Рішення № 139438971, 03.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1735/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі оф Фьючер»

до Державного підприємства «Укрводсервіс»

про стягнення 780 412, 92 грн

Без виклику часників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі оф Фьючер» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства «Укрводсервіс» про стягнення 780 412, 92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 31-12/25 від 31.12.2025, в частині оплати за поставлену електричну енергію. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 643 059, 43 грн основного боргу, 105 376, 80 грн пені, 10 537, 69 грн 3 % річних, 21 439, 00 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1735/26. Враховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, зважаючи на те, що у справі № 911/1735/26 ціна спору не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

29.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що з незалежних від нього об`єктивних обставин було допущено несвоєчасний розрахунок за спожиту електричну енергію, загальна сума якої станом на момент звернення позивачем до суду складала 643 059, 43 грн. Однак, відповідач повідомив, що станом на 26.06.2026 сума основної заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 643 059, 43 грн відповідачем погашена в повному обсязі, на підтвердження чого долучив до відзиву на позову заяву копії платіжних інструкцій. У зв`язку із цим відповідач зазначив, що предмет спору відсутній та просив суд закрити провадження у справі за позовом ТОВ «Енерджі оф Фьючер» до ДП «Укрводсервіс» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи те, що відзив на позовну заяву поданий до суду із дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України та ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.06.2026, суд прийняв відзив відповідача разом з додатками до нього до розгляду та долучив до матеріалів справи.

14.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява вх. № суду 6365 від 14.07.2026 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомив суд, що після підготовки та подання до суду позовної заяви відповідачем було сплачено суму основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 31-12/25 від 31.12.2025, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2983 від 08.06.2026 111 822, 90 грн, № 2986 від 11.06.2026 100 000, 00 грн, № 2990 від 12.06.2026 100 000, 00 грн, № 2995 від 19.06.2026 231 236, 53 грн, №2999 від 26.06.2026 100 000, 00 грн, всього на суму 643 059, 43 грн. Таким чином, суму основної заборгованості в розмірі 643 059, 43 грн відповідачем за договором погашено. Однак, позивач вказав, що у відповідача залишились непогашені вимоги зі сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням строків виконання основного зобов`язання. Як зазначив позивач, за прострочення строків оплати відповідач має сплатити пеню у розмірі 111 107, 85 грн, 3 % річних у розмірі 11 110, 80 грн та інфляційні втрати у розмірі 32 345, 41 грн, розраховані станом на 13.07.2026. Обґрунтований розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат станом на 13.07.2026 позивачем наведено у таблиці заяви про зменшення позовних вимог. З урахуванням зазначеного вище, позивач просив суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, стягнути з відповідача на користь позивача за договором: пеню в розмірі 111 107, 85 грн, 3 % річних у розмірі 11 110, 80 грн, інфляційні втрати у розмірі 32 345, 41 грн. Також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 9 364, 95 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2026 у справі № 911/1735/26 заяву ТОВ «Енерджі оф Фьючер» про зменшення розміру позовних вимог задоволено, прийнято зменшення позовних вимог позивача та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такого зменшення.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 02.08.2026 до 28.08.2026 включно перебувала у відпустці, рішення у даній справі ухвалюється судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі оф Фьючер» (далі позивач) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)№ 1652 від 13.12.2022, провадить ліцензійну господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.

31.12.2025 між Державним підприємством «Укрводсервіс» (далі споживач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі оф Фьючер» (далі постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 31-12/25 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником.

Відповідно до п. 1.2 договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) № 312 від 14.03.2018 (далі ПРРЕЕ), Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 (далі Особливості), постанови КМУ від 14.09.2020 № 822 «Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу», інших нормативно-правових актів.

За змістом п. 2.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, відповідно до національного класифікатора України ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, формульне ціноутворення, з розподілом, а споживач оплатити постачальнику вартість товару у строки та на умовах, встановлених цим договором.

Обсяг закупівлі товару за цим договором визначено у додатку 1 до цього договору. Зменшення обсягів здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього договору за результатами переговорів сторін (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк постачання товару: до 31.12.2026.

Згідно з пп. 3.2-3.4 договору, місце постачання електричної енергії: на межі балансової належності між оператором системи розподілу та споживачем відповідно до заяви-приєднання, яка є додатком 2 до договору. Обсяг постачання товару за договором визначено у додатку 1 до цього договору. Обсяг фактичного споживання товару споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів.

У пункті 5.1 договору визначено, що загальна вартість товару цього договору становить: 3 783 764, 67 грн, у тому числі ПДВ 20% 630 627, 45 грн.

Ціна за 1 кіловат-годину (одиницю товару) розраховується відповідно до додатку 3 до цього договору. Ціна за одиницю товару за договором включає вартість послу г оператора системи передачі та вартість послуг оператора системи розподілу, які необхідні для виконання постачальником умов цього договору, та визначена з урахуванням витрат Постачальника на пересилання документів, сплату митних тарифів, податків,зборів та платежів, інших витрат, які понесе постачальник у зв`язку з виконанням договору. Сплату за послуги оператора системи розподілу, компенсацію реактивної електроенергії споживач сплачує самостійно за окремим договором (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати, що невизначена цим договором.

Ціна цього договору може бути змінена за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору, обсяги спожитого товару визначаються за розрахунковий період, який відповідно до п. 2.3.13 ПРРЕЕ становить 1 (один) календарний місяць (проміжок часу з 1 до 30 (31) числа кожного місяця (28 чи 29 числа у лютому). Обсяг спожитого протягом розрахункового періоду товару визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Розрахунковою датою (кінцем попереднього та початком наступного розрахункового періоду) є 1 число кожного календарного місяця. Вартість товару за розрахунковий період визначається, як добуток ціни за одиницю товару, визначеної відповідно до додатку 3 до цього договору, та обсягу спожитого протягом розрахункового періоду товару.

У пункті п. 5.6 договору сторони погодили, що обсяг спожитого товару у грудні поточного року визначається, як сума двохскладових: обсягу спожитого товару з 1по20 грудня поточного року за даними комерційного обліку споживача та прогнозованого обсягу споживання товару споживачем у період з 21 по 31 грудня з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущений товар згідно з даними комерційного обліку.

Відповідно до п. 5.7 договору, оплата споживачем товару здійснюється за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку на підставі акта приймання-передачі електричної енергії протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акта, який формується постачальником відповідно до п. 4.14 та п. 4. 31 ПРРЕЕ, із додатком до нього розрахунком ціни за одиницю електричної енергії у розрахунковому періоді.

У випадку відсутності на розрахунковому рахунку споживача бюджетного фінансування видатків, призначених на оплату товару, споживач проводить оплату товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дня надходження відповідного бюджетного фінансування на рахунок споживача.

Сторони узгодили, що погоджений у постачальника акт із зазначенням обсягу спожитого товару, ціни за одиницю товару та загальної суми до сплати є належним доказом для підтвердження обсягу фактичного споживання товару у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з п. 5.9 договору, датою виконання зобов`язань споживача щодо сплати за спожитий товар вважається дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на спецрахунок постачальника.

У разі виникнення у споживача заборгованості за поставлений товар за цим договором споживач повинен офіційно звернутися до постачальника із пропозицією про складення графіка погашення заборгованості на термін не пізніше 31.12.2026, та за вимогою постачальника надати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіку погашення заборгованості, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором (п. 5.10 договору).

Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитого товару згідно з умовами цього договору, яке кореспондує праву постачальника отримувати від споживача плату за поставлений товар відповідно до підп. 7.1.1 п. 7.1 договору.

Умовами п. 8.4 договору передбачено, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 13.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2026 року, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договорі, та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди (п. 12.1 договору).

У підпункті 7 пункту 13.6 договору сторони погодились, що зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін,зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін(тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Сторони погодились, що зміна ціни за 1кВт.год у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є письмове звернення сторони договору, у разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії, який змінений на підставі рішення регулятора постанови НКРЕКП, оприлюдненої на офіційному веб-сайті НКРЕКП;

- письмове звернення про зміну тарифу на послугу з передачі електричної енергії обов`язково має містити номер та дату прийняття рішення регулятором постанови НКРЕКП, якою затверджено нові тарифи на послугу з передачі електричної енергії та дату введення в дію нового тарифу;

- нову (змінену) ціну за одиницю послуги з передачі електричної енергії (1 кВт.год) у разі затвердження нового тарифу сторони застосовують з дня введення в дію постанови НКРЕКП або нового тарифу на послугу з передачі електричної енергії.

Додатком № 1 до договору визначені обсяги закупівлі електричної енергії на 2026 рік, а саме:січень 40000 кВт*год; лютий 40000 кВт*год; березень 35000 кВт*год; квітень 30000 кВт*год; травень 20000 кВт*год; червень 20000 кВт*год; липень 20000 кВт*год; серпень 20000 кВт*год; вересень 20000 кВт*год; жовтень 35000 кВт*год; листопад 40000 кВт*год; грудень 40000 кВт*год. Всього за 2026 рік обсяг електричної енергії складає 360000 кВт*год.

Додатком № 2 до договору є Заява приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій відповідач, маючи намір укласти з позивачем договір про постачання електричної енергії споживчу, повідомив персоніфіковані дані, зокрема: найменування споживача ДП «Укрводсервіс»; код ЄДРПОУ 32765831; вид об`єкта: адміністративна будівля; адреси об`єктів та ЕІС-коди точок комерційного обліку споживача; найменування діючого постачальника ТОВ «ЗЕ ТЕК».

Додатком № 3 до договору є Порядок розрахунку та зміни ціни постачання електричної енергії, яким визначено порядок (формулу) визначення ціни за одиницю товару за договором (на момент подання пропозиції та укладення цього договору), порядок (формулу) зміни ціни за одиницю товару за договором у розрахунковому періоді (місяці), а також порядок та відомості про те, як часто може змінюватись ціна за 1 кВт*год електричної енергії.

Додатком № 4 до договору є Комерційна пропозиція постачальника, відповідно до якої загальна вартість електричної енергії обсягом 360000 кВт*год складає 3 783 764, 67 грн з ПДВ, виходячи із вартості за одиницю 8, 75871 грн без ПДВ.

У подальшому, між сторонами було укладено чотири додаткові угоди до договору.

03.02.2026 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, п. 1 якої сторони, згідно з постановою НКРЕКП від 05.12.2025 № 2009 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2026 рік», домовились змінити тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01.01.2026 по 31.03.2026 та встановити у розмірі 0,71368 грн/кВт*год без ПДВ.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 до договору сторони, згідно з постановою НКРЕКП від 05.12.2025 № 2018 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», домовились змінити тариф на послуги з розподілу електричної енергії з 01.01.2026 по 31.03.2026 та встановити у розмірі 0, 9415 грн/кВт*год без ПДВ.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 до договору сторони домовились змінити ціну за одиницю електричної енергії з 01.01.2026, згідно формули, яка передбачена пунктом 2 додатку 3 до договору. Нова ціна розраховується за формулою: Цн = (К * Црдн + Тосп + Тоср + Впост) * 1,2, де Цн нова (змінена) ціна за одиницю електричної енергії, 12, 5463768 грн/кВт.год, з ПДВ з 01.01.2026; К коефіцієнт ризиків постачальника протягом надання послуг з постачання електричної енергії в межах розрахункового періоду. Даний коефіцієнт не змінюється протягом строку дії договору та становить 1, 05 (одна ціла п`ять сотих); Црдн середньозважена ціна електричної енергії на РДН в торговій зоні «ОЕС України» зазначена на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку» за розрахунковий період (місяць) та без урахування тарифу на послуги з передачі (Тосп), коефіцієнту ризиків постачальника (К), вартості послуг постачальника (Впост), 8,38108 грн/кВт.год без ПДВ; Тосп ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена регулятором на відповідний розрахунковий період, 0, 71368 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Тоср ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу, яка встановлена Регулятором на відповідний розрахунковий період, 0, 94150 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Впост вартість послуг постачальника, 0,00 грн за 1 кВт*год без ПДВ; 1,2 арифметичне визначення ПДВ.

У пункті 6 додаткової угоди № 1 до договору сторони керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються з 01.01.2026.

16.03.2026 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за одиницю електричної енергії з 01.02.2026, згідно формули, яка передбачена пунктом 2 додатку 3 до договору. Нова ціна розраховується за формулою: Цн = (К * Црдн +Тосп + Тоср + Впост) * 1,2, де Цн нова (змінена) ціна за одиницю електричної енергії, 14, 6470488 грн/кВт.год, з ПДВ з 01.02.2026 року; К коефіцієнт ризиків постачальника протягом надання послуг з постачання електричної енергії в межах розрахункового періоду. Даний коефіцієнт не змінюється протягом строку дії договору та становить 1,05 (одна ціла п`ять сотих); Црдн середньозважена ціна електричної енергії на РДН в торговій зоні «ОЕС України» зазначена на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку» за розрахунковий період (місяць) та без урахування тарифу на послуги з передачі (Тосп), коефіцієнту ризиків постачальника (К), вартості послуг постачальника (Впост), 10, 04828 грн/кВт.год без ПДВ; Тосп ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена регулятором на відповідний розрахунковий період, 0, 71368 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Тоср ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу, яка встановлена регулятором на відповідний розрахунковий період, 0, 94150 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Впост вартість послуг постачальника, 0,00 грн за 1 кВт*год без ПДВ;1,2 арифметичне визначення ПДВ.

У пункті 4 додаткової угоди № 2 до договору сторони керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються з 01.02.2026.

10.04.2026 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за одиницю електричної енергії з 01.03.2026, згідно формули, яка передбачена пунктом 2 додатку 3 до договору. Нова ціна розраховується за формулою: Цн = (К * Црдн + Тосп + Тоср + Впост) * 1,2, де Цн нова (змінена) ціна за одиницю електричної енергії, 11,259375 грн/кВт.год, з ПДВ з 01.03.2026; К коефіцієнт ризиків постачальника протягом надання послуг з постачання електричної енергії в межах розрахункового періоду. Даний коефіцієнт не змінюється протягом строку дії договору та становить 1,05 (одна ціла п`ять сотих); Црдн середньозважена ціна електричної енергії на РДН в торговій зоні «ОЕС України» зазначена на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку» за розрахунковий період (місяць) та без урахування тарифу на послуги з передачі (Тосп), коефіцієнту ризиків постачальника (К), вартості послуг постачальника (Впост), 7,35965 грн/кВт*год без ПДВ; Тосп ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена регулятором на відповідний розрахунковий період, 0,71368 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Тоср ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу, яка встановлена регулятором на відповідний розрахунковий період, 0, 94150 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Впост вартість послуг постачальника, 0,00 грн за 1 кВт*год без ПДВ; 1,2 арифметичне визначення ПДВ.

У пункті 4 додаткової угоди № 3 до договору сторони керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються з 01.03.2026.

12.05.2026 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору, п. 1 якої сторони, згідно з постановою НКРЕКП від 05.12.2025 № 2009 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2026 рік», домовились змінити тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01.04.2026 по 31.12.2026 та встановити у розмірі 0, 74291 грн/кВт*год без ПДВ.

Пунктом 2 додаткової угоди № 4 до договору сторони, згідно з постановою НКРЕКП від 05.12.2025 № 2018 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», домовились змінити тариф на послуги з розподілу електричної енергії з 01.04.2026 по 31.12.2026 та встановити у розмірі 0, 94346 грн/кВт*год без ПДВ.

Пунктом 3 додаткової угоди № 4 до договору сторони домовились змінити ціну за одиницю електричної енергії з 01.04.2026, згідно формули, яка передбачена п. 2 додатку 3 до договору. Нова ціна розраховується за формулою: Цн = (К * Црдн + Тосп + Тоср + Впост) * 1,2, де Цн нова (змінена) ціна за одиницю електричної енергії, 9,3210474 грн/кВт.год, з ПДВ з 01.04.2026; К коефіцієнт ризиків постачальника протягом надання послуг з постачання електричної енергії в межах розрахункового періоду. Даний коефіцієнт не змінюється протягом строку дії договору та становить 1,05 (одна ціла п`ять сотих); Црдн середньозважена ціна електричної енергії на РДН в торговій зоні «ОЕС України» зазначена на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку» за розрахунковий період (місяць) та без урахування тарифу на послуги з передачі (Тосп), коефіцієнту ризиків постачальника (К), вартості послуг постачальника (Впост), 5,79159 грн/кВт.год без ПДВ; Тосп ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена Регулятором на відповідний розрахунковий період, 0,74291 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Тоср ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу, яка встановлена регулятором на відповідний розрахунковий період, 0,94346 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Впост вартість послуг Постачальника, 0,00 грн за 1 кВт*год без ПДВ; 1,2 арифметичне визначення ПДВ.

У пункті 6 додаткової угоди № 4 до договору сторони керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються з 01.04.2026.

Вказані додаткові угоди до договору підписані сторонами та скріплені їх відтисками печаток. Доказів визнання вказаних додаткових угод недійсними матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього протягом січня-квітня 2026 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 645 794, 86 грн з ПДВ, що підтверджується актами постачання електричної енергії № ЕФ00-000021 від 31.01.2026 за січень 2026 року обсягом 77423 кВт*год на суму 971 378, 14 грн з ПДВ, № ЕФ00-000119 від 28.02.2026 за лютий 2026 року обсягом70414 кВт*год на суму 1 031 357, 29 грн з ПДВ, № ЕФ00-000251 від 31.03.2026 за березень 2026 року обсягом 36576 кВт*год на суму 411 822, 90 грн з ПДВ, № ЕФ00-000251 від 31.03.2026 за квітень 2026 року обсягом 24808 кВт*год на суму 231 236, 53 грн з ПДВ.

Суд встановив, що вказані акти постачання електричної енергії підписані сторонами та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату електричної енергії за спірний період № 23 від 31.01.2023 на суму 971 378, 14 грн, № 119 від 28.02.2026 на суму 1 031 357, 29 грн, № 241 від 31.03.2026 на суму 411 822, 90 та № 435 від 30.04.2026 на суму 231 236, 53 грн.

Однак, відповідач зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії не виконав належним чином та з порушенням строків, узгоджених сторонами, оплатив поставлену електричну енергію (у тому числі після відкриття провадження у справі) на загальну суму 2 645 794, 86 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій № 2899 від 16.03.2026 на суму 271 378, 14 грн, № 2916 від 31.03.2026 на суму 200 000, 00 грн, № 2932 від 23.04.2026 на суму 400 000, 00 грн, № 2934 від 24.04.2026 на суму 231 357, 29 грн, № 2938 від 30.04.2026 на суму 100 000, 00 грн, № 2958 від 25.05.2026 на суму 500 000, 00 грн, № 2971 від 28.05.2026 на суму 200 000, 00 грн, № 2975 від 01.06.2026 на суму 100 000, 00 грн, № 2983 від 08.06.2026 на суму 111 822,90 грн, № 2986 від 11.06.2026 на суму 100 000, 00 грн, № 2990 від 12.06.2026 на суму 100 000, 00 грн, № 2995 від 19.06.2026 на суму 231 236, 53 грн, № 2999 від 26.06.2026 на суму 100 000, 00 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати електричної енергії за період січень-квітень 2026 року, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням прийнятої заяви про зменшення позовних вимог) 111 107, 85 грн пені, 11 110, 80 грн 3 % річних та 32 345, 41 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 21.02.2026 до 18.06.2026.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про постачання електричної енергії споживачу № 31-12/25 від 31.12.2025, усі додатки та додаткові угоди до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов`язаний, серед іншого, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 3.1.9 ПРРЕЕ встановлено заборону, згідно з якою споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Договори, передбачені цими Правилами, укладаються у письмовій формі в паперовому або в електронному вигляді. Для укладення договору шляхом приєднання до умов договору, друга сторона підписує заяву-приєднання. Договір може бути укладений, змінений та розірваний за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, зокрема через особистий кабінет у вигляді електронного документа. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення електронних документів під час укладання, виконання, зміни та розірвання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії та використання електронної ідентифікації при укладанні договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації здійснюється з урахуванням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Початок виконання умов договору, передбаченого цими Правилами, може встановлюватися за погодженням сторін.

Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (пп. 4.13, 4.14 ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 4.1 ПРРЕЕ, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи (п. 4.2 ПРРЕЕ).

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У пункті 5.7 договору визначено, що оплата споживачем товару здійснюється за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку на підставі акта приймання-передачі електричної енергії протягом 10 робочих днів з дати підписання акта, який формується постачальником відповідно до п. 4.14 та п. 4. 31 ПРРЕЕ, із додатком до нього розрахунком ціни за одиницю електричної енергії у розрахунковому періоді.

У випадку відсутності на розрахунковому рахунку споживача бюджетного фінансування видатків, призначених на оплату товару, споживач проводить оплату товару протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідного бюджетного фінансування на рахунок споживача.

Сторони узгодили, що погоджений у постачальника акт із зазначенням обсягу спожитого товару, ціни за одиницю товару та загальної суми до сплати є належним доказом для підтвердження обсягу фактичного споживання товару у відповідному розрахунковому періоді.

Суд встановив вище, що позивач, на виконання умов договору та додаткових угод до нього протягом січня-квітня 2026 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 645 794, 86 грн з ПДВ, що підтверджується наявними актами постачання електричної енергії, які підписані сторонами та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату електричної енергії за спірний період № 23 від 31.01.2023 на суму 971 378, 14 грн, № 119 від 28.02.2026 на суму 1 031 357, 29 грн, № 241 від 31.03.2026 на суму 411 822, 90 та № 435 від 30.04.2026 на суму 231 236, 53 грн.

Отже, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства та умови договору, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем зобов`язання в частині оплати поставленої у січні-квітні 2026 року електричної енергії є таким, що настав, а саме: - за січень 2026 року строк оплати настав 20.02.2026; - за лютий 2026 року строк оплати настав 20.03.2026; - за березень 2026 року строк оплати настав 20.04.2026; - за квітень 2026 року строк оплати настав 20.05.2026.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії не виконав належним чином та з порушенням строків, узгоджених сторонами, оплатив поставлену електричну енергію (у тому числі після відкриття провадження у справі) на загальну суму 2 645 794, 86 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій та не заперечується відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії у визначений договором строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої договором та законодавством.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати електричної енергії за період січень-квітень 2026, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (з урахуванням прийнятої заяви про зменшення позовних вимог) 111 107, 85 грн пені, 11 110, 80 грн 3 % річних та 32 345, 41 грн інфляційних втрат, розраховані за загальний період прострочення з 21.02.2026 до 18.06.2026.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 8.4 договору передбачено, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував на підставі п. 8.4 договору та заявив до стягнення з відповідача 111 107, 85 грн пені, розраховану наступним чином:

- за порушення строку сплати спожитої електричної енергії за січень 2026 року розмір пені за період прострочення з 21.02.2026 по 23.04.2026 (з урахуванням здійснених часткових поетапних оплат від 16.03.2026, 31.03.2026, 23.04.2026, 24.04.2026) складає 36 527, 42 грн;

- за порушення строку сплати спожитої електричної енергії за лютий 2026 року розмір пені за період прострочення з 21.03.2026 по 31.05.2026 (з урахуванням здійснених часткових поетапних оплат від 24.04.2026, 30.04.2026, 25.05.2026, 28.05.2026, 01.06.2026) складає 50 766, 71 грн;

- за порушення строку сплати спожитої електричної енергії за березень 2026 року розмір пені за період прострочення з 21.04.2026 по 25.06.2026 (з урахуванням здійснених часткових поетапних оплат від 08.06.2026, 11.06.2026, 12.06.2026, 26.06.2026) складає 18 302, 05 грн;

- за порушення строку сплати спожитої електричної енергії за квітень 2026 року розмір пені за період прострочення з 21.05.2026 по 18.06.2026 (з урахуванням здійсненої оплати від 19.06.2026) складає 5 511, 67 грн.

Суд зазначає, що позивачем вірно визначено періоди прострочення зі сплати вартості спожитої електричної енергії, а також вірно зараховані часткові оплати виходячи з призначень платежу, вказаних у платіжних інструкціях.

Крім того, позивач при здійсненні нарахування штрафних санкцій врахував, що у разі часткових оплат спожитої електричної енергії, якщо період нарахування припиняється частковою оплатою, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування штрафних санкцій.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов договору та порядку розрахунків, погодженого сторонами, враховуючи здійснене відповідачем поетапне погашення заборгованості, в межах розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню повністю в сумі 111 107, 85 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 11 110, 80 грн 3 % річних та 32 345, 41 грн інфляційних втрат, розраховані наступним чином:

- за порушення строку сплати спожитої електричної енергії за січень 2026 року за період прострочення з 21.02.2026 по 23.04.2026 (з урахуванням здійснених часткових поетапних оплат від 16.03.2026, 31.03.2026, 23.04.2026, 24.04.2026) розмір 3 % річних складає 3 652, 74 грн, а інфляційних втрат складає 7 000, 00 грн

- за порушення строку сплати спожитої електричної енергії за лютий 2026 року за період прострочення з 21.03.2026 по 31.05.2026 (з урахуванням здійснених часткових поетапних оплат від 24.04.2026, 30.04.2026, 25.05.2026, 28.05.2026, 01.06.2026) розмір 3 % річних складає 5 076, 68 грн, а інфляційних втрат складає 2 1639, 00 грн;

- за порушення строку сплати спожитої електричної енергії за березень 2026 року за період прострочення з 21.04.2026 по 25.06.2026 (з урахуванням здійснених часткових поетапних оплат від 08.06.2026, 11.06.2026, 12.06.2026, 26.06.2026) розмір 3 % річних складає 1 830, 21 грн, а інфляційних втрат складає 3 706, 41 грн;

- за порушення строку сплати спожитої електричної енергії за квітень 2026 року за період прострочення з 21.05.2026 по 18.06.2026 (з урахуванням здійсненої оплати від 19.06.2026) розмір 3 % річних складає 551, 17 грн, а інфляційних втрат складає 0, 00 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору та порядку розрахунків, погодженого сторонами, враховуючи здійснене відповідачем поетапне погашення заборгованості, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у зв`ялених позивачем сумах.

Відповідач заявлені до стягнення суми штрафних санкцій не оспорив, контррозрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат до суду не надав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав обставину порушення ним грошового зобов`язання за договором, однак посилався на те, що прострочення оплати електричної енергії за спірний період виникло з незалежних від нього об`єктивних обставин.

Крім того, листом № 29/05-26 від 06.05.2026 відповідач повідомляв позивача про те, що заборгованість за договором виникла у зв`язку із несвоєчасним розрахунком орендарями приміщень з відповідачем як балансоутримувачем приміщень, до яких здійснюється постачання електричної енергії на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору, за послуги з постачання електричної енергії за договорами про відшкодування витрат на комунальні послуг, оскільки точки доступу перебувають на балансі ДП «Укрводсервіс».

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, недодержання своїх обов`язків контрагентами відповідача за договорами про відшкодування витрат на комунальні послуг, а також відсутність у відповідача необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів неможливості виконання зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії у визначений сторонами строк з незалежних від нього причин, а тому підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.

Докази звернення відповідачем до позивача у порядку п. 5.10 договору із пропозицією про складення графіка погашення заборгованості на термін не пізніше 31.12.2026 відповідач до суду не надав. Графік погашення заборгованості, оформлений додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості, в матеріалах справи відсутній.

Відповідач не довів існування документально підтверджених обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, які б перешкоджали йому виконати належним чином зобов`язання за договором в частині своєчасної сплати спожитої електричної енергії.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу судом досліджені, однак залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують зазначених висновків суду.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.76,77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5ст. 236 ГПК України).

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік`встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328, 00 грн (2 662, 40 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог (з урахуванням прийнятого судом зменшення позовних вимог), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662, 40 грн з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позовної заяви в електронній формі відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в сумі 20 000, 00 грн позивачем до матеріалів справи надано копії:

- договір про надання правничої допомоги від 01.06.2026, укладений між ТОВ «Енержі оф Фьючер» та адвокатом Мацко Тетяною Валеріївною;

- акт наданих послуг № 1 від 05.06.2026 за договором про надання правничої допомоги від 01.06.2026, за змістом якого адвокат виконав взяті на себе зобов`язання згідно предмету договору від 01.06.2026 та отриманого доручення від клієнта згідно з наступним переліком та об`ємом наданих послуг: - опрацювання документів, що стосуються правовідносин між ТОВ «Енерджі Оф Фьючер» та ДП «Укрводсервіс» 1,5 робочі години; - аналіз законодавства та пошук релевантної судової практики 1,5 робочі години; - підготовка позовної заяви в інтересах ТОВ «Енерджі Оф Фьючер» до ДП «Укрводсервіс» про стягнення заборгованості за договором № 31-12/25 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2025 4,5 робочі години; - формування пакету документів для подання до суду, включаючи направлення позовної заяви з додатками відповідачу у справі (із врахуванням витрат на поштове відправлення) 0,5 робочих годин. Загальний обсяг витраченого часу адвокатом на надання правової допомоги клієнту за договором про надання правничої допомоги становить 8 (вісім) робочих годин. Розмір гонорару адвоката визначається у розмірі 2 500, 00 грн за одну робочу годину відпрацьованого часу. Загальна вартість наданих послуг станом на день укладення акта становить 20 000, 00 грн.

- свідоцтво адвоката Мацко Тетяни Валеріївни про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КВ № 000523 від 15.04.2019;

- ордер Серії АА № 1677225, виданий 08.06.2026 на ім`я адвоката Мацко Тетяни Валеріївни на представлення інтересів ТОВ «Енержі оф Фьючер» в Господарському суді Київської області.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Водночас, постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, навіть коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Разом із тим, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 127/9918/14-ц).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що за своєю категорією вказана справа підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору постачання енергетичним ресурсами; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають.

Дана справа є нескладною для кваліфікованого юриста, не викликає значного публічного інтересу, позовна заява є незначною за об`ємом та складністю; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час.

З матеріалів справи також вбачається, що представником позивача було подано до суду лише одну заяву по суті спору. Також суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач фактично визнав наявність заборгованості за договором та не наводив заперечень/контррозрахунків щодо нарахування штрафних санкцій, а відтак позивач не подавав до суду відповіді на відзив.

Крім того, відповідно до змісту акта наданих послуг № 1 від 05.06.2026, адвокат виконав взяті на себе зобов`язання згідно предмету договору від 01.06.2026 та отриманого доручення від клієнта згідно з наступним переліком та об`ємом наданих послуг: - опрацювання документів, що стосуються правовідносин між ТОВ «Енерджі Оф Фьючер» та ДП «Укрводсервіс» 1,5 робочі години; - аналіз законодавства та пошук релевантної судової практики 1,5 робочі години; - підготовка позовної заяви в інтересах ТОВ «Енерджі Оф Фьючер» до ДП «Укрводсервіс» про стягнення заборгованості за договором № 31-12/25 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2025 4,5 робочі години; - формування пакету документів для подання до суду, включаючи направлення позовної заяви з додатками відповідачу у справі (із врахуванням витрат на поштове відправлення) 0,5 робочих годин. Загальний обсяг витраченого часу адвокатом на надання правової допомоги клієнту за договором про надання правничої допомоги становить 8 (вісім) робочих годин.

Однак суд зазначає, що такі послуги як опрацювання документів, що стосуються правовідносин між сторонами, аналіз законодавства та пошук релевантної судової практики по суті є однією послугою та є складовими такої дії як підготовка позовної заяви в інтересах ТОВ «Енерджі Оф Фьючер» до ДП «Укрводсервіс» про стягнення заборгованості за договором № 31-12/25 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2025.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи у в Господарському суді Київської області вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представником позивача не має.

Таким чином, проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленій до стягнення сумі, суд встановив, що розгляд справи не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначений ТОВ «Енерджі оф Фьючер» розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, у зв`язку із чим суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем, в даному випадку мають повністю покладатись на відповідача.

У даному випадку, за висновками суду, правомірним буде покладення на відповідача витрат позивача в розмірі 10 000, 00 грн.

За таких обставин, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/1735/26, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що дана справа не є значної складності та підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, суд вважає, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку підлягає до стягнення з відповідача в сумі 10 000, 00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укрводсервіс» (місцезнаходження: вул. Запорізька, буд. 6, м. Бориспіль, Бориспільський р-н, Київська обл., 08303; код ЄДРПОУ 32765831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі оф Фьючер» (місцезнаходження: вул. Левандовська, буд. 12, офіс 12, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 44663469) 111 107, 85 грн пені, 11 110, 80 грн 3 % річних та 32 345, 41 грн інфляційних втрат, 2 662, 40 грн судового збору та 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 03.09.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко