Постанова № 13943905, 14.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 р. № 2а-258/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

при секретарі Новосад В.М.

з участю представників:

від позивача Котягін А.С.,

від відповідача Робейко А.А., Томашівський О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Тропік»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Тропік»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000782340/0/30915 від 08.12.2010 року, прийнятого ДПІ у Личаківському районі м.Львова.

Позивач вважає, що висновки посадових осіб в актах перевірок про безтоварність господарських операцій з контрагентами ПП ВКФ «Солтіс»та ТзОВ «Клепсідра»спростовуються доданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами та іншими доказами, а тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від контрагентів ПП ВКФ «Солтіс»та ТзОВ «Клепсідра»позивачу.

Представники відповідача дали аналогічні пояснення, просять в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Тропік»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань за серпень-вересень 2010 року органом державної податкової служби складено акт від 30.11.2010 року за №622/23-4/20831737 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 року за №0000782340/0/30915, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2058727 грн. 00 коп., в тому числі за серпень 2010 року 1422023 грн. 00 коп. та за вересень 2010 року 636704 грн. 00 коп.

При цьому, висновки акту перевірки від 30.11.2010 року за №622/23-4/20831737 зроблені з врахуванням попередньо проведеної перевірки за період червень-липень 2010 року (акт від 12.10.2010 року за №533/23-4/20831737).

Перевірками, з врахуванням відсутності факту передачі товарно-матеріальних цінностей від контрагентів ПП ВКФ «Солтіс»та ТзОВ «Клепсідра»позивачу, зроблено висновок про порушення пунктів 1.3, 1.7, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03. 04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), чинних на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення заявленої до відшкодування сум податку на додану вартість за серпень 2010 року 1422023 грн. 00 коп. та за вересень 2010 року 636704 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

При цьому, надання правової оцінки згаданим висновкам суд робить в розрізі обґрунтованості чи необґрунтованості податкової вигоди.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні, рахунки фактури та податкові накладні, що вказують на існування господарських зобовязань між позивачем та ПП ВКФ «Солтіс»та ТзОВ «Клепсідра», за якими позивачем придбавались від згаданих контрагентів овочі та фрукти.

Оплата позивачем отриманого товару підтверджується листами Філії акціонерного банку «Південний»у м.Львові за №10/59 від 18.01.2011 року та за №10/105 від 28.01.2011 року, до яких додано розгорнуті виписки про проплати та про перераховані кошти.

По згаданих господарських операціях позивачем було сформовано податковий кредит.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до кладу податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Орган державної податкової служби в акті перевірки стверджує про відсутність факту передачі товарно-матеріальних цінностей від контрагентів ПП ВКФ «Солтіс»та ТзОВ «Клепсідра»позивачу, а тому виписані податкові накладні не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.

Так, висновки про відсутність факту передачі товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Клепсідра»позивачу ґрунтувались на відсутності документів, які засвідчують умови приймання-передачі товару, транспортування, зберігання продукції, відсутності згаданого товариства за місцезнаходженням, декларування податкових зобовязань на рівні податкового кредиту та на поясненнях посадових осіб ТзОВ «Тропік»про відсутність товарно-транспортних накладних на прихід товару, які загубились.

Висновки про відсутність факту передачі товарно-матеріальних цінностей ПП ВКФ «Солтіс»позивачу обґрунтовуються відсутністю документів, які засвідчують умови приймання-передачі товару, транспортування, зберігання продукції, відсутності згаданого товариства за місцезнаходженням, декларування податкових зобовязань на рівні податкового кредиту.

Посилання органу державної податкової служби на відсутність документів, які засвідчують умови приймання-передачі товару, транспортування, зберігання продукції спростовуються наявними в матеріалах справи документами:

- договором оренди №17/08 від 30.09.2008 року, згідно якого ТзОВ «Тропік»орендує складське приміщення з обладнанням загальною площею 2909,7 кв.м та адміністративне приміщення з обладнанням площею 175 кв.м, що знаходиться за адресою м.Одеса, вул.Моторна,8;

- технічними паспортами на транспортні засоби, власником яких є позивач, квитанціями на закупівлю пального та подорожніми листами на перевезення в межах Одеської області;

- договорами на реалізацію позивачем отриманого товару ТзОВ «Трейд-Груп», ТзОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ЗАТ «Фуршет», ТзОВ «Овен», ТзОВ ПКФ «Юна-Сервіс», ТзОВ «ТД «Копійка», МПП «ВІРТУС», ТзОВ «Горяц-Т», ТзОВ «Наталка-Трейд», ТзОВ «Сонячний берег», ВАТ «БТ «Південний Буг», ТзОВ «Альфа «641», ТзОВ «ВІТ», ТзОВ «Буланжері Трейд».

Щодо декларування згаданими контрагентами позивача податкових зобовязань на рівні податкового кредиту, то такі обставини не можуть вказувати на неправомірність формування ТзОВ «Тропік»податкового кредиту. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагентів, в даному випадку, не може перекладатись на покупця позивача у справі.

Слід зазначити, що ПП ВКФ «Солтіс»оспорюються дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеса щодо невизнання декларацій приватного підприємства з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року, в підтвердження чого в матеріалах справи наявна постанова Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року у справі №2-а-8508/10/1570.

Не знаходження згаданих товариств за юридичною адресою не є самостійною правовою підставою для висновку про відсутність факту передачі товарно-матеріальних цінностей.

Більше того, в матеріалах справи наявні Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців ПП ВКФ «Солтіс»та ТзОВ «Клепсідра», в яких відомостей щодо відсутності згаданих юридичних осіб за місцем знаходження немає. Такі відомості, з врахуванням положень ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV, з наступними змінами та доповненнями, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Обставини знаходження згаданих юридичних осіб за вказаними адресами у Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень та отриманими відповідями на запити позивача.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з ПП ВКФ «Солтіс»та ТзОВ «Клепсідра», на що платником податків було представлено витяги з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України щодо згаданих контрагентів, згідно яких згадані контрагенти є платниками податку на додану вартість. Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

При цьому, судом не беруться до уваги пояснення посадових осіб позивача, оскільки такі не знайшли свого документального підтвердження.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують висновки органу державної податкової служби щодо відсутності передачі товарно-матеріальних цінностей від контрагентів ПП ВКФ «Солтіс»та ТзОВ «Клепсідра»позивачу.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Також, суд вважає за необхідне, з врахуванням положень ст.ст.105,162 КАС України, в резолютивній частині судового рішення зазначити про визнання податкового повідомлення-рішення протиправними та його скасування.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 року за №0000782340/0/30915.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»(код ЄДРПОУ 20831737), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Некрасова,35А/12, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 лютого 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк