Ухвала суду № 139435563, 02.09.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7521/26

Провадження № 2/639/3289/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Новобаварський районний суд мста Харкова у складі головуючого судді Рубіжного С.О. розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Третя Харківська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду міста Харкова звернувся з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Третя Харківська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 і просить суд визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було складено 22 вересня 2021 року та посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Толчинською Ганною Вячеславівною, реєстровий номер 4780, 4781.

Перевіривши матеріали позову, суд приходить до висновку про необхідність направлення вищевказаної цивільної справи за підсудністю, з наступних підстав.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 18 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 18.06.2026 року представником позивача подано уточнену позовну заяву та клопотання про витребування доказів, а саме просила суд витребувати у Третій Харківській міській державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №89/2022, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одночасно з уточненою позовною заявою представник позивача ОСОБА_6 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони Третій Харківській міській державній нотаріальній конторі (адреса місцезнаходження: 61001, м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, буд. 85) видавати свідоцтво про право на спадщину за законом або за заповітом на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , до моменту набрання законної сили остаточним рішенням суду у даній справі.

За загальним правилом підсудності, відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України за виключною підсудністю розглядаються позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч. 8 ст. 30 ЦПК України, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір у зазначеній справі виник з приводу набуття прав власності на майно, для вирішення спорів щодо якого передбачено виключну підсудність; перелік таких спорів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (зокрема, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 761/46980/19 (провадження № 61-10674 св 21) та від 14 квітня 2022 року у справі № 753/23614/18 (провадження № 61-10151св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) сформовано правову позицію, що забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Така ж правова позиція викладена у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2018 року по справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року по справі № 426/7217/18.

Предмет позову у цій справі, зокрема: визнанням недійсним та скасування заповіту.

Представник позивача зазначає, що після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належала померлій на праві приватної власності.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або, якщо це місце невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України (ст.ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1241 ЦК України).

Таким чином, право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільним від предмету спадкування (спадкової маси, спадкового майна). Таким же конкретним є і питання визнання заповіту недійсним, оскільки, його кінцевими метою і результатом є реалізація (захист) права спадкоємців за законом на спадкування певного майна (частки в ньому), а відтак, набуття в порядку спадкування у власність майна чи унеможливлення такого.

Більш того, згідно із абз. 2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила.

Фактично спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються майна, у тому числі нерухомого, яке належало спадкодавцю та може бути успадкованим відповідачем майном за оспорюваним заповітом.

З урахуванням вищевикладеного, даний позов має пред`являтися за місцезнаходження об`єкта нерухомого майна, вартість якого є найвищою, тобто за правилами виключної підсудності.

Відповідно до ч. 8 ст. 30 ЦПК України, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Виходячи з предмету спору, оскільки позовні вимоги виникли із приводу оскарження заповіту, щодо спадкування майна, до складу якого входить квартира АДРЕСА_2 , яке відповідно до адміністративно-територіального розподілу знаходиться на території Основ`янського районного суду міста Харкова, суд приходить до висновку, що цивільна справа не підсудна Новобаварському районному суду міста Харкова і підлягає передачі на розгляд до Основ`янського районного суду міста Харкова, оскільки належить до територіальної юрисдикції (підсудності) даного суду відповідно до правил виключної підсудності.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 639/7521/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Третя Харківська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - передати на розгляд до Основ`янського районного суду міста Харкова.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 02.09.2026.

Суддя С.О. Рубіжний