Рішення № 139440954, 03.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/2137/26

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради, третя особа - Житомирська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобо`в'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради № 97 від 31.07.2025 року "Про відмову у наданні дозволу на порушення об`єкта благоустрою";

- зобов`язати Виконавчий комітет Черняхівської селищної ради прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 дозволу на порушення об`єкта благоустрою по АДРЕСА_1 згідно із заявою від 25.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що є власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою. Вказаний будинок не має газопостачання.

З початку 2025 року нею вживаються дії щодо приєднання її житлового будинку до системи газопостачання.

Черняхівською селищною радою видана довідка № 16 від 13.02.2025 про те, що Черняхівська селищна рада не заперечує проти приєднання домогосподарства громадянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до вуличного газопроводу.

24.02.2025 між нею та ТОВ "Газорозподільні мережі України" (Житомирська філія) було укладено Договір на приєднання до газорозподільної системи №ЖФ/102/2/1-Р-ТД-3175/25 (далі - Договір приєднання). Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Договору приєднання, предметом договору є забезпечення Оператором ГРМ приєднання об`єкта Замовника до ГРМ. Проєктна документація на зовнішнє газопостачання, згідно з п. 5 Розділу І Договору, розробляється Оператором ГРМ.

Для реалізації технічних умов приєднання необхідно виконати комплекс робіт, зокрема, підготовчі земляні роботи: розробка ґрунту (траншеї) для укладання газопроводу. Ці роботи, що не потребують спеціальних дозволів та ліцензій, виконуються силами позивача (як Замовника) господарським способом.

Як виконавець земляних робіт, 25.07.2025 вона звернулася до Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради із заявою (вх. № К-1182) про надання дозволу на порушення об`єкта благоустрою за адресою проведення робіт: смт. Черняхів, вул.Шкільна, вул. Мельнична та пров. Шкільний. Необхідність порушення об`єкта благоустрою виникла через наявність по трасі газопроводу дороги зі зношеним асфальтним покриттям.

Відповідач 31.07.2025 прийняв Рішення № 97, яким відмовив у наданні дозволу. Єдина підстава відмови, яка зазначена у рішенні, що заявлені роботи є "новим будівництвом інженерної мережі", яке вимагає надання дозволу на виконання будівельних робіт від органів державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК).

Позивач вважає вказане рішення протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин та з порушенням норм матеріального права, оскільки зазначені роботи (включаючи прокладання мереж до будинку) не потребують документів, що дають право на їх виконання (дозволів ДАБК).

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що заплановані позивачем земляні роботи для приєднання житлового будинку до системи газопостачання потребують дозвільних документів, оскільки для підключення житлового будинку позивачки необхідно здійснити прокладання нового газопроводу, з місця забезпечення потужності.

Зокрема, відповідно до положень глави 1 розділу V Кодексу газорозподільних систем, власники об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (земельних ділянок), які фізично не підключені до ГРМ, мають право на приєднання (технічний доступ) цих об`єктів до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, у порядку, визначеному цим розділом. Тобто, для забезпечення нестандартного приєднання домоволодіння АДРЕСА_2 до існуючої на території селища Черняхів газмережі необхідно здійснити будівництво, здачу в експлуатацію та взяття на баланс оператором ГРМ частини газорозподільної системи, а саме - траси газопроводу низького тиску довжиною 182 м., яка згідно робочого проекту на зовнішнє газопостачання, поданого гр. ОСОБА_1 запланована від місця забезпечення потужності - провулок Шкільний в селищі Черняхів до точки приєднання- домоволодіння АДРЕСА_2 . Отже, траса газопроводу має проходити через землі загального користування (тротуари, дороги), а не лише по межі ділянки.

Крім того, зазначає, що відповідно до термінів, визначених постановою КМУ №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13.04.2011 підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.

Пунктом 4 вказаної постанови визначено, що підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт, про що йдеться, зокрема, і у листі Мінрегіону від 07.03.2012 року № 7/14-3872 (виданого в результаті розгляду звернення щодо визначення поняття "земляні роботи" і порядку проведення підготовчих робіт під час будівництва).

Тобто, підготовчі земляні роботи, які планує провести позивач з метою підключення будинку до ГРМ потребують оформлення відповідного дозволу. З огляду на що вважає, що ним правомірно відмовлено у наданні дозволу на порушення об`єкта благоустрою через невідповідність поданої позивачем заяви вимогам законодавствам.

Третя особа в письмових поясненнях зазначає, що зважаючи на специфіку робіт з прокладання газопроводу, їх локальний характер та відсутність прямих факторів небезпеки, що відповідають рівню наслідків класу СС2, віднесення об`єкта до такого класу не має належного обґрунтування та підтвердження, оскільки Черняхівською селищною радою не надано підтверджуючих документів, якими визначено клас наслідків об`єкту будівництва прокладання газопроводу зовнішнього газопостачання за розглядом проекту зовнішнього газопостачання гр. ОСОБА_1 . Тобто, на об`єкт будівництва, який не віднесено до класу наслідків (відповідальності) СС2, відповідно до вимог чинного законодавства отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у даному випадку не є обов`язковим та необхідним. Зазначає, що позивачем виконані усі дії та дотримані усі вимоги для отриманні відповідного дозволу на порушення об`єкта благоустрою з метою здійснення газифікації домоволодіння позивача. Враховуючи викладене, третя особа вважає позов обґрунтованим, заявленим відповідно до чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню.

Дослідивши наявні в матеріалах докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , є власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою. Вказаний будинок не має газопостачання.

Як вказує позивач, з початку 2025 року нею вживаються дії щодо приєднання її житлового будинку до системи газопостачання.

Черняхівською селищною радою видана довідка № 16 від 13.02.2025 про те, що вона рада не заперечує проти приєднання домогосподарства громадянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до вуличного газопроводу.

Між позивачем та ТОВ "Газорозподільні мережі України" (Житомирська філія) 25.02.2025 укладено Договір на приєднання до газорозподільної системи №ЖФ/102/2/1-Р-ТД-3175/25 (далі - Договір приєднання).

Відповідно п. 1 Розділу ІІ Договору приєднання, предметом договору є забезпечення Оператором ГРМ приєднання об`єкта Замовника до ГРМ. Проєктна документація на зовнішнє газопостачання, згідно з п. 5 Розділу І Договору, розробляється Оператором ГРМ.

Для реалізації технічних умов приєднання необхідно виконати комплекс робіт, який поділяється на два етапи: 1) підготовчі земляні роботи: розробка ґрунту (траншеї) для укладання газопроводу; 2) спеціалізовані монтажні роботи: укладання газопроводу, зварювання стиків, врізка та пуск газу.

Згідно з п. 6 Розділу ІІІ Договору, ці роботи виконуються виключно Оператором ГРМ (ТОВ "Газорозподільні мережі України"), який є ліцензованим суб`єктом господарювання.

Позивач як виконавець земляних робіт 25.07.2025 звернулася до Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради із заявою (вх. № К-1182) про надання дозволу на порушення об`єкта благоустрою за адресою проведення робіт: смт Черняхів, вул.Шкільна, вул. Мельнична та пров. Шкільний.

Необхідність порушення об`єкта благоустрою виникла через наявність по трасі газопроводу дороги зі зношеним асфальтним покриттям.

Виконавчий комітет Черняхівської селищної ради 31.07.2025 прийняв Рішення №97 (далі - спірне рішення), яким відмовив у наданні дозволу.

Підставою відмови відповідач зазначив, що заявлені роботи є "новим будівництвом інженерної мережі", що вимагає затвердженого проєкту будівництва газопроводу та дозволу на виконання будівельних робіт, які заявницею не надано, відповідно до пункту 3 Постанови КМУ №870 та вимог законодавства у сфері містобудівних вимог.

Позивач вважаючи вказане рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин та з порушенням норм матеріального права, звернулася до суду за захистом свого права доступу до базових комунальних послуг.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд враховує таке.

Ключовим питанням для правильного вирішення цього спору є встановлення правової природи запланованих позивачем робіт, а саме: чи становлять вони комплекс робіт, спрямованих на приєднання належного їй житлового будинку до існуючої газорозподільної системи, чи є новим будівництвом самостійної інженерної мережі газопроводу, що потребує дотримання передбачених законодавством процедур нового будівництва.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.30 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 №329-VIII (далі - Закон №329-VIII) приєднання - сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуг транспортування чи розподілу природного газу, які здійснюються у зв`язку з підключенням об`єкта будівництва чи існуючого об`єкта замовника до газотранспортної або газорозподільної системи.

Пунктом 37-1 ст.1 цього Закону визначено, що стандартне приєднання - приєднання до діючих газових мереж оператора газорозподільної системи об`єктів газоспоживання потужністю до 16 метрів кубічних на годину включно на відстань, що не перевищує 25 метрів для сільської та 10 метрів для міської місцевості по прямій лінії від місця забезпечення потужності до точки приєднання.

Таким чином, приєднання до діючих газових мереж об`єктів газопостачання потужністю понад 16 метрів кубічних на годину включно на відстань, що перевищує 25 метрів для сільської та 10 метрів для міської місцевості по прямій лінії від місця забезпечення потужності до точки приєднання, відноситься до нестандартного підключення.

Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс) визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема, доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу) (пп.3 п.2 гл.1 розділу І).

Пунктом 2 розділу 1 Загальних положень Кодексу визначено газову мережу зовнішнього газопостачання як газову мережу від місця забезпечення потужності до точки приєднання об`єкта або межі земельної ділянки замовника.

Крім того, Кодекс визначає, що будівництво об`єкта - нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення об`єкта, а також договір на приєднання до газорозподільної системи/договір на приєднання - це письмова угода між оператором газорозподільної системи та замовником послуги з приєднання, яка укладається відповідно до вимог розділу V та за формою, наведеною в цьому Кодексі, визначає їх правовідносини під час виконання приєднання об`єкта замовника до газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора газорозподільної системи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що прокладення газопроводу від існуючої газорозподільної мережі до домоволодіння замовника на виконання укладеного з Оператором ГРМ договору про приєднання та виданих технічних умов за своєю функціональною метою є складовою процедури приєднання об`єкта замовника до існуючої газорозподільної системи. При цьому обставина, що для забезпечення такого приєднання виникає необхідність прокладення нової ділянки газопроводу зовнішнього газопостачання, сама по собі не змінює правової природи відповідних правовідносин як відносин з приєднання об`єкта замовника до газорозподільної системи, навіть, якщо таке приєднання є нестандартним.

Положення Кодексу газорозподільних систем безпосередньо передбачають, що приєднання об`єкта замовника може включати будівництво газових мереж зовнішнього газопостачання від місця забезпечення потужності, розташованого на існуючому об`єкті газорозподільної системи, до точки приєднання об`єкта замовника.

Відтак, безпідставними є доводи відповідача про кваліфікацію запланованих позивачем робіт як нового будівництва самостійної інженерної мережі газопроводу з огляду на протяжність запроектованої ділянки газопроводу довжиною 182 метрів, а також проходження його траси територією декількох вулиць та провулків, оскільки ці ознаки не є самостійними нормативно визначеними критеріями, які змінюють правову природу таких робіт та дають підстави вважати, що вони здійснюються поза межами процедури приєднання домоволодіння до існуючої газорозподільної системи.

Водночас суд враховує, що предметом звернення позивача до Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради було отримання дозволу на порушення об`єкта благоустрою у зв`язку з необхідністю проведення земляних робіт та розриття існуючого дорожнього покриття для прокладення газопроводу.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказав, що проектним рішенням, відображеним у робочому проєкті на зовнішнє газопостачання житлового будинку за адресою: Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Мельнична, буд. 41-б, передбачено виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва підземного газопроводу низького тиску загальною протяжністю 182 м (аркуші № 6 та № 7 Пояснювальної записки вказаного проєкту).

Оскільки дозвіл на порушення об`єкта благоустрою у випадку прокладення труби протяжністю 182 м неможливо надати згідно п. 1 додатку 3 Типового порядку видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.2013 року № 870, а поняття "будівництво газопроводу" не входить: а) до переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються (Наказ Мінрегіону від 06.11.2017 року № 289); б) до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (Постанова КМУ № 406 від 07.06.2017 р.), замовнику будівництва необхідно дотримуватися процедури, передбаченої чинним законодавством, зокрема Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Постановою КМУ "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13.04.2011 № 466.

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що для поєктування об`єктів надання (отримання), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на підставі відповідного пакету документів після набуття права власності або користування на земельну ділянку відповідного цільового призначення.

Суд вважає такі доводи також безпідставними, з огляду на таке.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 визначає порядок набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт щодо об`єктів будівництва.

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень (п.2 Порядку).

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 прямо визначено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Зокрема, пунктом 5 цього Переліку до таких робіт віднесено приєднання та підключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов індивідуальних (садибних) житлових будинків.

При цьому, слід зазначити, що мережі газопостачання за своїм функціональним призначенням належать до інженерних мереж.

Отже, сама по собі наявність у робочому проєкті формулювання "будівництво підземного газопроводу низького тиску протяжністю 182 м" не є достатньою підставою для висновку, що позивач здійснює самостійне нове будівництво газопроводу, яке потребує набуття права на виконання будівельних робіт у порядку, передбаченому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постановою Кабінету Міністрів України № 466.

Визначальним у цьому випадку є не найменування окремих будівельно-монтажних операцій у робочому проєкті та не протяжність прокладеної труби як така, а функціональне призначення цих робіт - приєднання існуючого індивідуального житлового будинку до інженерної (газорозподільної) мережі відповідно до виданих технічних умов.

Водночас виконання такого приєднання передбачає проведення земляних робіт поза межами земельної ділянки позивача, зокрема розкриття дорожнього покриття вулиць, доріг та інших елементів благоустрою.

Саме правовідносини, пов`язані з таким фізичним порушенням об`єкта благоустрою, врегульовані статтею 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 6 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV) та Типовим порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 870 (далі - Порядок №870)

Таким чином, у спірних правовідносинах необхідно розмежовувати саме приєднання житлового будинку до газорозподільної мережі та спосіб виконання робіт, необхідних для здійснення такого приєднання.

Іншими словами відповідач помилково ототожнює різні за своїм правовим характером види робіт, які мають різне функціональне призначення, різний предмет правового регулювання та передбачають різні дозвільні процедури, у зв`язку з чим необхідність отримання дозволу на порушення об`єкта благоустрою безпідставно пов`язує з необхідністю отримання документів на право виконання будівельних робіт.

За таких обставин проведення земляних робіт із прокладання підземного газопроводу, функціонально призначеного для приєднання житлового будинку позивача до існуючої газорозподільної мережі, слід оцінювати в контексті статті 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та постанови Кабінету Міністрів України №870, а не як самостійну підставу для покладення на позивача обов`язку отримати дозвільні документи на нове будівництво в порядку постанови Кабінету Міністрів України № 466.

Так, ч.1 ст.26-1 Закону № 2807-IV визначено, що порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з виконанням суб`єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об`єктів благоустрою (далі - дозвіл) виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, крім випадків, встановлених абзацами другим - п`ятим цієї частини.

Перелік земляних та ремонтних робіт, для виконання яких необхідно отримати дозвіл, встановлюється Типовим порядком видачі, переоформлення, відмови у видачі, припинення дії дозволу на порушення об`єктів благоустрою, що затверджується Кабінетом Міністрів України (далі - Типовий порядок) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Порядок видачі, переоформлення, відмови у видачі, припинення дії дозволу на порушення об`єктів благоустрою затверджується рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради на підставі Типового порядку. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято таке рішення, застосовується Типовий порядок (ч.2,3 ст.26-1 цього Закону).

Додатком 3 Порядку №870 визначений Перелік земляних та/або ремонтних робіт, для проведення яких необхідно отримати дозвіл, зокрема, п.2 передбачено отримання такого дозволу на земляні або монтажні роботи, пов`язані з розриттям дорожнього покриття вулиць, доріг, майданів, площ.

За фактичними обставинами справи, позивач як виконавець земляних робіт, 25.07.2025 звернулася до Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради із заявою (вх. № К-1182) про надання дозволу на порушення об`єкта благоустрою за адресою проведення робіт: смт. Черняхів, вул.Шкільна, вул. Мельнична та пров. Шкільний. Необхідність порушення об`єкта благоустрою виникла через наявність по трасі газопроводу дороги зі зношеним асфальтним покриттям.

Відповідач 31.07.2025 прийняв Рішення № 97, яким відмовив у наданні дозволу. Єдина підстава відмови, яка зазначена у рішенні, що заявлені роботи є "новим будівництвом інженерної мережі", яке вимагає надання дозволу на виконання будівельних робіт від органів державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК).

Разом з тим, з огляду на наведене та встановлений характер запланованих позивачем робіт, суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи у видачі дозволу на порушення об`єкта благоустрою з мотивів необхідності отримання документів на виконання будівельних робіт, неправильно визначив правову природу спірних правовідносин та застосував до них положення законодавства, які їх не регулюють.

Оскільки заявлені позивачем роботи пов`язані саме з порушенням об`єкта благоустрою при прокладанні газопроводу з метою приєднання житлового будинку до газорозподільної мережі, питання видачі відповідного дозволу підлягало вирішенню відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та постанови Кабінету Міністрів України № 870.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що за відсутності передбачених цими нормативно-правовими актами підстав для відмови оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що оскільки єдина наведена відповідачем підстава для відмови у видачі дозволу визнана судом необґрунтованою, а інших обставин, які б перешкоджали його видачі, під час розгляду справи не встановлено, повторний розгляд заяви відповідачем не забезпечить ефективного відновлення порушеного права позивача та може призвести до невиправданого затягування його реалізації. За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права, який забезпечить його реальне відновлення та виключить необхідність повторного звернення позивача до суду з тих самих правовідносин, є зобов`язання Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради прийняти рішення про видачу позивачу дозволу на порушення об`єкта благоустрою згідно із заявою від 25.07.2025.

При цьому суд не вбачає втручання у дискреційні повноваження відповідача шляхом зобов`язання його прийняти конкретне рішення, оскільки за встановлених у справі обставин та відсутності передбачених законом підстав для відмови у видачі дозволу у відповідача відсутня можливість вибору між декількома правомірними варіантами поведінки. У такому випадку повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки існує лише один правомірний варіант вирішення заяви позивача - прийняття рішення про видачу відповідного дозволу.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Беручи до уваги зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірності спірного рішення, позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано ордер.

Так, у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 00/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: "відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог".

Відповідач у відзиві заперечував проти відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно позиції, яка висловлена у постанові КАС ВС від 25 квітня 2025 року у справі №260/8523/23, склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст.161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Системний аналіз вищенаведених норм права, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом, останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.

В той же час, ні договору про надання правової допомоги, ні будь-якого акту виконаних робіт, платіжних документів про оплату наданих послуг чи інших доказів, які б надавали можливість суду встановити понесені судові витрати в цій частині, не надано.

У позовні заяві позивач зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв"язку з розглядом справи - сплачений судовий збір і 40000,00 грн. витрат на правову допомогу. Одночасно просить стягнути з відповідача судові витрати.

Разом з тим, позивачем ні у позові не вказано, ні надано заяви щодо здійснення розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні з позовом сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн., який підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступив відповідачем у справі.

Визначаючи суб"єкта з якого належить стягнути на користь позивача такі витрати, суд виходить з наступного.

Відповідачем у справі є Виконавчий комітет Житомирської міської ради.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами, наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Разом з тим, виконавчий комітет селищної ради не має статусу юридичної особи, він не має власних "бюджетних асигнувань" у розумінні Бюджетного кодексу та Закону "Про місцеве самоврядування", а його діяльність забезпечується коштами, виділеними на селищну раду.

Враховуючи, що Виконавчий комітет Черняхівської селищної ради не має статусу юридичної особи, не володіє відокремленим майном і власними рахунками в органах Державної казначейської служби, він не може виступати самостійним суб`єктом стягнення в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

Повноваженнями юридичної особи у даному випаду наділена Черняхівська селищна рада, яка є належним суб`єктом для покладення на неї судових витрат.

За таких обставин, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та з огляду на вимоги процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з належної юридичної особи -Черняхівської селищної ради.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) , до Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради (майдан Рад, 2,Черняхів,Житомирська область,12300), третя особа - Житомирська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" РНОКПП/ЄДРПОУ: 45204957) про визнання протиправним та скасування рішення, зобо`в'язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради № 97 від 31.07.2025 року "Про відмову у наданні дозволу на порушення об`єкта благоустрою".

Зобов`язати Виконавчий комітет Черняхівської селищної ради прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 дозволу на порушення об`єкта благоустрою по АДРЕСА_1 згідно із заявою від 25.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черняхівської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

03.09.26