Рішення № 139443362, 02.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/1986/25

пр. № 2-а/759/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Управління патрульної поліції в м. Києві (03048, Київ, вулиця Святослава Хороброго, 9) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №3784044 від 03.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, якою нього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у вказаний в оскаржуваній постанові день та час він не керував транспортним засобом Рено Мастер, д.н.з. НОМЕР_1 . Розгляд справи та винесення самої постанови відбувалося без його участі. Також поліцейські не роз`яснили йому належних відповідно до закону прав, не забезпечили можливість заявляти клопотання та висловити позицію щодо обставин справи. Окремо позивач зауважує, що постанова містить суперечливі твердження, оскільки фактично вона складена за допущене ним порушення, яке полягало у непред`явленні посвідчення водія та страхового полісу, однак наступна графа постанови містить вказівку на те, що особа порушника встановлена на підставі посвідчення водія.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху.

14.02.2025 позивачем усунено допущені недоліки.

Ухвалою від 19.02.2025 провадження відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження. Крім того, вказаною ухвалою надано статус відповідача у даній справі Управлінню патрульної поліції у м. Києві, працівник якого виніс оскаржувану щодо позивача постанову.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом було скеровано сторонам копію ухвали. Як вбачається із наявної у розпорядженні суду довідки про доставку електронного листа, Департамент патрульної поліції отримав копію ухвали у своєму електронному кабінеті у системі «Електронний суд» 27.02.2025 року.

У свою чергу, відповідач Управління патрульної поліції у м. Києві отримало копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження засобами поштового зв`язку 20.03.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим зворотнім повідомленням.

03.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшло надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, в якому уповноважена особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що поліцейськими було виявлено особу-водія, який намагався піти з місця вчинення порушення. На вимогу працівників поліції Грищук І.В. не надав документів - посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Отже, поліцейським УПП в м. Києві ДПП було дотримано вимог закону, а винесена ним постанова відповідає фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, оцінивши в сукупності надані останнім докази, проаналізувавши твердження відповідача, викладені у відзиві, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У ході розгляду справи встановлено, що 03.01.2025 позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рено Мастер, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (т. 1 а.с. 3).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Приписи ст. 280 КУпАП закріплюють, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши доводи сторін, суд не погоджується із викладеним відповідачем у відзиві та вказує на те, що із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 03.01.2025 щодо ОСОБА_1 було також складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, розгляд якого було здійснено Святошинським районним судом м. Києва. Постановою від 17.02.2025 у справі №759/1701/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановою Київського апеляційного суду від 20.06.2025 постанову Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2025 скасовано, а провадження щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що висновки судді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу, є помилковими, оскільки відомості, які містяться на відеозаписі з боді-камер поліцейських не підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , 03 січня 2025 року о 20 год 35 хв. у місті Києві по вул. Зодчих, 16, тобто виконання ним функції водія під час руху транспортного засобу.

Отже, із наведеного випливає, що судовим рішенням, яке набрало законної сили 20.06.2025 та не скасоване у встановленому законом порядку, встановлені обставини, які мають преюдиціальне значення для даної справи.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що оскільки відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 03.01.2025 керував транспортним засобом Рено Мастер, НОМЕР_1 , тобто, він не був водієм даного автомобіля під час інкримінованого йому протиправного діяння, то в нього не виникав обов`язок на вимогу працівника патрульної поліції пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Таким чином, у даному випадку не пред`явлення ОСОБА_1 вказаних документів поліцейському на його вимогу не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу Рено Мастер, д.н.з. НОМЕР_1 , дійсно порушив вимоги п. 15.9 ПДР України щодо зупинки транспортного засобу у місці, де це заборонено та на вимогу поліцейських не пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Із долучених до протоколу відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції так само неможливо встановити хто саме керував транспортним засобом Рено Мастер, д.н.з. НОМЕР_1 , та достовірно стверджувати про те, що водієм був саме ОСОБА_1 . Відповідачем у наданий строк не спростовано доводів позивача та не надано доказів на їх спростування.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.

Винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/855/17 серед іншого зазначила, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних злочинним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У свою чергу, приписи ст. 77 Кодексу закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих, достовірних доказів, з яких би вбачалося, що позивач ОСОБА_1 03.01.2025 керував транспортним засобом Рено Мастер, д.н.з. НОМЕР_1 , та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В силу положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на відсутність у суду доказів, які підтверджують викладені у постанові серії ЕНА №3784044 від 03.01.2025 твердження, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та скасування незаконно винесеної постанови із закриттям провадження у справі щодо позивача.

Відповідно до ст. 246 КАС України судом під час ухвалення рішення вирішується питання щодо розподілу між сторонами процесуальних витрат. Крім того, ч. 1 ст. 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, сплатив судовий збір у розмірі 1 221 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією від 09.01.2025 року.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд також вирішує питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення із відповідача ДПП на користь позивача суми сплаченого позивачем ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 20, 44, 72-79, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 1, 9, 10, 210-1, 235, 247, 251, 252, 268 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Управління патрульної поліції в м. Києві (03048, Київ, вулиця Святослава Хороброго, 9) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3784044 від 03.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп.

Провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути із Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1 221 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Єросова І.Ю.