Рішення № 139430788, 02.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/2177/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м.Львів

Суддя залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М,, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб позовну заяву Державного підприємства Головний навчально-методичний центр держпраці до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

11.03.2026 представник позивача ДП Головний навчально-методичний центр держпраці Бігуненко В.П. звернувся до Франківського районного суду м. Львова за допомогою підсистеми Електронний Суд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 34 680,00 грн основного боргу, 23 132,88 грн інфляційного збільшення основного боргу, 4 771,59 грн три проценти річних від простроченої суми та понесені судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 28.04.2021 відповідачем зроблено до позивача пропозицію укласти договір (оферту) шляхом подання заявки на навчання технічних експертів у ДП «ГНМЦ», напрям навчання: теоретичне навчання технічних експертів. У період з 05.05.2021 відповідачем прийнято надані позивачем послуги за повідомленням про дистанційне навчання, журналом обліку занять, з оцінюванням 27.05.2021 знань відповідача з результатом 90,00% та направленням відповідача на набуття практичних навичок за обраним напрямом діяльності (практичну підготовку на підприємстві), чим завершено надання позивачем у повному обсязі послуг, які прийнято відповідачем без заперечень. Згідно з рахунком-фактурою №120-04.21/1 від 30.04.2021 вартість отриманих відповідачем послуг позивача становить 34680,00 грн. (основний борг), строк оплати 31.05.2021. Відтак, за період з 01.06.2021 по 31.12.2025 у відповідача сформувалась заборгованість за отримані послуги з навчання технічних експертів у розмірі 34 680,00 грн, а також нарахованими на суму основного боргу інфляційними втратами у розмірі 23 132,88 грн та 3 % річних у розмірі 4 771,59 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.04.2026 позовну заяву було направлено за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідачів про розгляд вказаної справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 скеровувалась рекомендованою поштовою кореспонденцією ухвала про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз`яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із конверта, яким скеровувалась судова кореспонденція, такий повернуто на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причин невручення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193, хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, ст. 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.

З наведеного вище випливає, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 28.04.2021 ОСОБА_1 надіслала пропозицію укласти договір шляхом подання заявки на навчання технічних експертів у ДП «ГНМЦ», напрям навчання: теоретичне навчання технічних експертів: експерт технічний з проведення експертного обстеження (аудиту) систем управління охороною праці, здійснення експертної оцінки стану охорони праці та безпеки промислового виробництва, прізвище слухача та посада особи, що направляється на навчання: ОСОБА_1 , фізична особа, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , контактний номер телефону НОМЕР_2 , спосіб укладання договору - рахунок-фактура. До вказаної пропозиції укласти договір (оферти) відповідачем за особистим підписом додано анкету від 30.04.2021, в якій власноручно вказано персональні дані, номер рахунку-фактури (договору) про надання послуг з навчання 120-04.21, номер засобу зв`язку НОМЕР_3 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та згоду на оброблення персональних даних (а.с.6-7).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Сторони укладають правочин з метою врегулювання певних правовідносин, що визначає виникнення у них цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

До матеріалів справи долучений журнал обліку занять групи № 207-21, з якого вбачається, що навчання проводилось з 05.05.21 до 28.05.2021. В списку експертів є зазначеною відповідачка ОСОБА_1 , яку було направлено на набуття практичних навичок за обраним напрямом діяльності (практичну підготовку на підприємстві) (а.с. 9-14).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010, відповідно до якої ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Щодо наданого суду розрахунку сум, що стягуються з відповідача, то суд зазначає таке.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Такі висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15 (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15 (провадження №14-16цс18).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) [частина перша статті 530 ЦК України].

У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604 609 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16 (провадження №14-446цс18).

Подібний висновок викладено у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Суду надано рахунок-фактуру №120-04.21/1 від 30.04.2021, згідно з яким відповідач зобов`язаний сплатити 34 680,00 грн на користь ДП ГНМЦ Держпраці. Також надаєтсья розрахунок сум, що стягуються, в якому висвітлено, що основна сума боргу 34 680,00 грн, інфляційні нарахування 23 132,88 грн, сума 3 % річних 4 771,59 грн. Загальна сума обчислюється в розмірі 62 584,47 грн.

Суд приймає до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості, оскільки будь-яких доказів чи власних розрахунків на спростування таких відповідачем не надано. Дана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.

Що стосується судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України

ухвалив:

Державного підприємства Головний навчально-методичний центр держпраці до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Головний навчально-методичний центр держпраці 62 584 (шістдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 47 копійок заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Головний навчально-методичний центр держпраці 3 328(три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Державне підприємство Головний навчально-методичний центр держпраці ЄДРПОУ 23379396, юридична адреса: Україна, 04060, місто Київ, вул. Вавілових, будинок 10-А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 02.09.2026.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 465/2177/26

Суддя: Б.М.Гедз