Ухвала суду № 139437119, 31.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання рішення суду

31.08.2026м. Дніпро№ 904/5142/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про відстрочення виконання судового рішення у справі:

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за кредитним договором №4Т13826И від 18.12.2013 у розмірі 3 558 727,96 грн.

Представники:

від позивача: Українець О.П., адвокат (поза межами суду);

від відповідача (заявника): Фірсова С.В., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором №4Т13826И від 18.12.2013 у розмірі 3 558 727,96 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 42 704,74 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 позов Акціонерного товариства комерційний банк задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОСЕРВІС заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 558 727,96 грн., а також витрати по сплаті судового збору 42 704,74 грн. Повне рішення складено та підписано 29.09.2025 року.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ ТЕХНОСЕРВІС залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

21.04.2026 до суду через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення, у якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025р. у розмірі 3 558 727,96 грн. та судовий збір у розмірі 42 704,74 грн. Загальна заборгованість 3 601 432,70 грн. на 12 місяців з моменту затвердження графіку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про розстрочення виконання судового рішення суду прийнято до розгляду у судове засідання на 11.05.2026 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОСЕРВІС про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі № 904/5142/24.

22.07.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області через систему Електронний суд від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі № 904/5142/24.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про відстрочення виконання судового рішення суду в судовому засіданні на 30.07.26 о 11:00 год.

24.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2026 заяву представника позивача - Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, судове засідання, яке призначене на 30.07.2026 о 11 год. 00 хв., проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

28.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання.

Судове засідання, призначене на 30.07.2026 о 11:00 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням на території Дніпропетровської області сигналу повітряної тривоги, що унеможливило його проведення та створювало загрозу безпеці учасників судового процесу.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Водночас статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, яке не може бути обмежене.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану воєнний стан є особливим правовим режимом, що передбачає здійснення заходів, необхідних для забезпечення національної безпеки та захисту життя і здоров`я людей.

З огляду на дію правового режиму воєнного стану, оголошення повітряної тривоги під час призначеного судового засідання та необхідність забезпечення безпеки учасників судового процесу, суд дійшов висновку про неможливість проведення судового засідання у призначений час.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 розгляд справи було відкладено та призначено судове засідання на 31.08.2026 о 12:30 год.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про відстрочення виконання рішення суду та додані до неї матеріали, заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку відмовити в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

заява відповідача обґрунтована тим, що негайне виконання рішення суду призведе до істотного погіршення фінансового стану ТОВ ТЕХНОСЕРВІС та може спричинити його банкрутство. Відповідач посилається на збиткову діяльність підприємства, значні обов`язкові витрати, негативний вплив воєнного стану та постійних обстрілів м. Дніпра на господарську діяльність, а також на ризик блокування роботи підприємства у разі арешту рахунків. При цьому відповідач зазначає, що не ухиляється від виконання рішення суду, а просить лише відстрочити його виконання до 15.09.2026, оскільки розраховує погасити заборгованість за рахунок залучених кредитних коштів (позики). На думку відповідача, надання відстрочки забезпечить реальне виконання судового рішення, дозволить зберегти діяльність підприємства та не завдасть істотної шкоди інтересам стягувача. Також відповідач звертає увагу на тривалий строк звернення банку до суду після виникнення спірної заборгованості та необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

У зв`язку з чим, останній просить суд відстрочити виконання рішення до 15.09.2026.

АТ КБ ПРИВАТБАНК заперечує проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, посилаючись на відсутність виняткових обставин, які б унеможливлювали його своєчасне виконання. Банк зазначає, що відповідач після ухвалення рішення суду не сплатив жодної частини боргу, чим не підтвердив добросовісного наміру виконати свої зобов`язання. На думку позивача, збитковість діяльності, складний фінансовий стан, наявність інших зобов`язань чи ризик банкрутства є наслідком власної господарської діяльності відповідача та його комерційного ризику, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України і статті 617 Цивільного кодексу України не є підставами для відстрочення виконання судового рішення. Крім того, банк вказує, що відповідач не надав належних доказів реальної можливості сплатити заборгованість до 15.09.2026, а його посилання на майбутнє залучення кредитних коштів є лише припущенням. Також позивач наголошує, що сам факт запровадження воєнного стану та наявність листа Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не свідчать про неможливість здійснення відповідачем господарської діяльності, оскільки доказів повного припинення роботи підприємства або неможливості виконання рішення суду з цих підстав не надано. На переконання банку, надання відстрочки без належного обґрунтування призведе до необґрунтованого перекладення комерційних ризиків відповідача на стягувача та порушить баланс інтересів сторін.

Згідно з положеннями частин 1, 3 - 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вище наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Підставами для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши обґрунтування заявника та беручи до уваги письмові заперечення позивача на заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим своєчасного його виконання у розумінні частини 2 статті 331 ГПК України.

Як неодноразово підкреслював Європейський суд з прав людини, присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

У даному випадку наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність передбачених законом підстав для відстрочення виконання рішення суду з огляду на таке.

Посилання відповідача на збитковість підприємства, необхідність здійснення витрат на утримання нерухомого майна, сплату податків, комунальних платежів, заробітної плати та інших поточних витрат саме по собі не є винятковою обставиною, яка унеможливлює виконання судового рішення. Здійснення господарської діяльності на власний ризик передбачає можливість отримання як прибутку, так і збитків, а негативний фінансовий результат є звичайним господарським ризиком суб`єкта підприємницької діяльності і не може бути підставою для перекладення негативних наслідків такої діяльності на кредитора.

При цьому відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичну відсутність можливості виконати рішення суду, зокрема не довів відсутності у нього коштів, майна, майнових прав чи інших активів, за рахунок яких може бути здійснено виконання судового рішення.

Твердження про можливе банкрутство товариства у разі примусового виконання рішення мають виключно припущений характер та не підтверджені жодними доказами. Відповідач не надав фінансового аналізу, висновків аудитора, документів щодо неплатоспроможності, відкриття провадження у справі про банкрутство чи інших доказів, які б свідчили про реальність такої загрози.

Посилання на введення в Україні воєнного стану та складну економічну ситуацію не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення. Воєнний стан є загальновідомою обставиною, яка однаковою мірою впливає на всіх учасників господарських відносин. Для застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести, яким саме чином воєнний стан об`єктивно унеможливив виконання конкретного судового рішення або істотно ускладнив його виконання саме для цього боржника.

Водночас відповідач не надав доказів того, що його виробничі чи адміністративні приміщення були пошкоджені внаслідок бойових дій, що майно було знищене, що діяльність підприємства припинена або що існують інші обставини, які безпосередньо перешкоджають виконанню рішення суду.

Посилання на майже щоденні обстріли міста Дніпра також мають загальний характер та не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними обставинами і неможливістю виконання рішення суду.

Доводи про те, що арешт рахунків призведе до банкрутства товариства, також не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення, оскільки застосування заходів примусового виконання є передбаченим законом механізмом забезпечення виконання судових рішень. Сам по собі ризик застосування виконавчих дій не свідчить про існування виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що відстрочення не порушить права позивача через його стабільний фінансовий стан та значні прибутки.

При вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд оцінює не фінансовий стан стягувача, а необхідність забезпечення обов`язковості судового рішення та дотримання балансу інтересів сторін. Майновий стан кредитора не може бути критерієм, який виправдовує обмеження його права на своєчасне виконання судового рішення.

Право на виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що виконання остаточного судового рішення не може бути невиправдано відкладене, а затримка його виконання допускається лише за наявності виняткових обставин і не повинна порушувати саму сутність права стягувача на судовий захист.

Посилання відповідача на рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії саме по собі не свідчить про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки наведене рішення не встановлює безумовного права боржника на відстрочення виконання судового рішення, а лише вимагає забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін, який у кожній справі оцінюється судом з урахуванням конкретних обставин.

Твердження відповідача про можливість виконати рішення до 15.09.2026 за рахунок кредитних коштів чи позики не підтверджені жодними належними доказами. До заяви не додано кредитних договорів, попередніх договорів, листів банків чи інших фінансових установ про намір надати фінансування, рішень уповноважених органів, гарантійних листів або інших документів, які б свідчили про реальне існування домовленостей щодо отримання необхідних коштів.

Отже, зазначені твердження ґрунтуються лише на припущеннях та намірах відповідача і не можуть бути покладені в основу висновку про необхідність відстрочення виконання судового рішення.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо тривалого незвернення позивача до суду та значного розміру присудженої суми винагороди.

Зазначені обставини стосуються правовідносин, які були предметом розгляду під час вирішення спору по суті, та не мають правового значення при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду. Законність і обґрунтованість судового рішення не можуть повторно оцінюватися в межах розгляду заяви, поданої на підставі статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, наведені відповідачем доводи не підтверджують існування виняткових, об`єктивних та непереборних обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення, а тому не можуть бути підставою для його відстрочення.

Крім того, суд враховує, що відстрочення виконання рішення фактично призведе до подальшого відтермінування реалізації права позивача на виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили, тоді як відповідач не довів наявності виключних обставин, що виправдовували б таке втручання у право стягувача на ефективний судовий захист.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ТОВ ТЕХНОСЕРВІС про відстрочення виконання рішення суду є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі №904/5142/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено та підписано - 03.09.2026.

Суддя В.Г. Бєлік