Рішення № 139437397, 25.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/26/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 Справа № 908/2289/23 (908/672/26)

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, за участю секретаря судового засідання Подгайної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2289/23 (908/672/26)

За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (просп. Любомира Гузара, буд. 44, м. Київ, 03065, код ЄДРПОУ 42795490, ел. пошта info@tsoua.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Митюк Сергій Петрович, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ ПАЛІВЕНЕРГО (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю СЕМЬ ЛТД (вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 35366542, ел. пошта: sem.ltd2023@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про визнання правочинів недійсними

в межах провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ ПАЛІВЕНЕРГО (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Ліквідатор - Савченко В.А. (пр-т. Трубників, буд. 56/436-1, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53201, приміщення ПП БАСВА, офіс 71, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

За участю представників сторін:

Представник позивача ТОВ Оператор газотранспортної системи України - Митюк Сергій Петрович (в режимі відеоконференції);

представник відповідача 1 - Савченко Вячеслав Анатолійович, ліквідатор (в режимі відеоконференції);

представник відповідача 2 - Кравченко Руслан Вадимович (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (далі - ТОВ Оператор ГТС України, позивач) надійшла позовна заява № ТОВВИХ-26-5281 від 18.03.2026 (вх. № 835/08-07/26 від 19.03.2026) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ ПАЛІВЕНЕРГО (далі - ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО, боржник, відповідач 1) та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю СЕМЬ ЛТД (далі - ТОВ СЕМЬ ЛТД, відповідач 2) про визнання правочинів недійсними, а саме: Договору про відступлення права вимоги № 17/08/22 від 17.08.2022 та Додаткової угоди від 30.08.2022 до нього, укладених між відповідачами (далі також - спірні правочини, спірний Договір відступлення).

Ухвалою суду від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.05.2026, 10 - 30.

Ухвалою від 05.05.2026 підготовче засідання відкладено на 04.06.2026, 11 - 00.

У засіданні 04.06.2026 клопотання ліквідатора задоволено, на підставі ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; у засіданні оголошено перерву до 08.07.2026, 11 - 00.

До системи Електронний суд від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення та клопотання (вх. № 14787/08-07/26 від 07.07.2026) про долучення доказів, які у засіданні 08.07.2026 приєднано до матеріалів справи; усне клопотання позивача про залишення такого клопотання без розгляду судом відхилено.

Ухвалою суду від 08.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026, 12 - 00.

Розгляд справи по суті, розпочатий 28.07.2026 у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС, тривав із перервами.

У судовому засіданні 28.07.2026 постановлено ухвалу у протокольній формі про оголошення перерви у розгляді справи № 908/2289/23 (908/672/26) до 06.08.2026, 15 - 00.

Під час розгляду справи по суті до підсистеми Електронний суд надійшли: клопотання позивача про врахування висновків Верховного Суду від 06.08.2026 (вих. № ТОВВИХ-26-16205); заперечення відповідача 2 щодо зазначеного клопотання від 21.08.2026, надіслані іншим учасникам справи, що підтверджується квитанціями про доставку документів до електронних кабінетів користувачів ЄСІКС від 21.08.2026.

У судовому засіданні 06.08.2026 судом постановлено ухвалу у протокольній формі про оголошення перерви у розгляді справи № 908/2289/23 (908/672/26) до 25.08.2026, 11 - 00.

Повноваження представника відповідача 2 - адвоката Кравченка Р.В. підтверджені ордером серії АЕ № 1500604 від 04.05.2026, виданим Адвокатським об`єднанням БІЗНЕС & ЛЕКС.

Судове засідання 25.08.2026 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.11.2019 між ТОВ Оператор ГТС України (Оператор) та ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО (Замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1907000487 (далі - Договір транспортування), у пункті 17.6 якого сторони погодили заборону передавати свої права та обов`язки за цим Договором третім особам без письмової згоди іншої Сторони.

17.08.2022 та 30.08.2022 між відповідачами 1 та 2 без такої згоди укладено, відповідно, Договір про відступлення права вимоги № 17/08/22 та Додаткову угоду до нього, за якими відповідачу 2 передано право вимоги до позивача за Договором транспортування у розмірі 8 752 164, 69 грн., оцінене сторонами у 3 703 000, 00 грн.

На думку позивача, укладення спірних правочинів у порушення п. 17.6 Договору транспортування само по собі є порушенням його прав як Боржника, оскільки правомірність виконання ним зобов`язань перед первісним кредитором поставлена під сумнів оспорюваним Договором відступлення (з огляду на положення ст. ст. 516, 517, 527 Цивільного кодексу України та наслідки повідомлення про заміну кредитора).

Позивач просить суд визнати недійсними Договір про відступлення права вимоги № 17/08/22 від 17.08.2022 та Додаткову угоду від 30.08.2022 до нього, а судові витрати покласти на відповідачів.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що доводи відповідача 2 щодо відсутності юридичних наслідків Договору відступлення для боржника суперечать поведінці самого відповідача 2, який у справі № 908/2289/23 (908/2760/24) подав заяву про заміну сторони, посилаючись на набуття права вимоги до ТОВ Оператор ГТС України; така суперечлива поведінка, на думку позивача, порушує принцип venire contra factum proprium і має бути кваліфікована як зловживання процесуальними правами (ст. 43 ГПК України); а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/2289/23 (908/2760/24) законної сили не набрало (ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у зазначеній справі провадження з розгляду апеляційної скарги ТОВ Оператор ГТС України зупинено до вирішення даної справи № 908/2289/23 (908/672/26)).

Позивач також повідомив про відмову від надання відповідей на письмові запитання відповідача 2, поставлені у відзиві, в порядку п. 2 ч. 5 ст. 90 ГПК України.

У клопотанні про врахування висновків Верховного Суду від 06.08.2026 (вих. № ТОВВИХ-26-16205) позивач, посилаючись на ч. 4 ст. 236 ГПК України, просив врахувати висновки щодо застосування статей 203, 215, 516 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 911/2275/22, а також у постановах від 28.10.2021 у справі № 910/19358/20, від 30.09.2020 у справі № 905/1787/19, від 13.08.2020 у справі № 910/16919/19, від 26.02.2020 у справі № 910/17580/18, від 12.12.2019 у справі № 924/51/19, від 17.10.2019 у справі № 922/460/19, від 18.06.2019 у справі № 915/1622/16, від 05.06.2019 у справі № 910/10412/18, від 25.04.2019 у справі № 912/1135/18, від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17, від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16, від 02.03.2018 у справі № 904/9674/16, від 15.04.2015 у справі № 910/6098/14 (3-43гс15).

За змістом наведених висновків відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України як такого, що суперечить ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Позивач також наголосив, що Договір транспортування є типовим, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, а тому застереження пункту 17.6 не є простою приватною домовленістю господарюючих суб`єктів; на цих підставах позивач вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Позиція відповідача 1.

Відповідач 1 (ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО, в особі ліквідатора) відзив на позовну заяву у порядку та строк, встановлені судом, до матеріалів справи не подав, письмових заперечень проти позовних вимог не висловив; у судових засіданнях з розгляду справи по суті представник відповідача 1 - ліквідатор Савченко В.А. брав участь у режимі відеоконференції.

Позиція відповідача 2.

У відзиві на позовну заяву від 20.04.2026 та додаткових поясненнях від 07.07.2026 (вх. № 14787/08-07/26) відповідач 2 просив у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача понесені відповідачем 2 витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заперечень зазначено таке.

Основне грошове зобов`язання ТОВ Оператор ГТС України перед первісним кредитором за Договором транспортування є припиненим виконанням: платіжними інструкціями № 302983 та № 302984 від 29.10.2024 позивач перерахував ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО 4 663 503, 04 грн. (плата за добовий небаланс за березень 2022 року) та 81 477, 91 грн. (плата за добовий небаланс за вересень 2022 року) відповідно; обставини виконання встановлені також рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/2289/23 (908/2760/24).

Оскільки боржник (ТОВ Оператор ГТС України) згоди на відступлення права вимоги не надавав, а Договором транспортування (п. 17.6) така згода прямо вимагалась, спірний Договір відступлення не набув юридичної сили для боржника; фактичне виконання зобов`язання первісному кредитору (ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО) у такому випадку є належним. Правової невизначеності чи ризику подвійного виконання для позивача не існувало.

У додаткових поясненнях від 07.07.2026 відповідач 2 послався на укладення між відповідачами 1 та 2 Додаткової угоди про повернення права вимоги, що здійснена у порядку п. 5.1 та п. 5.3.1 Договору відступлення. Відтак право вимоги за Договором транспортування повернуто до первісного кредитора - ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО, яке залишається єдиним належним кредитором.

За наведених обставин у позивача відсутнє будь-яке порушене право чи охоронюваний законом інтерес, для захисту якого пред`явлено позов, що відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 4 ГПК України є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог; відповідач 2 послався на висновки Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.02.2026 у справі № 916/3920/24, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 (об`єднана палата КГС ВС), від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

Вимога про визнання недійсною Додаткової угоди від 30.08.2022 є похідною та штучно виділеною, оскільки згідно з п. 5 самої Додаткової угоди вона є невід`ємною частиною Договору про відступлення права вимоги № 17/08/22 від 17.08.2022; визнання недійсним основного договору за законом автоматично тягне недійсність усіх його невід`ємних частин.

У запереченнях від 21.08.2026 щодо клопотання позивача про врахування висновків Верховного Суду відповідач 2 зазначив, що наведена позивачем практика, зокрема постанова Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 911/2275/22, не є релевантною до цієї справи. За доводами відповідача 2, у справі № 911/2275/22 на момент укладення договору про відступлення вже існувало судове рішення, що набрало законної сили, та тривала стадія його примусового виконання, унаслідок чого відступлення безпосередньо впливало на права боржника; натомість у цій справі право вимоги повернуто первісному кредиторові за Додатковою угодою про повернення права вимоги, а основне зобов`язання позивача виконане у повному обсязі станом на 29.10.2024.

З урахуванням правових позицій щодо оцінки подібності правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19) відповідач 2 вважає фактичні обставини та правові наслідки відступлення у зазначених справах істотно відмінними, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У даній справі також розглядаються такі процесуальні звернення учасників: клопотання позивача про визнання зловживанням процесуальними правами тверджень представника відповідача 2 у відзиві від 20.04.2026 та про застосування заходів реагування у порядку ст. 43 ГПК України; клопотання відповідача 2 про зобов`язання позивача надати відповіді на письмові запитання свідка, поставлені у відзиві на позовну заяву (ч. 6 ст. 90 ГПК України).

У судовому засіданні 25.08.2026 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення та повідомлено про те, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які учасники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши в сукупності подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, заслухавши представників учасників справи, суд

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.11.2023 порушено провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО; у подальшому боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 20.05.2026 припинено повноваження т.в.о. ліквідатора Бистрова Д.А. та призначено ліквідатором ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича.

27.11.2019 між ТОВ Оператор ГТС України (Оператор) та ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО (Замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1907000487, за яким Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу, а Замовник сплачує вартість такої послуги; за пунктом 9.4 Договору транспортування у випадку, коли загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів, Оператор до 14 числа наступного газового місяця повідомляє Замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті Замовнику; за пунктом 17.6 Договору транспортування жодна із Сторін не може передавати свої права та обов`язки за цим Договором третім особам без письмової згоди іншої Сторони цього Договору.

17.08.2022 між ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО (Первісний кредитор) та ТОВ СЕМЬ ЛТД (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 17/08/22, за яким Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника (ТОВ Оператор ГТС України) сплати грошових коштів у розмірі 8 752 164, 69 грн., що виникло на підставі Договору транспортування.

Додатковою угодою від 30.08.2022 до Договору про відступлення права вимоги № 17/08/22 сторонами оцінене відступлене право вимоги у розмірі 3 703 000, 00 грн, встановлено строк оплати Новим кредитором до 30.10.2022 (п. 3.3 Договору відступлення в редакції Додаткової угоди).

04.10.2022 на виконання зазначеного обов`язку ТОВ СЕМЬ ЛТД перерахувало ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО 3 703 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 46046.

Пунктом 4.2 Договору про відступлення права вимоги передбачено обов`язок Первісного кредитора протягом шести місяців з дати укладення цього Договору передати письмове повідомлення Боржнику про відступлення права вимоги.

26.10.2022 ТОВ Оператор ГТС України отримало відповідне повідомлення ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО від 26.10.2022; 27.10.2022 - аналогічне повідомлення ТОВ СЕМЬ ЛТД від 18.08.2022 за вих. № 64.

ТОВ Оператор ГТС України листом № ТОВВИХ-22-11757 від 02.11.2022 повідомило ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО та ТОВ СЕМЬ ЛТД про те, що згоди на укладення договору відступлення права вимоги, як того вимагає п. 17.6 Договору транспортування не надавало та не надає, звернуло увагу на наявність форс-мажорних обставин (введений в Україні воєнний стан) як підставу відкладення строку виконання зобов`язань з оплати позитивних щодобових небалансів за лютий - березень 2022 року та подальші газові періоди, і закликало ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО неухильно дотримуватися п. 17.6 Договору транспортування, а ТОВ СЕМЬ ЛТД утриматися від подальших дій із посиланням на спірний Договір відступлення.

