Рішення № 139438201, 25.08.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 127/35781/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Гречанівської В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Літин за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позову посилається на те, що ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 12.03.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 12.03.2025- 100001847.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 12.03.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 12.03.2025-100001847 від 12.03.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 12/03/2025; 2. Сума Кредиту: 10000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 217 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 14.10.2025.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 33 200,00 грн., що складається з тіла кредиту 10 000,00 грн., процентів 15 500,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 900,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1 800,00 грн. та неустойки 5 000,00 грн., що порушують права та інтереси позивача. Тому змушені звернутися до суду з вказаним позовом і просить стягнути з відповідача 33 200,00 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 17.03.2026 року позов задоволено.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 10.06.2026 року вказане рішення скасовано і призначено до розгляду в загальному порядку.

05.06.2026 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому ззаначає, що вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому визнанню виключно в частині тіла кредиту, та такими, що в іншій частині є необгрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2, 4, 5, 7, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Законодавцем (шляхом внесення відповідних змін до нормативноправових актів) було передбачено (встановлено), що у виняткових винятках, якими є період дії карантину, що був запроваджений на території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID3 19, період дії воєнного стану, боржник звільняється від заходів відповідальності за порушення зобов`язання. Також повідомляє, що причиною утворення боргу стали саме непрозорі й неприйнятні умови кредитування, запропоновані мікрофінансовими організаціями.

Щодо розміру загальної суми, яку позивач просить стягнути з нього, зазначає, що вона є непропорційною, завищеною, економічно необгрунтованою та утворена переважно за рахунок надуманих, несправедливих штрафів, пені та відсотків.

Тому позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» просить задовольнити частково. Стягнути з нього на користь позивача лише основний борг (тіло кредиту). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, штрафних санкцій та комісій просить відмовити повністю. Судові витрати просить розподілити пропорційно до задоволених вимог.

16.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонова К.О. в якій зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 12 Закону України Про споживче кредитування у договорі про споживчий кредит зазначаються (...) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/ іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Тому позивачем про укладенні кредитного договору враховано всі умови. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось.

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а тому наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Просять позовні вимоги задовольнити. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, в матеріалах відповіді на відзив міститься вимога про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12.03.2025- 100001847 шляхом подання відповідачем заявки, підтвердження, додаток до анкети, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту (а.с. 20-29).

Факт перерахування коштів на картку відповідача в розмірі 10 000,00 грн., підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 200,00 грн., що складається з тіла кредиту 10 000,00 грн., процентів 15 500,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 900,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1 800,00 грн. та неустойки 5 000,00 грн., підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості (а.с.11). Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). З матеріалів справи слідує, що було укладено кредитний договір в електронному вигляді, яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на платіжну картку позичальника. Отже, підписавши угоду одноразовим електронним ідентифікатором ОСОБА_1 добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом. За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст.625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинам (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому. Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Так, відповідач не заперечує факту укладення 12.03.2025 кредитного договору із ТОВ «Споживчий центр» і не виконання своїх грошових зобов`язань. Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не виконується зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитом. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Одночасно, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 200,00 грн., що складається з тіла кредиту 10 000,00 грн., процентів 15 500,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 900,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1 800,00 грн., позивачем доведено. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Нарахування неустойки за прострочення за кредитним договором № 12.03.2025-100001847 від 12.03.2025 ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 5000,00 грн. здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану. Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 5000,00 грн. задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 12.03.2025-100001847 від 12.03.2025 у розмірі 28 200,00 грн., що складається з тіла кредиту 10 000,00 грн., процентів 15 500,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 900,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1 800,00 грн. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України, та згідно ч.1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2057,60 грн. (28 200,00 грн. х 2422,40 грн : 33 200,00 грн).

Керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, ст.ст.526,527,530,610,617,1050,1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 12.03.2025-100001847 від 12.03.2025 у розмірі 28 200,00 грн., що складається з тіла кредиту 10 000,00 грн., процентів 15 500,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 900,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1 800,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2 057,60 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.