Рішення № 139439147, 02.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1059/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Букарової Т.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ-СТСВ"

до Приватного підприємства "АНК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенсенс"

про стягнення 5 400 938 грн

за участю представників:

від позивача - Севастьянов М.В., Ферлій А.А.

від відповідача не прибув

від третьої особи не прибув

До суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ-СТСВ" до Приватного підприємства "АНК" про стягнення 5 400 938 грн безпідставно отриманих коштів.

Позивач зазначає, що він сплатив відповідачу попередню оплату за договором на суму 10382167,05грн, відповідач поставив товар на суму 4981229,05грн, а на суму 5400938грн попередньої оплати за договором поставки № 140 від 20.09.2024 відповідач так і не поставив товар, тому позивач просить стягнути цю суму.

Ухвалою від 26.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.04.2026.

Відповідач отримав ухвалу 26.03.2026 в електронному кабінеті.

Відповідач 10.04.2026 у встановлений судом строк подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач безпідставно посилається на ст. 1212 ЦК України як підставу для повернення відповідачем коштів, оскільки між сторонами є договірні відносини, і відповідач отримавши кошти від позивача закупив сировину та паливо для виготовлення бетону, однак позивач з січня 2025 року припинив надавати заявки на виготовлення та поставку товару, що є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому строк виконання за такими неіснуючими заявками не настав.

Крім того, відповідач зазначає, що колишній директор позивача Новохацький О.В. усно повідомив, що подальші поставки бетону треба здійснювати підконтрольній позивачу компанії ТОВ «Тенсенс». Підтвердженням поставки товару відповідачем ТОВ «Тенсенс» відповідач вважає, зокрема, видаткову накладну від 07.01.2025 та ТТН до неї де в графі «пункт розвантаження» зазначено м. Херсон, вул. Костя Гордієнка 9б, де перебуває об`єкт будівництва «підземна школа», на якому підрядником є ТОВ «Тенсенс» за договором від 24.12.2024 № 24/12. Відповідач вважає те, що працівники позивача отримували бухгалтерські документи від відповідача, оформлені в т.ч. і на ТОВ «Тенсенс», і позивач не висловив жодних претензій щодо виконання відповідачем договору.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 частково задоволено позов Приватного підприємства "АНК" до ТОВ «Тенсенс» та стягнуто:

- за договором поставки №181 від 09.12.2024р.: заборгованість у розмірі 5 235 950 грн 04 коп., пеню у розмірі 697 777 грн 39 коп., штраф у розмірі 523 595 грн 04 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 228 565 грн 62 коп.;

- за Договором №180 про надання послуг від 09.12.2024р. : заборгованість у розмірі 1 009 400 грн., штраф у розмірі 50 470 грн, пеню у розмірі 130 122 грн 32 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 130 122 грн 32 коп.

- та витрати по сплаті судового збору у розмірі 96 072 грн 03 коп

Але відповідач посилається на те, що ТОВ «Тенсенс» є лише фіктивною компанією і стягнення цих коштів є неможливим.

20.04.2026 позивач подав відповідь на відзив.

Ухвалою від 22.04.2026 відкладено розгляд справи.

11.05.2026 відповідач подав клопотання про залучення до матеріалів справи заяв свідків та просить поновити строк для їх подання, посилаючись на те, що свідки знаходяться в м. Херсоні, який наразі є територією активних бойових дій і через постійні обстріли міста проблематично прибути до нотаріуса для нотаріального засвідчення заяв.

Суд відповідно до ст. 119 ГПК України поновив строк для подання відповідачем заяв свідків і залучив їх до матеріалів справи.

25.05.2026 через підсистему Електронний суд позивач подав клопотання про залучення до матеріалів справи заяви свідка - керівника позивача Суп Д. і просить поновити строк для її подання, посилаючись на те, що необхідність її подання виникла лише після подання відповідачем заяв свідків.

Суд відмовив позивачу в поновленні строку для подання доказів, оскільки дійшов висновку, що позивачем не доведено поважності причин пропуску такого строку, враховуючи, зокрема, що свідок знаходиться у Львівській області і перешкод в нотаріальному посвідченні заяви не вбачається.

26.05.2026 через підсистему Електронний суд відповідач подав клопотання про залучення доказів (зокрема витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача) та поновлення строку для їх подання, посилаючись на те, що необхідність в поданні цих доказів виникла після ознайомлення з заявою свідка - керівника позивача Суп Д. Відповідач зазначає, що незважаючи на те, що новим керівником позивача став Суп Д., однак колишній директор Новохацький О. відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є уповноваженою особою позивача.

