Рішення № 139437496, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026Справа № 910/16556/25

За позовом Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська зернова логістика

про стягнення коштів

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська зернова логістика

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення збитків

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Рахнянська С.В.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Кравець О.І.

В судовому засіданні 06.08.2026 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська зернова логістика (далі ТОВ Українська зернова логістика, відповідач) про стягнення штрафу у сумі 83 750,00 грн., у зв`язку з невірно зазначеною у залізничній накладній № 41532508 від 29.10.2025 маси вантажу.

Свої позовні вимоги АТ Українська залізниця обґрунтовує тим, що при здійсненні перевезення вантажу залізничним транспортом відповідач у вказаній залізничній накладній невірно зазначив відомості (масу) вантажу, що згідно з положеннями Статуту залізниць України є підставою для застосування до ТОВ Українська зернова логістика, як відправника вантажу, міри відповідальності у вигляді штрафу.

У позові АТ Українська залізниця просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 83 750,00 грн.

13.01.2026 ухвалою Господарського суду міста Києва за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки, зокрема, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

28.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не доведено зазначення відповідачем у видатковій накладній невірної маси вантажу, натомість, мало місце нестача вантажу, що виникла після прийняття його до перевезення, коли збереження цього вантажу було обов`язком залізниці, а тому підстав для застосування до ТОВ Українська зернова логістика штрафу, передбаченого ст.ст. 118, 122 Статуту, немає.

28.01.2026 від відповідача ТОВ Українська зернова логістика надійшов зустрічний позов, заявлений до АТ Українська залізниця про стягнення збитків у сумі 50 196,00 грн. завданих нестачею вантажу при залізничному перевезенні за накладною № 41532508 від 29.10.2025.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перевезенні вантажу відповідачем не було дотримано вимог щодо його збереження, у зв`язку з чим виявилась нестача вантажу у вагоні № 95488060, внаслідок чого ТОВ Українська зернова логістика завдано збитки на загальну суму 50 196,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та вирішено здійснювати їх розгляд в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання.

18.02.2026 відповідач за зустрічним позовом надав суду відзив на зустрічний позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що відповідно до накладної № 41532508 на вагон № 95488060 було накладено по 2 ЗПП вантажовідправника; вказаний вагон прибув на станцію призначення у технічно справному стані, зі справним ЗПП вантажовіправника та був прийнятий вантажовідправником без будь-яких зауважень. Наданий позивачем акт експертизи № УТЕ-425 від 20.11.2025, складений з порушенням п. 30 Правил видачі вантажів та Методики, та не містить висновків про причини виникнення нестачі.

02.03.2026 позивач за зустрічним позовом надав відповідь на відзив, у якій наполягав на своїй позиції по суті справи за зустрічним позовом.

16.03.2026 позивачем за зустрічним позовом був поданий додатковий доказ, а саме заява свідка експерта Одеської регіональної ТПП Стрельченок С.А., який був прийнятий судом.

У підготовчому засіданні 07.04.2026 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, представники сторін за первісним та зустрічним позовами свої вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити, відповідно - проти заявлених до них вимог - заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 ТОВ Українська зернова логістика відправило зі станції Сердюківка регіональної філії Одеська залізниця АТ "Українська залізниця" до станції призначення Чорноморська вагон № 95488060 з вантажем «зерно кукурудзи», одержувач вантажу АТ «Одеський припортовий завод», що підтверджується залізничною накладною № 41532508.

Під час заповнення зазначеної залізничної накладної, масою вантажу ТОВ Українська зернова логістика у вагоні № 95488060 зазначило 70 340,00 кг.

18.11.2025 на станції призначення «Чорноморська», за заявкою вантажоодержувача було проведене комісійне контрольне зважування вагону № 95488060, за результатами якого було встановлено нетто вантажу 64 700 кг, що на 5 640 кг менше ваги, вказаної у видатковій накладній, про що був складений комерційний акт № 401100/11 від 19.11.2025.

Звертаючись з первісним позовом, АТ "Українська залізниця", посилаючись на ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 83 750,00 грн., нарахований за неправильне зазначення в накладній маси вантажу, що перевозився у вагоні № 95488060.

У свою чергу у зустрічному позові, ТОВ Українська зернова логістика вважає, що втрата вантажу сталась під час його перевезення, у зв`язку з чим залізницею було завдано позивачу за зустрічним позовом збитки у сумі 50 196,00 грн. внаслідок незбереження вантажу.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 3 дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Відповідно до статті 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Нормами статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Також стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вже було встановлено судом, ТОВ Українська зернова логістика у залізничній накладній № 41532508 вказало масу вантажу 70 340,00 кг.

Проте, при контрольному зважуванні було встановлено масу вантажу 64 700 кг, що менше ваги, вказаної у документі на 5 640 кг. Зі змісту комерційного акту вбачається, що при огляді було встановлено, що ЗПП № В420501 вантажовідправника на нижніх розвантажувальних люках справнє, виконує свої функції та відповідає перевізному документу. ЗПП №В420502 вантажовідправника на перехідний площадці справнє, виконує свої функції та відповідає перевізному документу. Люки щільно закриті, просипання вантажу немає. При відкритті верхніх завантажувальних люків навантаження рівномірне, поглиблень немає.

Водночас, у цьому ж комерційному акті, складеному за участі представників залізниці, та представника поліції, за підписом техніка з обліку залізничної інформації Манукяна А. вказане застереження, відповідно до якого «при відкритті кришок завантажувальних люків виявлено воронкоподібне поглиблення довжиною 300 мм, шириною 300 мм, глибиною 250 мм під третім завантажувальним люком»

Комерційний акт № 401100/11 від 19.11.2025 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничній накладній, фактичній масі вантажу.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що втрата частини вантажу відбулась саме під час перевезення .

Так, у матеріалах справи міститься акт експертизи Одеської регіональної ТПП № УТЕ-425 від 20.11.2025, відповідно до якого експертом було встановлено, що у вагоні № 95488060 між кришкою (засувкою) та фіксатором кришки бункера центрального розвантажувального люка присутні затиснуті насіння кукурудзи. На лівому та правому розвантажувальних люках у такому ж місці насіння кукурудзи не спостерігається.

Крім того, при відкриті кришок завантажувальних люків у вагоні було виявлено явно видиме воронкоподібне пошкодження насіння кукурудзи, спрямоване в бік центрального розвантажувального люка, що свідчить про розсип вантажу через ці люки.

Також, як пояснив експерт Стрельченко С.А. у своїй заяві свідка, експертиза проводилась за участю представника ТОВ Українська зернова логістика та в присутності працівників поліції. Результати, що були викладені ним в акті експертизи № УТУ-425 від 20.11.2025 повністю підтверджуються матеріалами фотофіксації, проведеної під час такого огляду.

Посилання залізниці на те, що обсяг зазначеного поглиблення не відповідає масі втрати, є припущенням останнього, оскільки не підтверджене жодними належними та допустимими доказами і не спростовує факту втрати, про що було зазначено у комерційному акті.

Також суд враховує висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.01.2020 у справі № 910/5280/19, відповідно до якого факт нестачі вантажу, встановлений актом експертизи ТПП є належним доказом підтвердження вини перевізника.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2025 ТОВ Українська зернова логістика направило на електронну адресу АТ "Українська залізниця" лист за вих. № 2-В, в якому повідомило про виявлені невідповідності фактичної маси вантажу даним перевізних документів, та просило надати уповноваженого представника станції для огляду вагону та складання комерційного акта, а також повідомило про заплановану участь представника Одеської регіональної ТПП.

Також про такі обставини було повідомлено начальника станції "Чорноморська" та подано клопотання щодо надання працівників станції для участі у складанні комерційного акта та фіксації обставин нестачі вантажу. Проте, залізницею у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

Статтею 13 ГГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд зазначає що позивачем за первісним позовом не підтверджено належними доказами обставини неправильного зазначення ТОВ Українська зернова логістика маси вантажу у накладній № 41532508, у той час, як ТОВ Українська зернова логістика більш вірогідними доказами підтвердило, що втрата вантажу у розмірі 5 640 кг сталась під час його перевезення залізницею.

Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справному вагоні, то саме залізниця повинна нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірному вагоні (Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №905/96/17 та в постанові від 13.03.2019 у справі №905/748/17, в яких втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.)

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як підтверджено матеріалами справи, спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, проте, прибуття вантажу відбулось з недостачею. Обставини, які були встановлені судом вище, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення, та відповідачем за зустрічним позовом не було спростовані, що втрата вантажу сталася не з вини останнього.

Таким чином, враховуючи, що перевезення відбувалося у технічно-справному вагоні, суд доходить висновку про те, що саме відповідач за зустрічним позовом несе відповідальність за втрату частини вантажу у вагоні № 95488060.

При цьому, відповідачем в свою чергу не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені зустрічні позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 196,00 грн. збитків, завданих нестачею вантажу при залізничному перевезенні за накладною № 41532508 від 29.10.2025, виходячи з розрахунку 8 900,00 грн. (вартість 1 тонни вантажу, відповідно до інформації наданої ТОВ «ЛДК Україна», що придбало партію кукурудзи, що перевозилась), є обгрунтованими.

З урахуванням вищевикладеного, у первісному позові АТ "Українська залізниця" суд відмовляє, а зустрічний позов ТОВ Українська зернова логістика підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а в разі відмови у позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У первісному позові відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є.Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська Зернова Логістика (01001, м. Київ, площа Спортивна, БЦ Гулівер, 1А, поверх 15; код ЄДРПОУ 43140017) збитки у сумі 50 196 (п`ятдесят тисяч сто дев`яносто шість) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Котков