Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 р. № 400/8772/26 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , , до відповідачаГоловного управління пенсійного фонду України в м.Києві, , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, , провизнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2025 року № 143250024500; зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
17 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач-2) про:
визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в м.Києвівід 23.10.2025 №143250024500 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу при призначені пенсії за віком наступні періоди :
-період догляду до трьох років за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить 3 (три) роки.
-період роботи з 25.04.1991 року по 21.11.1995 року в Кооперативі « 100 Послуг», що становить 4 років 7 місяців та 25 днів та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.10.2025 року з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що:
записи у трудовій книжці про початок та завершення трудових відносин вносились уповноваженими особами підприємств, організацій, де вона працювала;
формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист;
відповідно до пункту «ж» частини 3статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, до архіву документи не передавались, тому можливості підтвердити зазначений період іншими документами можливості немає.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).
У відзиві на позовну заяву від 29.07.2026 відповідач-1 заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити в повному обсязі. За наслідками розгляду заяви Позивача від 16.10.2025 про призначення пенсії та доданих до неї документів до страхового стажу не зараховано період:а саме:- період догляду до трьох років за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорта або інша інформація, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.- період роботи з 25.04.1991 по 20.12.1995, оскільки в трудовій книжці у графі 3 розділу "Відомості про роботу", як заголовок, відсутнє повне найменування підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці та соціальних питань СРСР від 20.06.1974 № 162 та пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Так, страховий стаж Позивача складає 17 років 08 місяців 3 днів недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. , що є У зв`язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви Позивача від 16.10.2025 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду м. Києва прийнято рішення від 23.10.2025 №143250024500 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду м. Києва від 23.10.2025 №143250024500 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.
Ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 про відкриття провадження надіслана відповідачу-2 в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримана ним 21.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач-2 у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі її обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
16.10.2025 Позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
23.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду м.Києва за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250024500 про відмову в призначенні пенсії
Вважаючи такі дії відповідача-2 протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.
Тому страховий стаж обчислюється за період роботи:
до 31.12.2003 на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
після 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, періоди роботи позивача до 31.12.2003 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Отже, періоди роботи позивачки згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можуть бути зараховані до страхового (трудового) стажу на підставі документів, що їх підтверджують.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак у разі наявності трудової книжки страховий стаж за періоди роботи до 31.12.2003 встановлюється на підставі відповідних записів у ній.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 09.06.2021) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відсутність у графі 3 розділу «Відомості про роботу» повного найменування підприємства, яке заповнювало трудову книжку не може бути підставою для не зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивачки.
Щодо позовної вимоги позивача про зарахування до страхового стажу позивачки періоду по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Так, до 01.01.2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
При цьому, достатнім є надання свідоцтва про народження дитини. Чинне законодавство не містить обов`язкової умови наявності у свідоцтві відмітки про отримання дитиною паспорту.
Як встановлено матеріалами справи, до заяви про перерахунок пенсії позивачка надала свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30.11.1983, згідно якого позивачка є матір`ю ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 -мовою оригіналу) , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . З цього слідує, що син позивачки досяг 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
А відтак, аналізуючи вищевикладені норми, суд приходить до висновку, оскільки син позивачки досягла 3-х річного віку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , то надання свідоцтва про народження є достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду нею дитини до досягнення останньою 3-х річного віку.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог у цій частині.
Згідно ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно п.1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно п.4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п.4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
-сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;
-після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про переведення пенсії визначено ГУПФ України в Миколаївській області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком є ГУПФ України в м. Києві має завершувати процедуру призначення пенсії за віком, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.
Враховуючи вищезазначене належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУПФ України в м.Києві повторно розглянути заяву позивачки щодо призначення пенсії за віком.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволеню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 16.07.2026, що міститься в матеріалах справи, підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 2662,40 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; ЄДРПОУ: 13844159) та до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053; ЄДРПОУ: 42098368) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним відмову у зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві періоду роботи з 25.04.1991 року по 21.11.1995 та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27.09.1983 року по 27.09.1986 рік.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві:
зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 25.04.1991 року по 21.11.1995 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 та та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27.09.1983 року по 27.09.1986 рік;
повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.10.2025 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 03 вересня 2026 року
Судове рішення № 139442304, Миколаївський окружний адміністративний суд було прийнято 03.09.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 400/8772/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: