Рішення № 139433433, 19.08.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/6817/25

провадження № 2/570/876/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області про зняття арешту із спадкового нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

покликаючись на наявність у позивача, як спадкоємця свого чоловіка, перешкод в оформленні права власності на спадкове майно із-за накладення на нього арешту, представник позивача адвокат Олена Курганська у поданій до суду 29 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" позовній заяві просить скасувати арешт та заборону на відчудження нерухомого майна.

Позивач у поданій до суду заяві підтримав позов повністю і по аналогічних мотивах.

Відповідачі відзив не подали.

Всі учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Представники відповідачів до суду не з`явилися. У поданій до суду 10.07.2026 заяві державний виконавець Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Катерина Камінська просить розглянути справу у відсутність їхнього представника.

Позивач та її представник просять слухати справу без їх участі.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд встановив такі обставини

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті чоловіка позивач звернулася до Рівненської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, долучивши до даної заяви всі необхідні документи.

15 листопада 2025 року державний нотаріус Костюкова О.О. винесла постанову №2044/02-31, в якій вказала, що при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус виявила наявність обтяження за реєстраційним номером 3813351 від 30.09.2006 та реєстраційним номером 7420291 від 19.06.2008 щодо арешту нерухомого майна - об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 . Вказаною постановою державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із наявністю зареєстрованого на спадкодавця арешту нерухомого майна.

Згідно з листом Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №73624 від 04 листопада 2025 року за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі на виконанні перебували виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 ВП №11339483, ВП №20402299, ВП №22094551, ВП №23139409. Оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не зазначений номер постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, а виконавчі провадження завершені включно по 2022 рік уже знищені, відсутня можливість встановити, за яким виконавчим документом та в якому виконавчому провадженні цей арешт був накладений.

Відповідно до довідки КП "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради №1937 від 06.11.2025 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 - відсутня.

21 серпня 2006 року постановою слідчого Рівненського МВ УМВС О.Л.Ременюк у кримінальній справі №51-169-06 накладений арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_2 , де б воно не знаходилося. При цьому, як зазначено у постанові, ОСОБА_2 в період з квітня 1997 року по грудень 2005 року отримав коштів по пенсії з втрати годувальника на неповнолітнього ОСОБА_3 , 1989 р.н., в сумі 10 368 грн. 04 коп. З боку представників неповнолітнього ОСОБА_3 заявлений цивільний позов на вказану суму.

Згідно з відповіді Рівненського районного суду Рівненської області №01-23/153 від 15.07.2026 у провадженні суду в 2006 році не перебувала кримінальна справа щодо ОСОБА_2 .

Згідно з відповіді Рівненського міського суду Рівненської області №52757/26 від 23.07.2026 кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за період 2006-2026 років до суду не надходило.

Згідно з відповіді ГУ НП в Рівненській області №113026-2926 від 06.07.2026 кримінальна справа №51/169-06 не облікується у архіві Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.

Суд дійшов таких висновків

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористалася правовою допомогою.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неможливістю оформити спадщину на спадкове майно через накладений арешт.

Згідно із ст.41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом права власності, визначеного ст.317 ЦК України, право власності це право володіння, користування і розпорядження майном. Відповідно до ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Ч.5 ст.1268 ЦК встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.1, 3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов"язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Зі змісту ч.3 ст.16 ЦК вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Згідно змісту ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним. Аналогічний висновок викладений і в ч.1 ст.321 ЦК України та ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Вирішуючи спір, суд, перевіривши доводи сторін, не порушуючи норми ст.ст.10, 11 ЦПК України, ч.4 ст.129 Конституції України вважає за необхідне вирішити спір по суті, забезпечивши право позивача на судовий захист, гарантований йому ст.ст.55, 124 Конституції України та передбачений ст.ст.3, 4 ЦПК України, виконуючи свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України). Ст.391 ЦК України визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

П.п.4.15. та 4.18. п.4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

П.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" містить роз?яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов?язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред?явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як неодноразово виснував Верховний Суд у своїх постановах від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, від 28 серпня 2024 року у справі №947/36027/21, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Системний аналіз норм права про спадкування свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку, накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право спадкоємця.

Таким чином, прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , позивач набула права на спадщину, до складу якої входить, зокрема і квартира АДРЕСА_2 .

Враховуючи, що державний нотаріус Костюкова О.О. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності накладеного на спадкове майно арешту позивач набула право звернення до суду за захистом свого інтересу, пов`язаного з переходом права власності на спірне майно.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав заданими відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно,що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки),нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. Якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Отже, наявність арешту на майно спадкодавця перешкоджає позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю першої черги за законом, оформити спадщину на майно, яке вона успадкувала в порядку ст.1268 ЦК України після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст.391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов?язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов?язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, а тому накладений арешт підлягає скасуванню. Існування обтяження у виді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права власності, перешкоджає останній у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цим майном, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у поданій до суду заяві позивач не наполягав на відшкодуванні судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області про зняття арешту із спадкового нерухомого майна.

Скасувати арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, належного спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна:

реєстраційний номер 3813351, зареєстрований 30.09.2006 реєстратором: Рівненська районна державна нотаріальна контора на підставі постанови б/н 21.08.2006 Рівненський МВ УМВС;

реєстраційний номер 7420291, зареєстрований 19.06.2008 реєстратором: Рівненська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №031628, 17.06.2008 Відділ ДВС Рівненського районного управління юстиції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Рівненська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ: 35840539, місцезнаходження: майдан Незалежності,7, м.Рівне.

Відповідач: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області, ЄДРПОУ: 35007151, місцезнаходження: вул.Петра Могили,22-Б, м.Рівне.

Суддя Кушнір Н.В.