Ухвала суду № 139438858, 03.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

м. Київ

03.09.2026Справа № 910/10914/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши матеріали позовної заяви Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва (м. Київ, вул. Каштанова, 9, 02224) в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, місто Київ, проспект Червоної Калини, будинок 29) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГА СТАЙЛ" (04074, місто Київ, вул. Лугова (Оболонський р-н), будинок 9П) та до Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, місто Київ, пр. Червоної Калини, будинок 29) про визнання недійсним пункту договору підряду та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 614 596,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

28.08.2026 в системі «Електронний суд» Першим заступником керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МЕГА СТАЙЛ" та до Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним пункту договору підряду та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 614 596,00 грн. та була передана 31.08.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Управлінням та ТОВ «БК «МЕГА СТАЙЛ» 20.04.2026 укладено договір підряду № 013889-а з відновлювальних робіт (капітального ремонту) житлового будинку на вул. Мілютенка, 11 у Деснянському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок військової агресії Російської Федерації (далі договір).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна цього договору на момент підписання визначається пропозицією переможця торгів та складає 3 799 511,70 грн, у тому числі ПДВ 633 251,60 грн.

На виконання умов договору Управлінням на рахунок ТОВ «БК «МЕГА СТАЙЛ» перераховано кошти за платіжною інструкцією № 8 від 05.05.2026 на суму 3 687 576 грн, у тому числі ПДВ 614 596 грн.

Оскільки предметом договору від 20.04.2026 № 013889-а є капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку, фінансування якого передбачено та фактично здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, операції за вказаним договором звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.15 статті 197 ПК України.

З огляду на викладене прокурор просить визнати недійсним пункт 2.1 договору підряду від 20.04.2026 № 013889-а на виконання робіт «Відновлювальні роботи (капітальний ремонт) у багатоквартирному житловому будинку на вул. Мілютенка, 11 Деснянського району міста Києва, пошкодженому внаслідок військової агресії російської федерації», що укладений між Управлінням житлово-комунального господарства Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «МЕГА СТАЙЛ» в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 633 251,95 гривень та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «МЕГА СТАЙЛ» в дохід бюджету міста Києва в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації безпідставно отримані кошти податку на додану вартість у розмірі 614 596 гривень, що сплачені за договором підряду від 20.04.2026 № 013889-а.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі, а враховуючи приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), предмет позову та категорію справи суд вважає за доцільне розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Разом з тим суд зазначає, що розв`язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять "інтереси держави" та "представництво інтересів держави в суді", наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 та від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, зазначив, що:

"…представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави".

У пунктах 4.2., 4.3. цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Унаслідок унесення Законом № 1401 змін до Конституції України відбулося звуження конституційної функції прокуратури, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, порівняно з тією, яка була визначена в пункті 2 частини першої статті 121 Конституції України до конституційної реформи 2016 року. Таке звуження полягає, зокрема, у встановленні ознаки виключності для випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, що їх має бути визначено в законі.

У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України також указував, що "стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом" . Це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання" (перше, третє, четверте речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник "виключний" означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення "у виключних випадках", яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом", який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

У цьому аспекті суд враховує сталі та послідовні висновки Верховного Суду, зокрема, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Водночас системний аналіз судової практики і відомостей ЄДРСР свідчить, що звернення прокурора з вимогами про визнання недійсним пункту договору підряду та стягнення безпідставно отриманих коштів є непоодинокими (зокрема справи під номером: 910/7714/26; 910/9762/26, 910/4815/26), а систематичними, що вказує на нездійснення або неналежне здійснення суб`єктами місцевого самоврядування захисту інтересів громади у сфері розвитку інфраструктури і ставить під загрозу можливість ефективного поновлення порушених прав держави, що в свою чергу не може називатись виключним (-ими) випадком (-ами).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи необхідність підтвердження права прокурора на представництво інтересів держави у даному спорі на підставі пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, прокурор зобов`язаний повідомити обставини та надати докази таких обставин, які підтверджують виключність випадку, описаного у поданому позові.

Відповідно до частини 3 статті 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України також указував, що «стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі У країни міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом".

Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник "виключний" означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення "у виключних випадках", яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього .

Конституційний Суд України враховує низку вимог щодо діяльності прокурора поза сферою кримінального права, що їх висунуто на міжнародному рівні. Передусім це стосується дотримання ним принципів поділу влади, суддівської незалежності та забезпечення кожному права на судовий захист.

Загальновизнаним є те, що прокурор не може набувати особливої ролі в судових провадженнях, що не є кримінальними, а будь-яка його діяльність у цій сфері має бути повно, чітко і зрозуміло регламентована законом, обумовлена правомірною метою захисту інтересів держави та бути обґрунтованою й виправданою.

Конституційний Суд України наголошує, що участь прокурора в судових провадженнях поза сферою кримінального права не має ставити під сумнів реалізацію конституційного права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Основного Закону України, для суб`єктів, прав та інтересів яких це стосується, а також дотримання основних засад судочинства, що їх визначено, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходив із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

У разі відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави суддя повертає позовну заяву й додані до неї документи пункт 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Законодавче порушення конституційних меж такого представництва може призвести до втручання у зміст права на судовий захист.

Нечіткість визначення окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону відповідних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді та підстав його звернення до суду не забезпечує юридичної визначеності для інших суб`єктів владних повноважень та заінтересованих учасників суспільних відносин. Це створює суттєві ризики, реальну загрозу порушення основних засад судочинства, закріплених пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України, ще на стадії звернення прокурора до суду та Істотно ускладнює реалізацію учасниками процесу конституційного права на судовий захист.

З огляду на зазначене Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 дійшов висновку, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать також статті 55, пунктам 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 11 ГПК України к разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Питання про підстави представництва прокурора підлягає вирішенню у підготовчому провадженні на підставі наданих прокурором пояснень та доказів. Водночас вирішення вказаного питання у підготовчому провадженні надасть можливість іншим учасникам справи повідомити свою позицію щодо даного процесуального питання.

Керуючись статтями 12, 176, 177, 181, 182, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання призначити на 01.10.26 о 11:45 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 13 .

4. Зобов`язати Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в строк до 26.09.2026 включно надати пояснення про обставини, які підтверджують право прокурора на представництво інтересів держави у даному спорі на підставі пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням позиції КСУ у Рішенні від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 щодо необхідності встановлення ознаки виключності для даного випадку здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

5. Зобов`язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію в строк до 26.09.2026 включно надати пояснення щодо реалізації функцій представництва прокурором у даній справі.

6. Запропонувати співвідповідачам у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

7. Запропонувати прокурору та позивачу у строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.

8. Визначити співвідповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

9. Усі інші заяви, клопотання, заперечення подати до суду в строк ЗАВЧАСНО до 26.09.2026 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

10. Попередити співвідповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

11. Роз`яснити учасникам справи, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. ч. 7, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

12. Роз`яснити учасникам справи, що згідно з пунктом 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України З 1 СІЧНЯ 2019 РОКУ представництво юридичної особи в господарському суді першої інстанції (окрім малозначних спорів) здійснюється виключно АДВОКАТОМ, а також через свого керівника (особисто) або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи) (стаття 132-1 Конституції України, частина 3 статті 56, частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).

13. Рекомендувати учасникам судового процесу взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом". Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання подати до суду заяву (засобами поштового зв`язку, на електронну пошту суду (підписану, за наявності, електронним підписом) або до скриньки для кореспонденції, встановленої у приміщенні канцелярії суду) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом" із зазначенням його облікового запису (логіну) у програмі.

14. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5011/.

Дата підписання ухвали 03.09.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