Рішення № 139443341, 02.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/2894/25

пр. № 2-а/759/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Головного управління Національної поліції у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №3931526 від 25.01.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що заборонного знаку, який би усував можливість здійснити з`їзд на прилеглу ділянку дороги, був відсутній, до знаку 3.1 «Рух заборонено» не встановлено поряд знаків 5.36 та 3.43, а отже, постанова про притягнення його до відповідальності не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 07.02.2025 позовну заяву залишено без руху.

24.02.2025 представником позивача усунено допущені недоліки.

Ухвалою від 26.02.2025 провадження відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом було скеровано сторонам копію ухвали, яку останній отримали у своїх 26.02.2025 року.

14.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача Департаменту патрульної поліції про заміну неналежного відповідача, в якому вказує на те, що з огляду на зміст спірних правовідносин, ДПП не є належним відповідачем. Так, оскаржувану постанову винесено інспектором, який є працівником ГУНП в Черкаській області. Вказаний орган є самостійним структурним підрозділом НПУ і має правосуб`єкність. Отже, саме ГУНП в Черкаській області є належним відповідачем у даній справі.

25.03.2025 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив ГУНП в Черкаській області, в якому уповноважена особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, остання вказує, що вчинене позивачем правопорушення зафіксоване належним чином, оскаржувана постанова містить виклад обставин справи. Висновки поліцейського відповідають встановленим обставинам, вимогам закону, а тому відсутні підстави для скасування обґрунтованого та правомірного рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

04.04.2025 через систему «Електронний суд» позивач скерував відповідь на відзив, в якій акцентує увагу на тому, що відповідачем не спростовано наведені ним у позові доводи, а лише перелічено положення законодавство щодо належного здійснення поліцейськими своїх повноважень та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відеозапис із нагрудних камер працівників поліції відповідачем не долучено, що свідчить про відсутність будь-яких доказів на підтвердження винуватості його у вчиненні інкримінованого діяння.

Окремо позивач зауважує, що відповідачем не направлено йому відзиву у передбачений законом спосіб. Водночас, із такими твердженнями суд не погоджується, оскільки відповідачем до відзиву долучено квитанції про направлення позивачу та Департаменту патрульної поліції копії відзиву з додатками.

Отже, зважаючи на те, що ГУНП в Черкаській області у наданий судом строк скерувало до суду відзив і такий процесуальний документ відповідає вимогам ст. 162 КАС України, суд бере до уваги викладене у відзиві.

Щодо скерованої позивачем відповіді на відзив суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Отже, зважаючи на те, що в рамках адміністративного провадження щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення заявами по суті є лише позовна заява та відзив, то суд сприймає вказаний процесуальний документ, скерований позивачем, саме як письмові пояснення.

Суд, вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, оцінивши в сукупності надані останнім докази, проаналізувавши твердження відповідача, викладені у відзиві, а також визначивши правовий статус Департаменту патрульної поліції в рамках даної справи, доходить таких висновків.

Першочергово суд вважає за необхідне вирішити питання щодо статусу Департаменту патрульної поліції як відповідача у даному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

За змістом ч. 1, 3, 4 ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного в рамках справи №826/1460/16, адміністративне провадження № К/9901/1815/17 у постанові від 13.02.2018 вказує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15 (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17 (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

В рамках даного провадження від позивача не надходило клопотання про виключення зі складу відповідачів Департаменту патрульної поліції, який наділений позивач статусом відповідача, а отже, суд розглядає пред`явлені до даного відповідача вимоги по суті.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №3931526 від 25.01.2025, остання складена інспектором відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Зубенком С.В., тобто службовою та/або посадовою особою ГУНП в Черкаській області, яка безпосередньо підпорядковується управлінню.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 Департамент патрульної поліції та Головне управління Національної поліції в Черкаській області - це два самостійних суб`єкта, які діють окремо один від одного на підставі Положень, дві юридичні особи публічного права без територіального та/або галузевого підпорядкування.

Отже, зважаючи на те, що Департамент патрульної поліції не вчиняло порушень прав позивача, а оскаржувана постанова винесена саме уповноваженою особою ГУНП в Черкаській області, суд доходить висновку про те, що у даному випадку ДПП є неналежним відповідачем а тому у задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції слід відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Черкаській області суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У ході розгляду справи встановлено, що 25.01.2025 о 12 год. 40 хв. позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , та порушив вимоги дорожнього занку 3.1 «Рух заборонено», чим вчинив порушення пп. «в» п. 8.1 ПДР України (т. 1 а.с. 5).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Приписи ст. 280 КУпАП закріплюють, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами п. 1.3 Правил дорожнього руху закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;

е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №3931526 від 25.01.2025, ОСОБА_1 інкримінується порушення саме заборонного знаку 3.1, який, як вказує сторона відповідача, забороняв позивачу рух на з`їзд із головної дороги на прилеглу.

Суд не погоджується із висловленими відповідачем ГУНП в Черкаській області твердженнями, оскільки ПДР України чітко закріплюють, що дія заборонного знаку 3.1 «Рух заборонено» забороняє рух транспортних засобів лише у разі, якщо разом із ним встановлений знак 5.36 - початок пішохідної зони або 3.43 - дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані та непридатна для руху транспортних засобів.

Як вбачається із долучених позивачем фотознімків місця, де його було зупинено працівниками поліції та притягнуто до адміністративної відповідальності, заборонний знак 3.1 не встановлена разом із дорожніми знаками 5.36 або 3.43, а отже, суд констатує, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутні.

Матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили, що ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги заборонного знаку 3.1 «Рух заборонено», сама постанова про адміністративне правопорушення не є достатнім доказом винуватості особи. Відповідачем у наданий строк не спростовано доводів позивача та не надано доказів на їх спростування.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.

Винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/855/17 серед іншого зазначила, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних злочинним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У свою чергу, приписи ст. 77 Кодексу закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих, достовірних доказів, з яких би вбачалося, що позивач ОСОБА_1 25.01.2025, керуючи транспортним засобом КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», чим вчинив порушення пп. «в» п. 8.1 ПДР України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В силу положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на відсутність у суду доказів, які підтверджують викладені у постанові серії ЕНА №3931526 від 25.01.2025 твердження, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовної заяви ОСОБА_1 в цій частині та скасування незаконно винесеної постанови із закриттям провадження у справі щодо позивача.

Відповідно до ст. 246 КАС України судом під час ухвалення рішення вирішується питання щодо розподілу між сторонами процесуальних витрат. Крім того, ч. 1 ст. 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, сплатив судовий збір у розмірі 1 221 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією №9368-6565-6459-8220 від 03.02.2025 та №9369-6443-5790-7654 від 13.02.2025 року.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд також вирішує питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення із відповідача ГУНП в Черкаській області на користь позивача суми сплаченого позивачем ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 20, 44, 72-79, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 1, 9, 10, 210-1, 235, 247, 251, 252, 268 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Головного управління Національної поліції у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3931526 від 25.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

Провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимог до Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Стягнути зі Головного управління Національної поліції у Черкаській області, код ЄДРПОУ 40108667, адреса місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1 221 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Єросова І.Ю.