Рішення № 139439301 від 25.08.2026 , Господарський суд Рівненської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/634/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури (вул. Демократична, 32, м. Сарни, Рівненська область,34500; Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291007724) в інтересах держави

в особі позивача Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (вул. Незалежності, 15, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, 34200; код ЄДРПОУ 04387421)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003)

до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради (вул. Дубовця Руслана, 14, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, 34200; код ЄДРПОУ 38645384)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 105 698,22 грн.

у судове засідання з`явились:

- від прокуратури: Мельничук Лілія Олександрівна;

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача-1: Патраков Олексій Ігорович

- від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

13 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 105 698,22 грн.

Ухвалою від 19.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/634/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.06.2026. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

04 червня 2026 року від відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив.

09 червня 2026 року від Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

15 червня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/634/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

16 червня 2026 року від Сарненської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 16.06.2026 відкладено підготовче засідання на 16.07.2026.

Ухвалою від 16.07.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі № 918/634/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами - відмовлено.

Ухвалою від 16.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/634/26. Призначено справу № 918/634/26 до судового розгляду по суті на 25.08.2026.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.

25 серпня 2026 року судом встановлено, що позивач та відповідач-2 у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання. Про час, дату та місце проведення даного засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку 21.07.2026 о 15:24 год. ухвали від 16.07.2026 до електронних кабінетів сторін, через підсистему "Електронний суд".

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, - суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без представників позивача та відповідача-2.

Як вбачається, 24.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшла заява вх. № 4581/26, в якій відповідач-1 просить суд повернутись у справі № 918/634/26 до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі № 918/634/26 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25.

25 серпня 2026 року від прокуратури надійшли заперечення проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 24.08.2026, які обґрунтовані тим, що ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 справу № 910/11553/25 за касаційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. З урахуванням вказаного, підстави для зупинення провадження у справі № 918/634/26 відсутні.

У судовому засіданні 25.08.2026 присутній представник відповідача-1 вчинив усну заяву про залишення без розгляду заяви від 24.08.2026 про повернення у справі до стадії підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі № 918/634/26.

Господарський суд, надавши оцінку усній заяві представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про залишення без розгляду заяви від 24.08.2026, зазначає наступне.

Застосування будь-якої процесуальної норми здійснюється у взаємозв`язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства в передбачених формах та на різних стадіях судового провадження.

Положеннями статей ГПК України не врегульовано порядок процесуальних дій суду у випадку надходження від заявника заяви про залишення без розгляду заяви про повернення у справі до стадії підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі.

За змістом ст. 169 ГПК України у випадках, коли цим Кодексом порядок розгляду заяв, клопотань та заперечень не визначений, він встановлюється судом.

Положення ст. 11 ГПК України закріплено один з основних принципів господарського судочинства - верховенство права, а також визначено джерела права, що застосовуються судом. Зокрема, за змістом вказаної статті, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Одним із загальних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

В силу ст.ст. 14, 42 ГПК України, учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами.

Так, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Виходячи із принципу диспозитивності, суд прийняв усну заяву представника відповідача-1 про залишення без розгляду попередньо поданої заяви від 24.08.2026 та відповідно залишив заяву вх. № 4581/26 від 24.08.2026 без розгляду.

Присутній прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Стислий виклад позиції прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведення процедури публічної закупівлі та укладення 28.12.2023 договору між відповідачами-1 та -2 на постачання електричної енергії споживачу, відповідачем-1 було ініційовано внесення змін до істотних умов договору, а саме зміну ціни за одиницю товару. Додатковою угодою № 2 від 22.03.2024 зменшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,00 грн без ПДВ (з 01.03.2024) (без зміни загального обсягу постачання); додатковою угодою № 3 від 25.06.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,19123 грн без ПДВ (з 01.06.2024), тобто збільшено ціну на 12% (при цьому, зменшено загальний обсяг постачання до 131,527 тис. кВт*год); додатковою угодою № 4 від 24.07.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,98 грн без ПДВ (з 01.07.2024), тобто збільшено ціну на 26,5% (при цьому, зменшено загальний обсяг постачання до 122,888 тис. кВт*год). Отже, внаслідок укладення вищевказаних додаткових угод за період дії Договору з ініціативи Постачальника збільшено ціну за електричну енергію з 5,51676 грн без ПДВ до 6,98 грн без ПДВ, тобто на 26,5% від ціни за Договором. Проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод №№3 та № 4 до Договору встановлено, що вони укладені з порушенням ст.632 ЦК України та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими передбачена можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Сама по собі величина підвищення свідчить про порушення імперативних норм законодавства. При цьому відповідач-1 не довів наявності належних правових підстав для такого підвищення.

Відтак, на думку прокуратури, додаткові угоди № 3 та № 4 підлягають визнанню недійсними. При цьому розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною у додатковій угоді № 2 від 22.03.2024. Тобто, КНП «Рокитнівський ЦПМСД» повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 44920 кВт*год кошти у розмірі 269 520 грн (44920 кВт*год * 5,00 грн+ 20% ПДВ). Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод № 3 та № 4 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 105 698,22 грн (375 218,22 грн 269 520 грн), адже тариф було завищено, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів. Розмір переплати становить підлягає стягненню з відповідача-1 в дохід місцевого бюджету.

Стислий виклад заперечень відповідача ТОВ "РОЕК".

ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач заперечив наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Сарненської міської ради. Зазначив, що міська рада не є стороною договору про постачання електричної енергії від 28.12.2023 та спірних додаткових угод, які укладені між відповідачами-1 та -2. На думку відповідача-1, спірні правовідносини стосуються господарської діяльності закладу як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо прав чи інтересів Сарненської міської ради. Відтак остання не є належним позивачем, а прокурором не доведено порушення прав чи інтересів міської ради та необхідність їх захисту. ТОВ «РОЕК» також посилається на те, що повноваження щодо контролю у сфері публічних закупівель та державного фінансового контролю належать уповноваженим державним органам, зокрема Держаудитслужбі. При цьому до позовної заяви не долучено доказів проведення Держаудитслужбою відповідного фінансового контролю, виявлення порушень чи невиконання вимог щодо їх усунення. У зв`язку з цим відповідач вважає недоведеними передбачені законом підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Щодо правомірності укладення спірних додаткових угод відповідач зазначає, що їх укладення здійснювалося відповідно до умов договору та пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, які діяли на момент внесення змін до договору. Зміна ціни була передбачена договором - ціна електроенергії визначалася за формулою та залежала від її ринкової вартості. Договором прямо передбачалася можливість зміни ціни за наявності документального підтвердження коливання цін на ринку.

Зокрема, додаткова угода №2 була укладена на підставі підпункту 5 п.19 Особливостей і передбачала зміну ціни за одиницю товару у бік зменшення. Додаткові угоди № 3 та № 4 за твердженням відповідача, укладалися у зв`язку з коливанням закупівельної вартості електричної енергії на організованих сегментах ринку та на підставі підпункту 2 пункту 19 Особливостей. Продавець заздалегідь не може знати, про який обсяг споживання він буде домовлятися з покупцем. Твердження, що застосування ТОВ РОЕК експертних висновків Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії є незаконним через відсутність у них інформації про коливання цін на електроенергію на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору № 13099-ВЦ від 28.12.2023 до моменту підписання відповідних додаткових угод не відповідає дійсності. Законодавство не встановлює виключного переліку документів, якими має підтверджуватися коливання ціни. Тому, на думку відповідача, висновки ТПП є належним документальним підтвердженням.

Відповідач-1 заперечує доводи прокурора про незаконність підвищення ціни понад 10 %, посилаючись на особливості правового регулювання закупівель електроенергії в умовах воєнного стану та на положення постанови КМУ № 1178.

ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» вважає необґрунтованим розрахунок 105 698,22 грн. на підставі ціни, встановленої додатковою угодою № 2. На його думку, 10-відсоткове обмеження має обчислюватися від початкової ціни договору, а не від ціни, яка була зменшена додатковою угодою № 2.

Відповідач-1 заперечує факт надмірної оплати, посилаючись на підписані сторонами без зауважень акти приймання-передачі електроенергії. На його думку, ці акти підтверджують фактичне постачання електроенергії та виключають твердження про її недопоставку. Відповідач вважає суперечливими дії споживача, який спочатку погодив зміни ціни, прийняв та оплатив електричну енергію, а надалі прокурор заявив вимогу про недійсність додаткових угод та повернення сплачених коштів.

Крім того, ТОВ «РОЕК» вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, стверджуючи, що для визнання додаткових угод недійсними прокурор мав довести порушення вимог законодавства саме на момент їх укладення. Посилається на презумпцію правомірності правочину та зазначає, що прокурор не довів обставин, які свідчили б про недійсність додаткових угод.

У підсумку відповідач-1 вважає, що додаткові угоди № 3, 4 були укладені відповідно до договору та чинного законодавства, коливання цін на електроенергію документально підтверджене, надмірна сплата 105 698,22 грн не доведена, а тому просить у позові відмовити повністю.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством «Рокитнівський центр первинної медико - санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради (далі КНП «Рокитнівський ЦПМСД») проведено відкриті торги з особливостями UA-2023-12-06-020033-a за предметом Електрична енергія, ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 09310000-5 «Електрична енергія» з очікуваною вартістю 1 050 000 грн.

Відповідно до річного плану закупівель на 2024 рік, наданого КНП «Рокитнівський ЦПМСД», джерелами фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет та кошти НСЗУ.

За результатами торгів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «РОЕК»), з яким в подальшому укладено Договір № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 (далі Договір).

Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу, код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія, для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до Додатку 1, датою початку постачання електричної енергії є 01.01.2024.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).

Згідно з Додатком 2 до Договору, ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 5,51676 грн/кВт*год без ПДВ. Загальна сума договору 993 016,80 грн з урахуванням ПДВ.

Загальний обсяг постачання 150 тис. кВт*год.

Згідно з п. 13.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток 3 до Договору) та укладається на строк до 31.12.2024 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покрашення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;

9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 «Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Як встановлено, у подальшому між сторонами підписано три додаткові угоди, якими змінено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 22.03.2024 зменшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,00 грн без ПДВ (з 01.03.2024) (без зміни загального обсягу постачання);

- додатковою угодою № 3 від 25.06.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,19123 грн без ПДВ (з 01.06.2024), тобто збільшено ціну на 12% (при цьому, зменшено загальний обсяг постачання до 131,527 тис. кВт*год);

- додатковою угодою № 4 від 24.07.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,98 грн без ПДВ (з 01.07.2024), тобто збільшено ціну на 26,5% (при цьому, зменшено загальний обсяг постачання до 122,888 тис. кВт*год).

Отже, внаслідок укладення вищевказаних додаткових угод за період дії Договору з ініціативи Постачальника збільшено ціну за електричну енергію з 5,51676 грн без ПДВ до 6,98 грн без ПДВ, тобто на 26,5%.

Разом з тим, укладення додаткової угоди № 1 від 15.01.2024 не пов`язано із зміною ціни за одиницю товару, оскільки останньою доповнено п. 3 Додатку № 3 до Договору наступного змісту: «Бюджетні зобов`язання за рахунок кошторисних призначень місцевого бюджету Замовника станом на 15.01.2024 становлять 719 600,72, в тому числі ПДВ 119 933,45 грн. Бюджетні зобов`язання за рахунок від фінансування за Договором з НСЗУ Замовника станом на 15.01.2024 становлять 37 734,64 грн, в тому числі ПДВ 6 289,11 грн».