Суд відмовив в поновленні строку і прийнятті зазначених доказів.

Ухвалою від 27.05.2026 відкладено розгляд справи, продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою від 10.06.2026 відкладено розгляд справи, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенсенс».

Третя особа отримала ухвалу в електронному кабінеті 11.06.2026 після 17 години.

18.06.2026 у встановлений строк третя особа подала письмові пояснення, в яких вважає позовні вимоги обгрунтованими. Так, третя особа зазначає, що вона не є стороною договору поставки № 140 від 20.09.2024, тому твердження відповідача про те, що нібито поставки товару та/або надання послуг за договором фактично здійснювалися на користь ТОВ «ТЕНСЕНС» і мають вважатися належним виконанням зобов`язань перед ТОВ «БУДПОСТАЧ-СТСВ», не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Ухвалою від 24.06.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 02.09.2026, враховуючи перебування судді у відпустці.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, в засідання 02.09.2026 не прибув, до відеоконференції не доєднався.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції

Ухвалою від 17.04.2026 суд задовольнив клопотання відповідача про участь всіх представників Приватного підприємства "АНК" в засіданні "22" квітня 2026 р. о 11:00 год та у всіх інших засіданнях у справі в режимі відеоконференції власними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ СТСВ» (далі - ТОВ " БУДПОСТАЧ-СТСВ ", Товариство, Позивач) та Приватним підприємством "АНК" (далі - ПП "АНК", Відповідач), 20.09.2024 року був укладений Договір поставки № 140 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник, на підставі заявки Покупця, зобов`язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення, а саме: щебінь в асортименті; відсів; пісок будівельний, бетон різних марок, залізобетонні вироби асортименті (надалі - «Товар») відповідно до умов цього договору, у разі необхідності надати послуги по перевезенню товару, (надалі «Послуги»), а Покупець зобов`язується оплатити Товар та Послуги і прийняти їх на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, місцем поставки Товару та надання Послуг визначено м. Херсон.

З моменту підписання даного Договору будь-яке постачання Товару/Послуг Покупцю Постачальником вважається здійсненим в рамках даного Договору (пункт 1.4. Договору)

Відповідно до пункту 2.1. Договору, поставка Товару та Послуг проводиться Постачальником на умовах 100% передплати Покупцем їх вартості, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом трьох днів з дня оформлення рахунку на оплату.

В п. 3.1 договору зазначено, що ціна на товар та послуги, їх кількість та асортимент зазначається в рахунках на оплату на кожну окрему партію товару і включає 20% ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що замовлення Покупця на поставку Товарів/Послуг можуть надаватися Постачальнику в усній та письмовій формі, електронною поштою або у іншій спосіб, прийнятний для Постачальника. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік Товару та, в разі необхідності, місце та строк поставки Товару і необхідність надання Послуг по перевезенню, Послуг спецтехніки.

У підтвердження прийняття Замовлення Постачальник надає Покупцю відповідний Рахунок на оплату (пункт 4.2. Договору).

В той же час, у пункті 4.4. Договору закріплено, що товар (бетон та бетонний розчин) поставляється покупцю на підставі його усної чи письмової заявки, яка подається постачальнику не пізніше 14 години дня, що передує дню поставки товару, та містить найменування та марку товару, необхідну рухомість, кількість, дату, час та спосіб поставки, адресу об`єктів поставки товару/послуг та інтервал руху транспорту. Прийняття Товару Покупцем без письмової заявки підтверджує факт попередньої усної заявки цього Товару в кількості і асортименті, що вказана у видатковій накладній.

За змістом пункту 4.5. Товар поставляється окремими партіями на основі Заявки Покупця за умови дотримання Покупцем п. 2.1. Договору. Якщо Сторонами не визначено інше, - Поставка Товару здійснюється в межах території складу Постачальника. Поставка Товару здійснюється з урахуванням того, що Сторони, відповідно до діючого законодавства України, є резидентами України та постачання Товару відбувається в межах території України, на наступних умовах: Поставка замовленого Товару здійснюється Постачальником протягом 3 днів з моменту узгодження відповідного замовлення або протягом іншого строку, визначеного у самому замовленні (пункт 4.6. Договору).

Перехід права власності на Товар відбувається в момент прийняття Покупцем партії Товару в місці постачання . Ризик випадкової загибелі або псування Товару переходить до Покупця одночасно з переходом права власності на Товар. (пункт 4.14. Договору).

В п. 4.18 договору зазначено, що у випадку, якщо при передачі товару покупцем не було підписано належним чином товаросупровідних документів (видаткові накладні, акти надання послуг, інші документи), покупець зобов`язаний підписати їх належним чином та направити Укрпоштою, Новою поштою на адресу постачальника у термін не пізніше 5 робочих днів з моменту фактичного отримання товару. У випадку порушення цього обов`язку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день затримки повернення оригіналів документів за весь період затримки.

В п. 4.19 сторони погодили, що у разі, якщо покупець не направить протягом 5 робочих днів з моменту отримання товару підписаний і скріплений своєю печаткою (за наявності) примірник видаткової накладної/акт надання послуг або своєї вмотивованої відмови, то така накладна/акт, підписані і скріплені печаткою тільки постачальником, вважається погодженою та є доказом, що підтверджує передачу (поставку/послуг) покупцю товару/послуг за цим договором.

Згідно з п. 5.2 договору приймання-передача поставленого товару оформлюється видатковою накладною, яка оформлюється забірною відомістю, яка підписується повноважними представниками обох сторін.

У пункті 5.6. Договору сторонами було визначено, що Товар вважається прийнятим з моменту його поставки на об`єкт Покупця за підписом забірної відомості повноважним представником Покупця.

Тобто сторонами було визначено, що поставка Товару здійснюється на об`єкт Покупця, а не в межах території складу Постачальника. Таку можливість щодо визначення місця постачання саме й передбачає п. 4.5. Договору. Крім того, обов`язковою умовою настання події прийняття Товару, є підписання забірної відомості представником Покупця в момент його поставки на об`єкт Покупця.

Пунктом 6.1.6. Договору зобов`язано Постачальника не починати відвантаження Товару без попереднього погодження з уповноваженою особою Покупця.

У разі відмови від приймання товару Покупцем Постачальник надає повноваження водію транспортного засобу, який здійснював доставку Товару скласти та підписати акт відмови від приймання доставленого товару (пункт 6.1.7. Договору)

Згідно з пунктом 7.1. Договору Сторони зобов`язуються виконувати належним чином всі умови цього Договору. Одностороння відмова від виконання умов цього Договору не допускається.

Пунктом 11.1. Сторони передбачили, що Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині прийнятих на себе зобов`язань до повного їх виконання Сторонами.

В редакції Додаткової угоди № 1 Сторони домовились викласти пункт 11.1. Договору в такій редакції: «Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині прийнятих на себе зобов`язань до повного їх виконання Сторонами.»

Наведене свідчить, що строк договору поставки № 140 від 20.09.2024 закінчився 31.12.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ-СТСВ" просить стягнути з Приватного підприємства "АНК" про стягнення 5 400 938 грн безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позивач зазначає, що він сплатив відповідачу попередню оплату за договором на суму 10382167,05грн, на підтвердження чого ним надано платіжні інструкції:

- № 3539 від 05.12.2024 на суму 264466,99грн,

- № 3656 від 13.12.2024 на суму 2500000грн,

- № 3800 від 23.12.2024 на суму 667700,06грн,

- № 3931 від 30.12.2024 на суму 5000000грн,

- № 4283 від 12.02.2025 на суму 1950000грн.

Відповідач не заперечує отримання попередньої оплати від позивача за договором.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач поставив товар на суму 4981229,05грн, на підтвердження чого ним надано підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні та акти наданих послуг на зазначену суму (а.с. 7-30, т. 1)

Позивач в позовній заяві посилається на те, що товар на суму 5400938грн попередньої оплати за договором поставки № 140 від 20.09.2024 відповідач так і не поставив товар, тому позивач просить стягнути цю суму.

Позивач додав до позовної заяви розрахунок (а.с. 54-55, т. 1) заборгованості.

Позивач зазначає, що з огляду на відсутність господарсько-економічних завдань Замовника у даному регіоні, Позивач був змушений ініціювати дострокове розірвання Договору.

Так, з метою оформлення припинення договірних зобов`язань Сторін за Договором, на адресу Відповідача від Позивача був направлений відповідний лист № 15/08-2 від 15.08.2025 р. разом з двома примірниками додаткової угоди про розірвання Договору з проханням підписати, скріпити печаткою та повернути один примірник на адресу Позивача.

Зважаючи на те, що ПП «АНК» на лист про дострокове розірвання Договору відповіді не надало та не підписало додаткову угоду про розірвання Договору, Позивачем від 23.09.2025 р. за вих. № 23/09-2 було направлено лист до Відповідача з повідомленням, що ТОВ «БУДПОСТАЧ-СТСВ» не має наміру продовжувати строк дії Договору та він буде вважатися припиненим (розірваним) з дати закінчення строку його дії з 31.12.2025 р.

Також, цим листом Позивач просив ПП «АНК» протягом 10 календарних днів з моменту отримання повернути надлишково отриману передоплату в сумі 5270195,06грн за Договором та підписати направлений акт звірки, один екземпляр якого після цього повернути Позивачу.

Позивач отримав від фінансового директора ПП «АНК» лист від 30.09.2025 р. за вих. № 30/09-25, в якому зокрема зазначено, що між ПП «АНК» та ТОВ «БУДПОСТАЧ-СТСВ» було укладено 3 договори, за якими Відповідачем виконувались і виконуються всі взяті на себе зобов`язання. Акти звіряння у редакції Позивача, на думку Відповідача, не відображають реальних взаєморозрахунків у повному обсязі за всіма договорами, тому не будуть підписані з боку ПП «АНК». До цього листа від 30.09.2025 р. за вих. № 30/09-25 не було додано альтернативного акту звіряння складеного ПП «АНК» та/або якогось іншого документу/документів, зокрема підтверджуючих позицію Відповідача щодо невідповідності відомостей відображених в акті звіряння складеному Позивачем.

Натомість, з боку ПП «АНК» раніше вже надсилався до Позивача акт звірки складений Відповідачем станом на 31.03.2025 р. (а.с. 51, т. 1), в якому зазначено, що відповідач має борг перед позивачем в розмірі 5270195,06грн.

Вказаний акт звірки, підписаний саме Відповідачем, на думку позивача є належним доказом визнання Відповідачем наявності заборгованості, що кореспондується з даними бухгалтерського обліку сторін та розрахунком передплати, наданим Позивачем.

Пунктом 11.7. Договору передбачено, що при відмові від підписання акту звірки в 10-денний термін, однією із сторін, акт вважається дійсним з розрахунком кінцевого сальдо Сторони, яка підготувала вказаний акт звірки.

Вказаний факт відмови Відповідача від підписання акту звіряння, враховуючи пункт 11.7. Договору, надає чинності акту звіряння складеному Позивачем з розрахунком кінцевого сальдо (а.с. 42-43, т. 1).

У відповідь на лист від 30.09.2025 р. за вих. № 30/09-25 Позивачем було направлено лист від 30.10.2025 року вих. № 30/10-1 із зазначенням, що заперечення щодо підписання актів звіряння є юридично необґрунтованим та безпідставним. Також, Позивач в листі від 30.10.2025 року вих. № 30/10-1, наполягав на необхідності проведення та підписання окремих актів звіряння розрахунків за укладеними між сторонами договорами та виконання вимог по поверненню передоплати для належного завершення процедури припинення Договору.

Станом на момент подання даного позову, Відповідачем не було підписано акту звіряння та не повернуто надлишково отриманої передоплати від Позивача за Договором. ПП «АНК» не надав жодних доказів, які б підтверджували правомірність утримання спірних грошових коштів після припинення дії Договору.

Відповідач 10.04.2026 у встановлений судом строк подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач безпідставно посилається на ст. 1212 ЦК України як підставу для повернення відповідачем коштів, оскільки між сторонами є договірні відносини, і відповідач отримавши кошти від позивача закупив сировину та паливо для виготовлення бетону, однак позивач з січня 2025 року позивач припинив надавати заявки на виготовлення та поставку товару, що є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому строк виконання за такими неіснуючими заявками не настав.

Крім того, відповідач зазначає, що колишній директор позивача Новохацький О.В. усно повідомив, що подальші поставки бетону треба здійснювати підконтрольній позивачу компанії ТОВ «Тенсенс». Підтвердженням поставки товару відповідачем ТОВ «Тенсенс» відповідач вважає, зокрема, видаткову накладну від 07.01.2025 та ТТН до неї де в графі «пункт розвантаження» зазначено м. Херсон, вул. Костя Гордієнка 9б, де перебуває об`єкт будівництва «підземна школа», на якому підрядником є ТОВ «Тенсенс» за договором від 24.12.2024 № 24/12. Відповідач вважає те, що працівники позивача отримували бухгалтерські документи від відповідача, оформлені в т.ч. і на ТОВ «Тенсенс», і позивач не висловив жодних претензій щодо виконання відповідачем договору.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 частково задоволено позов Приватного підприємства "АНК" до ТОВ «Тенсенс» та стягнуто:

- за договором поставки №181 від 09.12.2024р.: заборгованість у розмірі 5 235 950 грн 04 коп., пеню у розмірі 697 777 грн 39 коп., штраф у розмірі 523 595 грн 04 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 228 565 грн 62 коп.;

- за Договором №180 про надання послуг від 09.12.2024р. : заборгованість у розмірі 1 009 400 грн., штраф у розмірі 50 470 грн, пеню у розмірі 130 122 грн 32 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 130 122 грн 32 коп.

- та витрати по сплаті судового збору у розмірі 96 072 грн 03 коп.

Але відповідач посилається на те, що ТОВ «Тенсенс» є лише фіктивною компанією і стягнення цих коштів є неможливим.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд враховує, що як зазначено вище, договір № 140 від 20.09.2024 припинив свою дії у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24 зазначила:

«за змістом статей 525, 526, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і припиняється лише його належним виконанням або з інших підстав, прямо встановлених законом чи договором. "Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку".

74. Дійсно, за змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), тоді як припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України) або в інших випадках передбачених законом. Однак чинне законодавство не містить положення про те, що зобов`язання боржника, яке виникло на підставі договору під час його дії, автоматично припиняється після закінчення строку дії договору. Зокрема, хоча частина перша статті 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, проте частина четверта цієї статті передбачає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

75. Таким чином, з огляду на наведені законодавчі положення Велика Палата Верховного Суду в цілому погоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, про те, що «саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку».

83. За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Хоча в цій нормі буквально сказано про право покупця «вимагати…», по суті тут йдеться про те, що саме від волі покупця, а не продавця залежить вибір між двома опціями - продовженням взаємних договірних зобов`язань, що передбачає зобов`язання продавця передати товар, а покупця здійснити повну оплату, або припиненням цих зобов`язань після повернення суми попередньої оплати.»

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що він виконав свої зобов`язання за договором і поставив товар за договором пов`язаній з позивачем юридичній особі ТОВ «Тенсенс», оскільки ТОВ «Тенсенс» не є стороною договору поставки № 140 від 20.09.2024.

А відповідно до умов договору, зокрема п. 4.18, 5.2, 5.6, документи, які підтверджують поставку товару повинні бути укладені саме між сторонами договору: Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ-СТСВ" та Приватним підприємством "АНК".

Посилання відповідача на те, що позивач сам давав вказівки поставляти товар на об`єкт будівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенсенс» судом не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.4. розділу 2 «Первинні документи» Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Дослідивши надані відповідачем видаткові накладні і товарно-транспортні накладні суд встановив, що в них відсутні підписи і печатки позивача.

Отже, вищезазначені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, тобто не можуть підтверджувати здійснення поставки відповідачем товару саме позивачу.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач не подавав заявки на поставку товару, тому відповідно і не настав строк виконання, то суд відхиляє їх, оскільки відповідно до умов договору заявки могли були подані і в усній формі (п. 4.1).

З огляду на викладене, враховуючи, що строк договору поставки № 140 від 20.09.2024 закінчився, а відповідач не надав належних та допустимих доказів поставлення товару на суму попередньої оплати5400938грн, а також не надав доказів повернення цієї суми позивачу, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 5400938грн є обгрунтованими.

Суд відхиляє також посилання відповідача на те, що позивач безпідставно посилається на ст. 1212 ЦК України, з огляду на викладене.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За пунктом 1 частини першої статі 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В даній справі суд встановив, що правовідносини сторін у цій справі виникли з договору поставки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що «У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України в чинній редакції передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

6.55. Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

6.56. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

6.57. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

6.58. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia».

Як убачається зі змісту позовних вимог, предметом позову є стягнення коштів з підстав неповернення відповідачем попередньої оплати оплати за договором.

Суд дійшов висновку, що ці обставини доведені позивачем належними, допустимими та достовірними доказами. Відповідач в свою чергу доказів на доведення обставин належного виконання своїх обов`язків не подав і суд відхиляє його заперечення проти позовних вимог як необгрунтовані.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АНК" (код 21296967, м. Херсон, Острівське шосе, 10-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ-СТСВ" (код 39828667, м. Херсон, вул. Говарда Джона, 2, приміщення 31, 31А) 5 400 938 грн заборгованості та 64811,26грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 вересня 2026 р.

Суддя В.В. Литвинова