Постанова № 139438370, 02.09.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1975/26

Провадження № 3/147/843/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Почкіна Оксана Миколаївна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, курсанта 4 навчального взводу 4 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , довідка №160920200640592900008/1, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст.172-10 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

24.06.2026 близько 14 год. 00 хв ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 9,11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 12 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуваючи в місці тимчасового розміщення 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 відмовився виконувати законні вимоги командира, визначені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2026 №2941 «Про складання військової присяги військовослужбовцями, призваними за мобілізацією», а саме відмовився скласти Військову присягу на вірність Українському народові, мотивуючи це особистими релігійними переконаннями.

Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) №179 від 19.06.2026, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 було призначено на посаду курсанта до навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та який вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-10 КУпАП - відмова від виконання законних вимог командира (начальника).

ОСОБА_1 в суд прибув. Перед початком судового засідання йому було роз`яснено права та обов`язки відповідно до ст. 268 КУпАП. В судовому засіданні не заперечував, що відмовився прийняти Військову присягу. Пояснив, що є членом Церкви Адвентистів Сьомого дня в Україні вже багато років, його віросповідання закликає не використовувати зброю у вирішенні будь-яких конфліктів, його "зроя" є слово. Тому враховуючи свої релігійні переконання не вважає за можливе приймати Військову присягу, оскільки наслідком її прийняття є отримання та застосування зброї, що суперечить його релігійним переконанням, які не дозволяють йому застосовувати зброю. Однак вказав, що розуміє ситуацію, в якій опинилася його країна та бажає бути корисним в силу своїх можливостей та вмінь, нести свій обов`язок шляхом виконання будь-якої іншої роботи не пов`язаної із носінням та використанням зброї.

Заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.172-10 КУпАП настає за вчинення дій, які полягають у відмові від виконання законних вимог командира (начальника).

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а захист України, її незалежності та територіальної цілісності України, відповідно до ст. 65 Конституції України є обов`язком громадян України.

Згідно з ст. 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок,бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Пунктом 4 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, встановлено, що громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» встановлює, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Статтею 233 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено, що збереження і зміцнення здоров`я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід`ємна частина їх підготовки до виконання військового обов`язку. Піклування командира (начальника) про здоров`я підлеглих є одним з основних його обов`язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).

Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до норм ст. 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним.

Отже зі змісту ч.1 ст. 172-10 КУпАП слідує, що невиконання законних вимог командира може полягати у бездіяльності, тобто у невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з вимогами (наказом) командира.

Судом установлено, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено, востаннє Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб..

Відтак, в Україні 24.06.2026 діяв воєнний стан.

З матеріалів справи вбачається, що вина порушника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП повністю доведена дослідженими доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного рішення та підтверджується наступними матеріалами справ про адміністративне правопорушення:

-протоколом про адміністративне правопорушення А1890 №220/26 від 03.08.2026, з якого вбачається, що 24.06.2026 близько 14 год. 00 хв ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 9,11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 12 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуваючи в місці тимчасового розміщення 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 відмовився виконувати законні вимоги командира, визначені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2026 №2941 «Про складання військової присяги військовослужбовцями, призваними за мобілізацією», а саме відмовився скласти Військову присягу на вірність Українському народові, мотивуючи це особистими переконаннями.

- актом фіксації відмови від прийняття присяги, проходження курсу БЗВП та виконання наказу про проведення стрільб, надання пояснень, отримання копії адміністративного протоколу, участі у судовому засіданні та повідомлення про дату та час розгляду справи від 24.06.2026;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №179 від 19.06.2026, згідно з яким солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 було призначено на посаду курсанта до навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та який вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1741 від 11.04.2026 про надання командирам підрозділів повноважень складати протоколи про адміністративні правопорушення;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №221 від 28.07.2026 по покладення тимчасового виконання обов`язків командира 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ;

- витягом з наказу № 2941 від 24.06.2026 про складання Військової присяги військовослужбовців, призваних за мобілізацією, курсантів 1 навчального батальйону;

- списком військовослужбовців, які склали Військову присягу на вірність Українському народові від 25.06.2026, в якому за номером 89 значиться ОСОБА_1 де в графі підпис військовослужбовця про складення присяги зазначена відмітка «відмова»;

- рапортом, складеним 24.06.2026 командиром 3 навчального взводу 4 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 про факт відмови солдата ОСОБА_1 від проходження військової служби та виконання свого конституційного обов`язку через особисті релігійні переконання;

- рапортом, складеним 24.06.2026 сержантом інструктором 4 навчальної роти 1 навчального взводу1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 про факт відмови солдата ОСОБА_1 від проходження військової служби та виконання свого конституційного обов`язку через особисті релігійні переконання.

Судом встановлено, що в судовому засіданні 17.06.2026 ОСОБА_1 пояснив, що є членом релігійної організації Церкви Адвентистів Сьомого дня в Україні, тому не може проходити військову службу, оскільки його віросповідання забороняє йому застосовувати зброю, однак вказав, що враховуючи ситуацію в країні бажає приносити користь іншим чином.

Досліджені та оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним вказаного порушення.

Верховний Суд у справі №573/406/24 15.04.2025 зробив висновок, що перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов`язку усіма громадянами України. Військовий напад на державу та, відповідно, самооборона проти такої агресії є тим винятковим випадком, який дозволяє державі впроваджувати певні пропорційні обмеження для можливості відмови від військової служби з релігійних мотивів, за яким не можна вести мову про порушення ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже і сама Україна є підписантом вказаної Конвенції, а відтак, якщо її існування поставлено під загрозу внаслідок військового нападу, то очевидним є те, що держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у тому числі мобілізації військовозобов`язаних). Аргументи про те, що релігійні переконання не дозволяють одягати військову форму та здійснювати діяльність, яка не пов`язана із використанням та носінням зброї, суд не може оцінити як такі, які настільки обмежують можливість сповідувати певну віру, що виключають можливість виконання військовозобов`язаним громадянином України свого обов`язку по мобілізації під час воєнного стану.

В даному випадку суд зазначає, що перебування держави у режимі воєнного стану є вагомою підставою для виконання військового обов`язку громадянами. Однак виконання військового обов`язку не завжди може бути пов"язане з носінням та застосуванням зброї, а з виконанням інших завдань, як от ремонт техніки, евакуація поранених, будівництвом оборонних споруд тощо. Покладення на військовослужбовця тих чи інших обвов`язків належить до повноважень військового командування, яке може враховувати релігійні переконання ОСОБА_1 . Однак релігійні переконання ОСОБА_1 не спростовують його обов"язку виконувати законний наказ військового командування, в тому числі скласти Військову присягу.

Відтак вважаю, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-10 КУпАП.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

При обранні виду адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, його особу, ступінь вини, майновий та сімейний стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, вважаю, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Проте, згідно з п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та в день вчинення адміністративного правопорушення перебував на службі (тобто під час виконання службових обов`язків), керуючись ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», вважаю, що він підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34,35, 172-10, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-10 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та підлягає сплаті за реквізитами: на користь держави (рахунок UA508999980313090106000002898, Код ЄДРПОУ 37979858, Одержувач ГУК у Він.обл./ с.Ободівка/21081100, Банк одержувача Казначейство України (ЕАП).

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Тростянецький районний суд Вінницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, тобто у розмірі 3400 грн (три тисячі чотириста гривень).

У випадку добровільної сплати штрафу в строк визначений ч.1 ст. 307 КУпАП платіжний документ надати Тростянецькому районному суду Вінницької області (вул. Соборна, 21, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область).

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя О.М. Почкіна