Також укладення додаткової угоди № 5 від 24.12.2024 не пов`язано із зміною ціни за одиницю товару, а стосується внесення змін в п. 2 Додатку № 3 до Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «РОЕК» на виконання Договору поставлено КНП «Рокитнівський ЦПМСД» 98 908 кВт*год електричної енергії на загальну суму 717 134,43 грн, а саме:

- згідно акту № 489017504/1/1 за січень 2024 року від 08.02.2024 15514 кВт*год на суму 102 701,12 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 4 від 09.02.2024;

- згідно акту № 489017504/1/1 за січень 2024 року від 08.02.2024 385 кВт*год на суму 2 552,04 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 2852 від 09.02.2024;

- згідно акту № 489017504/2/1 за лютий 2024 року від 08.03.2024 12778,5 кВт*год на суму 84 595,10 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 10 від 15.03.2024;

- згідно акту № 489017504/2/1 за лютий 2024 року від 08.03.2024 330,5 кВт*год на суму 2 187,95 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 2906 від 15.03.2024;

- згідно акту № 489017504/3/1 за березень 2024 року від 09.04.2024 11546,5 кВт*год на суму 69 279 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 19 від 12.04.2024;

- згідно акту № 489017504/3/1 за березень 2024 року від 09.04.2024 330,5 кВт*год на суму 1 983 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 2950 від 12.04.2024;

- згідно акту № 489017504/4/1 за квітень 2024 року від 08.05.2024 8813,5 кВт*год на суму 52 881 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 25 від 10.05.2024;

- згідно акту № 489017504/4/1 за квітень 2024 року від 08.05.2024 391,5 кВт*год на суму 2 349 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 2999 від 10.05.2024;

- згідно акту № 489017504/5/1 за травень 2024 року від 26.06.2024 3580,5 кВт*год на суму 21 483 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 32 від 26.06.2024;

- згідно акту № 489017504/5/1 за травень 2024 року від 26.06.2024 317,5 кВт*год на суму 1 905 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 3082 від 26.06.2024;

- згідно акту № 489017504/6/1 за червень 2024 року від 08.07.2024 937,5 кВт*год на суму 6 965,13 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 35 від 09.07.2024;

- згідно акту № 489017504/6/1 за червень 2024 року від 08.07.2024 152,5 кВт*год на суму 1 133 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 3122 від 09.07.2024;

- згідно акту № 489017504/7/1 за липень 2024 року від 12.08.2024 1363,5 кВт*год на суму 11 420,68 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 38 від 12.08.2024;

- згідно акту № 489017504/7/1 за липень 2024 року від 12.08.2024 269,5 кВт*год на суму 2 257,33 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 3171 від 14.08.2024;

- згідно акту № 489017504/8/1 за серпень 2024 року від 10.09.2024 270,5 кВт*год на суму 2 265,71 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 3225 від 13.09.2024;

- згідно акту № 489017504/8/1 за серпень 2024 року від 10.09.2024 2377,5 кВт*год на суму 19 913,94 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 45 від 10.09.2024;

- згідно акту № 489017504/9/1 за вересень 2024 року від 09.10.2024 2396,5 кВт*год на суму 20 073,08 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 52 від 10.10.2024;

- згідно акту № 489017504/9/1 за вересень 2024 року від 09.10.2024 233,5 кВт*год на суму 1 955,80 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 3259 від 14.10.2024;

- згідно акту № 489017504/10/1 за жовтень 2024 року від 11.11.2024 7295,5 кВт*год на суму 61 107,11 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 60 від 11.11.2024;

- згідно акту № 489017504/10/1 за жовтень 2024 року від 11.11.2024 330,5 кВт*год на суму 2 768,27 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 3307 від 13.11.2024;

- згідно акту № 489017504/11/1 за листопад 2024 року від 10.12.2024 11912,5 кВт*год на суму 99 779,10 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 75 від 11.12.2024;

- згідно акту № 489017504/11/1 за листопад 2024 року від 10.12.2024 139,5 кВт*год на суму 1 168,45 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 3374 від 11.12.2024;

- згідно акту № 489017504/12/1 за грудень 2024 року від 24.12.2024 16985 кВт*год на суму 142 266,36 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 95 від 24.12.2024;

- згідно акту № 489017504/12/1 за грудень 2024 року від 24.12.2024 256 кВт*год на суму 2 144,26 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 3401 від 24.12.2024.

Прокуратура доводить, що додаткові угоди № 3 від 25.06.2024 та № 4 від 24.07.2024 до Договору укладені всупереч Закону України «Про публічні закупівлі» та ст. 632 ЦК України, а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти стягненню з ТОВ «РОЕК» на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району в дохід місцевого бюджету, адже проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод №№ 3 та 4 до Договору встановлено, що вони укладені з порушенням ст.632 ЦК України та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими передбачена можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суд враховує наступне.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

При цьому, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Разом з тим, поняття «інтереси держави», відповідно до рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених до Договору на постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та КНП "Рокитнівський ЦПМСД".

Основною метою діяльності КНП «Рокитнівський ЦПМСД» (згідно Статуту) є надання первинної медичної допомоги та здійснення управління медичним обслуговуванням населення Рокитнівської селищної територіальної громади, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я.

КНП «Рокитнівський ЦПМСД» створене на базі відокремленої частини комунальної власності Рокитнівської селищної територіальної громади.

Зокрема, відповідно до Статуту Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико - санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради (нова редакція), затвердженого рішенням Рокитнівської селищної ради № 5574 від 18.08.2025 (далі Статут), Підприємство є закладом охорони здоров`я комунальним некомерційним підприємством, що надає первинну медичну допомогу та здійснює управління медичним обслуговуванням населення Рокитнівської селищної територіальної громади, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я.

Засновником, Власником та органом управління майном Підприємства є Рокитнівська селищна територіальна громада в особі Рокитнівської селищної ради (надалі Засновник) (п. 1.4 Статуту).

Згідно з п. 5.1 Статуту майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Джерелами формування майна та коштів Підприємства є: комунальне майно, передане Підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти місцевого бюджету; власні надходження Підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди Власника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); цільові кошти; кредити банків; майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально- економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; майно, отримане з інших джерел, не заборонених чинним законодавством України; інші джерела, не заборонені законодавством (п. 5.3 Статуту).

Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що Управління Підприємством здійснює Рокитнівська селищна рада (Засновник).

До компетенції Власника належить, зокрема, затвердженя фінансового плану Підприємства та здійснення контролю за його виконанням (п.7.3.8 Статуту).

Таким чином, Рокитнівська селищна рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві оперативного управління.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Також відповідно до висновків викладених у постанові КАС ВС від 14.03.2018 справа №815/1216/16 комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

За вказаних обставин, саме Рокитнівська селищна рада є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у вказаних спірних правовідносинах.

КНП "Рокитнівський ЦПМСД" у спірних правовідносинах діяло як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Рокитнівською селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Правовий статус, повноваження та відповідальність розпорядника бюджетних коштів визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком №228. Згідно з цими документами, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов`язання та витрачати кошти лише в межах, встановлених затвердженими кошторисами та планами. Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі №815/1216/16 вказує, що комунальні підприємства (установи) створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

У силу вимог ст.ст.22, 26 Бюджетного кодексу України та ст.17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відносини, що виникли між Здолбунівською міською радою та комунальним підприємством у даному випадку будуються на засадах підконтрольності, підпорядкованості останнього міській раді в частині одержання та витрачання бюджетних коштів, здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд констатує, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес (територіальної громади), а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України Про публічні закупівлі та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Крім того, порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткової угоди про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяють раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створюють загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призводить до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, що створює загрозу порушення інтересів держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Схожа правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Також, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Отже, укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм ЦК України, ГК України, Закону України Про публічні закупівлі є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності, а також на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у вказаному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

В той же час, саме Рокитнівська селищна рада яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету, згідно з законодавством України має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Сарненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Рокитнівської селищної ради відповідний лист № 53-1512ВИХ-26 від 17.04.2026, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до листа Рокитнівської селищної ради від 30.04.2026 № 895/03- 18/26, селищною радою не вживались заходи претензійно-позовного характеру, а також не скеровувалася позовна заява про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 25.06.2024 та № 4 від 24.07.2024 до договору № 13099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 та стягнення коштів у розмірі 105 698,22 грн.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Рокитнівська селищна рада чи КНП «Рокитнівський ЦПМСД» зверталися до суду щодо оскарження вказаних додаткових угод № 3 та № 4 до Договору від 28.12.2023 та стягнення коштів.

Рокитнівська селищна рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила.

При цьому, щодо доводів ТОВ "РОЕК", що належним позивачем в особі якого прокуратура могла б звернутися із даним позовом була б Держаудитслужба, суд враховує висновки Верховного Суду, а саме, що Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 25.06.2024 у справі №918/760/23, від 01.10.2024 у справі №918/778/23, від 20.02.2025 у справі №910/16372/21, від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури та заперечення відповідача-1, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього - Редакція від 01.01.2023 та 19.04.2024).

Відповідно до преамбули Закону № 922-VIII метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така мета розкрита у ст. 5 Закону № 922-VIII, в якій, зокрема, закріплений перелік принципів здійснення публічних закупівель, до яких віднесені: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані ст. 41 Закону № 922-VIII, ч. 1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 4 ст. 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ від 03.06.2021 - а саме Редакція Закону від 01.01.2023 та від 19.04.2024.

Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення. Наступні зміни до Закону № 922-VIII внесені 08.08.2024, тому судом не застосовуються.

Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Іншими словами, зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин не застосовуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, оскільки в даній справі № 922/2321/22 вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Натомість до спірних правовідносин у справі № 918/634/26 суд застосовує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25), котрі стосуються застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ.

Філологічне тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

У пункті 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) наведено правові висновки про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Як встановлено, у подальшому сторонами підписано три додаткові угоди, якими змінено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що із моменту укладення Договору від 28.12.2023 до укладення додаткової угоди № 4 від 24.07.2024 ціна за одиницю товару була збільшена із 5,51676 грн без ПДВ до 6,98 грн без ПДВ (з 01.07.2024), тобто збільшено ціну на 26,5% (при цьому, зменшено загальний обсяг постачання до 122,888 тис. кВт*год).

Надавши оцінку доводам відповідача-1, про те що п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII дозволяє щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, - суд вважає їх безпідставними. При цьому суд вважає, що таке трактування ст. 41 Закону № 922-VIII призводить до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону № 922-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у п. 152, 154 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) виснувала, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням підходу до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, - спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Відповідно до п. 37 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі", установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених п. 38 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

За змістом п. 19 Постанови КМ України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», - істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;

9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що підписання оспорюваних додаткових угод здійснювалось відповідно до Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, котрі не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, - суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 156, 157 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25), згідно з якими:

"156. Варто наголосити на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.

157. Тобто положеннями постанови КМУ № 1178, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю."

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Як вбачається, ініціюючи укладення оспорюваної додаткової угоди № 3 від 25.06.2024 до Договору від 28.12.2023 ТОВ "РОЕК" враховувало експертний висновок В-148 Рівненської торгово-промислової палати від 31.05.2024 у якому наведено моніторинг ринкових цін на електричну енергію на ринку «на добу на перед» (РДН) впродовж періоду з січня по травень 2024 року.

Крім того, постачальником не надано документів замовнику, які підтверджували зміну ціни на електроенергію на внутрішньодобовому ринку (ВДР) з моменту укладення Договору до моменту внесення змін до нього, оскільки в Комерційній пропозиції зазначено, що закупівельна ціна електричної енергії Постачальником для Споживача визначається на ринках електричної енергії, а не лише на ринку на добу на перед» (РДН).

З вказаного слідує, що додаткова угода № 3 від 25.06.2024 укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та ч. 3 ст. 632, ст. 652 ЦК України, а відтак підлягає визнанню недійсною.

Аналогічні порушення допущено і під час укладання додаткової угоди № 4 від 24.07.2024 до Договору. Додаткова угода № 4 укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та ч. 3 ст. 632, ст. 652 ЦК України, а відтак підлягає визнанню недійсною.

Так, 24.07.2024 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до якої керуючись пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 дня з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося в моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести не збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення, що не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 01.07.2024), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю Товару в бік збільшення, зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 6,98000 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з липня 2024 року.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанова ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Аналізуючи та оцінюючи зміст експертних висновків Рівненської торгово-промислової палати, наданих на підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, та враховуючи, що для обґрунтування підвищення ціни ТОВ "РОЕК" на власний розсуд обирало періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, суд вважає, що дослідження таких періодів та відповідних цін не відображає їх реальної динаміки, а відтак не може бути належним обґрунтуванням висновку про коливання цін у бік збільшення. Крім того, у наданих документах відсутні докази на підтвердження пропорційного зростання ціни товару на ринку.

Водночас, наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За наведених обставин, керуючись ст.86 ГПК України щодо оцінки доказів, суд вважає, що зазначені експертні висновки Рівненської ТПП не є документальним підтвердженням коливання цін на ринку у період між укладенням договору та внесенням змін до нього шляхом укладення спірних додаткових угод, а відтак не є належними доказами в обґрунтування необхідності внесення змін в істотні умови договору про закупівлю.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження обґрунтування факту коливання ціни на електричну енергію на ринку у бік збільшення відповідач суду не надав.

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 927/550/20).

Так, підприємство, яке мало беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписало оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

З аналізу спірних додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила 26, 5%. Однак обґрунтованого документального підтвердження факту коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення договору до моменту укладення додаткових угод №3, №4 не надано.

При цьому судом звертається увага на те, що відповідач-1 не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідачем-1 не спростовано неправомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання. При цьому суд враховує, що аналізуючи вищевказану практику Верховного Суду, котра є релевантною до спірних правовідносин у справі № 918/227/26, - вбачається, що відповідач-1 ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав. В матеріалах справи відсутні довідки/інформації (або інші документальні форми), видані Торгово-промисловою палатою України, або Регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які підтверджували б зростання ціни по кожному місяцю у порівнянні з моменту укладення договору 28.12.2023 до моменту підписання оспорюваних додаткових угод № 3 та № 4.

Укладення Додаткових угод № № 3 та 4 із підвищенням ціни за одиницю електричної енергії на 12 % та на 26,5 % від початкової ціни, визначеної в Договорі за результатами процедури закупівлі, суперечить приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки перевищує гранично допустиме порогове значення у 10 %, встановлене законодавцем для сукупного збільшення ціни за одиницю товару. Крім цього, відповідач ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав.

Таке підвищення ціни не узгоджується з принципами здійснення публічних закупівель, визначеними Законом № 922-VIII, спотворює результати торгів, нівелює досягнуту за їх результатами економію бюджетних коштів та свідчить про неправомірну зміну істотних умов договору про закупівлю після його підписання, що є підставою для визнання відповідної додаткових угод № 3 та № 4 недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається із Додаткової угоди № 3 від 25.06.2024 вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами із 01.06.2024. Із Додаткової угоди № 4 від 24.07.2024 вбачається, що вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами із 01.07.2024. Відтак суд констатує, що дані додаткові угоди (окрім вищевказаних підстав невідповідності її ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі") - порушують також ст. 632 ЦК України, згідно з якою зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Окрім цього, з приводу доводів відповідача викладених у відзиві щодо неналежного способу захисту суд зазначає, що правовою підставою для визнання недійсності додаткових угод до договору визначено їх невідповідність вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». За таких обставин, суд виснує, що у даному випадку вимога про визнання додаткових угод до договору 28.12.2023 недійсними є належним способом захисту.

За таких обставин у сукупності суд дійшов висновку про визнання недійсними додаткових угод № № 3 та № 4, які укладені між сторонами, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 26, 5 %, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, у зв`язку із чим не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором 28.12.2023 у період із 01.06.2024 мали регулюватись за ціною, визначено додатковою угодою №2 від 22.03.2024, в якій визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 5,00 грн без ПДВ.

Як стверджується матеріалами справи, протягом січнягрудня 2024 року ТОВ «РОЕК» на виконання Договору поставило КНП «Рокитнівський ЦПМСД» загалом 98 908 кВт*год електричної енергії на суму 717 134,43 грн з ПДВ. Поставка здійснювалася щомісячно, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі електричної енергії, а вартість поставленої електроенергії була повністю оплачена КНП «Рокитнівський ЦПМСД» на підставі відповідних платіжних інструкцій.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне постачання відповідачем електричної енергії протягом усього спірного періоду в обсязі 98 908 кВт*год та її оплата споживачем на загальну суму 717 134,43 грн. З огляду на викладене, розрахунок за поставлену впродовж червня-грудня 2024 року електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною у Договорі з урахуванням додаткової угоди № 2 від 22.03.2024, якою зменшено ціну за1 кВТ/год. електричної енергії до 5,00 грн без ПДВ. Тобто, КНП «Рокитнівський ЦПМСД» повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 44920 кВт*год кошти у розмірі 269 520 грн (44920 кВт*год * 5,00 грн+ 20% ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод № 3 від 25.06.2024 та № 4 від 24.07.2024 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 105 698,22 грн (375 218,22 грн 269 520 грн).

Відповідно до Розрахунку надмірно отриманих грошових коштів, грошові кошти в сумі 105 698,22 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "РОЕК", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 05.03.2024 у справі №927/68/23, від 26.03.2024 у справі №927/373/22, від 03.07.2024 у справі №910/13579/23, від 12.03.2025 у справі №924/524/24.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № № 3 та № 4 до Договору від 28.12.2023 на постачання електроенергії споживачу укладено між сторонами після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару, обумовленого Договором, що є порушенням частини 3 статті 632 ЦК України. Окрім того, зібрані у справі докази свідчать про відсутність правових підстав на день укладення цих правочинів для збільшення ціни, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" та вказані додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10 %), а відтак суд вважає обґрунтованою та правомірною позовну вимогу прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення оспорюваних додаткових угод грошові кошти в сумі 105 698,22 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»), підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відтак, вимога прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається, прокуратурою заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру на суму 105 698,22 грн.

При цьому позовну заяву подано 13.05.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у необхідному розмірі - 7 987 грн 20 коп. про що свідчить платіжна інструкція № 988 від 11.05.2026.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 9 ст. 129 ГПУ України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 7 987 грн 20 коп. сплачені Рівненською обласною прокуратурою покладаються на відповідача-1 у справі, - як особи внаслідок неправомірних дій якої було безпідставно укладено додаткові угоди № 3 та № 4 до Договору від 28.12.2023, які були предметом спору у даній справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 105 698,22 грн. задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 25.06.2024 до Договору № 13099- ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 24.07.2024 до Договору № 13099- ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (вул. Незалежності, 15, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, 34200; код ЄДРПОУ 04387421) на рахунок загального фонду UA588999980314070544000017529, отримувач коштів: УК у Рокитн. р-ні/Рокитн. р-н/24060300, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат,), МФО 899998, ЄДРПОУ 38012494, КЕКД 24060300 «Інші надходження» в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 105 698 (сто п`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 22 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 7 987 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 20 коп.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане суддею "03" вересня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич

Часті запитання

Який тип судового документу № 139439301 ?

Документ № 139439301 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 139439301 ?

Дата ухвалення - 25.08.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 139439301 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 139439301 ?

В Господарський суд Рівненської області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 139439301, Господарський суд Рівненської області

Судове рішення № 139439301, Господарський суд Рівненської області було прийнято 25.08.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 139439301 відноситься до справи № 918/634/26

Це рішення відноситься до справи № 918/634/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 139439299

Наступний документ : 139439304

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 139439301, 25.08.2026, Господарський суд Рівненської області