Рішення № 139441684, 03.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. справа № 300/5767/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Парфан Т.Д., в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з позовом до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження №81677567 від 07.08.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виконавче провадження №81677567 було відкрито передчасно, оскільки позивач добровільно сплатив штраф на підставі постанови суду від 08.07.2026, яка, в свою чергу, є виконавчим документом, на підставі якого відкрито таке виконавче провадження. Зокрема, представник позивача вказує на те, що після отримання інформації про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 добровільно сплатив адміністративний штраф у розмірі 17 000,00 грн і судовий збір, вказаний у постанові

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 287 КАС України з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, та призначено судове засідання на 03.09.2026 о 10:00 год (а.с. 9-10).

27.08.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти заявлених позовних вимог. Зазначено, що оскаржувана постанова є правомірна, а дії державного виконавця щодо винесення такої постанови повністю відповідають вимогам закону. Зокрема, наголошено, що до державного виконавця на виконання надійшов належно оформлений виконавчий документ (постанова Богородчанського районного суду Івано-Франківської області у справі №338/885/26), який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», виданий компетентним органом, у якому зазначено розмір стягнення, що підлягає примусовому виконанню, в документі чітко зазначено дату набрання законної сили, а саме 20.07.2026, а також документ пред`явлений у встановлений законом строк. При цьому, відповідач відмітив, що законом не встановлено обов`язку державного виконавця перевіряти факт отримання боржником електронного повідомлення в застосунку «Дія» та посилання боржника на відсутність повідомлення в застосунку «Дія» не може саме по собі свідчити про неспівмірність відкриття виконавчого провадження. Отже, державний виконавець не мав законодавчо визначеного обов`язку до відкриття виконавчого провадження здійснювати перевірку обставин, на які посилається боржник. З огляду на викладене, відповідач вважає, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження діяв у межах наданих законом повноважень, на підставі виконавчого документа, пред`явленого до виконання, та у встановленому законом порядку, а тому просить у задоволенні позову відмовити. Крім цього, відповідач просить справу розглядати без участі державного виконавця (а.с. 18-20).

У судове засідання, призначене на 03.09.2026, сторони не з`явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, з урахуванням положень статті 268 КАС України.

Згідно із ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Крім того, частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

При цьому, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд вирішив розгляд даної справи здійснити за відсутності сторін чи їх представників, повідомлених належним чином про місце, дату й час розгляду справи на підставі поданих сторонами доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши аргументи і доводи учасників справи, зазначені у заявах по суті, а також дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

06.08.2026 від Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшов виконавчий документ та заява про прийняття до примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України №338/885/26, виданої 08.07.2026 Богородчанським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 17 000 грн штрафу (а.с. 22-23).

При цьому, в заяві Богородчанський районний суд Івано-Франківської області про прийняття до виконання виконавчого документа зазначив, що відповідно до положень частини 2 статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови слід стягнути з боржника подвійний розмір штрафу, який визначений постановою (а.с. 21).

07.08.2026, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження №81677567 на підставі виконавчого документа (постанови №338/885/26, виданої 08.07.2026) про стягнення з ОСОБА_1 34 000 грн штрафу (а.с. 25).

Цього ж дня вказана постанова вручена боржнику, про що свідчить відмітка та підпис на супровідному листі від 07.08.2026 за вихідним №12414 (а.с. 24).

Позивач після відкриття виконавчого провадження №81677567 згідно платіжних інструкцій від 10.08.2026 №2.795051523.1 та №2.795069757.1 сплатив штраф у сумі 17 000 грн (зв. ст. а.с. 5) та судовий збір у сумі 665,60 грн (а.с. 6).

При цьому, позивач, не погоджуючись із спірною постановою про відкриття виконавчого провадження №81677567, звернувся через свого представника до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Статтею 4 Закону №1404-VІІІ визначені вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Аналізуючи наведені процесуальні вимоги Закону №1404-VIII, суд зазначає, що підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, який відповідає вимогам статті 4 та строк пред`явлення якого для примусового виконання не сплинув. При цьому, Законом №1404-VIII на виконавця не покладено обов`язку перевіряти стан виконання боржником, зокрема, рішення суду, на підставі якого видано такий виконавчий документ.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на підставі виконавчого документа постанови Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08.07.2026 у справі №338/885/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 17 000 грн штрафу (а.с. 22-23) відкрито виконавче провадження №79365653.

При цьому, такий виконавчий документ (постанова суду) оформлений належним чином і відповідає вимогам виконавчого документу, зокрема, виданий компетентним органом, у ньому зазначено розмір стягнення, що підлягає примусовому виконанню, боржника ( ОСОБА_1 ), стягувача (держава), в документі чітко зазначено дату набрання законної сили, а саме 20.07.2026, а також документ пред`явлений у встановлений законом строк.

Крім того, суд бере до уваги, що зміст виконавчого документа (постанова суду від 08.07.2062) свідчить про те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення боржник двічі належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак до суду не з`явився. Також у постанові суду від 08.07.2026 зазначено про обізнаність боржника про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто, боржник був обізнаний про здійснення щодо нього провадження у справі про адміністративне правопорушення та мав можливість реалізувати свої процесуальні права. При цьому, боржник має бути зацікавленим в отриманні інформації щодо провадження, яке стосується його особисто.

Так, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Більше того, як уже встановлено, постанова суду від 08.07.2026 набрала законної сили 20.07.2026, позивачем не оскаржувалась та судом забезпечено 10.07.2026 надання до неї загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 31).

Як наслідок, суд відхиляє доводи позивача про відсутність повідомлення в застосунку «Дія» про винесення Богородчанським районним судом постанови від 08.07.2026.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження №81677567 від 07.08.2026 винесено з дотриманням норм Закону №1404-VIII, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Решта доводів на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України, що відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35037846, вул. Шевченка, 69, смт Богородчани, Івано-Франківська обл., 77701) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.