Рішення № 139438969, 25.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/3423/25

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Хрещатик, будинок 83, код 01994451)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7, код 31392783)

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Ступак Артур Юрійович;

відповідача: Юрчик Максим Вікторович;

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 11.11.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Через систему «Електронний суд» 26.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Через систему «Електронний суд» 26.11.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Через канцелярію суду 08.12.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Через канцелярію суду 08.12.2025 від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.

Через систему «Електронний суд» 17.12.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Через канцелярію суду 30.12.2025 від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.

Ухвалою суду від 15.01.2026 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено розгляд справи на 04.02.2026, розгляд справи 04.02.2026 не відбувся.

Ухвалою суду від 22.01.2026 відкладено розгляд справи на 11.03.2026.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області №24-АР від 03.03.2026, у зв`язку з відрахуванням зі штату Господарського суду Київської області судді Грабець С.Ю., призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 справу було передано на розгляд судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято справу №911/3423/25 до свого провадження та призначено розгляд справи на 06.04.2026.

Через канцелярію суду 03.04.2026 надійшли додаткові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 21.04.2026.

Через систему «Електронний суд» 15.04.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та клопотання про доручення додаткових доказів.

Через систему «Електронний суд» 20.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

Через систему «Електронний суд» 20.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Через канцелярію суду 20.04.2026 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Суд вирішив повернутись до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.04.2026 зупинено провадження у справі №911/3423/25 до розгляду Верховним Судом касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 та рішення Господарського Київської області від 25.09.2025 у справі №911/1237/25.

Через канцелярію суду 08.07.2026 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.07.2026 поновлено провадження у справі; призначено розгляд справи на 03.08.2026.

Через систему «Електронний суд» 18.07.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Через канцелярію суду 29.07.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 03.08.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.05.2026.

У судовому засіданні 25.05.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.

Судом встановлено, що 24.11.2008 між Комунальним закладом Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» (у подальшому реорганізованим у Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня») як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №61/08.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення площею 36 кв.м, у тому числі 6 кв.м площ загального користування, розташоване за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Хрещатик, 83. Майно розміщене на першому поверсі нежитлового будинку, що перебував на балансі Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня». Вартість майна згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2008 становила 127104 грн без ПДВ.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, власником якого залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст області, а орендар користується майном протягом строку оренди.

Згідно з пунктом 2.4 договору у разі припинення договору майно підлягає поверненню орендарем Комунальному закладу Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня», а майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Відповідно до пункту 2.5 договору обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладено на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Пунктом 5.12 договору передбачено обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору протягом 15-денного строку повернути орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання орендарем після припинення договору обов`язку щодо повернення майна він сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за користування майном за час прострочення, яку орендодавець перераховує до обласного бюджету.

Договір було укладено строком на 1092 дні - з 24.11.2008 до 20.11.2011 включно. Пунктом 10.4 договору визначено, що для продовження строку його дії орендар за один місяць до закінчення строку договору подає своє письмове звернення до обласної ради як органу управління майном, попередньо узгоджене з орендодавцем. Відповідно до пункту 10.7 договору його чинність припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

24.11.2008 за актом приймання-передачі приміщення Комунальний заклад Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» передав, а ТОВ «Інтелекс» прийняло об`єкт оренди за договором №61/08.

Рішенням Київської обласної ради №225-12-VI від 24.11.2011 «Про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» затверджено, зокрема, перелік підприємств, установ, закладів, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області із встановленням правового режиму майна на праві господарського відання та оперативного управління, а також перелік об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Як зазначає позивач, відповідно до додатків 1, 2 до вказаного рішення за Комунальним закладом Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» на праві оперативного управління закріплено майно за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 83.

У подальшому строк дії договору №61/08 неодноразово продовжувався сторонами.

Так, 24.11.2011 сторони уклали додаткову угоду №1, якою продовжили строк дії договору з 20.11.2011 до 13.11.2014 включно. До додаткової угоди було додано копію висновку про вартість об`єкта оцінки від 07.10.2011 №308/11-16.

16.12.2014 сторони уклали додаткову угоду №2, якою погодили продовження строку дії договору до 11.11.2017. До додаткової угоди додано копію висновку про вартість майна, що передано в оренду, від 29.10.2014.

22.12.2017 сторони уклали додаткову угоду №3, якою продовжили строк дії договору до 08.11.2020 включно. До цієї додаткової угоди додано висновок про вартість майна від 27.11.2017 та нову редакцію додатку 1.1 до договору.

Рішенням Київської обласної ради від 19.12.2019 №794-32-VII «Про створення комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» створено Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» шляхом реорганізації (перетворення) Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня».

01.08.2020 ТОВ «Інтелекс» звернулося до КНП КОР «КОДЛ» із повідомленням про намір продовжити дію договору №61/08 від 24.11.2008 щодо нежитлового приміщення площею 36 кв.м за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Хрещатик, 83, шляхом продовження чинного договору на п`ять років.

28.09.2020 КНП КОР «КОДЛ» листом-дорученням №01-09-1744 доручило ТОВ «Інтелекс» укласти договір на проведення незалежної оцінки нежитлового приміщення площею 36,0 кв.м за вказаною адресою з метою подальшого розрахунку орендної плати.

09.11.2020 між КНП КОР «КОДЛ» як орендодавцем та ТОВ «Інтелекс» як орендарем укладено тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності.

За умовами пункту 1.1 цього договору сторони домовилися про передачу в оренду нежитлового приміщення площею 36,0 кв.м за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 83, до моменту прийняття Київською обласною радою рішення про надання дозволу на продовження оренди зазначеного об`єкта.

Згідно з пунктом 2.4 тимчасового договору об`єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст в особі Київської обласної ради та перебуває на балансі КНП КОР «КОДЛ».

Пунктом 3.1.2 тимчасового договору передбачено, що договір оренди має вступити в силу з моменту його підписання сторонами, а його умови поширюються на відносини, які виникли між сторонами до його укладення та триватимуть до моменту підписання постійного договору оренди. Орендна плата підлягала сплаті з моменту виникнення відносин між сторонами з 09.11.2020 у порядку, визначеному тимчасовим, а в подальшому постійним договором оренди.

Відповідно до пункту 5.1 тимчасового договору орендодавець зобов`язувався протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі об`єкт оренди.

Згідно з пунктом 10.1 тимчасовий договір набрав чинності з моменту його підписання та мав діяти до моменту укладення сторонами основного договору оренди. При цьому сторони, посилаючись на частину третю статті 631 Цивільного кодексу України та частину сьому статті 180 Господарського кодексу України, погодили застосування умов договору до відносин між ними, які виникли з 09.11.2020.

19.01.2022 КНП КОР «КОДЛ» листом №02-06-60 повідомило ТОВ «Інтелекс» про те, що підприємство є балансоутримувачем частини нежитлового приміщення, яке орендує ТОВ «Інтелекс», та не має наміру продовжувати дію договору №61/08 від 24.11.2008. У вказаному листі підприємство вимагало звільнити приміщення у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати отримання листа.

21.01.2022 ТОВ «Інтелекс» листом №21/01 повідомило КНП КОР «КОДЛ», що 01.08.2020, тобто за три календарні місяці до закінчення строку дії договору, звернулося із заявою про продовження дії договору оренди на п`ять років та надало необхідні документи для продовження договору без проведення аукціону. Також ТОВ «Інтелекс» послалося на укладення між сторонами тимчасового договору від 09.11.2020 та зазначило про відсутність наміру припиняти орендні відносини і про намір продовжити договір №61/08 строком на п`ять років шляхом викладення його в новій редакції.

14.02.2022 КНП КОР «КОДЛ» листом №02-06-232 вимагало від ТОВ «Інтелекс» звільнити займане нежитлове приміщення до 01.03.2022. При цьому КНП КОР «КОДЛ» зазначило, що договір №61/08 неодноразово продовжувався, а тому вважало застосування пункту 2 частини 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» незаконним та безпідставним.

У листі від 24.07.2023 вих. №198-07-23 ТОВ «Інтелекс», відповідаючи на лист КНП КОР «КОДЛ» від 06.07.2023 №02-06-993, зазначило, що між сторонами на той час діє тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020. Також ТОВ «Інтелекс» послалося на положення пунктів 10.4 10.6 договору та зазначило про відсутність правових підстав для припинення або розірвання договору оренди, а також повідомило про відсутність наміру припиняти чи розривати договір оренди.

Листом від 21.08.2023 №02-06-1353 КНП КОР «КОДЛ» повідомило ТОВ «Інтелекс», що тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020 укладений не у визначений законодавством спосіб. До листа було додано проєкт акта приймання-передачі приміщення.

У відповідь ТОВ «Інтелекс» листом від 23.08.2023 №23-08/23/2 повідомило, що вважає тимчасовий договір чинним та діючим і не надає згоди на його припинення.

29.11.2023 КНП КОР «КОДЛ» листом №02-06-1962 вимагало від ТОВ «Інтелекс» повернути нерухоме майно.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2025 у справі №911/679/25 за позовом Київської обласної ради до КНП КОР «КОДЛ» та ТОВ «Інтелекс», залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, визнано недійсним тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020, укладений між КНП КОР «КОДЛ» та ТОВ «Інтелекс», а також виселено ТОВ «Інтелекс» із нежитлового приміщення загальною площею 36 кв.м за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Хрещатик, 83.

Посилаючись на набрання зазначеним судовим рішенням законної сили 09.09.2025, позивач вказує, що встановлені у справі №911/679/25 обставини мають преюдиціальне значення у цій справі та не підлягають повторному доказуванню.

За твердженням позивача, з 09.11.2020 ТОВ «Інтелекс» займає спірне нежитлове приміщення без правової підстави, відмовляючись його звільнити та повернути орендодавцю, у зв`язку з чим, на думку позивача, виникли підстави для нарахування передбаченої пунктом 9.3 договору №61/08 неустойки.

Позивач зазначає, що відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ. Частиною другою цієї статті передбачено право наймодавця вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.

На думку позивача, після припинення договору оренди та невиконання орендарем обов`язку щодо повернення майна правовідносини сторін переходять із регулятивних у сферу охоронних, а невиконання обов`язку з повернення майна є підставою для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Також позивач посилається на пункт 9.3 договору №61/08, яким передбачено сплату орендарем у разі невиконання обов`язку щодо повернення майна після припинення договору неустойки у розмірі подвійного розміру орендної плати за користування майном за час прострочення.

Щодо розміру орендної плати позивач зазначає, що відповідно до пунктів 3.1 3.2 договору орендна плата визначалась на підставі відповідної Методики розрахунку орендної плати та підлягала щомісячному коригуванню на індекс інфляції.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди №3 від 22.12.2017 пункт 3.1 договору було викладено в новій редакції, відповідно до якої орендна плата без ПДВ становила 2986,67 грн на місяць з урахуванням індексу інфляції за жовтень 2017 року. Орендна ставка відповідно до додатку 1.1 до договору становила 8%.

Позивач зазначає, що датою припинення дії договору є 08.11.2020, а нарахування неустойки розпочинається з 09.11.2020.

На підставі наведеного позивач здійснив розрахунок неустойки за період з листопада 2020 року по вересень 2025 року та визначив її загальний розмір у сумі 622120,44 грн без нарахування ПДВ.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Інтелекс» на користь КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» неустойку у розмірі 622120,44 грн, нараховану на підставі пункту 9.3 договору оренди нерухомого майна №61/08 від 24.11.2008 зі змінами та доповненнями.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що між сторонами 24.10.2008 укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 61/08, строк дії якого додатковими угодами № 1 від 24.11.2011, № 2 від 16.12.2014 та № 3 від 22.12.2017 продовжувався до 08.11.2020 включно. При цьому, за твердженням відповідача, протягом дії договору оренди у позивача були відсутні претензії щодо заборгованості зі сплати орендної плати або невиконання відповідачем інших договірних зобов`язань.

Відповідач посилається на пункт 10.6 договору оренди, відповідно до якого після закінчення строку його дії договір міг бути продовжений шляхом укладення додаткового договору, при цьому орендар мав переважне право на таке продовження.

Зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 53 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, договори оренди могли бути продовжені, зокрема, за результатами проведення аукціону, а орендар мав звернутися із заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії.

Відповідач стверджує, що на виконання зазначених вимог 01.08.2020 звернувся до позивача з листом № 010/08, у якому просив продовжити строк дії договору оренди на п`ять років.

За твердженням відповідача, у зв`язку з відсутністю передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав для відмови у продовженні договору оренди позивач 28.09.2020 надав відповідачу лист-доручення № 01-09-1744 на проведення за рахунок відповідача незалежної професійної оцінки вартості спірного приміщення для здійснення розрахунку орендної плати, додавши документи, необхідні для проведення такої оцінки.

Відповідач зазначає, що 09.11.2020 сторонами було укладено Тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності, пунктом 1.1 якого передбачено його укладення до моменту прийняття Київською обласною радою рішення про надання дозволу на продовження оренди відповідного об`єкта.

Водночас відповідач посилається на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2025 у справі № 911/679/25, яким позов Київської обласної ради задоволено в повному обсязі, визнано недійсним Тимчасовий договір від 09.11.2020 та вирішено виселити відповідача зі спірного нежитлового приміщення загальною площею 36 кв. м, розташованого за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Хрещатик, 83. Відповідач зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу на вказане рішення залишено без задоволення.

Разом із тим відповідач вважає, що визнання Тимчасового договору недійсним не впливає на чинність основного договору оренди, оскільки, на його думку, останній з 09.11.2020 продовжив свою дію до моменту укладення договору з переможцем аукціону.

Відповідач посилається на пункти 143, 144 та 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, відповідно до яких у разі подання орендарем заяви про продовження договору орендодавець та представницький орган місцевого самоврядування мають прийняти відповідне рішення у встановлені строки. При цьому неприйняття представницьким органом місцевого самоврядування протягом 60 робочих днів відповідного рішення, на думку відповідача, вважається прийняттям рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

Посилаючись на пункт 151 Порядку, відповідач зазначає, що якщо строк дії договору оренди з чинним орендарем закінчився, такий договір вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до настання відповідного випадку, передбаченого Порядком.

Відповідач стверджує, що після отримання його заяви про продовження договору оренди ні позивачем, ні Київською обласною радою у встановлені законом строки не було прийнято рішення про відмову у продовженні договору або про оголошення аукціону. У зв`язку з цим, на думку відповідача, Київською обласною радою вважається прийнятим рішення про оголошення аукціону, однак такий аукціон до цього часу не проведено.

За твердженням відповідача, саме бездіяльність позивача щодо організації проведення аукціону призвела до того, що відповідач тривалий час позбавлений можливості реалізувати переважне право на продовження орендних відносин.

Відповідач також зазначає, що укладення сторонами Тимчасового договору від 09.11.2020 свідчить про продовження між ними орендних відносин після закінчення строку дії основного договору. При цьому, посилаючись на пункт 3.1.2 Тимчасового договору, відповідач звертає увагу, що його положення поширювалися на відносини сторін, які склалися до його укладення, та мали діяти до моменту підписання постійного договору оренди.

У зв`язку з цим відповідач зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди 08.11.2020 акт приймання-передачі спірного приміщення сторонами не складався, як не складався такий акт і при попередніх продовженнях договору оренди.

Крім того, відповідач посилається на подальшу поведінку позивача, зазначаючи, що після 09.11.2020 позивач продовжував виставляти відповідачу рахунки на оплату орендної плати та комунальних послуг, які, за твердженням відповідача, ним сплачувалися. Також сторони продовжували оформлювати акти виконаних робіт щодо надання послуг з оренди спірного приміщення за період з листопада 2020 року по листопад 2025 року.

Щодо заявленої позивачем до стягнення неустойки відповідач посилається на частину другу статті 785 Цивільного кодексу України та зазначає, що передбачена цією нормою неустойка є самостійною формою майнової відповідальності, яка застосовується після припинення договору оренди у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення орендованого майна.

Відповідач зазначає, що для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення вини орендаря відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, а також посилається на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності врахування добросовісності поведінки орендаря та обставин, які перешкоджали своєчасному поверненню майна.

Посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач зазначає, що предметом доказування у спорах про стягнення неустойки за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення майна, умисного ухилення від його повернення, утримання майна у своєму володінні, а також відсутності з боку орендодавця дій, спрямованих на прийняття майна.

За твердженням відповідача, обставини цієї справи свідчать про відсутність у нього умислу чи необережності щодо неповернення спірного приміщення, оскільки він своєчасно звернувся із заявою про продовження договору оренди, вчинив необхідні дії для проведення оцінки майна, уклав із позивачем Тимчасовий договір, а надалі продовжував сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені орендними відносинами.

Відповідач вважає, що ним були вжиті всі залежні від нього заходи для належного виконання зобов`язань за договором оренди та його продовження, а відсутність аукціону була зумовлена діями або бездіяльністю позивача та відповідного органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладене відповідач зазначає, що за період з 09.11.2020 по 30.09.2025 договірні орендні відносини між сторонами фактично тривали, а відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за ними, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 622120,44 грн, заявленої на підставі договору оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 61/08 від 24.11.2008.

Відповідач послався на викладені ним у відзиві від 26.11.2025 доводи про те, що договір оренди № 61/08 від 24.11.2008 з 09.11.2020 є продовженим відповідно до пункту 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, до моменту укладення договору оренди з переможцем аукціону на його продовження.

Зазначено, що власником об`єкта оренди є Київська обласна рада, яка є засновником підприємства позивача, а відповідно до пункту 5.2 Статуту позивач зобов`язаний погоджувати з Київською обласною радою дії та рішення щодо розпорядження комунальним майном, що перебуває на його балансі.

Відповідач також послався на положення про відділ договірної роботи, орендних відносин та публічних закупівель юридичного управління виконавчого апарату Київської обласної ради, відповідно до якого зазначений відділ веде реєстр договорів оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад, стороною яких є Київська обласна рада.

За твердженням відповідача, інформація щодо договорів оренди комунального майна є відкритою та оприлюднюється Київською обласною радою на її офіційному веб-сайті відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних».

Відповідач зазначив, що на його адвокатський запит від 25.03.2025 Київською обласною радою надано відповіді від 08.04.2025 № 8/08-04/Ю-527/08-01 та від 22.04.2025 № 11/08-04/Ю-735/08-01, до яких, зокрема, додано перелік діючих договорів оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, укладених Київською обласною радою та комунальними підприємствами, установами і закладами, засновником яких є Київська обласна рада.

За твердженням відповідача, зазначений перелік розміщено у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Київської обласної ради у розділі «Комунальна власність» «Оренда» «Реєстр договорів оренди».

Відповідач звернув увагу суду на пункт 9 зазначеного переліку, в якому як діючий договір оренди майна спільної власності територіальних громад зазначено договір оренди № 61/08 від 24.11.2008, укладений із ТОВ «Інтелекс». При цьому у графі «Закінчення дії договору (із урахуванням додаткових угод про продовження строку дії договору)» зазначено дату 08.11.2024.

Посилаючись на наведені відомості, відповідач зазначив, що Київська обласна рада як орган місцевого самоврядування у відкритій інформації визначила договір № 61/08 від 24.11.2008 як діючий та зазначила дату закінчення його дії - 08.11.2024. На думку відповідача, наведені обставини підтверджують його доводи щодо продовження дії договору оренди після 09.11.2020 та його чинності у відповідний період.

У зв`язку з викладеним відповідач просив долучити до матеріалів справи документи, на які він посилається як на докази зазначених обставин, а саме копії відповідей Київської обласної ради від 08.04.2025 № 8/08-04/Ю-527/08-01 та від 22.04.2025 № 11/08-04/Ю-735/08-01 на адвокатський запит, копії конвертів, у яких зазначені відповіді були направлені представнику відповідача, перелік діючих договорів оренди майна спільної власності територіальних громад Київської області станом на 21.05.2025 у PDF- та WEB-форматах, а також QR-код та скріншот сторінки офіційного веб-сайту Київської обласної ради, на якій розміщено відповідний перелік та його сторінку 12.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Щодо доводів відповідача про автоматичне продовження дії договору оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 61/08 від 24.11.2008, позивач зазначив, що посилання відповідача на пункт 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, є безпідставним.

Позивач вказав, що пункт 151 Порядку регулює випадки продовження договору оренди за результатами проведення аукціону, зокрема передбачає укладення додаткової угоди у разі, якщо переможцем аукціону став чинний орендар, а також продовження договору до моменту укладення договору з переможцем аукціону у разі закінчення строку дії договору з чинним орендарем. При цьому, за твердженням позивача, у спірних правовідносинах аукціон не проводився, переможця аукціону не визначалося, а тому положення пункту 151 Порядку застосуванню не підлягають.

Позивач також послався на положення статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до яких продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім передбачених законом випадків. При цьому орендар, який має намір продовжити договір оренди, повинен звернутися до орендодавця із відповідною заявою не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору та надати необхідні документи, зокрема звіт про оцінку майна та рецензію на нього.

За твердженням позивача, 28.09.2020 ним направлено відповідачу лист № 01-09-1744, яким останньому доручалося укласти договір на проведення незалежної оцінки орендованого приміщення з метою подальшого розрахунку орендної плати. Водночас звіт про оцінку майна та рецензія на нього, як зазначає позивач, відповідачем не надані, як і не надано доказів направлення таких документів позивачу разом із заявою про продовження договору оренди.

Позивач заперечив проти доводів відповідача про те, що саме його дії щодо укладення Тимчасового договору замість проведення аукціону зумовили неможливість припинення договору оренди та повернення об`єкта оренди. За твердженням позивача, проведення аукціону було неможливим без надання відповідачем звіту про оцінку майна та рецензії на нього, а непроведення аукціону саме по собі не має наслідком автоматичного продовження договору оренди.

Позивач зазначив, що 09.11.2020 між сторонами було укладено Тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності, який рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2025 у справі № 911/679/25 визнано недійсним.

За твердженням позивача, відповідач не належить до осіб, які мають право на отримання в оренду державного або комунального майна без проведення аукціону. При цьому строк дії Тимчасового договору сторони визначили до моменту укладення між ними основного договору оренди, а не до моменту укладення договору з переможцем аукціону.

Позивач також зазначив, що Тимчасовий договір від 09.11.2020 не може розцінюватися як додаткова угода про продовження договору оренди № 61/08, оскільки строк дії останнього закінчився 08.11.2020, а його продовження мало здійснюватися у встановленому Законом України «Про оренду державного та комунального майна» порядку, за результатами аукціону, який проведений не був. Крім того, пунктом 10.1 Тимчасового договору передбачено застосування його умов до відносин між сторонами, які виникли з 09.11.2020.

Посилаючись на частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначив, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2025 у справі № 911/679/25, яке набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Позивач також повідомив, що на виконання вказаного рішення суду 18.11.2025 державним виконавцем Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області складено акт про виселення ТОВ «Інтелекс» із відповідних приміщень.

Крім того, позивач послався на положення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 114 Порядку, відповідно до яких однією з підстав для відмови у продовженні договору оренди є необхідність орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувача.

Позивач зазначив, що за Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» на праві оперативного управління закріплено майно за адресою: Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 83. Листом від 13.01.2022 позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати договір оренди № 61/08.

Також, за твердженням позивача, листами від 14.02.2022 №02-06-232, від 06.07.2023 №02-06-993 та від 21.08.2023 №02-06-1353 відповідача повідомлялося про виникнення у балансоутримувача потреби у використанні частини орендованих приміщень для ведення лікувальної діяльності.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що ним було повідомлено відповідача про відмову у продовженні договору оренди з підстав необхідності використання майна для власних потреб балансоутримувача, що, на думку позивача, виключає продовження договору оренди після закінчення строку його дії.

Окремо позивач зазначив, що питання продовження договору оренди не є предметом розгляду у цій справі, оскільки предметом позову є стягнення неустойки за прострочення повернення майна. На думку позивача, визнання договору оренди продовженим є окремою позовною вимогою та не може вважатися безспірним фактом у межах цієї справи.

Позивач також вказав, що після 08.11.2020 між сторонами не укладалася додаткова угода про продовження договору оренди, судового рішення про продовження його дії без укладення відповідної угоди не приймалося, а Тимчасовий договір від 09.11.2020 визнано недійсним. У зв`язку з цим позивач вважає, що починаючи з 08.11.2020 правові підстави для користування відповідачем спірними приміщеннями відсутні.

Позивач вважає, що визнання недійсним Тимчасового договору не може бути підставою для висновку про чинність договору оренди № 61/08, оскільки строк останнього не був продовжений у встановленому законом порядку.

Позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами про звільнення приміщення та його повернення. При цьому, за твердженням позивача, відповідач був обізнаний про необхідність повернення майна, що підтверджується його відповідями на зазначені листи.

Позивач вважає, що відповідач мав можливість повернути орендоване майно на вимогу позивача, однак цього не зробив, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні підстави для застосування передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойки.

Крім того, позивач заперечив проти тверджень відповідача щодо його неповідомлення про відмову у продовженні договору оренди, зазначивши, що відповідні повідомлення неодноразово направлялися відповідачу, який, у свою чергу, заперечував проти виселення.

Також позивач заперечив проти тверджень відповідача про умисне непроведення ним аукціону та наявність у позивача безумовного наміру укласти новий договір саме з відповідачем. Позивач зазначив, що проведення аукціону передбачає дотримання визначеної законом процедури, а намір укласти договір сам по собі не означає його укладення.

За наведених обставин позивач просив суд задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у заявленому розмірі.

Позивач у додаткових поясненнях зазначив, що доводи відповідача щодо автоматичного продовження дії договору оренди на підставі відомостей із реєстру договорів оренди Київської обласної ради не підтверджують правових підстав перебування відповідача у спірних приміщеннях.

Позивач вказав, що внутрішній реєстр договорів оренди має обліковий характер та не є правовстановлюючим документом, а внесення до нього відповідних відомостей не змінює умов договору оренди чи визначеного законом строку його дії.

Також позивач зазначив, що зазначення у реєстрі дати 08.11.2024 є технічною помилкою, оскільки строк дії договору оренди закінчився 08.11.2020. На думку позивача, наведена у реєстрі дата не може свідчити про продовження договору оренди, а тим більше про його чинність на момент розгляду справи.

У зв`язку з наведеним позивач зазначив, що відомості внутрішнього реєстру не підтверджують продовження строку дії договору оренди та правомірність користування відповідачем спірними приміщеннями.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення 622120,44 грн неустойки, посилаючись на те, що Договір оренди нерухомого майна № 61/08 від 24.11.2008 не припинився 08.11.2020, а вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку.

Відповідач послався на положення статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункти 143, 144, 149, 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а також зазначив, що Київською обласною радою у встановлений строк не було прийнято рішення про продовження договору оренди або відмову у його продовженні. У зв`язку з цим, на думку відповідача, мало вважатися прийнятим рішення про оголошення аукціону на продовження договору оренди, який позивач, за твердженням відповідача, у встановлений строк не оголосив.

Також відповідач зазначив, що на підтвердження його правової позиції у справі Верховним Судом 02.12.2025 прийнято постанову у справі № 911/679/25, якою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині виселення відповідача зі спірного приміщення та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у виселенні.

Відповідач вказав, що Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку про те, що оскільки відповідач у встановлений законом строк та порядку звернувся із заявою про продовження договору оренди, такий договір вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку.

Посилаючись на частину четверту статті 75 ГПК України, відповідач зазначив, що за наявності тотожного складу сторін у цій справі та у справі № 911/679/25 встановлена Верховним Судом обставина щодо продовження Договору оренди не підлягає повторному доказуванню.

З огляду на викладене, відповідач вважає спростованими доводи позивача про припинення Договору оренди 08.11.2020 та виникнення у нього обов`язку повернути спірне приміщення протягом 15 днів після припинення договору. У зв`язку з цим відповідач вважає відсутніми підстави для стягнення з нього неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, у заявленому позивачем розмірі 622120,44 грн, та просить відмовити у задоволенні позову.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що заперечує проти доводів відповідача щодо автоматичного продовження дії Договору оренди № 61/08 від 24.11.2008 та посилання відповідача на постанову Верховного Суду в іншій справі.

Позивач зазначив, що неодноразово повідомляв відповідача про необхідність використання спірного приміщення для власних потреб та про відмову у продовженні договору оренди. Посилаючись на статті 627, 638 ЦК України, позивач вказав, що сторони не досягли згоди щодо продовження дії договору, а позивач прямо повідомив про відсутність наміру продовжувати договірні відносини.

Також позивач зазначив про наявність справи №911/1237/25, предметом якої безпосередньо є питання продовження дії Договору оренди № 61/08 від 24.11.2008. За твердженням позивача, рішенням суду першої інстанції у цій справі відповідачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а справа перебуває на стадії апеляційного розгляду. У зв`язку з цим позивач вказав, що питання продовження договору оренди не є предметом розгляду у цій справі та не може вважатися встановленою обставиною.

Позивач також зазначив, що між сторонами відсутній чинний договір оренди, новий договір не укладався, а судового рішення про продовження дії Договору № 61/08 немає, у зв`язку з чим, на його думку, з 09.11.2020 відповідач займає спірне приміщення без належної правової підстави.

Крім того, позивач навів положення пункту 151 Порядку № 483 та зазначив, що передбачене ним продовження договору пов`язане з проведенням аукціону та укладенням договору з його переможцем. Оскільки у спірних правовідносинах аукціон не проводився та переможця аукціону не визначено, позивач вважає, що підстави для застосування пункту 151 Порядку відсутні.

За таких обставин позивач зазначив, що наведені відповідачем у додаткових поясненнях доводи не підтверджують продовження дії Договору оренди та не стосуються предмета розгляду у цій справі.

18.02.2026 року Позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 року у справі №911/1237/25, залишеною без змін рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2025 року, Відповідачу відмовлено у задоволенні позову про визнання продовженим договору оренди № 61/08 від 24.11.2008 року.

Позивач послався на висновки суду апеляційної інстанції про те, що строк дії договору оренди закінчився 08.11.2020 року, а положення пункту 151 Порядку № 483 щодо продовження договору застосовуються у разі проведення аукціону, якого у спірних правовідносинах не проводилося. Також Позивач зазначив, що постановою Верховного Суду від 02.12.2025 року у справі № 911/679/25 не встановлено юридичного факту продовження договору оренди, а наведені в ній висновки стосувалися вирішення спору про виселення.

Позивач вказав, що між сторонами відсутній чинний договір оренди, новий договір не укладався, а рішенням у справі № 911/1237/25 відмовлено у визнанні договору № 61/08 продовженим. У зв`язку з цим Позивач вважає, що орендні правовідносини припинилися 08.11.2020 року, а Відповідач мав повернути спірне майно 09.11.2020 року.

Посилаючись на зазначені обставини, Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає, що правомірне користування ним спірним приміщенням не припинилося з 09.11.2020 року, оскільки, на його думку, договір оренди № 61/08 від 24.11.2008 є продовженим відповідно до пункту 151 Порядку № 483 до моменту укладення договору з переможцем аукціону.

Відповідач послався на положення статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пунктів 143, 144, 151 Порядку № 483, зазначивши, що після подання 01.08.2020 заяви про продовження договору та неприйняття Київською обласною радою у встановлений строк рішення про продовження договору або відмову в його продовженні вважається прийнятим рішення про оголошення аукціону. При цьому, як зазначає відповідач, позивач мав оголосити відповідний аукціон в електронній торговій системі, чого зроблено не було.

Також відповідач послався на постанову Верховного Суду від 02.12.2025 у справі №911/679/25, якою, за його твердженням, було встановлено, що договір оренди № 61/08 вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку № 483.

Водночас відповідач повідомив, що рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2025 у справі № 911/679/25 його було зобов`язано виселитися зі спірного приміщення, на виконання якого 17.10.2025 відкрито виконавче провадження № 79372201. 18.11.2025 відповідач виселився зі спірного приміщення, про що державним виконавцем складено відповідний акт, а 20.11.2025 виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення.

Після прийняття постанови Верховного Суду від 02.12.2025, якою в частині виселення відповідача рішення судів попередніх інстанцій було скасовано та у виселенні відмовлено, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2026 у справі № 911/679/25 здійснено поворот виконання рішення шляхом вселення ТОВ «Інтелекс» до спірного приміщення. Зазначену ухвалу залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026.

Крім того, відповідач зазначив, що 08.04.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 80698893 з виконання ухвали від 27.01.2026 про його вселення до спірного приміщення, із встановленням строку для добровільного виконання до 23.04.2026.

З огляду на наведене відповідач вважає, що зазначені судові рішення та виконавчі документи підтверджують правомірність його користування спірним приміщенням та продовження дії договору оренди відповідно до пункту 151 Порядку № 483, а тому, на його думку, відсутні підстави для стягнення з нього неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, за період з 09.11.2020 по 30.09.2025 у розмірі 622120,44 грн.

Відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що заперечує проти позовних вимог про стягнення 622120,44 грн неустойки, посилаючись на обставини, встановлені у справі №911/1237/25, а також на подальше виконання судових рішень у справі № 911/679/25.

Зазначив, що постановою Верховного Суду від 24.06.2026 у справі №911/1237/25 рішення судів першої та апеляційної інстанцій було змінено в частині мотивів, при цьому Верховний Суд дійшов висновку про неналежність обраного відповідачем способу захисту у вигляді визнання договору оренди продовженим. У зв`язку з цим, на думку відповідача, зазначені судові рішення не містять обставин, які мають преюдиціальне значення для цієї справи.

Відповідач повторно послався на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, зазначивши, що у разі неприйняття уповноваженим органом рішення щодо продовження договору оренди або відмови у його продовженні в установлений строк вважається прийнятим рішення про оголошення аукціону, а договір оренди, строк дії якого закінчився, відповідно до пункту 151 Порядку вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону. Також відповідач послався на направлення позивачем рахунків на оплату орендної плати та сплату таких рахунків за період з листопада 2020 року по листопад 2025 року.

Крім того, відповідач повідомив про обставини виконання та подальшого повороту виконання рішення у справі № 911/679/25. Зокрема, зазначив, що після виселення 18.11.2025 відповідача зі спірного приміщення, постановою Верховного Суду від 02.12.2025 у цій справі рішення судів у частині виселення було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у виселенні. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2026 здійснено поворот виконання рішення шляхом вселення ТОВ «Інтелекс» у спірне приміщення, а 08.04.2026 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеної ухвали.

За твердженням відповідача, 13.05.2026 державним виконавцем ТОВ «Інтелекс» було примусово вселено до спірного приміщення, у зв`язку з чим 21.05.2026 виконавче провадження закінчено. Відповідач також зазначив, що після вселення продовжує користуватися спірним приміщенням для здійснення господарської діяльності та сплачує позивачу орендну плату за договором № 61/08 від 24.11.2008, зокрема за травень, червень та липень 2026 року.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач вважає, що його правомірне користування спірним приміщенням не припинялося, а договір оренди є продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону, у зв`язку з чим підстави для стягнення з нього неустойки за період з 09.11.2020 по 30.09.2025 відсутні.

Позивач у додаткових поясненнях зазначив, що постановою Верховного Суду у справі №911/1237/25 рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 змінено в частині мотивів, а в решті залишено без змін. При цьому, як зазначає позивач, у задоволенні вимоги відповідача про визнання договору оренди № 61/08 від 24.11.2008 продовженим відмовлено.

Позивач вказав, що зазначена постанова Верховного Суду, на його думку, підтверджує відсутність підстав для подальшого користування відповідачем спірним приміщенням починаючи з 09.11.2020 та невиконання ним обов`язку щодо повернення майна. У зв`язку з цим позивач вважає користування відповідачем приміщенням після припинення договору оренди без належної правової підстави незаконним.

Також позивач заперечив доводи відповідача про автоматичне продовження договору у зв`язку із самим фактом звернення орендаря із заявою про його продовження. Зазначив, що законодавством передбачено випадки відмови у продовженні договору, зокрема у разі необхідності майна балансоутримувачу для власних статутних цілей, а також встановлено процедуру продовження договору, яка передбачає проведення незалежної оцінки майна. За твердженням позивача, відповідач не провів доручену йому оцінку, у зв`язку з чим договір не міг бути продовжений.

Щодо посилань відповідача на сплату орендної плати у 2026 році позивач зазначив, що перераховані відповідачем кошти були повернуті як помилково сплачені за відсутності чинного договору оренди. На підтвердження цього позивач послався на платіжні інструкції № 5899 від 28.05.2026 на суму 7 227,88 грн та № 6030 від 22.07.2026 на суму 17 319,48 грн. При цьому позивач зазначив, що сплата орендної плати за ставками, визначеними у 2017 році, без урахування зміни її розміру та індексу інфляції, є необґрунтованою.

Крім того, позивач заперечив посилання відповідача на положення пункту 144 Порядку щодо обов`язку оголошення аукціону. Зазначив, що у справі №911/2303/25 ТОВ «Інтелекс» вже зверталося з вимогою про зобов`язання КНП КОР «КОДЛ» оголосити аукціон на продовження договору оренди, однак у задоволенні позову було відмовлено. За твердженням позивача, судами у цій справі зазначено, що проведення аукціону належить до дискреційних повноважень власника, титульного володільця та балансоутримувача.

Посилаючись на наведене, позивач вважає, що після припинення дії договору відповідач продовжив користуватися спірним приміщенням без належної правової підстави, а тому заявлені вимоги про стягнення неустойки підлягають задоволенню.

Висновки господарського суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Разом із тим спірні правовідносини виникли щодо оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, а тому підлягають регулюванню також спеціальними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та прийнятого на його виконання Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року №483.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до пункту 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна Орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Пунктом 144 Порядку визначено процедуру розгляду такої заяви. Зокрема, у випадку, коли відповідне рішення приймається представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом, воно приймається протягом 60 робочих днів з дати отримання заяви орендаря про продовження договору.

Неприйняття протягом зазначеного строку рішення про продовження договору або рішення про відмову у його продовженні вважається прийняттям рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

Водночас пунктом 151 Порядку передбачено, що у разі коли строк дії договору оренди з чинним орендарем закінчився, такий договір вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 цього Порядку.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди приймається, зокрема, у випадках, передбачених законом, у тому числі за наявності визначених законодавством підстав для відмови у продовженні договору.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Таким чином, застосування передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойки передбачає встановлення, зокрема, факту припинення договору найму (оренди), виникнення у наймача обов`язку повернути майно наймодавцю та факту прострочення виконання такого обов`язку.

Отже, для вирішення спору у цій справі підлягають встановленню обставини щодо чинності договору оренди, правомірності користування відповідачем спірним приміщенням у заявлений позивачем період, а також наявності у відповідача обов`язку повернути орендоване майно та підстав для нарахування неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 622120,44 грн неустойки, нарахованої відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за період з 09.11.2020 по 30.09.2025 у зв`язку з неповерненням відповідачем спірного нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна № 61/08 від 24.11.2008.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач виходив з того, що строк дії договору оренди закінчився 08.11.2020, а відтак з 09.11.2020 відповідач був зобов`язаний повернути спірне майно орендодавцю. Посилаючись на те, що відповідач продовжив користування приміщенням, позивач вважав наявними передбачені частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України підстави для стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном. При цьому позивач також зазначав, що звернення відповідача із заявою про продовження договору саме по собі не свідчить про автоматичне продовження його дії, а сплата відповідачем орендної плати у 2026 році не підтверджує чинності договору, оскільки відповідні кошти були повернуті позивачем як помилково сплачені.

Водночас відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, відповідно до яких, на його думку, договір оренди у спірних правовідносинах вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону. Відповідач зазначав, що ним у встановлений строк було заявлено про намір продовжити договір оренди, однак уповноваженим органом у встановлений законом строк не було прийнято рішення про продовження договору або відмову у його продовженні.

Разом з тим суд враховує обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №911/679/25, які відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2025 у справі №911/679/25, зокрема, було визнано недійсним тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності, укладений 09.11.2020 між КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» та ТОВ «Інтелекс», та вирішено виселити відповідача зі спірного нежитлового приміщення. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 вказане рішення в частині виселення було залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 911/679/25 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині виселення ТОВ «Інтелекс» зі спірного приміщення скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у виселенні відповідача.

Таким чином, на час розгляду даної справи правові наслідки судового розгляду у справі №911/679/25 полягають, зокрема, у тому, що вимога власника майна про виселення відповідача зі спірного приміщення була остаточно залишена без задоволення. При цьому постановою Верховного Суду встановлено обставини щодо звернення відповідача як орендаря у встановлений законом строк та у встановленому законом порядку із заявою про продовження договору оренди, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку щодо продовження дії договору оренди до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку.

Зазначені обставини безпосередньо стосуються правовідносин сторін щодо користування саме тим самим спірним приміщенням та тим самим договором оренди, на підставі якого позивач у даній справі нараховує неустойку. Відтак вони не можуть бути залишені судом поза увагою при вирішенні питання щодо наявності у відповідача обов`язку повернути майно та, відповідно, наявності прострочення такого повернення.

При цьому саме наявність прострочення повернення речі є необхідною передумовою для застосування передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойки.

Отже, для задоволення заявленої вимоги позивач повинен довести, що на визначений ним період у відповідача існував обов`язок повернути спірне майно, а відповідач, незважаючи на такий обов`язок, безпідставно продовжував ним користуватися.

Натомість встановлені у справі № 911/679/25 обставини свідчать про відсутність підстав для висновку, що відповідач з 09.11.2020 безпідставно утримував спірне майно та допустив прострочення його повернення. Зокрема, Верховним Судом було скасовано судове рішення про виселення відповідача зі спірного приміщення та відмовлено у такій вимозі, що виключає можливість покладення в основу даного спору твердження про безумовний обов`язок відповідача повернути приміщення саме з 09.11.2020.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.06.2026 у справі № 911/1237/25 не спростовують наведеного висновку. Як зазначає позивач, у цій справі Верховний Суд змінив мотивувальні частини судових рішень, залишивши в силі їх резолютивні частини, якими у задоволенні позову про визнання договору оренди продовженим було відмовлено. Разом з тим зазначена справа стосувалася обраного відповідачем способу захисту та не скасовує і не змінює встановлених у справі № 911/679/25 обставин щодо спірного приміщення та правовідносин сторін.

Так само не є визначальними для вирішення даного спору доводи позивача про те, що саме звернення відповідача із заявою про продовження договору не могло автоматично продовжити його дію, а також посилання на відсутність проведеної оцінки майна, повернення орендних платежів та рішення судів у справі №911/2303/25. Наведені обставини самі по собі не спростовують встановлених у справі № 911/679/25 обставин, які мають преюдиційне значення у даному спорі.

Крім того, суд бере до уваги подальші обставини виконання та повороту виконання рішення у справі № 911/679/25. Після примусового виселення відповідача 18.11.2025 постановою Верховного Суду від 02.12.2025 рішення в частині виселення було скасовано, а ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2026 здійснено поворот виконання рішення шляхом вселення ТОВ «Інтелекс» до спірного приміщення. На виконання зазначеної ухвали було відкрито виконавче провадження № 80698893, у межах якого 13.05.2026 відповідача примусово вселено до спірного приміщення.

Отже, обставини справи свідчать про те, що правовідносини сторін щодо користування спірним приміщенням не можуть бути оцінені виключно через призму припинення строку, визначеного первісним договором, без урахування судових рішень, прийнятих у безпосередньо пов`язаній справі №911/679/25, якими вирішувалося питання щодо правомірності подальшого перебування відповідача у цьому ж приміщенні та без врахування бездіяльності уповноваженого органу у 60-ти денний строк, з огляду на те, що судом встановлено своєчасність повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору.

За таких обставин суд не вбачає встановленими необхідних умов для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, а саме факту прострочення повернення орендованого майна. Відтак відсутні правові підстави і для стягнення заявленої позивачем неустойки у розмірі 622120,44 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 622120,44 грн неустойки задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача, понесені ним в межах розгляду спору, залишити за позивачем.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз