредиту. При цьому відповідно до п. 9.8.2 ДКБОФО до послуг, за які встановлено таку плату, віднесено, зокрема, надання інформації про суму платежу, зарахування платежів, стан рахунку, а також опрацювання запитів позичальника. Саме такі положення договору позивач наводить як підставу правомірності нарахування комісії.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які суперечать вимогам цього Закону, є нікчемними у випадках, визначених законом.

Зміст договору та ДКБОФО не дає підстав вважати, що плата за обслуговування кредитної заборгованості встановлена за надання споживачу конкретних додаткових чи супутніх послуг, які не охоплюються звичайним обслуговуванням кредиту та за які закон допускає встановлення окремої плати. Наведений самим позивачем перелік послуг фактично стосується інформування позичальника про стан кредитної заборгованості та рух коштів за рахунком.

При цьому споживач має право безоплатно отримувати інформацію про стан виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Отже, умова договору про справляння щомісячної плати за такі дії не може бути підставою для виникнення у відповідача обов`язку зі сплати відповідної комісії.

Посилання позивача на те, що відповідач підписав договір та Паспорт споживчого кредиту і тим самим погодився з усіма його умовами, не спростовує зазначеного висновку, оскільки нікчемність відповідної умови договору визначається не волевиявленням сторін, а її відповідністю імперативним вимогам закону. Сам факт виконання позичальником окремих платежів за договором також не змінює правової природи нікчемної умови.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за комісією становить 73 536,39 грн. Разом із тим, із наведеного сторонами розрахунку вбачається, що різниця між загальною сумою передбаченої договором комісії та фактично облікованою заборгованістю за комісією становить 41 736,87 грн. Вказана сума фактично була сплачена відповідачем, однак зарахована кредитором на погашення комісії, нарахованої за нікчемною умовою договору.

За таких обставин суд вважає необхідним врахувати зазначену суму при визначенні фактичного розміру заборгованості відповідача. Оскільки позивач не заявляє до стягнення заборгованість за комісією, а вимога про стягнення процентів у заявленому розмірі є недоведеною, сума 41 736,87 грн підлягає врахуванню при визначенні залишку основного боргу.

Щодо вимоги про стягнення 40 995,39 грн заборгованості за процентами суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 1.3, 1.8 кредитного договору процентна ставка за кредитом є змінюваною та визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу банку. Отже, розмір процентів протягом строку дії договору не був безумовно фіксованим, а його зміна мала здійснюватися у визначеному договором та законом порядку.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, за якою саме процентною ставкою здійснювалося нарахування процентів у кожному відповідному періоді, якою була база такого нарахування, кількість днів користування кредитом, а також доказів належного повідомлення відповідача про зміну розміру змінюваної процентної ставки.

Надана позивачем виписка по рахунку підтверджує рух коштів за рахунком, однак сама по собі не дає можливості встановити алгоритм нарахування процентів, розмір процентної ставки у кожному періоді, базу нарахування та кількість днів, за які такі проценти нараховувалися. Аналогічно, наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом кредитора та без наведення детального розрахунку не може сам по собі підтверджувати правильність заявленої до стягнення суми процентів.

За приписами статей 76, 77, 78, 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Позивачем такого доказування щодо правильності нарахування 40 995,39 грн процентів не здійснено.

Доводи позивача про те, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування та погодився зі змінюваною процентною ставкою, не спростовують необхідності доведення правильності конкретного розміру нарахованих процентів за спірний період.

Таким чином, вимога про стягнення 40 995,39 грн заборгованості за процентами задоволенню не підлягає.

При визначенні розміру заборгованості за основним зобов`язанням суд бере за основу суму основного боргу, визначену самим позивачем, у розмірі 65 892,02 грн.

Водночас, враховуючи встановлені судом обставини щодо безпідставного зарахування 41 736,87 грн на погашення нікчемної комісії, ця сума підлягає врахуванню при визначенні фактичного залишку основного боргу.

Таким чином: 65 892,02 грн - 41 736,87 грн = 24 155,15 грн.

Отже, суд доходить висновку, що доведеним та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є розмір заборгованості за основним зобов`язанням у сумі 24 155,15 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 82 732,26 грн заборгованості (106 887,41 грн - 24 155,15 грн) відмовити, оскільки позивачем не доведено наявності правових підстав для її стягнення у заявленому розмірі.

Щодо доводів відповідача про те, що він не був повідомлений про відступлення права вимоги, суд зазначає, що саме по собі неповідомлення боржника про заміну кредитора не має наслідком недійсність правочину про відступлення права вимоги. Водночас боржник має право висувати проти нового кредитора ті заперечення, які мав проти первісного кредитора. Отже, відповідач обґрунтовано скористався своїм правом на заперечення щодо розміру та підстав виникнення заборгованості. Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань після виникнення прострочення матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Позивачем заявлено до стягнення 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження таких витрат надано договір про надання правничої допомоги, заявку на надання юридичної допомоги, акт та прайс-лист адвокатського об`єднання. Згідно із заявкою вартість послуг включала консультацію з вивченням документів, складання позовної заяви та підготовку письмової аналітичної довідки.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спору, його предмет, обсяг доказів, порядок розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, типовість спору про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також фактичний обсяг виконаних представником позивача робіт.

Суд погоджується з доводами відповідача про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлена сума 25 000 грн не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаної представником роботи. Водночас суд не вбачає підстав для повної відмови у відшкодуванні таких витрат, оскільки надання правничої допомоги позивачу та понесення відповідних витрат підтверджено матеріалами справи.

З огляду на критерії співмірності та розумності суд вважає обґрунтованим визначити витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, з подальшим їх розподілом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим відповідачем заявлено вимогу про відшкодування 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом даної справи. На підтвердження таких витрат ним надано договір про надання правничої допомоги, ордер та платіжні документи, відповідно до яких сплачено адвокату 8 000 грн.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, обсягу фактично виконаної представником роботи, відсутності значного обсягу процесуальних дій, а також принципів розумності та співмірності суд вважає заявлений розмір витрат завищеним.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу є 4 000,00 грн.

У зв`язку з цим витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у розмірі 4 000,00 грн, а в іншій частині заявленої до відшкодування суми слід відмовити.

Оскільки судом позов задоволено частково в сумі 24 155,15 грн., що становить 22,60 %, тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених щодо нього вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 601,70 грн. (2662 грн. 40 коп. х 22,60 % : 100 = 601,70 грн.

Керуючись статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 81,133, 141, 263-268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Сердійчук Ярослави Ярославівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором № D44.00503.006073824 від 12.12.2019 у розмірі 24 155,15 грн. (двадцять чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять гривень 15 копійок), 601,70 грн. (шістсот одна гривня 70 копійок) судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень на витрати на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) 4000 грн. (чотири тисячі гривень) витрат на оплату професійної правничої допомоги.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга