Ухвала суду № 139438886, 21.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/459/26

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Бойко Я.Р.

За участю представників учасників у справі:

від ОСОБА_1 : адвокат Суховерська О.В. (в режимі ВКЗ).

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/459/26 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2026 відкрито провадження у справі № 911/459/26 про неплатоспроможність Боржника; введено процедуру реструктуризації боргів Боржника; керуючим реструктуризацією Боржника призначено арбітражного керуючого Каратуна Є.Є.; призначено на 12.05.2026 проведення попереднього засідання у справі.

24.03.2026 Господарським судом Київської області в установленому порядку було здійснено публікацію оголошення № 78840 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області за результатом попереднього засідання від 02.06.2026 визнано вимоги ТОВ «Коллект Центр» до Боржника у сумах: 5324,80 грн - до задоволення вимог кредиторів; 22000,00 грн - 2 черга; підсумкове засідання призначено на 21.07.2026.

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» від 01.07.2026 б/№ (вх. № 10992) про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 58722,43 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2026 кредиторську заяву ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» прийнято до розгляду в судовому засіданні 21.07.2026.

17.07.2026 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли письмові пояснення Боржника від 17.07.2026 б/№ (вх. № 12684/26) по суті вимог ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп».

20.07.2026 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією Боржника від 20.07.2026 б/№ (вх. № 12821/26) про результат розгляду вимог ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп».

21.07.2026 в судовому засіданні взяла участь представник Боржника. Інші учасники у справі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши кредиторську заяву ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» суд зазначає наступне.

Заява сформована заявником в підсистемі «Електронний суд» 01.07.2026, отже з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ.

Заявником заявлено до визнання грошові вимоги до Боржника у розмірі 58722,43 грн та крім того 5324,80 грн судового збору за подання кредиторської заяви і 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Так, 27.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1371-6082 за умовами якого Позичальнику надавався кредит у розмірі 5500,00 грн, строком 300 днів з можливістю пролонгації, а також сплатою відсотків за його користування; дата повернення кредиту 20.01.2025.

Крім того 09.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 1371-6082, відповідно до якої передбачено надання Боржнику додаткових коштів в розмірі 3300,00 грн.

Факт надання Боржнику кредитних коштів підтверджується квитанціями від 27.03.2024 та від 09.04.2024, на загальну суму 8800,00 грн.

В подальшому, зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним Позичальником були виконані неналежним чином, у зв`язку з чим у Боржника утворилась заборгованість перед позикодавцем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», яка складалась із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7205,25 грн та заборгованості зі сплати процентів за користування ним у розмірі 51517,18 грн, а всього заборгованість по Договору № 1371-6082 становила 58722,43 грн.

04.06.2026 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» укладено Договір факторингу № 04062026, відповідно до умов якого право вимоги до Боржника за Договору № 1371-6082 було відступлене на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп».

Боржник та керуючий реструктуризацією Боржника згідно наданих пояснень та повідомлення про результат розгляду вимог ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» визнали вимоги в частині заборгованості за кредитом в сумі 7205,25 грн; заборгованість за процентами не визнана.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині заборгованості за кредитом у сумі 7205,25 грн.

Щодо вимог за відсотками суд зазначає наступне.

Боржником подано заперечення проти заявлених вимог в частині нарахування відсотків, оскільки Боржник є військовослужбовцем.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Боржник ОСОБА_1 проходить військову службу в ЗСУ.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, та їх дружини (чоловіки) які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: 1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; 2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Таким чином, нарахування ОСОБА_1 як військовослужбовцю відсотків за Кредитним договором є незаконним, оскільки на нього розповсюджується вищевказана норма Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Особливий період в Україні розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом № 1126-VII від 17.03.2014.

Таким чином, в Україні особливий період розпочався 17 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 30.05.2018 у справі № 521/12726/16-ц зробив наступні правові висновки:

«Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час».

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543- ХІІ, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах тлумачення поняття «особливий період» у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17):

«Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав».

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні на момент укладення Кредитного договору діяв особливий період і нині триває воєнний стан. Наведені обставини свідчать про те, що на Боржника поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тому відсотки за користування кредитом з нього стягненню не підлягають.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання вимог ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до Боржника в розмірі 51517,18 грн - відсотки за кредитом. В іншій частині заявлені ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» грошові вимоги до Боржника є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Крім того, як вказано вище, Заявником заявлено до визнання витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Керуючим реструктуризацією вказані судові витрати відхилені.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У справі № 904/1907/15 перед КГС ВС було поставлено питання щодо визначення правової природи витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов`язаних із провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в господарському суді. У постанові від 23.09.2021 палата дійшла висновку, що такі витрати не є поточними вимогами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та належать: 1) у справі про банкрутство - до вимог першої черги (ч. 1 ст. 64 КУзПБ); 2) у справі про неплатоспроможність - до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 133 КУзПБ).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до п.п. 91-93 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18».

Відповідно до висновків об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду сформульованих у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 відповідно до яких розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2026 між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та АО «Квадра Право» укладено Договір про надання правової допомоги № 15042026.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд зазначає, що дана справа (безпосередньо в частині розгляду кредиторської заяви ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп») є справою незначної складності. У спорах при розгляді кредиторських вимог такого характеру за відсутності протиріч між наявними у справі документами судова практика є сталою. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України; великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи (в частині розгляду кредиторської заяви ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп»), обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, беручи до уваги заперечення керуючого реструктуризацією Боржника проти стягнення з Боржника суми витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати Заявника на правничу допомогу адвоката за розгляд справи підлягають частковому відшкодуванню Боржником, а саме у розмірі 4000,00 грн. В іншій частині витрат Заявника на правничу допомогу, суд відмовляє у покладенні даних витрат на Боржника.

Враховуючи викладене вище, заявлені ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 грошові вимоги підлягають визнанню частково, в розмірі: 9324,80 грн (судовий збір, витрати на правничу допомогу) - до задоволення вимог кредиторів; 7205,25 грн (заборгованість за кредитом, відсотками) - 2 черга задоволення вимог кредиторів.

Водночас суд зазначає, що ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» подано заяву про грошові вимоги до Боржника ОСОБА_1 з пропуском строку, встановленого ст. 45, 122 КУзПБ, наслідком чого відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ є те, що ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» не має права вирішального голосу на зборах кредиторів.

Крім того, враховуючи, що станом на дату підсумкового засідання до суду не подано клопотання щодо подальшої процедури у даній справі про неплатоспроможність, а також враховуючи визнання грошових вимог ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до Боржника, що має наслідком необхідність коригування керуючим реструктуризацією Боржника Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про необхідність відкладення підсумкового засідання на іншу дату.

Керуючись ст. 120, 121, 232-235, 255 ГПК України, ст. 45, 47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» від 01.07.2026 б/№ (вх. № 10992) задовольнити частково. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ел.Ен.Груп» (код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумах: 9324,80 грн - до задоволення вимог кредиторів; 7205,25 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах кредиторів). В іншій частині заявлені вимоги відхилити.

2. Підсумкове засідання відкласти на « 08» вересня 2026 року о 09 год. 50 хв. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

3. Копію ухвали надіслати учасникам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Повна ухвала підписана 03.09.2026.

Суддя С.Ю. Наріжний