Рішення № 139442559, 06.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18227/25

Провадження №: 2/755/2023/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Коваленко І.В.,

за участі секретарів судових засідань Грищенко С.В., Назаровій І.В.,

учасники справи:

представник позивача - Бохан О.Г.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла, -

в с т а н о в и в :

Рух справи

19.09.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 або Відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 або Відповідач 2), в якому позивач просив:

«1.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України заборгованість у розмірі 185 714,29 грн (сто вісімдесят п?ять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 29 копійок) та пені 16 342,86 грн., а всього 202 057,15 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514,00 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514,00 грн».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коваленко І.В.

03.10.2025 року на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України надійшла інформація щодо реєстрації місця проживання відповідачів.

08.10.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторонам роз`яснено їхні права на подання заяв по суті справи у строки, визначені ст.178 ЦПК України.

12.02.2026 (вх..№9653 від 25.02.2026) через підсистему «Електронний суд» представник відповідачів - адвокат Степанченко А.В. подав відзив на позовну заяву з доказами направлення примірника відзиву стороні позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити, стягнувши солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 147 422,89 грн та пеню у розмірі 16 342,86 грн з тих підстав, що станом на 03.08.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 147 422,89 грн. На підтвердження зменшеного розміру заборгованості надав суду Довідку ДП з обслуговування повітряного руху України від 03.08.2026 за №4.3-21/110/26.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позовні вимоги визнав частково, заперечувала проти стягнення з відповідачів пені 16 342,86 грн. Звертав увагу суду на ту обставину, що заборгованість за договором виникла не з його вини, оскільки з 01.04.2022 і до скасування воєнного стану відповідач призупинив дію трудового договору зі своїми працівниками, у тому числі і з ним, а також припинив здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Це в свою чергу призвело до того, що відповідач не зміг тривалий час виконувати умови договору. Наразі, з урахуванням того, що з березня 2026 року трудові відносини з відповідачем поновлені, заробітна плата виплачується, відповідно з щомісяця з його заробітної плати бухгалтерія підприємства здійснює відрахування на погашення заборгованості за Договором про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла.

Доводи позову

В обґрунтування позову позивач вказував, що відповідач ОСОБА_1 є працівником Украероруху, працює на посаді викладача відділу мовної підготовки центру підвищення кваліфікації Навчально-сертифікаційного центру Украероруху.

11.05.2018 року між позивачем, як позикодавцем, в особі заступника директора з підтримки виробничої діяльності Мельнікова Віктора Анатолійовича, який діяв на підставі довіреності від 07.11.2017 № 1-20 - 4458, та працівником ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Договір між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та працівником Підприємства про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла №12-327/2018 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, Позикодавець відповідно до «Положення про порядок надання працівникам Державного підприємства обслуговування повітряного руху України цільових, безпроцентних, поворотних позик для придбання або будівництво житла» передав у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі 433 333,33 грн., а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцю суму позики не пізніше останнього дня строку, встановленого пунктом 4.1 цього Договору - 7 (сім) календарних років з дня надання суми позики. Дата повернення суми позики визначена Графіком погашення позики, що є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 4.3. Договору сума позики підлягає поверненню шляхом її утримання з заробітної плати на підставі заяви Позичальника або внесення готівкових коштів у касу Позикодавця відповідно до Графіка погашення позики. Днем повернення позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок Позикодавця, внесення готівкових коштів у касу Позикодавця або утримання з заробітної плати згідно заяви Позичальника (п. 4.4. Договору позики). Згідно з п. 4.7. Договору Позикодавець утримує, а Позичальник, шляхом підписання цього Договору, погоджується на будь-які утримання позики (її частини), передбачені умовами Договору. Відповідно до Додатку №2 до Договору сторони погодили, що згідно з Графіком погашення позики ОСОБА_1 зобов`язався повернути Украероруху суму позики в розмірі 433 333,33 грн щомісячними платежами у розмірі по 5 158,73 грн в період з 01.06.2018 по 31.12.2018 в сумі 36 111,11 грн., в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі по 61 904,76 грн., з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі по 61 904,76 грн., в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі по 61 904,76 грн., в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в сумі по 61 904,76 грн., в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 в сумі по 61 904,76 грн., в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 в сумі по 61 904,76 грн., та в період з 01.01.2025 по 31.05.2025 в сумі по 25 793,66 грн.

