Рішення № 139442965, 01.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/15208/25

Провадження № 2/756/1545/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Примак-Березовської О.С. розглянув у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 стягнення грошових коштів в порядку суброгації,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 65 920 грн 28 коп. страхових витрат в рахунок відшкодування шкоди у порядку суброгації, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 6 вересня 2024 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №23520111-02-10-01 майнових інтересів власника транспортного засобу марки «Toyota RAV-4 HYBRID», державний номерний знак НОМЕР_1 .

1 лютого 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», 15/3, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля «Toyota RAV-4 HYBRID», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Opel COMBO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Вказана ДТП сталася з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого на дату скоєння ДТП, не застрахована.

Отже, оскільки позивачем відшкодовано страхувальника власника постраждалого у ДТП транспортного засобу суму витрат з відновлюваного ремонту, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» перейшло право вимоги до відповідача у порядку суброгації у розмірі виплаченої суми відшкодування.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду, яка направлялась у встановленому порядку сторонам, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи.

На підставі частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини сторін регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 21 травня 2024 року № 3720-IX (далі - Закон № 3720-IX; чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд убачає достатньо підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 6 вересня 2024 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №23520111-02-10-01 майнових інтересів власника транспортного засобу марки «Toyota RAV-4 HYBRID», державний номерний знак НОМЕР_1 .

1 лютого 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», 15/3, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля «Toyota RAV-4 HYBRID», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Opel COMBO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року у справі №756/1808/25 відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 850 грн і стягнуто 605 грн 60 коп. судового збору.

Згідно з витягом Центральної бази даних МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього ОСЦПВВТЗ за параметрами вказаного транспортного засобу відповідача, такий автомобіль не забезпечений обов`язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності.

5 лютого 2025 року водій автомобіля «Toyota RAV-4 HYBRID», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 звернувся до позивача, як страховика, з повідомленням про випадок з транспортним засобом.

Згідно зі актом (протоколом) огляду транспортного засобу - заявою на виплату №2426294 від 5 лютого 2025 року, рахунком №СР25-001358 від 7 лютого 2025 року, актом виконаних робіт/послуг та передання/прийняття автомобіля №4743 від 5 березня 2025 року, страховим актом №2426294-1 від 14 лютого 2025 року, вартість матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню, становить 65 920 грн 28 коп.

Вказана сума Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» виплачена СТО де ремонтувався автомобіль потерпілого у ДТП у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 10461 від 14 лютого 2025 року.

Таким чином, загальна сума спірного відшкодування становить 65 920 грн 28 коп.

IV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи із вказаних вимог цивільного процесуального законодавства, суд вважає постанову суду у справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за фактом вчинення вказаного ДТП, обов`язковою при розгляді даної справи, зокрема у частині підтвердження факту події, осіб, які беруть участь у справі, наявності або відсутності вини учасників ДТП та інших істотних обставин.

Згідно з приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною 1 статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року №1909-IX (далі - Закон № 1909), інших законодавчих актів.

Відповідно до частини 1 статті 90 Закону № 1909 сторонами договору страхування є страховик та страхувальник.

Договір страхування укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину, та оформляється у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», або в порядку, передбаченому законодавством про електронну комерцію (частина 1 статті 97 Закону №1909).

За статтями 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

У постанові Верховного Суду від 3 травня 2022 року (справа № 450/4163/18) сформульовано позицію, відповідно до якої за змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто в силу презумпції вини завдавача шкоди відсутність вини у завданні ним шкоди повинен доводити сам її завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України). Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Верховний Суд у постанові від 4 грудня 2019 року (справа № 359/2309/17) вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частиною 3 статті 102 Закону № 1909 у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

За приписами статті 108 Закону № 1909 відповідно до якої страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року № 4 зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Верховний Суд вказував, що в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику (постанова від 30 січня 2018 року, справа №910/12500/17).

Таким чином, особа, винна у заподіянні шкоди, зобов`язана її відшкодувати в повному обсязі. Якщо правовідносини, пов`язані із відшкодуванням шкоди, охоплюються сферою страхування на підставі відповідних договорів страхування, їх особливості визначаються з урахуванням Закону №1909.

Тож у цих деліктних правовідносинах право вимоги до ОСОБА_1 виникло у позивача, оскільки саме ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило відповідні виплати за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суду надано докази, що підтверджують здійснення виплат, пов`язаних з ремонтом транспортного засобу «Toyota RAV-4 HYBRID», державний номерний знак НОМЕР_1 , що свідчить про те, що позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі зазначених у страховому акті.

Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, у тому числі щодо змагальності сторін, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення понесених страхових витрат у порядку суброгаціх до відповідача.

Спростувань таким доказам відповідач суду не надав і таких не встановлено судом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з чим, згідно з вимогами статей 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 287-289 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» в рахунок відшкодування в порядку суброгації грошові кошти у розмірі 65 920 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн 28 коп. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ - 31650052, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31)

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

Рішення складено 1 вересня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА