Ухвала суду № 139439601, 03.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

03 вересня 2026 року м. ХарківСправа №922/3000/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

розглянувши заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх. №21407/26 від 01.09.2026) у справі

за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова , в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- витребувати у відповідача на користь Харківської міської територіальної громади в особі позивача нежитлові приміщення першого поверху №19-1-:-19-3 площею 33,7 кв. м, другого поверху №23-1 площею 47,2 кв. м, загальною площею 80,9 кв. м у житловому будинку літ. "А-3" за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення першого поверху №Іа, 1а, 19-1, 19-3; другого поверху №2-:-7, 23-1 загальною площею 162,4 кв. м у житловому будинку літ. "А-3" за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, проведену 08.02.2022 на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Д.Є. від 10.02.2022 № 63357224 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2578289363120).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2026 у справі №922/3000/26 позовну заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова залишено без руху.

У подальшому, 01.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова надійшла заява про забезпечення позову (вх. №21407/26), в якій, посилаючись на подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передачу нерухомого майна в оренду, зміну його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно приміщення (група приміщень): об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2578289363120 нежитлові приміщення першого поверху №Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху № 2-:-7, 23-1, загальною площею 162,4 кв.м, в житловому будинку літ. "А-3" за адресою м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11.

Розглянувши вищевказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Вичерпний перелік підстав вжиття заходів забезпечення позову визначений частиною другою статті 136 ГПК України. Згідно її положень забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору (пункт 4 частини першої статті 137 ГПК України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 140 ГПК України).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у відповідності до частини першої статті 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17).

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Наразі це докази, що дають підстави для висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 намагається відчужити, передати в оренду, змінити призначення (з нежитлового на житлове тощо), здійснити поділ, виділ чи об`єднання нежитлових приміщень першого поверху №Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху № 2-:-7, 23-1, загальною площею 162,4 кв.м, в житловому будинку літ. "А-3" за адресою м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11 (далі - Майно) на користь третіх осіб.

Проте цей тягар доказування прокурором не витриманий.

Прокурор не надав достатніх, належних та допустимих доказів існування зазначених вище обставин. Так, прокурором не надано жодних письмових та/або речових та/або електронних доказів та/або показання свідків, котрі в сукупності давали б суду підґрунтя для висновку про те, що відповідач дійсно вчиняє підготовчі дії (або має реальний намір їх вчинити в майбутньому) спрямовані на укладення правочинів, що мають на меті відчуження та/або передачу спірного Майна в оренду (публічні чи персональні пропозиції про продаж, рекламні оголошення, попередні договори, проекти договорів про відчуження, листування тощо) на користь третіх осіб, або змінити призначення (з нежитлового на житлове тощо) та/або здійснити поділ, виділ чи об`єднання.

Також прокурором не надано доказів того, що відповідач та/або інші особи вчиняють або дійсно мають намір вчинити будь-які реєстраційні дії відносно спірного Майна.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.

Разом з цим суд наголошує, що заявником разом з поданою на розгляд суду заявою обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб.

При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що подана Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова заява фактично ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в інтересах якого звернувся прокурор.

Посилання прокурора на те, що під час розгляду господарської справи №922/1970/19 відповідач об`єднав нежитлові приміщення, не можуть бути підставою в даному проваджені для забезпечення позову .

Отже прокурор, в даному проваджені повинен довести відповідними доказами вчинення відповідачем певних дій щодо спірного майна, що в подальшому може спричинити утруднення чи унеможливлення виконання рішення у цій справі.

За відсутності жодних відповідних доказів суд позбавлений можливості зробити хоча б скільки-небудь обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.

Суд зауважує, що не підтверджене доказами твердження прокурора про абстрактну вірогідність вчинення відповідачем тих чи інших дій не є обґрунтованим припущенням. Необґрунтоване припущення не може бути покладене в основу судового рішення, котре за своєю правовою природою є істотним втручанням у право власності відповідача. Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Окрім цього, прокурор у заяві про забезпечення позову просить заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно нежитлових приміщень першого поверху № Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху № 2-:-7, 23-1, загальною площею 162,4 кв.м, в житловому будинку літ. "А-3" за адресою м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11. Натомість, предметом позову в даній справі є витребування нежитлових приміщень першого поверху №19-1-:-19-3 площею 33,7 кв. м, другого поверху №23-1 площею 47,2 кв. м, загальною площею 80,9 кв. м у житловому будинку літ. "А-3" за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11. Тобто предмет заяви забезпечення позову (нежитлові приміщення) не є тотожним предмету спору в даній справі. При цьому прокурором у заяві не наведено підстав необхідності застосувати заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно нежитлових приміщень у цілому, а не їх окремої частини, котрі останній просить витребувати у відповідача на користь позивача.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку про те, що передбачені частиною другою статті 136 ГПК України підстави для вжиття заходів забезпечення позову наразі відсутні. Прокурором не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно викладеному, керуючись статтями 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу підписано 03.09.2026.

СуддяН.С. Добреля