Рішення № 139441093, 03.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/12776/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування довідки і наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 07.04.2026 просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо примусового затримання, обмеження свободи пересування та примусового доставлення до приміщення ТЦК та СП 13.02.2026;

- визнати протиправною та скасувати довідку позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.02.2026 №2026-0214-1816-5528-0 про придатність до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №726 від 14.02.2026 в частині призову на військову службу за мобілізацією та направлення його до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу;

- стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21400 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його було мобілізовано шляхом застосування сили та примусу, в результаті чого призваний на військову службу. На момент примусової мобілізації було порушено процедуру призову на військову службу та проведення військово-лікарської комісії.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі відповідач 2) надав пояснення по справі. Зокрема, зазначив, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Крім цього, ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

03.06.2026 до суду надійшов відзив від Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 4). Відповідач 4 звертає увагу на відсутність підстав для задоволення позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що військова частина не здійснювала дій щодо примусового затримання, обмеження свободи пересування, доставлення до приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вилучення мобільного телефону, утримання у приміщенні ТЦК та СП або примусового проходження військово-лікарської комісії. Військова частина не проводила медичний огляд позивача, не визначала ступінь придатності позивача до військової служби та не приймала рішення про його призов на військову службу під час мобілізації. Тому, позовна вимога про зобов`язання відповідача 4 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу прямо залежить від вирішення основних вимог щодо правомірності довідки військово-лікарської комісії та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 лютого 2026 року №726. При цьому Військова частина НОМЕР_1 не наділена повноваженнями самостійно оцінювати законність наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов особи на військову службу, скасовувати такий наказ або ігнорувати його дію до моменту скасування у встановленому законом порядку.

Відповідачі - ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі відповідач 2) відзиви на позовну заяву не подали.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач, 13.02.2026 був доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У зв`язку з відсутністю актуального медичного огляду було сформовано направлення від 14.02.2026 №6626220 для визначення придатності позивача до військової служби.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 14.02.2026 №2026-0214-1816-5528-0 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Через відсутність документального підтвердження підстав для відстрочки та з урахуванням рішення військово-лікарської комісії про придатність до військової служби позивача було призвано на військову службу за мобілізацією та 14.02.2026 направлено для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_1 , що підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2026 №726.

Не погодившись із діями відповідачів щодо його мобілізації та порядком проходження військово лікарської комісії звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Як встановлено частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Частинами 5, 6 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Відповідно до пунктів 49, 50 Порядку №560, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).

Під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації (пункт 52 Порядку №560).

Згідно пункту 54 Порядку №560, у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., №5, ст.409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами ст.261 КУпАП України визначено, що про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Відповідно до пункту 94 Порядку №560 до складу військових команд включаються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я, не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами професійно-психологічного відбору відповідають вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ (сил) (п.).

Повертаючись до матеріалів справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

ОСОБА_1 , є особою, який до 22.05.2024 мав третю групу загального захворювання з ураженням ОРА. На період мобілізації відстрочки не мав, був не заброньованим, інвалідність відсутня.

За змістом довідки військово-лікарської комісії №2026-0214-1816-5528-0 від 14.02.2026, солдат запасу ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

01.11.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2026 №726 наказано призвати позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період та направити до військової частини НОМЕР_1 .

Аналізуючи доводи сторін щодо дотримання процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, суд констатує допущення відповідачами значної кількості порушень процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, а саме: здійснення відеофіксації оповіщення військовозобов`язаного, перевірку даних військово-облікового документа позивача із використанням даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів із застосуванням вищенаведених технічних пристроїв, виписування та вручення повістки позивачеві, складання акту про відмову в отриманні позивачем повістки, відповідачами суду не надано.

Приписами п.79 Порядку №1487 встановлено, що право на затримання військовозобов`язаного (у разі порушення військовозобов`язаним правил військового обліку) і доставлення його до ТЦК та СП , має лише поліцейський, який має скласти відповідний протокол про таке затримання.

Проте інформації, що позивача було доставлено поліцейським та було складено відповідний протокол про таке затримання, матеріали справи не містять, а відповідачі цієї інформації також не надавали.

При цьому з проаналізованих положень законодавства вбачається, що у разі порушення правил військового обліку та відмови отримання повістки особу працівниками поліції може бути доставлено до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а не з метою мобілізації вказаної особи.

Сам факт доставлення особи до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення та встановлення працівниками ТЦК та СП даних, що особа є військовозобов`язаною та підлягає мобілізації не свідчить про те, що ТЦК та СП має право здійснити негайну мобілізацію такої особи без дотримання процедури мобілізації, зокрема, вручення особі повістки, а в разі відмови її отримання складання акту відмови від отримання повістки.

Згідно частини 1 статті 22 Закону №3543-XII, а також частини 10 статті 1 Закону №2232-XII, громадяни зобов`язані прибувати (з`являтись) до ТЦК лише за викликом.

За частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Положеннями п.п. 27, 28 Порядку №560 передбачено, що виклик військовозобов`язаних для призову на військову службу під час мобілізації здійснюється шляхом вручення повістки.

Докази вручення повістки військовозобов`язаному містяться в п. 41 Порядку №560.

Вказаних доказів відповідачами суду не надано як і не надано доказів, що позивача викликали раніше і він не з`являвся до ТЦК для уточнення даних.

Також, відповідачами до суду не було надано копію картки професійно-психологічного відбору кандидата для проходження військової служби за мобілізацією.

Відповідно до п.94 Порядку №560 до складу військових команд включаються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я, не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами професійно-психологічного відбору відповідають вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ (сил).

Результати проведення професійно-психологічного відбору (одночасно із результатами проведення медичного огляду) визначено підставою (основою) віднесення військовозобов`язаного до категорії осіб, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 порушено порядок проведення призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що за наведених вище обставин ІНФОРМАЦІЯ_7 не вправі був приймати рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

Суд наголошує, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети. Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, то він з`ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.

При цьому в умовах введеного в Україні воєнного стану та, як наслідок, оголошеної загальної мобілізації, заходи, пов`язані із такою мобілізацією, повинні здійснюватися в виключно межах чинного законодавства.

Перевіряючи указане вище оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; упереджено та нерозсудливо.

Суд враховує практику Верховного Суду, за змістом якої, не кожне порушення процедури прийняття оскаржуваного акта, може слугувати підставою для його скасування, однак, за обставинами даної справи, відповідачем допущено низку порушень процедури видачі оскаржуваного акту, що потягнуло за собою порушення прав позивача. Суд зауважує, що мобілізація особи не може здійснюватися, без надання їй права або можливості відмовитися від отримання т.зв. мобілізаційного розпорядження про її призов та направлення до військової частини чи силової доставки до військової частини.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі №9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі №9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі №990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

З огляду на вищенаведене, суд робить висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №726 від 14.02.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 .

Щодо позовної вимоги скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1, 2, Розділу XII Інструкції №280 для обліку особового складу в особливий період використовуються: 1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,- облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час; 2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Пунктом 30 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Відповідно до пункту 32 Розділу ІІ Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено,- виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Таким чином, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця.

Командир Військової частини НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.

Проте, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ командира військової частини в частині зарахування до особового складу військової частини є неправомірним, оскільки є похідним від наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2026 №726, який виданий з порушенням процедури призову на службу позивача, а тому підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що хоча Законом № 2232 не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби, як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби позивачем є безпосереднім наслідком видання наказу про призов під час мобілізації, який суд визнав протиправним та скасував, а отже, ефективним способом захисту порушеного права позивача та повним його відновленням буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити рядового ОСОБА_1 зі списку особового складу військової частини.

Щодо позовних вимог визнати протиправною та скасувати довідку позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.02.2026 №2026-0214-1816-5528-0 про придатність до військової служби суд зазначає наступне.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення №402.

Як вбачається із наведених вище норм Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402 з метою, зокрема, визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовозобов`язаних, за результатами якого приймають постанови.

До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Відповідно до Положення №402 позаштатні ВЛК не наділені повноваженнями змінювати своє рішення. Проте, як визначено у підпункті 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення №402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішенням позаштатної ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішення ВЛК позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 №2026-0214-1816-5528-0 від 14.02.2026 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК.

Довідка ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 №2026-0214-1816-5528-0 від 14.02.2026 не є остаточним рішенням, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби.

Остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову в частині, що стосується оскарження постанови позаштатної ВЛК.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 р. у справі №240/13173/22.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача подав до суду документи, які підтверджують витрати позивача на правничу допомогу адвоката, що підлягає сплаті позивачем, в сумі 21400 грн. З яких: 6400 грн підготовка та подача адвокатського запиту; 9000 грн підготовка позову до суду щодо оскарження незаконної мобілізації; 6000 грн участь адвоката в 1 судовому засіданні у форматі ВКЗ (за потреби).

Відповідач проти таких витрат заперечень не надає.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такі ж висновки містяться в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 та постанові від 07.03.2023 по справі №280/1530/20.

Відтак, дослідивши надані суду докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу у сумі 21400 грн, а також враховуючи складність справи, витрачений адвокатом час та значення спору для сторони, суд вважає заявлену суму витрат неспівмірною з наданими послугами на правничу допомогу.

Оскільки справа розглядалася в спрощеному провадженні без виклику сторін і позовну заяву задоволено частково, суд, виходячи з принципів співрозмірності, вважає за можливе клопотання про стягнення допомоги на правничу допомогу адвоката задовольнити частково та стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 (шести тисяч) гривень. Разом з тим суд зазначає, що подання адвокатських запитів не стосується розгляду справи по суті.

Розподіл інших судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування довідки і наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо примусового затримання, обмеження свободи пересування та примусового доставлення ОСОБА_1 до приміщення ТЦК та СП 13.02.2026

Визнати протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №726 від 14.02.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 грн., ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі - 2000 грн. та Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 2000 грн..

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 887,46 грн., ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі - 887,46 грн. та Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 887,46 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

03.09.26