Ухвала суду № 139439162, 02.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"02" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3572/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О. розглянув матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» за вх. ГСОО № 2-1704/26 від 31.08.2026 про забезпечення позову у справі № 916/3572/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» (вул. Гната Юри, 9, офіс 414, м. Київ, 03148)

до відповідачів: 1) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 2) Фізичної особи-підприємця Галушки Іллі Вікторовича ( АДРЕСА_2 ) 3) Фізичної особи-підприємця Худяка Едуарда Валерійовича ( АДРЕСА_3 )

про стягнення 435095,67 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 43500,00 грн, а також 1090,48 грн 3% річних та 2904,28 грн інфляційних втрат;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 155000,00 грн, а також 3885,62 грн 3% річних та 10348,58 грн інфляційних втрат;

- стягнути з відповідача-3 на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 200000,00 грн, а також 5013,70 грн 3% річних та 13353,01 грн інфляційних втрат.

Позов пред`явлений позивачем (направлений засобами поштового зв`язку 25.08.2026) до відповідачів як до фізичних осіб-підприємців, водночас, як було встановлено з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.08.2026 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Івашина В.С. за його рішенням.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину того, що в результаті здійснення несанкціонованого доступу до електронного кабінету позивача 24.10.2025 невідома особа заволоділа грошовими коштами позивача у розмірі 9385775,00 грн, які були перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Рентал», при цьому у позивача відсутні будь-які господарські правовідносини з цим товариством. Далі, як пояснює позивач, невідома особа від імені ТОВ «Блек Рентал» здійснила переказ грошових коштів у загальному розмірі 3376500,00 грн наступним чином: 2878000,00 грн перераховано на рахунок ФОП Миронова Р.Ю. та 498500,00 грн на рахунок ФОП Івашина В.С. Далі, невідома особа з рахунку відповідача-1 переказала частину безпідставно отриманих коштів на рахунок ФОП Галушки І.В. в розмірі 155000,00 грн та на рахунок фізичної особи Коноваленка В.Ю. у розмірі 300000,00 грн. Далі, ФОП Галушка І.В. трьома платежами вивів суму коштів у розмірі 155000,00 грн на свій інший поточний рахунок. Далі, невстановлена особа з рахунку фізичної особи Коноваленка В.Ю. переказала грошові кошти у розмірі 200000,00 грн на рахунок ФОП Худяка Е.В., в цей же час, відповідач-1 продовжив зберігати на своєму рахунку безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 43500,00 грн.

Також, у позовній заяві позивач зазначив, що звертався із запитами до вищевказаних осіб, з метою отримання підтверджуючих документів щодо проведених операцій з переказу коштів, які позивач вважає такими, що були викрадені з його рахунку. Так, за поясненнями позивача, йому вдалось зв`язатись з відповідачем-1, який зазначив, що не має відношення до вищевказаних операцій з переказу грошових коштів та заявив, що готовий повернути кошти, що знаходяться на його рахунку. Водночас, станом на даний час, позивачу вищевказані грошові кошти в повному обсязі не повернуті, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Разом з позовною заявою позивачем було подано на розгляд суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідачів в межах розміру заявлених до них позовних вимог щодо стягнення основного боргу, які перебувають на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах та інших фінансових установах (включаючи небанківських надавачів платіжних послуг) та які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову. В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що після накладення арешту на конкретні рахунки відповідачів в межах кримінального провадження за фактом шахрайських дій, вчинених у спірних правовідносинах, відповідач-1 та відповідач-3 вживають заходи з метою закриття рахунків та виведення коштів, більше того, відповідач-1 звернувся до суду із заявою скасування арешту його рахунків, з посиланням на те, що йому не пред`явлені обвинувачення, а кошти він отримав на законних підставах. Позивач зазначає, що оскільки грошові кошти є високоліквідним активом, який може бути миттєво переміщений між рахунками або знятий готівкою, а також з огляду на те, що у спірних правовідносинах мало місце здійснення швидкого транзитного перерахування коштів між рахунками різних осіб, існує реальний і безпосередній ризик їх подальшого відчуження, що унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду у цій справі.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» про забезпечення позову, суд виснує про таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Отже, саме забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у разі задоволення / часткового задоволення позову судом.

Між цим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому суд наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як зазначалось судом, у цій справі позивач мотивує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що існує обґрунтоване припущення, що з урахуванням обставин та поведінки учасників спірних правовідносин, невжиття вищезгаданих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача.

Так, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує, зокрема, висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, які зводяться до того, що: У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін..

В іншій постанові від 02.02.2026 у справі № 902/1281/25 Верховний Суд виснував, що відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у відповідачів реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.

Тобто, Верховний Суд у складі об`єднаної палати чітко і зрозуміло виснував, що доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном свідчить про застосування судом заздалегідь недосяжного стандарту доказування. При цьому в іншій постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що за обставин звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (подібні висновки викладені також у постановах ВС від 12.01.2026 у справі № 916/85/25, від 15.01.2026 у справі № 904/5347/25, від 03.11.2025 у справі № 910/7161/25).

Як зазначає Верховний Суд, наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.

Отже, практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо) (висновок, викладений у постанові від 25 серпня 2026 року у cправі № 902/476/26).

У цій справі позивачем заявлені майнові вимоги до відповідачів, а отже захід забезпечення позову, який позивач просить суд вжити, безпосередньо пов`язаний з предметом спору. При цьому суд погоджується з доводами позивача, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення/часткового задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, на яку можливо накласти стягнення.

Як вбачається з ухвали від 29.10.2025 у справі № 759/25534/25, долученої позивачем до позовної заяви, Святошинський районний суд м. Києва наклав арешт на грошові кошти відповідача-1, які знаходяться на його рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен банк». При цьому згідно з відповіддю цього банку від 30.10.2025 № 81-15-8/106829-БТ на виконання вказаної ухвали суду банком на цьому рахунку відповідача-1 знерухомлено 43500,00 грн. Отже, в спірних правовідносинах вже наявний арешт коштів відповідача-1 в межах, які позивач просить суд накласти арешт за його заявою відносно відповідача-1 у цій справі. Іншого на час розгляду даної заяви позивачем суду не доведено.

За цих обставин, суд вважає, що позивачем не доведено необхідності накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 також в межах цієї справи на таку ж суму.

Як вбачається з ухвали від 29.10.2025 у справі № 759/25534/25, долученої позивачем до позовної заяви, Святошинський районний суд м. Києва наклав арешт на грошові кошти відповідача-2, які знаходяться на його рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк». При цьому згідно з відповіддю цього банку від 04.03.2026 № БТ/702 на виконання вказаної ухвали суду банком на цьому рахунку відповідача-1 знерухомлено 0,00 грн.

Як вбачається з ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 29.10.2025 у справі № 759/25534/25, долученої позивачем до позовної заяви, остання не містить відомостей щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача-3. При цьому у відповіді АТ «Універсал банк» від 09.06.2026 № БТ/4332 міститься лише інформація про рух і залишок коштів у період з 01.10.2025 до 05.06.2026.

Отже, враховуючи специфіку спірних правовідносин, підстави виникнення грошових вимог позивача до відповідачів, повідомлені позивачем обставини та зміст долучених до позову матеріалів, суд вважає, що позивач обґрунтував свої припущення про наявність підстав вважати, що кошти, які належать відповідачам-2,3 на момент пред`явлення позову до них, можуть бути витрачені/відчужені відповідачами на інші цілі, зокрема, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

При цьому суд вважає необхідним відзначити, що накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову в частині заявленого основного боргу є тим заходом забезпечення позову, який в розумінні приписів статті 136 ГПК України є ефективним для можливого захисту порушених прав у цій справі. Між цим, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім цього, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у цій справі призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів-2, 3 чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні вказаних відповідачів, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час та лише щодо частини коштів в межах суми спірного боргу.

Положеннями ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Так, позивач повідомив, що у нього відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову, враховуючи повідомлені ним обставини. Отже, оскільки за змістом норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду, а в матеріалах справи наразі відсутні докази того, що такі збитки можуть бути понесені відповідачами, суд не знайшов підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову у цій ухвалі. В цей же час суд роз`яснює, що відповідачі не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до суду окремо, з наведенням відповідних обґрунтувань та поданням підтверджуючих доказів.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» за вх. ГСОО № 2-1704/26 від 31.08.2026 про забезпечення позову у справі № 916/3572/26 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 916/3572/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти:

1) Фізичної особи-підприємця Галушки Іллі Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в межах заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 155000 грн 00 коп, які обліковуються на рахунках у банках або інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;

2) Фізичної особи-підприємця Худяка Едуарда Валерійовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) в межах заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 200000 грн 00 коп, які обліковуються на рахунках у банках або інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

3. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Строк дії заходів забезпечення позову визначений статтею 145 ГПК України.

Стягувачем за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» (вул. Гната Юри, 9, офіс 414, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 41832615)

Боржниками за ухвалою є: 1) Фізична особа-підприємець Галушка Ілля Вікторович ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ); 2) Фізична особа-підприємець Худяк Едуард Валерійович ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )

Ухвала набирає законної сили 02.09.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження.

Суддя Бездоля Дмитро Олександрович