ТОВ Оператор ГТС України платіжними інструкціями № 302983 та № 302984 від 29.10.2024 перерахувало на рахунок ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО, відкритий в АТ КБ ПриватБанк 4 663 503, 04 грн. (плата за добовий небаланс за березень 2022 року) та 81 477, 91 грн. (плата за добовий небаланс за вересень 2022 року) на виконання зобов`язань за Договором транспортування, з посиланням на вимогу № 03-01/01 від 12.08.2024.

Обставини виконання позивачем перед первісним кредитором основного зобов`язання за Договором транспортування у частині сплати основного боргу за визначені періоди відображені також у справі № 908/2289/23 (908/2760/24), що розглядається в межах цієї ж справи про банкрутство: рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2289/23 (908/2760/24) від 21.01.2025 заявлені ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО вимоги про стягнення з ТОВ Оператор ГТС України 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором транспортування вирішено по суті; за апеляційною скаргою ТОВ Оператор ГТС України провадження у Центральному апеляційному господарському суді ухвалою від 07.04.2026 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі № 908/2289/23 (908/672/26).

У додаткових поясненнях від 07.07.2026 (вх. № 14787/08-07/26) відповідач 2 повідомив та надав до матеріалів справи копію Додаткової угоди про повернення права вимоги, укладеної між ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО та ТОВ СЕМЬ ЛТД у порядку п. 5.1 та п. 5.3.1 Договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до вказаної Додаткової угоди право вимоги до ТОВ Оператор ГТС України за Договором транспортування повернуто від Нового кредитора (ТОВ СЕМЬ ЛТД) до Первісного кредитора (ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО).

Позивач заперечень щодо факту укладення такої Додаткової угоди про повернення права вимоги та її змісту у порядку ст. 91 ГПК України не заявив, доказів, які би спростовували цю обставину або ставили її під обґрунтований сумнів, не надав.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною 1 статті 16 ЦК України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів має право звернутися кожна особа.

За статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.02.2026 у справі № 916/3920/24).

У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства (постанова Верховного Суду від 16.02.2026 у справі № 916/3920/24).

За частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 17.6 Договору транспортування сторони встановили інше - заборону передавати свої права та обов`язки за Договором транспортування третім особам без письмової згоди іншої Сторони.

Втім, застосування наведеного договірного застереження та наслідків відсутності письмової згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні саме по собі не свідчить про виникнення на боці позивача порушеного права, для захисту якого достатньо задовольнити позов про визнання спірних правочинів недійсними.

Судом установлено, що ТОВ Оператор ГТС України такої згоди не надавало та у листі № ТОВВИХ-22-11757 від 02.11.2022 прямо повідомило про це відповідачам, а виконання зобов`язань за Договором транспортування в частині основного боргу здійснене позивачем 29.10.2024 безпосередньо на користь первісного кредитора - ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО (платіжні інструкції № 302983, № 302984).

За таких обставин виконання позивачем зобов`язань первісному кредиторові є належним; ризик виконання зобов`язання неналежному кредитору (Новому кредитору - ТОВ СЕМЬ ЛТД) у справі не реалізувався.

Крім того, на момент вирішення спору по суті відповідачі 1 та 2 у порядку п. 5.1 та п. 5.3.1 Договору про відступлення права вимоги № 17/08/22 уклали Додаткову угоду про повернення права вимоги, за якою право вимоги за Договором транспортування повернуто Первісному кредитору - ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО.

Наведене свідчить, що будь-яка правова невизначеність щодо особи належного кредитора у зобов`язанні позивача усунена самими сторонами спірного Договору відступлення.

Відтак навіть у разі визнання спірних правочинів недійсними судовим рішенням у цій справі майновий стан позивача не зазнав би змін порівняно з фактично існуючим: оплату вартості позитивних щодобових небалансів природного газу за Договором транспортування (основний борг) здійснено позивачем на користь первісного кредитора, а право вимоги за Договором транспортування залишається за первісним кредитором.

Підставою для відмови у позові є не сам факт повернення права вимоги, а відсутність у позивача порушеного права: позивач, який згоди на відступлення не надавав, здійснив виконання на користь первісного кредитора, а тому спірний Договір відступлення не створив для позивача обов`язку виконання новому кредиторові та не спричинив ризику подвійного виконання.

Основний борг за спірними періодами (залишок якого станом на 2024 рік становив 4 744 980, 95 грн.) сплачено платіжними інструкціями № 302983 та № 302984 від 29.10.2024; повнота виконання основного грошового зобов`язання відображена у справі № 908/2289/23 (908/2760/24), предметом якої є нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, тобто похідні вимоги, а не основний борг.

Питання дійсності Додаткової угоди про повернення права вимоги, у тому числі з урахуванням перебування ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО у процедурі банкрутства (ліквідації), не є предметом цього спору і судом у цій справі не вирішується; повернення права вимоги враховується як обставина, що додатково підтверджує відсутність триваючої правової невизначеності для позивача.

Твердження позивача про те, що правомірність виконання ним своїх зобов`язань перед первісним кредитором поставлена під сумнів спірним Договором відступлення, у контексті встановлених обставин має декларативний характер: жодних об`єктивних наслідків такого сумніву у формі реального порушення прав позивача, покладення на нього додаткових обов`язків чи створення для нього ризиків подвійного виконання із матеріалів справи не вбачається.

Аргумент про можливий вплив цього рішення на розгляд справи № 908/2289/23 (908/2760/24), провадження в апеляції за якою зупинено ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026 до вирішення даної справи, стосується процесуальних питань іншого спору (розгляду вимог про 3 % річних та інфляційні втрати) і не породжує самостійного порушеного матеріального права позивача, яке підлягало б захисту саме шляхом визнання спірних правочинів недійсними у порядку статей 203, 215 ЦК України.

Посилання позивача у відповіді на відзив на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) стосується поведінки відповідача 2, який, за твердженням позивача, у справі № 908/2289/23 (908/2760/24) обґрунтовував заяву про заміну сторони набуттям права вимоги, а в цій справі заперечує юридичні наслідки відступлення.

Суд зазначає, що навіть за наявності розбіжностей у процесуальних позиціях відповідача 2 у двох справах ця обставина не створює для позивача порушеного права у цьому спорі та не є підставою для задоволення позову; узгодженість позицій відповідача 2 підлягає врахуванню у межах відповідного провадження.

Щодо доводу відповідача 2 про похідний та штучно виділений характер позовної вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди від 30.08.2022 суд зазначає, що згідно з пунктом 5 самої Додаткової угоди вона є невід`ємною частиною Договору про відступлення права вимоги № 17/08/22 від 17.08.2022.

Ця обставина не є самостійною підставою для відмови у позові, однак підтверджує, що юридична доля Додаткової угоди повністю визначається юридичною долею основного Договору і не породжує окремих правових наслідків для позивача поза межами основного правочину.

Щодо клопотання позивача про врахування висновків Верховного Суду.

Розглядаючи клопотання позивача від 06.08.2026 про врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 911/2275/22 та наведеній у клопотанні низці постанов, за змістом яких відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні за наявності договірної вимоги про таку згоду є підставою для визнання договору відступлення недійсним (ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 516 ЦК України), суд, керуючись ч. 4 ст. 236 ГПК України, зазначає таке.

Врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права здійснюється за умови подібності правовідносин. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, подібність правовідносин визначається за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями з урахуванням саме тих правовідносин, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Наведена позивачем справа № 911/2275/22 не є подібною до цієї справи за фактичними обставинами та правовими наслідками відступлення права вимоги. У справі № 911/2275/22 договір про відступлення права вимоги на момент вирішення спору зберігав чинність, а на момент його укладення вже існувало судове рішення, що набрало законної сили, і тривала стадія його примусового виконання, унаслідок чого відступлення безпосередньо впливало на права та обов`язки боржника у виконавчому провадженні тобто майновий інтерес боржника був наявним і триваючим. Натомість у цій справі, як установлено судом: основне грошове зобов`язання позивача за Договором транспортування у частині основного боргу виконане 29.10.2024 безпосередньо на користь первісного кредитора; а спірний Договір відступлення сторонами нівельовано шляхом укладення Додаткової угоди про повернення права вимоги, за якою право вимоги повернуто первісному кредиторові - ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО.

Тим самим первісний стан сторін зобов`язання на момент вирішення спору відновлено, а невизначеність щодо особи належного кредитора усунена самими сторонами оспорюваного правочину.

Суд не ставить під сумнів обов`язковість для сторін застереження пункту 17.6 Договору транспортування, у тому числі з огляду на те, що Договір транспортування є типовим, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.

Разом з тим ключовим для вирішення цього спору є не оцінка спірного правочину на предмет додержання пункту 17.6 Договору транспортування та ч. 1 ст. 516 ЦК України, а встановлення наявності чи відсутності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, які підлягали б захисту у обраний ним спосіб на момент вирішення спору.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.02.2026 у справі № 916/3920/24, у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, судам не потрібно вдаватися до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Оскільки судом установлено відсутність у позивача порушеного права або охоронюваного законом інтересу на момент вирішення спору, наведені у клопотанні від 06.08.2026 висновки Верховного Суду щодо правових наслідків недодержання договірної вимоги про згоду боржника на заміну кредитора не змінюють висновку суду про відмову у позові, оскільки стосуються стадії оцінки дійсності правочину, до якої суд не доходить з огляду на відсутність порушеного права позивача.

За таких обставин клопотання позивача про врахування зазначених висновків не може бути підставою для задоволення позову.

Дотримуючись стандарту доказування вірогідності (стаття 79 ГПК України), суд оцінює доводи сторін та подані ними докази у їх сукупності та встановлює, що позивачем не доведено наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу, для захисту яких могло би бути ефективним визнання спірних правочинів недійсними у порядку статей 15, 16, 203, 215 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, спираючись на висновки Верховного Суду щодо того, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанов Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.02.2026 у справі № 916/3920/24, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17) у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Щодо процесуальних клопотань учасників.

Клопотання позивача (заявлене у прохальній частині відповіді на відзив від 24.04.2026) про визнання зловживанням процесуальними правами тверджень представника відповідача 2 у відзиві від 20.04.2026 та про вжиття заходів реагування у порядку ст. 43 ГПК України задоволенню не підлягає. Наведені у відзиві правові доводи відповідача 2 щодо відсутності юридичних наслідків Договору відступлення для боржника та щодо відсутності порушеного права позивача становлять правову позицію учасника справи, реалізовану у передбачений законом спосіб (статті 42, 161, 165 ГПК України), і самі по собі не містять ознак дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи у розумінні пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України.

Розбіжність правових позицій сторін є звичайним наслідком принципу змагальності (стаття 13 ГПК України) та не тягне за собою застосування заходів реагування, передбачених ст. 43 ГПК України.

Клопотання відповідача 2, викладене у додаткових поясненнях від 07.07.2026, про визнання підстав для відмови позивача від відповідей на письмові запитання свідка відсутніми та зобов`язання позивача надати такі відповіді (частина 6 статті 90 ГПК України) також задоволенню не підлягає.

Поставлені відповідачем 2 питання (чи виконані всі зобов`язання ТОВ Оператор ГТС України перед ТОВ ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО за договором № 1907000487 від 27.11.2019 та чи залишилися невиконані зобов`язання) не мають вирішального значення для цього спору, оскільки спір вирішується з підстави відсутності у позивача порушеного права незалежно від точного обсягу виконання: спірний Договір відступлення не створив для позивача обов`язку виконання новому кредиторові, а право вимоги повернуто первісному кредиторові.

За таких обставин суд не вбачає підстав визнавати відмову позивача від відповіді необґрунтованою та зобов`язувати його надати відповідь у порядку частини 6 статті 90 ГПК України.

Щодо судових витрат.

За приписами частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати позивача зі сплати судового збору (платіжна інструкція № 461094 від 18.03.2026) залишаються за позивачем.

Щодо витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу, про які заявлено у відзиві від 20.04.2026 із зазначенням орієнтовного розрахунку (3 500, 00 грн. за 1 годину роботи адвоката) суд, керуючись частиною 8 статті 129 ГПК України визначає, що розмір таких витрат може бути встановлений після ухвалення рішення по суті - за умови подання відповідачем 2 у передбачений законом п`ятиденний строк доказів на підтвердження факту та розміру понесених витрат (частина 8 статті 129 ГПК України).

Питання розподілу таких витрат буде вирішене окремою ухвалою суду.

Технічна фіксація судового засідання здійснювалася за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 42, 43, 73, 74, 76-79, 86, 90, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи, ліквідатору відповідача 1 (до електронних кабінетів).

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 240 ГПК України повне рішення складено 03.09.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