Позивач вказував, що з 01.06.2018 по 01.06.2022 повернення позики на суму 142 380,96 грн відбувалось шляхом її утримання з заробітної плати Відповідача 1 на підставі Договору позики та заяви останнього від 06.12.2016. В подальшому, згідно приписів ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на підставі наказу Украероруху «Про призупинення трудових договорів з працівниками головного підприємства на період воєнного стану» від 30.03.2022 №139/, з 01.04.2022 було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 зі збереженням місця роботи і посади - до скасування воєнного стану. Починаючи з 01.06.2022 Відповідач 1 повернення суми позики не здійснював.

Таким чином, у період з 01.06.2022 по 31.05.2025 ОСОБА_1 обов`язки по поверненню Украероруху суми позики вчасно не виконав, у зв`язку з чим у Позичальника перед Позикодавцем утворилась заборгованість у розмірі 185 714,29 грн.

10.09.2025 позивач направив на адресу ОСОБА_1 вимогу від 09.09.2025 №7-01.1/2871/25 про оплату заборгованості в розмірі 185 714,29грн та суми пені у розмірі 16 342,86 грн негайно після отримання вимоги.

Станом на момент звернення до суду з цим позовом на адресу Позивача відповідь не надходила, Відповідач 1 суму позики (її неповернену частину) в розмірі 185 714,29 грн не повернув, також залишилась без оплати і пеня у розмірі 16 342,86 грн.

Таким чином, станом на 01.06.2025 заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем за Договором № 12-327/2018 про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла від 11.05.2028р. становить частина неповерненої позики в розмірі 185 714,29 грн та пені у розмірі 16 342,86 грн., а всього 202 057,15 грн.

Крім того, позивач зазначає, що 11.05.2018 між ним, Відповідачем-1 ( ОСОБА_1 ) та Відповідачем-2 ( ОСОБА_2 ) було укладено Договір поруки № 15 (далі - Договір поруки) в забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання працівникові Державного підприємства обслуговування повітряного руху України цільової, безвідсоткової, поворотної позики на придбання (будівництво) житла. Предметом договору поруки є матеріальна відповідальність Поручителя перед Підприємством за невиконання зобов`язання Працівника щодо повернення Підприємству коштів у сумі 433 333,33 грн, отриманих Працівником за основним Договором. Згідно п. 1.2. Договору поруки у разі порушення Працівником обов`язку щодо повернення позики за основним Договором, Працівник і Поручитель відповідають перед Підприємством як солідарні боржники.

На адресу Відповідача 2 ОСОБА_2 позивач направив письмову вимогу від 09.09.2025 №7-01.1/2872/55 про повернення частини неповерненої позики в розмірі 185 714,29 грн та пені у розмірі 16 342,86 грн., а всього 202 057,15 грн. Станом на момент звернення до суду з цим позовом на адресу Позивача відповідь не надходила, Відповідач 2 суму позики (її неповернену частину) в розмірі 185 714,29 грн не повернув, також залишилась без оплати і пеня у розмірі 16 342,86 грн.

Таким чином, станом на дату подання цього позову солідарна заборгованість Відповідача 1 та Відповідача 2 перед Позивачем становить 185 714,29 грн., а також пеня у розмірі 16 342,86 грн.

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

Щодо спільної правової позиції відповідачів

Відповідачі не визнали заявлені позовні вимоги та користуючись правом подання відзиву на позовну заяву, просили суд врахувати наступне.

Щодо неправомірності вимоги про стягнення пені відповідачі вказували, що Позивач нарахував пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем 1 за договором позики N?12-327/2018 за період з 30.05.2025 по 25.08.2025, тобто під час дії воєнного стану, у розмірі 16 342, 86 грн. Така вимога протирічить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Закону N? 2120-IX).

Звертали увагу на постанову Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, де зазначено, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості в регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо прострочення Кредитора (ст. 613 ЦК України) відповідачі звертали увагу, що відповідно до п. 4.3 Договору позики, який був укладений між позивачем і відповідачем 1, сума позики підлягає поверненню шляхом її утримання з заробітної плати на підставі заяви Позичальника або внесення готівкових коштів у касу Позикодавця відповідно до графіка погашення позики. Вказували, що у пункті 13 позовної заяви позивач визнає, що з 01.06.2018 року по 01.06.2022 року повернення позики на суму 142 380, 96 грн. відбувалось шляхом її утримання з заробітної плати Відповідача 1 на підставі договору позики і заяви останнього від 06.12.2016 р. У пункті 14 позовної заяви позивач також визнає, що згідно з доданим до позовної заяви Наказом №139/ від 30.03.2022, позивач (Роботодавець) в односторонньому порядку з 01.04.2022 року призупинив дію трудового договору з Відповідачем-1 із збереженням місця роботи і посади - до скасування воєнного стану. Отже саме призупинення виплати заробітної плати позивачем з квітня 2022 року унеможливило виконання Відповідачем-1 зобов`язання за договором позики у спосіб, визначений Договором.

Щодо правового статусу Поручителя (Відповідач-2), відповідачі стверджували, що оскільки основний боржник (відповідач 1) має бути звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання через дії самого Кредитора (позивача) та законодавства про воєнний стан, тому і вимоги позивача до відповідача-2 про солідарне стягнення заборгованості також не підлягають задоволенню. Крім того, що відповідач 1 втратив роботу та заробіток під час дії воєнного стану, що і стало причиною його тимчасової фінансової неспроможності виконувати зобов`язання по погашенню позики, він також має на утриманні 10-річного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з відповідачами. Одразу після отримання позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження, а саме 28.01.2026 року, відповідач 1 оплатив частину заборгованості позивачу за договором позики у сумі 4973,50 грн. Цей факт вказує на бажання відповідачів укласти мирову угоду із позивачем щодо залишку суми заборгованості із можливістю поступового погашення після скасування дії воєнного стану в Україні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач ОСОБА_1 перебував та наразі продовжує перебувати у трудових відносинах з позивачем, працює на посаді викладача відділу мовної підготовки центру підвищення кваліфікації Навчально-сертифікаційного центру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

21.03.2018 року за результатами засідання житлово-побутової комісії позивача було вирішено подати на розгляд до профспілкового комітету апарату управління Украероруху на отримання безвідсоткової поворотної позики на придбання житла на 2018 рік у розмірі 1 300 000 гривень кандидатури ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується протоколом засідання житлово-побутової комісії №03-1 від 21.03.2018 (а.с.11)

11.05.2018 року між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, як позикодавцем, в особі заступника директора з підтримки виробничої діяльності Мельнікова Віктора Анатолійовича, який діяв на підставі довіреності від 07.11.2017 № 1-20 - 4458, та працівником Підприємства ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Договір про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла №12-327/2018. (а.с.12-14)

Згідно п. 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, Позикодавець відповідно до «Положення про порядок надання працівникам Державного підприємства обслуговування повітряного руху України цільових, безпроцентних, поворотних позик для придбання або будівництво житла» передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором (далі - Позика), а Позичальник зобов`язується повернути їх Позикодавцю у встановлений Договором строк.

У п. 2.1 Договору сторони погодили, що сума позики за Договором становить 433 333,33 грн. та Договір є безпроцентним (п.2.2 Договору)

Згідно умов п.3 Договору, Позикодавець надає позику протягом 10 (десяти) календарних днів із моменту підписання Договору. Позика надається шляхом перерахування безготівкових коштів Позикодавця платіжним дорученням на картковий рахунок Позичальника або готівкою у випадку відсутності карткового рахунку у Працівника.

Днем надання суми позики вважається день зарахування суми Позики на картковий рахунок Позичальника.

У розділі 4 Договору сторони визначили строк та порядок повернення позики, зокрема, Позичальник зобов`язався повернути суму позики не пізніше останнього дня строку, встановленого пунктом 4.1 Договору, а саме - 7 (сім) календарних років з дня надання суми позики. Дату повернення суми позики сторони визначили Графіком погашення позики, що є невід`ємною частиною даного договору. (пункт. 4.2. Договору)

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що сума позики підлягає поверненню шляхом її утримання з заробітної плати на підставі заяви Позичальника або внесення готівкових коштів у касу Позикодавця відповідно до графіка погашення позики.

Отже, пунктом 4.3. Договору сторони передбачили два альтернативні способи повернення позики: 1) утримання із заробітної плати на підставі заяви Позичальника або 2) внесення готівкових коштів у касу Позикодавця.

Пунктом 4.7 Договору сторони погодили, що Позикодавець утримує, а Позичальник, шляхом підписання цього Договору, погоджується на будь-які утримання позики (її частини), передбачені умовами Договору (п.4.7. Договору позики)

10.05.2018 відповідач ОСОБА_1 звернувся до головного бухгалтера підприємства із заявою, в якій просив надану йому позику в розмірі 433 333,33 гривень утримувати із його заробітної плати до повного її погашення відповідно до Графіка погашення позики. На заяві ОСОБА_1 наявна резолюція із підписом головного бухгалтера: « ОСОБА_6 . До опрацювання. 11.05.18» (а.с.16)

У Графіку погашення позики працівником, який є Додатком №2 до Договору №12-327/2018 від 11.05.2018 року, сторони визначили розмір та терміни погашення позики: ОСОБА_1 зобов`язався повернути позивачу суму позики в розмірі 433 333,33 грн щомісячними платежами у розмірі по 5 158,73 грн в період з 01.06.2018 по 31.12.2018 в сумі 36 111,11 грн., в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі по 61 904,76 грн., з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі по 61 904,76 грн., в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі по 61 904,76 грн., в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в сумі по 61 904,76 грн., в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 в сумі по 61 904,76 грн., в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 в сумі по 61 904,76 грн., та в період з 01.01.2025 по 31.05.2025 в сумі по 25 793,66 грн. (а.с.15)

Сторонами не заперечується той факт, що позика поверталась позивачу щомісячно шляхом її утримання з заробітної плати відповідача ОСОБА_1 на підставі його заяви та згідно Графіку погашення заборгованості.

30.03.2022 Виконуючим обов`язки директора Державним підприємством обслуговування повітряного руху України Андрієм Ярмаком видано наказ №129 «Про призупинення трудових договорів з працівниками головного підприємства на період воєнного стану», зі змісту якого вбачається, що з 01.04.2022 призупинено дію трудових договорів працівникам головного підприємства, зазначеним у додатку 1-29 до цього наказу (у тому числі ОСОБА_1 ), зі збереженням місця роботи і посади - до скасування воєнного стану.

Пунктом 2 цього Наказу зобов`язано головному бухгалтеру Украероруху та головному бухгалтеру ВСП «ЦАПС» на час призупинення дії трудових договорів з працівниками підприємства, які зазначені у додатках 1-29 до цього наказу, нарахування та виплату заробітної плати не проводити. (а.с.19-20)

Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що у випадку звільнення Позичальника з роботи (незалежно від причин звільнення), тобто у випадку припинення трудових відносин між Позичальником та Позикодавцем, сума позики (її неповернена частина) має бути повернута добровільно Позичальником Позикодавцю не пізніше останнього робочого дня Позичальника або підлягає утриманню під час проведення остаточних розрахунків з Позичальником за рахунок грошових коштів, передбачених соціальними гарантіями. пільгами та компенсаціями Колективного договору.

Сторони також погодили у пункті 5.1.5. Договору, що у разі звільнення позичальник ОСОБА_1 зобов`язаний погасити залишок заборгованості по позиці у повному розмірі.

Окрім того, пунктом 4.8. Договору сторони погодили, що у разі неможливості Позичальника виконати зобов`язання щодо повернення залишку заборгованості по позиці у повному обсязі. таке зобов`язання виникає для Поручителя за Договором поруки. що укладається разом з цим Договором.

У пункті 5.4.2. Договору сторони передбачили, що у разі неможливості Позичальника виконати зобов`язання щодо повернення позики, позикодавець має право. вимагати від Поручителя забезпечення зобов`язань за цим Договором:

11.05.2018 між Відповідачем-1 ( ОСОБА_1 ) та Відповідачем-2 ( ОСОБА_2 ) укладено Договір поруки № 15 в забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання працівникові Державного підприємства обслуговування повітряного руху України цільової, безвідсоткової, поворотної позики на придбання (будівництво) житла. Предметом договору поруки є матеріальна відповідальність Поручителя перед Підприємством за невиконання зобов`язання Працівника щодо повернення Підприємству коштів у сумі 433 333,33 грн, отриманих Працівником за основним Договором.

Згідно п. 1.2. Договору поруки у разі порушення Працівником обов`язку щодо повернення позики за основним Договором, Працівник і Поручитель відповідають перед Підприємством як солідарні боржники.

Позивач стверджує, що відповідач 1, починаючи з 01.06.2022 року повернення суми позики не здійснював.

На підтвердження цих обставин до позову додано розрахунок заборгованості за Договором позики № 12-327/2018 від 11.05.2018 (станом на 25.08.2025). З цього розрахунку вбачається, що визначений п. 6.2 Договору строк платежу, який вперше порушив Відповідач-1, закінчився 29.05.2025.

10.09.2025 позивач направив на адресу відповідачів письмові вимоги від 09.09.2025 №7-01.1/2871/25 про оплату заборгованості в розмірі 185 714,29грн та суми пені у розмірі 16 342,86 грн негайно після отримання вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 звертався до позивача із заявою від 23.10.2025 щодо поновлення трудового договору та інших питань, на що отримав письмову відповідь за№2.2-22.2/3619/25 від 11.11.2025 про відсутність підстав для скасування наказу №129 «Про призупинення трудових договорів з працівниками головного підприємства на період воєнного стану», оскільки обставини, що зумовили призупинення дії трудового договору на даний час не змінились.

З наданих відповідачем ОСОБА_1 відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.0.2026 вбачається, що за період вересень 2022 - лютий 2026 відповідач будь-яких доходів не отримував. І лише за період березень 2026 - травень 2026 наявна інформація про доходи відповідача, які він отримує в Украерорусі.

У судовому засіданні сторони підтвердили, що з березня 2026 року між позивачем та ОСОБА_1 було знову поновлено трудовий договір на умовах неповного робочого часу. ОСОБА_1 наразі перебуває на посаді інженера 2 категорії.

Станом на 03.08.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 147 422,89 грн, що підтверджується Довідкою Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України від 03.08.2026 за №4.3-21/110/26.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. (ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

За умовами ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

За вимогами ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що пунктом 4.3. Договору сторони узгодили, що сума позики підлягає поверненню шляхом її утримання з заробітної плати на підставі заяви Позичальника або внесення готівкових коштів у касу Позикодавця відповідно до графіка погашення позики.

Отже, пунктом 4.3. Договору сторони передбачили два альтернативні способи повернення позики: 1) утримання із заробітної плати на підставі заяви Позичальника або 2) внесення готівкових коштів у касу Позикодавця.

10.05.2018 відповідач ОСОБА_1 подав позивачу заяву з проханням утримувати платежі із його заробітної плати до повного погашення позики відповідно до Графіка погашення позики. Така заява працівника є підтвердженням того, що сторони фактично конкретизували спосіб виконання умов договору - шляхом утримань із заробітної плати.

У свою чергу позивач, прийнявши заяву відповідача до опрацювання, погодився із таким порядком погашення, і не заперечує цього.

З вересня 2022 року по лютий 2026 року позивач не нараховував і не виплачував ОСОБА_1 заробітної плати, а отже не мав можливості здійснювати щомісячні утримання. Суд наголошує, що невиплата заробітної плати виникла з боку самого підприємства, а отже саме його дії (бездіяльність) зробили неможливим виконання обраного сторонами способу погашення позики.

При цьому, інших вимог про добровільне внесення коштів до каси або зміни способів виконання зобов`язання позивач до відповідача ОСОБА_1 не пред`являв.

Таким чином, позивач одночасно не виплачував відповідачу ОСОБА_1 заробітну плату, не здійснював передбачені утримання, а в подальшому послався на прострочення працівника як на підставу для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Оцінюючи поведінку позивача крізь призму статей 3, 13, 509 ЦК України щодо добросовісності, справедливості, належного виконання зобов`язань, а також статті 613 ЦК України щодо прострочення кредитора, суд доходить висновку, що позивач, прийнявши заяву відповідача про погашення позики шляхом утримання із заробітної плати, погодився з відповідним порядком виконання договору. У подальшому саме позивач, не випалчуючи відповідачу заробітної плати протягом тривалого часу, зробив неможливим застосування погодженого сторонами способу виконання зобов`язання. За таких обставин позивач не вправі покладати негативні наслідки власної поведінки на відповідача та посилатися на прострочення останнього.

Враховуючи, що позивач не пред`являв до відповідача ОСОБА_1 вимог про добровільне внесення коштів до каси або зміни способів виконання зобов`язання, то в даному випадку позивач є кредитором, що прострочив.

Вимога позивача про стягнення пені за період воєнного стану є безпідставною не лише через прострочення кредитора, а й з огляду на імперативну заборону, встановлену пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Закону № 2120-IX), відповідно до якої у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання за договором позики.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, зазначено, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості в регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки строк виконання основного зобов`язання не настав внаслідок прострочення Щодо вимог до відповідача-2 ОСОБА_2 , як до поручителя, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.553, ч.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що й боржник. Оскільки судом встановлено факт прострочення кредитората відсутність невиконання зобов`язання з вини боржника ОСОБА_1 , підстави для застосування солідарної відповідальності поручителя ОСОБА_2 також відсутні.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем ОСОБА_1 умов Договору позики, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо судового збору

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат вирішення спору (відмову у позові), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачами, не відшкодовуються.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. ЦК України, ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 12.08.2026 року.

С у д д я: І.В.Коваленко