Ухвала суду № 139443984, 02.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 вересня 2026 р. № 400/8154/23 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянувши в письмовому провадженні звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 до Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 проСт. 382 судовий контроль,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №400/8154/23 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, з урахуванням базового місяця - січень 2008; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 16.05.2023 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2020, 01 січня 2021, 01 січня 2022 та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки, грошової компенсації за невикористані 70 діб щорічної додаткової відпустки за 2019-2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, вихідної допомоги при звільненні, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення 30.09.2024 судом видано виконавчі листи.

22.05.2026 від позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №400/8154/23 та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 03.06.2026 встановлено судовий контроль, поклавши на Військову частину НОМЕР_1 зобов`язання подати протягом двох місяців з моменту набрання законної сили цієї ухвали по справі № 400/8154/23 звіт про виконання судового рішення.

На виконання цієї ухвали , 23.07.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 подано звіт про виконання судового рішення, у якому відповідач зазначив, що у травні 2026 року на картковий рахунок позивача було перераховано грошове забезпечення позивача в період з 30.01.2020 по 16.05.2023 року в сумі 88204,55 гривень, індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року в сумі 66114,46 гривень, одноразову грошову допомогу при звільненні за 2020-2023 року в сумі 22534 гривень та компенсацію за невикористану відпустку за 2019-2023 роки в сумі 13174,11 гривень, що підтверджується перерахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 16.05.2023, довідкою-розрахунком одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 , довідкою-розрахунком грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку ОСОБА_1 , довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з грудня 2015 по лютий 2018 року. Під час розрахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 16.05.2023 застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102 грн. як спеціальний розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадових окладів за спеціальними законами. Відтак, відповідач зазначає про повне виконання рішення суду.

Суд розглянув питання про прийняття звіту по справі №400/8154/23 в порядку письмового провадження.

Дослідив звіт, суд встановив, що Військовою частиною НОМЕР_1 у травні 2026 року на картковий рахунок позивача було перераховано грошове забезпечення позивача в період з 30.01.2020 по 16.05.2023 року в сумі 88204,55 гривень, індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року в сумі 66114,46 гривень, одноразову грошову допомогу при звільненні за 2020-2023 року в сумі 22534 гривень та компенсацію за невикористану відпустку за 2019-2023 роки в сумі 13174,11 гривень, що підтверджується перерахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 16.05.2023, довідкою-розрахунком одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 , довідкою-розрахунком грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку ОСОБА_1 , довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з грудня 2015 по лютий 2018 року.

Дослідив матеріали справи, суд звертає увагу, що рішення суду по справі №400/8154/23 в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 16.05.2023 року, перерахунку та виплати грошової компенсації за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки, грошової компенсації за невикористані 70 діб щорічної додаткової відпустки за 2019-2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, вихідної допомоги при звільненні, було виконано.

Тобто, фактично рішення суду виконано у повному обсязі.

За таких обставин, суд приймає звіт відповідача.

Відповідно до ст.382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Щодо накладення штрафу, то відповідно до правової позиції Верховного Суду від 24.01.2018 по справі №405/3663/13-а не виконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. За такого, застосування штрафу відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» є протиправним.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду постановах від 21.02.2018 у справі № 814/2655/14, від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18 та від 19.08.2020 у справі №140/784/19 та багатьох інших.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.

За таких обставин, суд зобов`язаний врахувати правовий висновок, численно викладений у постановах Верховного Суду, зазначених вище.

Необхідно розуміти, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, можливо лише у тому випадку, коли невиконання судового рішення відбулося саме з вини цієї посадовою особи. Натомість у цьому випадку, суд вбачає, що невиконання судового рішення в частині виплати нарахованої виплати позивачу, відбулося не у зв`язку з небажанням командира військової частини НОМЕР_1 виконувати судове рішення, а у зв`язку з відсутності фінансування з державного бюджету на цю виплату. Тобто, відсутня особиста вина командира військової частини НОМЕР_1 у невиконанні судового рішення, а відсутність бюджетного фінансування для виконання рішення суду, є поважною причиною його невиконання з боку боржника у цьому випадку.

Враховуючи відсутність в нього цих коштів, на переконання суду, відсутні підстави для застосування штрафу до командира військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, суд позбавлений можливості накласти штраф на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 248, 382-3 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 по справі №400/8154/23.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В. В. Біоносенко